Справа № 752/7744/20
Провадження № 2/752/2167/21
іменем України
30 серпня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
у квітні 2020 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому зазначало, що 10.07.2019 року між ТзДВ «СК «Альфа-гарант» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що оформлено полісом АО/5823780.
Згідно вказаного договору забезпеченим транспортним засобом є Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 .
22.07.2019 року сталася дорожньо-транспортна пригоді за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі заяви власника автомобіля Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_2 останньому було розраховано та сплачено страхове відшкодування у розмірі 6 583,48 грн.
Вказало, що окрім того, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1224 КУпАП - самовільне залишення місця ДТП.
Тому, виходячи з положень ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважало, що товариство після виплати страхового відшкодування набуло права зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого страхового відшкодування до водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 та страхувальника забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_2 , а тому просило стягнути з останніх солідарно грошові кошти у розмірі 6 583,48 грн. та судові витрати у справі.
Ухвалою від 30.04.2020 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 01.07.2020 року (а.с. 62).
Ухвалою від 01.07.2020 року розгляд справи відкладено на 30.11.2020 року (а.с. 64).
Ухвалою від 30.11.2020 року розгляд справи відкладено на 21.04.2021 року (а.с. 85).
Ухвалою від 21.04.2021 року розгляд справи відкладено на 30.08.2021 року (а.с. 88).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову в частині вимог до нього заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні в цій частині. Свою позицію мотивував тим, що водій ОСОБА_1 на відповідній правовій підставі володів на момент ДТП транспортним засобом Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до договору позички, укладеного 15.07.2019 року, а тому саме він має відповідати за даним позовом, оскільки норма ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не дає право вибору страховику вибирати відповідальну особу за регресними вимогами (а.с. 75-84).
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав.
Відповідь на відзив не надходила.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
За правилами ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 900 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що транспортний засіб транспортним засобом є Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 , страхувальником якого є ОСОБА_2 , застраховано в ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/5823780 від 09.07.2019 року, в якому зазначена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100 000,00 грн. (а.с. 13).
Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 1224, ст. 124 КУпАП, оскільки 22.07.2019 року останній приблизно о 14 год. 05 хв., керуючи автомобілем Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , та рухаючись по вул. М. Котельникова, 35 у м. Києві, під час руху заднім ходом, не забезпечив безпеки маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_2 , водія ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкодження транспортного засобу та завдання матеріальних збитків, чим порушив п. 10.9 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , перебуваючи в тому ж місці і в той же час, керуючи автомобілем Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 , після здійснення дорожньо-транспортної пригоди не дочекався прибуття працівників поліції та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 ДДР, за зо передбачена відповідальність ст. 1224 КУпАП (а.с. 130-132).
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Вказані фактичні обставини справи не оспорені стороною відповідача.
Власник пошкодженого автомобіля Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_2 24.07.2019 звернулась до позивача із повідомленням про ДТП від потерпілого та 04.09.2019 року - із заявою ЦВ (потерпілого) про виплату страхового відшкодування (а.с. 22-28, 29).
З аварійного сертифікату 17-D/57/8 з розрахунку вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_2 , від 24.07.2019 року вбачається, що вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику КТЗ становить 9 100,18 грн. з ПДВ, та 7 583,48 грн. без ПДВ (а.с. 33-38).
Згідно розрахунку страхового відшкодування сума страхового відшкодування склала 6 583,48 грн. (а.с. 39).
Страховим актом № ЦВ/19/3650 від 11.09.2019 року підтверджена сума страхового відшкодування, яка складає 6 583,48 грн. (а.с. 40).
Відповідно до платіжного доручення № 3167 від 11.09.2019 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» сплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 6 583,48 грн. (а.с. 41).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Підпунктом «в» п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
На підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, враховуючи постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року, є доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_1 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (ст. ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як вбачається з полісу страхування автомобіля Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 його страхувальником є відповідач ОСОБА_2 , однак, під час ДТП він не керував транспортним засобом Ivecо державний номерний знак НОМЕР_1 , що вбачається з постанови Святошинського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль у вказаний період був переданий відповідачу ОСОБА_1 на виконання умов укладеного між відповідачами договору позички від 15.07.2019 року.
Отже, суд надходить до висновку про те, що особою, винною у завданні шкоди, є відповідач ОСОБА_1 , котрий до того ж самовільно залишив місце ДТП, що й послугувало пред'явленням регресних вимог за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто у позивача виникає право регресного позову лише до відповідача ОСОБА_1 як до водія причетного до дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу.
Крім того, слід звернути увагу на те, що, відповідно до пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону не передбачена солідарна відповідальність страхувальника та водія, причетного до ДТП, а чітко передбачено що регресна вимога пред'являється або до страхувальника, або до водія, який причетний до ДТП.
Тому, суд надходить до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 в порядку регресу майнової шкоди в розмірі 6 583,48 грн. слід відмовити; позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 як до водія, який причетний до ДТП та є винним у заподіянні шкоди, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (а.с. 5).
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 чт. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує, що позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, і клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачами не заявлялось (а.с. 42-53).
У відповідності до акту прийому-передачі від 22.04.2020 року суму гонорару за надання правничої допомоги становить 3 000,00 грн. (а.с. 46). Вказану сума була сплачена позивачем 22.10.2019 року згідно платіжного доручення № 10043 (а.с. 45)
З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137 ЦПК України, суд надходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 суми витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 6 583,48 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 48 копійок).
У задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» судовий збір у справі в сумі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, , адреса: бул. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко