Справа № 752/14247/21
Провадження № 2-а/752/329/21
30.07.2021 року Голосіївський районий суд м.Києва у складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Потапенко Д.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора ВАП УПП в м.Києві ДПП капітана поліції Гладун Олександри Олегівни, інспектора патрульної поліції роти №1 батальйону №2 старшого сержанта поліції Літовчука Артема Валерійовича, Управління патрульної поліції в м.Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення коштів,
позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просила визнати дії відповідачів протиправними, скасувати постанову серії ДП18 №721933 від 31.05.2021 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стягнути сплачені в рахунок штрафу грошові кошти, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 6000 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.05.2021 близько дев'ятої ранку за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 58, було припарковано її автомобіль. Цього ж дня, о 19:20 позивач не виявила свого автомобіля та зателефонувала 102, де їй повідомили про евакуацію її транспортного засобу.
31.05.2021 року позивач отримала постанову серії ДП18 №721933 від 31.05.2021 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої старшим інспектором ВАП УПП в м.Києві ДПП капітана поліції Гладуном О.С. до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Позивач зазначає, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним.
Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки припаркований автомобіль не створював перешкод дорожньому руху, акт огляду та прийняття рішення щодо тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний штраф-майданчик шляхом евакуювання є неправомірними та просить відшкодувати завдані їй збитки.
14.06.2021 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі в частині вимог про визнання дій відповідачів неправомірними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення грошових коштів.
Відповідачем - Управлінням патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що позивач здійснила стоянку автомобіля у місця, що робить неможливим рух іншим транспортним засобам, чим порушила п.15.10 д Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Фіксація правопорушення відбувалась з нагрудної камери поліцейського та підтверджується відеозаписами. В подальшому транспортний засіб був тимчасово затриманий та доставлений на зберігання на спеціальний майданчик. Також відповідач посилається на те, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено у спосіб, передбачений законом, є правомірним, акт огляду і затримання автомобіля підписаний уповноваженою особою у відповідності до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.
На підставі положень ст.ст.257-263 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, на підставі наданих доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.05.2021 р. старшим інспектором ВАП УПП у м.Києві Гладун О.О. винесена постанова, зі змісту якої вбачається, що 29.05.2021 о 17 год. 40 хв., в м. Києві на пр-ту Голосіївському, 58, водій ОСОБА_2 здійснила стоянку автомобіля БМВ д.н. НОМЕР_1 у місці, що робить неможливим рух інших транспортних засобів, чим порушила п. 15.10.д Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч.3 ст.122 КУпАП.
До ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень.
Згідно пункту 15.10.д ПДР стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Частиною третьою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
В примітці до статті 122 КУпАП зазначено, що суб'єктом правопорушення в ній статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки і т.д. - а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у ч.1 ст.14-2 цього Кодексу.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) встановлюються статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.
Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Натомість, як вбачається з карти реєстрації транспортного засобу власником автомобіля БМВ д.н. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , однак постанова серії ДП18 № 721933 про притягнення до адміністративної відповідальності винесена відносно ОСОБА_2 .
Тобто, при винесенні оскаржуваної постанови інспектор Гладун О.О. належним чином не встановив особу, яка вчинила адміністративне правопорушення.
В постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності зазначено, що доказом у справі є Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Відповідно до Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, фіксація події здійснювалася за допомогою нагрудної камери поліцейського АА 00526.
Згідно зі ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), поліцейський тимчасово затримує транспортний засіб шляхом його блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Як встановлено судом, транспортний засіб Позивача було тимчасово затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик за адресою вул. Канальна, 1. м. Київ.
У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих (стаття 265-2 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч.3 ст.122 КУпАП необхідно встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону. У цьому зв'язку створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (ч.3 ст.122 КпАП).
Така позиція викладена в постанові КАС ВС від 15 травня 2019 року у справі № 464/1703/17. Відповідачем до постанови про адміністративне правопорушення долучено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, який в свою чергу містить посилання на номер камери, якою здійснювався відеозапис. Суду не надано доказів, які б підтверджували, що автомобіль БМВ д.н НОМЕР_1 створював перешкоди для руху іншим транспортним засобам, що містить склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, та що існували підстави для його тимчасового затримання і евакуації..
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктами 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,
Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ч. 4 тієї ж статті суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Ці дані встановлюються поясненням особи, що притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при здійсненні нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, та висловлених останнім доводів.
Згідно з ст.283 Кодексу про адміністративні правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити найменування органу, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте рішення по справі.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Права особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення закріплені ст.268 КУпАП, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції не була належним чином встановлена особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, стягнення накладено, та акт про затримання транспортного засобу складено за відсутності достатніх доказів, що транспортний засіб БМВ д.н. НОМЕР_1 перешкоджав руху інших транспортних засобів, а отже вимоги позивача про визнання дій старшого інспектора ВАП УПП в м.Києві ДПП Гладун О.О. щодо винесення постанови серії ДП18 № 721933 від 31.05.2021 р. неправомірними і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.
З цих же підстав, а саме відсутності доказів на підтвердження того, що автомобіль позивача суттєво перешкоджав руху інших транспортних засобів при виїзді з прилеглої території, суд вважає неправомірними дії інспектора УПП Літовчука А.В. щодо складання 29.05.2021 р. акту огляду тимчасового затримання транспортного засобу.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали суду підстави прийти до обгрунтованого висновку щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 КУпАП, штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Отже, позивачу підлягає поверненню з бюджету в зв'язку з скасуванням постанови у справі про адміністративне правопорушення сума сплаченого штрафу в розмірі 340 гривень.
Повернення коштів позивачу має здійснюватись на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Вимоги позивача щодо стягнення з Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції сплаченої суми штрафу не є обґрунтованими в повному обсязі, оскільки Управління не є отримувачем і розпорядником зазначених коштів.
Однак, такі кошти після набрання рішенням законної сили повинні бути повернуті за поданням Управління органами Державної казначейської служби України.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з Управління патрульної поліції в м.Києві моральну шкоду в розмірі 6000 гривень, зазначаючи, що внаслідок неправомірних дій щодо примусової евакуації її транспортного засобу вона зазнала душевних страждань, погіршився її стан здоров'я.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (за змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб.
В ході судового розгляду не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок тимчасового затримання її транспортного засобу.
Позивачем не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями інспектора УПП з тимчасового затримання транспортного засобу та перенесеними хвилювання, а також що погіршення самопочуття сталось внаслідок саме таких дій. Позивачем при зверненні до суду не обґрунтовано розмір моральної шкоди, яку вона просить стягнути з відповідача.
З огляду на викладене, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.139 КАС України.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В зв'язку із задоволенням вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідачів та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, з відповідача - УПП в м.Києві підлягають стягненню на користь позивача сплачені кошти в рахунок судового збору в розмірі 454 гривні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 19, 20, 73-77, 139, 241-245, 153-163 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого інспектора ВАП УПП в м.Києві ДПП капітана поліції Гладун Олександри Олегівни, інспектора патрульної поліції роти №1 батальйону №2 старшого сержанта поліції Літовчука Артема Валерійовича, Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого інспектора ВАП УПП в м.Києві ДПП капітана поліції Гладун Олександри Олегівни щодо складання постанови серії ДП18 №721933 від 31.05.2021 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Скасувати постанову серії ДП18 №721933 від 31.05.2021 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, закрити
Визнати неправомірними дії інспектора патрульної поліції роти №1 батальйону №2 старшого сержанта поліції Літовчука Артема Валерійовича щодо складання 29.05.2021 р. акту огляду, тимчасового затримання транспортного засобу марки БМВ д.н. НОМЕР_1 та евакуацію його на спеціальній майданчик.
В іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя