Справа № 697/2051/13-ц
Провадження № 6/697/54/2021
05 жовтня 2021 року
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.
представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , -
До Канівського міськрайонного суду Черкаської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (м. Дніпро) (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення.
В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2013 у цивільній справі № 697/2051/13-ц позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Надра» заборгованість по кредиту в розмірі 220355,59 дол. США, що еквівалентно у гривні до курсу НБУ становить 1761302,21 грн. та судові витрати: судовий збір 3441 грн., а всього 1764743,21 грн.
Згідно Договору № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, право вимоги за Кредитним договором № 466/П/РП/2007-840 від 22.11.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яке, в свою чергу, згідно договору №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 відступило права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» (Новий кредитор), разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
На теперішній час, згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників та сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження жодного відкритого виконавчого провадження з виконання заочного рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області у цивільній справі № 697/2051/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором не перебуває.
В той же час, в кредитній справі № 466/П/РП/2007-840, яку було спочатку відступлено ПАТ «КБ «Надра» до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а потім відступлено на користь ТОВ «Брайт Інвестмент», виконавчий лист по справі № 697/2051/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 відсутній. ТОВ «Брайт Інвестмент» не могло раніше знати про відсутність оригіналу виконавчого листа та завершення виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 697/2051/13-ц у кредитному договорі № 466/П/РП/2007-840, стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
З огляду на вказані обставини, заявник просить суд у зв'язку з відсутністю виконавчого листа видати його дублікат та поновити пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, оскільки вважає, що причини пропуску строку для подачі виконавчого листа № 697/2051/13-ц до виконання є поважними, оскільки ТОВ «Брайт Інвестмент» не могло раніше знати про вказану обставину, так як ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступив права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» разом з усіма додатками до нього, у т.ч. графіками здійснення платежів та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами лише 30.09.2020.
Вважає, що наведені обставини унеможливлювали вчинення процесуальних дій у визначений законом та судом строк та виникли об'єктивно незалежно від волі ТОВ «Брайт Інвестмент».
Крім цього, заявник просить суд замінити сторону стягувача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок, 54, офіс 402), як такий, що набув всі права та обов'язки стягувача згідно з Договором №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 по справі № 697/2051/13-ц.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, у своїй заяві про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення, просить суд розглянути справу за його заявою у його відсутності, вимоги заяви підтримує.
Представники ПАТ КБ «Надра» та ТОВ "Дніпрофінансгруп" у судове засідання не прибули, про дату, місце і час судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання також не з'явився, про дату, місце і час судового засідання був повідомлений належним чином, на адресу суду направив клопотання про розгляд заяви без його участі.
Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, свої інтереси в суді доручив представляти адвокату Бовшику М.Ю., який з'явився в судове засідання та щодо задоволення вимог заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» заперечив, просив в її задоволенні відмовити повністю.
В обґрунтування своїх заперечень вказав, що заявник звертається із заявою про заміну сторони стягувача, але не надає хоча б копію виконавчого документа, стверджуючи те, що такий виконавчий документ відсутній в кредитній справі, не вказуючи коли закінчується строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, чи він взагалі закінчився. Заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом.
Крім цього, зазначив, що заявник має вказати причину пропуску такого строку, а сторона стягувача ПАТ «КБ «Надра» недобросовісно скористалася своїми правами, як стягувача і пропустила строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, який сплив через три роки після дати повернення виконавчого документа, а кінцева дата пред'явлення виконавчого документа до виконання є 26.03.2018. Проаналізувавши справи, а саме прийняті рішення, що розглядалися за участі заявника - ТОВ «Брайт Інвестмент» на сайті «Судова влада»: справа №398/2994/14-ц, №1118/6064/12, №585/1165/21, №2-2345/11, №585/804/21, №2-819-1341/11, №2-304/11, №2-137/12, то у всіх рішеннях фігурують одні і ті ж договори та один і той же додаток №1. Тому вважає, що подані до справи договори є фіктивними та не можуть братися до уваги, а тому і заявник не набув права звернення до суду з вимогою про заміну стягувача.
Також зазначив, що видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Тому, наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази втрати виконавчого листа, а посилання на факти в заяві про видачу дубліката виконавчого листа вказують лише припущення про його втрату за певних обставин. Заявник не навів поважних причин за яких суд мав би поновити строк для пред'явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа про стягнення заборгованості по справі № 697/2051/13-ц.
Вважає, що стягувач ПАТ «Комерційний банк «Надра» з дня повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2015 до 26.03.2018 мав можливість подати до виконання виконавчий документ. Вказує, що стягувач мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права надані законом, контролювати процес стягнення, робити відповідні запити та інше. Тому вважає, що пасивна позиція стягувача, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи (повторне пред'явлення виконавчого документа, контроль, звернення в період виконання судового рішення до відповідного відділу виконавчої служби тощо) вказують на те, що він не вживав активних дій реалізації своїх прав.
Суд, дослідивши матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2013 у цивільній справі № 697/2051/13-ц позов ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Надра» заборгованість по кредиту в розмірі 220355,59 дол. США, що еквівалентно у гривні до курсу НБУ становить 1761302,21 грн. та судові витрати: судовий збір 3441 грн., а всього 1764743,21 грн.
На підставі вищевказаного рішення, Канівським міськрайонним судом Черкаської області 17.11.2014 було видано виконавчий лист 697/2051/13-ц.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції від 26.03.2015 (ВП № 46049188) вбачається, що виконавчий лист № 697/2051/13-ц, виданий 17.11.2014 було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
05.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (код ЄДРПОУ 40696815) укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank, згідно з умовами якого, право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими зокрема Кредитним договором № 466/П/РП/2007-840 від 22.11.2007 перейшло до ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (код ЄДРПОУ 40696815).
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank від 05.08.2020 договором, за яким відбувається відступлення права вимоги є зокрема Кредитний договір № 466/П/РП/2007-840 від 22.11.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1
30.09.2020 між ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (код ЄДРПОУ 40696815) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064) укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_blank_01, згідно з умовами якого, право вимоги до позичальника за зобов'язаннями, передбаченими зокрема й Кредитним договором № 466/П/РП/2007-840 від 22.11.2007 перейшло до ТОВ «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064).
Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank 01 від 30.09.2020 року договором, за яким відбувається відступлення права вимоги є зокрема Кредитний договір № 466/П/РП/2007-840 від 22.11.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 .
Відповідно до наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформації, судом встановлено відсутність відомостей щодо перебування на примусовому виконанні у державного чи приватного виконавців виконавчих проваджень з примусового виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2013 у цивільній справі № 697/2051/13-ц.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження, суд зазначає про наступне.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом матеріального правонаступництва та можливе на будь-якій стадії цивільного процесу. Матеріальне правонаступництво є підставою для процесуального правонаступництва на підставі статті 442 ЦПК України.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні правові висновки неодноразово висловлювалися у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) та рішеннях Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 20.05.2021 у справі № 756/7250/14-ц, від 31.05.2021 у справі № 759/8261/13-ц, від 01.06.2021 у справі № 344/9849/13-ц.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
На підставі частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Частиною 5 статті 442 ЦПК України визначено, що положення статті 442 ЦПК України застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» в частині заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 697/2051/13-ц, а саме: стягувача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд зазначає про таке.
Частиною першою статті 433 ЦПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 27/2-3538/10, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Згідно висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого листа 17.11.2014) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
З наявної в матеріалах справи копії постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції від 26.03.2015 (ВП № 46049188) вбачається, що виконавчий лист № 697/2051/13-ц, виданий 17.11.2014 було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа № 697/2051/13-ц відносно ОСОБА_1 до виконання сплив ще до придбання 05.08.2020 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у ПАТ «КБ «Надра» права вимоги до ОСОБА_1 у вказаній справі.
Отже, під час продажу ПАТ «КБ «Надра» права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , банк вже втратив право пред'явлення виконавчого листа відносно ОСОБА_1 до виконання.
Твердження заявника, що ТОВ "Брайт Інвестмент" не могло знати про те, що стягувачем пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання є безпідставним, оскільки під час укладання Договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та ТОВ "Брайт Інвестмент", представники останнього мали можливість ознайомитися із всіма документами щодо предмету договору, в тому числі і щодо стану виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ст. 55 ЦПК України, усі дії вчинені до вступу правонаступника обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
При цьому, судом враховується передбачене законодавством право сторони судового провадження здійснювати контроль щодо виконання судового рішення та його обов'язок сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання судового рішення.
Разом з тим, заявник не пояснив та не обґрунтував, з яких причин банк, як стягувач, правонаступником якого є заявник, не цікавився про стан виконання судового рішення та які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов'язку сумлінно користуватися своїми правами про стан виконання судового рішення.
На переконання суду, необізнаність правонаступника первісного стягувача про невчинення останнім дій, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не є поважною причиною для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа для виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову ТОВ «Брайт Інвестмент» у задоволенні заяви в частині поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 697/2051/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо вимог заяви про видачу дубліката виконавчого листа, суд зважає на наступне.
Пунктом 17.4 Перехідних положень ЦПК України визначено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За вказаною нормою, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Як зазначалося вище, у постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
За таких обставин, оскільки суд відмовляє заявнику у поновленні пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд відмовляє також у задоволенні заяви щодо видачі дубліката виконавчого листа.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, вимоги заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» підлягають частковому задоволенню, тобто в частині заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 697/2051/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент». У задоволенні вимог заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа необхідно відмовити.
Вирішуючи клопотання представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика М.Ю. про стягнення з ТОВ «Брайт Інвестмент» (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що: розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 вказано, що суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Бовшиком М.Ю. наданий договір № 33 від 23.06.2021 про надання правової допомоги; детальний опис робіт виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 27.08.2021; акт прийому-передачі виконаних робіт до Договору № 33 від 23.06.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера № 33/7 від 27.08.2021, з якої вбачається, що адвокатом Бовшиком М.Ю. прийнято від ОСОБА_1 суму 15 000 грн.
Дослідивши надані представником боржника докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, врахувавши фактичний об'єм наданих адвокатом послуг у суді та затрачений ним час (роздруківка, посвідчення копій документів щодо спірних правовідносин; складання заперечення на заяву; складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; формування доказової бази, систематизації, групування доказів; організація направлення засобами поштового зв'язку заперечення з додатками іншим учасникам справи по справі; надання консультацій клієнту; ознайомлення та правовий аналіз змісту документів, які містяться у матеріалах цивільної справи № 697/2051/13-ц; вивчення судової практики з питань видачі дублікату виконавчого листа, заміни стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення; участь у судовому засіданні, суд вважає, що заявлена сума витрат є співмірною із складністю справи, витраченим часом та значенням справи для сторони, тому виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, враховуючи те, що заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» необхідно задовольнити на 1/3 вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника боржника представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бовшика М.Ю. про стягнення з ТОВ «Брайт Інвестмент» (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з заявника на користь ОСОБА_1 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді.
Керуючись ст.ст. 55, 258, 260, 442 ЦПК України, пунктом 17 частини 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 512, 514 ЦК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (м. Дніпро) про видачу дубліката виконавчого листа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 697/2051/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок, 54, офіс 402).
У задоволенні вимог заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, місцезнаходження: 49019, м. Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, будинок, 54, офіс 402 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду через Канівський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.10.2021.
Головуючий Б . К . Скирда