06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2488/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Українські мисливці"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 (колегія суддів: Куксов В.В. - головуючий, Мальченко А.О., Агрикова О.В.) та рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 (суддя Черногуз А.Ф.)
за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до: 1) Іванківської районної державної адміністрації,
2) Оливської сільської ради,
3) Громадської організації "Українські мисливці"
про визнання незаконним і скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди землі
за участю: прокурора: Костюк О.В. (посвідчення),
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач, Київська ОДА) з позовом до Іванківської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Іванківська РДА), Оливської сільської ради (далі - відповідач-2), Громадської організації "Українські мисливці" (далі - відповідач-3, ГО "Українські мисливці") про визнання незаконними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004, визнання недійсним типового договору оренди землі від 15.03.2005, укладеного між Оливською сільською радою та ГО "Українські мисливці", зареєстрованого Іванківським відділом Київської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за №1.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент прийняття розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації зі складання договору оренди, земельна ділянка, яка передавалась в оренду, не була сформована, проект відведення не розроблявся; на момент укладення спірного договору законодавством не було передбачено можливості надання доручення органом державної влади органу місцевого самоврядування на укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній власності; договір оренди укладений неуповноваженою особою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, позов задоволено частково.
4. Судові рішення мотивовані тим, що розпорядження №281 від 26.07.2004 Іванківської РДА, яким надано дозвіл ГО "Українські мисливці" на розробку технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку (ставок), розташовану за межами населених пунктів, не порушує положення чинного на момент його прийняття законодавства, оскільки є технічним документом; розпорядження Іванківської РДА №452 від 26.11.2004 є незаконним, оскільки відведення в оренду земельної ділянки мало здійснюватися виключно на підставі розробленого та затвердженого у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки, делегування повноважень органу місцевого самоврядування щодо укладення договорів оренди не було передбачено законодавством; орендодавцем земельної ділянки державної форми власності не міг бути орган місцевого самоврядування; ГО "Українські мисливці" не було належним чином оформлено право користування водним об'єктом місцевого значення (ставка), повноваження по розпорядженню яким належали Київській обласній раді, погоджень якої відповідач не отримував. Причину пропуску позовної давності суди за клопотанням прокурора визнали поважною і відмовили у застосуванні наслідків пропуску вказаного строку, про що було заявлено Іванківською РДА та ГО "Українські мисливці".
Короткий зміст касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи
5. У касаційній скарзі ГО "Українські мисливці" просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції і провадження у справі закрити.
6. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме ст.19, ст. 131-1 Конституції України, ст.13, ст.21, ст.23 Закону України "Про прокуратуру", ст.2, ст.7 ст.53, ст.174, ст.226, ст.236, ст.237, ст.238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.25 Закону України "Про землеустрій", ст.21, ст.33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.16, ст.21, ст.267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), норм Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", практики Європейського суду з прав людини щодо застосування принципу «належного урядування», без врахування висновків Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених в постановах ВС від 29.06.2021 у справі №907/551/17, від 04.12.2018 у справі №915/1286/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17; від 26.05.2020 у справі №912/2385/18; від 20.10.2020 у справі №915/1022/18; від 06.10.2020 у справі №910/5562/19; від 25.08.2020 у справі №915/162/19; від 01.10.2020 у справі №922/1681/19; від 08.10.2020 у справі №906/506/18, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 23.10.2019 у справі №924/327/17, від 20.10.2020 у справі №915/1022/18, від 27.05.2020 у справі №819/478/17, від 20.11.2018 у справі №907/50/16 (п.1 ч.2 ст.287 ГПК України), а також відсутність висновку ВС щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у випадку зміни форми власності земельної ділянки з державної на комунальну під час розгляду судового спору за участі прокурора, який не є окремим учасником судового процесу, а представляє державу в особі органу виконавчої влади, а не територіальну громаду в особі органу місцевого самоврядування (п.3 ч.2 ст.287 ГПК України).
7. Київська обласна державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що оскаржувані рішення є законними і мають бути залишені без змін. При цьому у відзиві зауважено, що з 27.05.2021 - дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" Київська обласна державна адміністрація позбавлена права здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки вона перейшла до комунальної власності.
Мотивувальна частина
8. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
9. Як встановлено судами, пунктами 1, 2 Розпорядження Іванівської районної державної адміністрації №281 від 26.07.2004 надано дозвіл громадській організації "Українські мисливці" на розробку технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку (ставок), розташовану за межами населених пунктів. Районному відділу земельних ресурсів організувати роботу по виготовленню технічної документації зі складання договору оренди.
10. Розпорядженням Іванівської районної державної адміністрації №452 від 26.11.2004 затверджено проект землеустрою щодо складання, документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду (ставок) для рибогосподарських потреб ГО "Українські мисливці", земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Оливської сільської ради; надано в оренду терміном на 49 років ГО "Українські мисливці" земельну ділянку водного фонду (ставок) для рибогосподарських потреб загальною площею 13,0096 га та доручено Оливській сільській раді укласти договір оренди і встановити ставку орендної плати та зареєструвати його згідно чинного законодавства.
11. Між Оливською сільською радою в особі сільського голови Ткаченка В.М. (орендодавець) та Громадською організацією "Українські мисливці" (орендар) укладено типовий Договір оренди землі від 15.03.2005 за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Олива на території Оливської сільської ради загальною площею 13,0096 га у тому числі шлюз - 0,0015 га, дзеркало води - 9,1872 га; охоронна зона - 3,8209 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 121022,36 грн.
12. Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 Договору).
Пунктами 15, 16 визначено, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та надається для рибогосподарських потреб.
У пункті 18 Договору зазначено, що підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: розпорядження Іванківської райдержадміністрації №281 від 26.07.2004.
13. Вказаний договір зареєстрований у Іванківському районному відділі Київської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 17.03.2005 за №1.
Також в матеріалах справи наявні Додатки №1 та №2 до Договору, якими додано та/або змінено розділи типового Договору оренди від 15.03.2005.
Крім того, сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі від 31.12.2015 якою, зокрема, встановлено нову грошову оцінку земельної ділянки та встановлено новий розмір орендної плати.
Додатки №1 та №2 до Договору оренди від 15.03.2005 та Додаткова угоду №1 до Договору оренди землі від 31.12.2015 не реєструвались сторонами у встановленому законом порядку.
14. В матеріалах справи наявний Акт погодження зовнішньої межі земельної ділянки водного фонду (ставок) та передачі на зберігання встановлених (відновлених) межових знаків землевласнику (землекористувачу) від 05.09.2004.
15. В касаційній скарзі відповідач зауважує, що суди у справі належним чином не з'ясували питання в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.
Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1).
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
16. За змістом положень вказаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
17. При цьому у даній справі суд має надати оцінку спірним актам та договору щодо їх правомірності саме станом на момент їх вчинення.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач чи прокурор в його інтересах, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб.
18. Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Позов у справі поданий прокурором в інтересах держави в особі уповноваженого органу у сфері здійснення розпорядження спірною земельною ділянкою, яким прокурор зазначив Київську обласну державну адміністрацію як розпорядника на момент подання позову спірної земельної ділянки, що розташована за межами населених пунктів на території Оливської сільської ради. При цьому оскаржені розпорядження щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду та сам договір оренди якої, за доводами прокурора, порушують права Київської обласної державної адміністрації, оскільки вони суперечать приписам чинного на момент видання розпоряджень та на момент укладення договору оренди законодавства.
19. Згідно із ч.2 ст.90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст.152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
20. Так в позові в обґрунтування порушень інтересів держави та підстав представництва прокурор послався на ч.5 ст.122 ЗК України, відповідно до положень якої на момент подання позову прокурором обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
21. Оскаржені в судовому порядку розпорядження про, зокрема, передачу земельної ділянки відповідачу-3 були видані у 2004 році Іванківською районною державною адміністрацією, тобто спірною землею у 2004 році розпорядилась саме районна державна адміністрація і серед підстав позову не заперечено таке право районної державної адміністрації на розпорядження спірною землею у 2004 році.
Суди при винесенні рішень виходили з того, що спірна земельна ділянка перебувала на підставі п.12 Перехідних положень ЗК України на момент передачі в оренду у віданні районної адміністрації, оскільки знаходилась за межами населеного пункту.
22. Відповідно до ст.116 ЗК України в редакції чинній на момент винесення спірних розпоряджень відповідачем-1 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1).
Згідно ст.122 ЗК України у вказаній вище редакції районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) (ч.3). Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч.4). Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (ч.7).
23. Статтею 122 ЗК України в редакції чинній на момент подання позову визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (ч.3). Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч.5). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (ч.8).
24. Отже, як в 2004 році, так і в 2019 році за приписами статті 122 ЗК України районні державні адміністрації були уповноважені на надання в користування земельних ділянок на їх території із земель державної власності, зокрема, за межами населених пунктів для визначених потреб, а обласні державні адміністрації за межами населених пунктів для всіх потреб.
Проте суди розпорядником спірної землі в 2004 році визнали районну адміністрацію, а в 2019 році - обласну.
25. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами при винесенні оскаржених рішень не було досліджено питання визначення належного позивача у справі в контексті з'ясування уповноваженого органу на розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду за межами населеного фонду на території Оливської сільської ради, що надавалась для рибогосподарських потреб, за захистом порушених прав якого прокурором було подано позов, станом на час звернення із позовом прокурора.
26. Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про порушення прав Київської обласної державної адміністрації, хоча, з урахуванням наведених вище положень ч.3 ст. 122 ЗК України та вказаного вище, не дослідили чи є вказана особа належним позивачем у спірних правовідносинах.
Отже, судами не було враховано вищевикладеного і винесено необґрунтоване рішення, яке не може бути залишено в силі.
27. Оскільки повноваження суду касаційної інстанції відповідно по положень ст.300 ГПК України не дозволяють самостійно досліджувати і переоцінювати обставини справи, що є необхідним для правильного вирішення спору, прийняті судові рішення підлягають скасуванню на підставі ст.310 ГПК України, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
28. В касаційній скарзі відповідач також посилається на неврахування апеляційним судом положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" стосовно зміни форми власності земельних ділянок з державної на комунальну, що набув чинності 27.05.2021, висновок щодо застосування яких у Верховному Суді відсутній.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що на даному етапі формування такого висновку в постанові є недоречним через необхідність визначення чи є особа, зазначена прокурором, належним позивачем у даному спорі. Отже, першочерговим є питання правильності визначення позивача на момент подання позову, тобто визначення наявності права на подання відповідного позову.
29. Таким чином, під час нового розгляду судам слід врахувати вищевикладене, встановити орган уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, факт порушення його прав оскарженими розпорядженнями та договором оренди, правильно застосувати норми законодавства у відповідних редакціях з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах і винести законне і обґрунтоване рішення.
30. Відповідно до приписів ст.129 ГПК України судові витрати у справі мають бути розподілені після винесення остаточного рішення по суті спору.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Громадської організації "Українські мисливці" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2020 скасувати, а справу №911/2488/19 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Ю.Я. Чумак
В.Ю. Уркевич