28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8091/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" і 3) Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 (суддя Мудрий С. М.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Іоннікова І. А., Скрипка І. М.)
у справі № 910/8091/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмила Володимирівна і 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" і Колединський Андрій Олегович
про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гамей В. В., відповідача - Лагута В. В., ТОВ "Цукорпром" - Філімонова О. М.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач) про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу, якими відповідно скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково, скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержатель набуло права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху № 15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять третього серпня, б. 51) шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".
3. На підставі заяви ТОВ "ФК "Поліс" та долучених до неї документів державним реєстратором Литвиненко Л. В. було прийнято рішення від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять третього серпня, б. 51) за ТОВ "ФК "Поліс".
4. Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Міністерства юстиції України було подано скаргу у сфері державної реєстрації в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вих. № 26-02/2020 від 26.02.2020.
5. За наслідками розгляду скарги Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок 14.05.2020, яким рекомендовано задовольнити скаргу частково.
6. Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом № 1874/5 від 04.06.2020, яким, зокрема: скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково; скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.
7. Позивач частково не погодився з вищезазначеним наказом Міністерства юстиції України № 1874/5 від 04.06.2020, вважає його незаконним та протиправним таким, що підлягає скасуванню в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу та звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.
Короткий зміст судових рішень
8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/8091/20 позов задоволено повністю.
9. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновком колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 встановлено, що ТОВ "ФК "Поліс" надано державному реєстратору Литвиненко Л. В. всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Поліс". Оскільки державний реєстратор Литвиненко Л. В. не додала електронні копії документів, які підлягають обов'язковому виготовленню та розміщенню в Державному реєстрі прав, реєстраційні дії вчинено з порушенням вимог статей, 10, 16, 18 Закону та пункту 10 Порядку, у зв'язку з чим, рішення державного реєстратора Литвиненко Л. В. від 12.12.2019 № 50190468 скасовано, а доступ державному реєстратору Литвиненко Л. В. тимчасово блоковано строком на 1 (один) місяць.
10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що державний реєстратор Литвиненко Л. В., не додавши до Державного реєстру прав електронних копій наданих позивачем документів, припустилася помилки.
11. Одночасно суди вказали, що в листі Міністерства юстиції України "Щодо деяких актуальних питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 24342/11942-33-18/8.4.4 від 18.06.2018 зазначено, що якщо скановані документи не додано до Реєстру, це не змінює статусу розгляду заяви (в даному випадку - про проведення державної реєстрації права власності); є технічна можливість "дозавантажити" дані документи.
12. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги, колегією Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не враховано, що недбалість з боку державного реєстратора не повинна впливати на права ТОВ "ФК "Поліс", у якого відсутня можливість контролювати діяльність державного реєстратора.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
13. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (скаржник-1) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/8091/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" (скаржник-2) подало касаційну скаргу? в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та направити справу № 910/8091/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Міністерство юстиції України (скаржник-3) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/8091/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги (узагальнено)
16. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (скаржник-1) не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
17. Скаржник-1 зазначає про відсутність порушеного права позивача у цій справі, оскільки до нього не перейшло право іпотекодержателя за іпотечним договором, відповідно ТОВ "ФК "Поліс" не набуло права власності на майно. За твердженнями скаржника, єдиним дійсним власником майна є ТОВ "Цукорпром", при цьому суди попередніх інстанцій не досліджували обставин набуття права власності на майно як позивачем, так і ТОВ "Цукорпром", також не досліджували обставин вибуття такого майна із власності ФОП Колединського А. О. в ході провадження у справі про банкрутство.
18. При цьому, за доводами ТОВ "Цукорпром", Міністерство юстиції України, оскаржуваним наказом, абсолютно правомірно скасувало рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на майно за позивачем, оскільки державним реєстратором було порушено вимоги чинного законодавства щодо сканування документів, наданих реєстратору та додавання їх до Реєстру.
19. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-1 зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, а також у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2018 у справі № 910/11511/18, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 12.05.2021 у справі № 953/864/20 та від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16.
20. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-1 зазначив про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 922/1378/17, від 08.08.2018 у справі № 908/509/17 та постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 конкретизувала висновки, які викладені у наведених постановах.
21. Також в обґрунтування необхідності відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.05.2018 у справі № 809/1141/17, в контексті застосування під час розгляду подібних справ принципу «пропорційного втручання» у права людини, скаржник-1 зазначає, що оскільки позивач не набув права власності на майно, то відповідно суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення у цій справі не могли керуватись наведеним принципом.
22. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
23. Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 19 Конституції України, пункту 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128), пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" у подібних правовідносинах.
24. Разом з тим, в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник-1 зазначає, що судами попередніх інстанцій було встановлено обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки суди не витребували та не дослідили документи, на підставі яких державним реєстратором було прийнято відповідне рішення, яке скасовано спірним наказом Міністерства юстиції України. При цьому посилання судів на висновок колегії Міністерства юстиції України є недопустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено про те, що колегією досліджувались такі документи.
25. Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" (скаржник-2) не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначаючи, що судами не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
26. Скаржник-2 зазначає, що іпотека за іпотечним договором, на підставі якого позивачем було зареєстровано право власності на майно, припинилась в результаті реалізації майна в межах процедури банкрутства ФОП Колединського А. О. Разом з тим, на момент придбання відповідного майна ТОВ "Приватофис" (наразі - ТОВ "Монтана-Естейст") жодних відомостей щодо обтяжень майна в державному реєстрі не містилося, а відтак і майно було придбане скаржником-2 та потім передане до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром" вільним від будь-яких обтяжень. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не досліджували матеріалів справи про банкрутство ФОП Колединського А. О. з метою встановлення наявності у позивача права звернення стягнення за іпотечним договором та відповідно і наявності у позивача порушеного права у цій справі.
27. При цьому, обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-2 зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 та від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 904/9583/17 та від 12.05.2021 у справі № 953/864/20.
28. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-2 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
29. Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 19 Конституції України, пункту 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128), пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" у подібних правовідносинах.
30. Крім того, скаржник-2 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості та правомірності посилання судами на лист-роз'яснення Міністерство юстиції України "Щодо деяких актуальних питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 18.06.2018 № 24342/11942-33-18/8.4.4, з огляду на те, що такий лист не є законом або правовим актом, не змінює вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" і не спростовує порушень допущених державним реєстратором та правомірності спірного наказу Міністерства юстиції України.
31. Разом з тим, в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України скаржник-2 зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ "Монтана-Естейст", при цьому на час розгляду справи у апеляційного господарського суду були відсутні докази повідомлення останнього про розгляд справи. Скаржник-2 зазначає, що конверт з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, якою було оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2021, було отримано останнім 02.04.2021, тобто після ухвалення оскаржуваної постанови.
32. Міністерство юстиції України (скаржник-3) не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
33. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник-3 зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування абзацу 2 частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позиція інших учасників справи
34. Колединський Андрій Олегович подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Цукорпром", у якому не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та повністю підтримує касаційну скаргу скаржника-1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/8091/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
35. ТОВ "ФК "Поліс" подало відзив на касаційну скаргу на касаційну скаргу ТОВ "Цукорпром", у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначаючи, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені в результаті повного дослідження наявних у справі доказів та є законними, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
36. Позивач зазначає, що скаржник фактично оскаржує набуття позивачем права власності на нерухоме майно за іпотечним договором, що не є предметом розгляду цієї справи та має вирішуватись в окремому провадженні. Разом з тим звертає увагу, що скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію можливе лише за наявності підстав для відмови заявнику у проведенні держреєстрації, при цьому стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає такої підстави для відмови у реєстрації права власності, як незавантаження реєстратором сканованих документів, на підставі яких здійснено реєстрацію.
37. Також ТОВ "ФК "Поліс" зазначає, що ТОВ "Цукорпром" під час розгляду справи не посилалось на необхідність дослідження та витребування документів, які надавались державному реєстратору, а відтак скаржник-1 не може посилатись на це у касаційній скарзі, як на неповне дослідження судами доказів.
38. За твердженнями позивача, ТОВ "Цукорпром" при подачі до Міністерства юстиції України скарги на дії державного реєстратора не посилалось на ті обставини, через які рішення держреєстратора було скасоване Мінюстом. Крім того у скарзі не було посилань на наявність спору про право власності.
39. Також позивач зазначив, що посилання скаржника-1 про незастосування судами попередніх інстанцій висновків з постанов у справах № 922/2416/17, № 953/864/20 є безпідставним, оскільки постанови у наведених справах були ухвалені Верховним Судом після ухвалення рішень у справі, що переглядається, разом з тим, правовідносини у наведених справах не є подібними по відношенню до цієї справи.
40. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
41. Між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Колядинським Андрієм Олеговичем було укладено Іпотечний договір № 15.35-14/08ДІ02 від 30.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551, в якості забезпечення виконання зобов'язань Колядинським А. О. за кредитним договором № 15.35-14/07-СК від 24.10.2007.
42. За вказаним іпотечним договором Колядинським Андрієм Олеговичем було передано в іпотеку банку нерухоме майно, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано відповідні заборону та іпотеку на нерухоме майно щодо об'єкту площею 291,9 кв. м, зареєстровані 30.05.2008 приватним нотаріусом Машковою С. Л., реєстраційні номери обтяжень 7298663 та 7298542 відповідно.
43. Між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., зареєстрований в реєстрі за № 861. Пунктом 1.1 викладено перелік договорів, які відступлені на користь нового кредитора прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, які укладені в якості забезпечення виконання боржниками зобов'язань перед первісним кредитором за кредитними договорами, згідно переліку. Відповідно до пункту 17 переліку, крім інших, зазначено заставодавцем Колядинського Андрія Олеговича за Іпотечним договором № 15.35-14/08ДІ02 від 30.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551.
44. Постановою Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 у справі № Б-39/171 фізичну особу-підприємця Колядинського А. О. було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
45. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2011 у справі № Б-39/171-10 було скасовано заборону на нерухоме майно, накладену на предмет іпотеки.
46. На підставі вказаних постанови та ухвали з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек:
- 04.02.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. вилучено запис про реєстрацію заборони на нерухоме майно щодо нерухомого майна;
- 07.02.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. вилучено запис про реєстрацію іпотеки щодо нерухомого майна.
47. Нерухоме майно було відчужено ліквідатором фізичної особи-підприємця Колядинського А. О. в рамках порушеної справи про банкрутство № Б-39/171-10.
48. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011, постанову Господарського Харківської області від 21.12.2010, якою фізичну особу-підприємця Колядинського А. О. було визнано банкрутом, скасовано, провадження у справі № Б-39/171-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця Колядинського А. О. припинено як незаконно порушене.
49. Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що нерухоме майно після продажу в межах справи № Б-39/171-10 неодноразово відчужувалось та змінювало власників.
50. Згідно зі статтею 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
51. Таким чином, іпотека за іпотечним договором є дійсною для всіх набувачів права власності на предмети іпотеки, які набули таке право власності після їхнього продажу в межах справи № Б-39/171-10, в тому числі для Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", яке було власником нерухомого майна в період з 2012 року по 2019 рік.
52. Скасування постанови про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця Колядинського А. О. у справі № Б-39/171-10 та припинення провадження у справі про банкрутство як незаконно порушеного свідчить про те, що така постанова не породжує будь-яких правових наслідків з моменту її винесення.
53. ТОВ "ФК "Поліс" звернулося до державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Я. О. з відповідними заявами про реєстрацію іпотеки та заборони щодо об'єктів нерухомості, за результатами розгляду яких державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайловою Я. О. у відповідності до вимог чинного законодавства було прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію іпотеки та обтяження з зазначенням відомостей про їх реєстрацію до 01.01.2013, а саме: номер запису про іпотеку № 29908545 від 18.01.2019 та номер запису про обтяження (заборону) № 29909281 від 18.01.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна.
54. Позивачу з Реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що з 2012 року нерухоме майно належить ТОВ "Приватофис", у зв'язку із чим надіслало ТОВ "Приватофис" та Колядинському А. О. вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") № 2.26 від 21.01.2019 (надалі - вимога), яку було отримано ТОВ "Приватофис" 04.03.2019 та Колядинським А. О. 06.02.2019. Зазначене підтверджується копією вимоги № 2.26 від 21.01.2019, копією опису вкладення та фіскальним чеком, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копією відповіді АТ "Укрпошта" про отримання вимоги Колядинським А. О., копією повідомлення про вручення вимоги ТОВ "Приватофис".
55. Оскільки ні Колядинським А. О. , ні ТОВ "Приватофис" не було виконано вимогу ТОВ "ФК "Поліс" у тридцятиденний строк з моменту її отримання, у зв'язку з чим 12.12.2019 ТОВ "ФК "Поліс", як іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження в Іпотечному договорі, та в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" було звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нерухоме майно, що прямо передбачено пунктом 5.1 Іпотечного договору.
56. ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержатель набуло права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять Третього Серпня, б. 51) шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".
57. На підставі заяви ТОВ "ФК "Поліс" та долучених до неї документів державним реєстратором Литвиненко Л. В. було прийнято рішення від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять Третього Серпня, б. 51) за ТОВ "ФК "Поліс".
58. Товариством з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" подано до Міністерства юстиції України скаргу у сфері державної реєстрації в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вих.№ 26-02/2020 від 26.02.2020.
59. Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції 14.05.2020 розглянуто скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 28.02.2020 за № 6648-33-20, стосовно реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме - нежитлових приміщень 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять Третього Серпня, б. 51.
60. Предметом розгляду скарги були:
- рішення від 18.01.2019 № 45110595 та № 45111214, прийняті державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайловою Я. О.;
- рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.;
- рішення від 27.12.2019 № 50521588, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем.
61. За наслідками розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено висновок, яким рекомендовано задовольнити скаргу частково; скасувати рішення від 12.12.2019 року № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.; тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмилі Володимирівні строком на 1 (один) місяць.
62. Як вбачається із пунктів 10, 12 висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020, колегія дійшла висновку про те, що державний реєстратор Литвиненко Л. В. не додала електронні копії документів, які підлягають обов'язковому виготовленню та розміщенню в Державному реєстрі прав, тому реєстраційні дії вчинено з порушенням вимог статей 10, 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.
63. На підставі вищезазначеного висновку, Міністерством юстиції України було прийнято рішення, оформлене наказом № 1874/5 від 04.06.2020, пунктом 1 якого, зокрема скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково. Пунктом 2 скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. Пунктом 3 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмилі Володимирівні строком на 1 (один) місяць. В задоволенні інших вимог відмовлено. Пунктом 5 виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.
64. Разом з тим, судами встановлено, що у висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 (щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020) зазначено, що 12.12.2019 державним реєстратором Литвиненко Л. В. зареєстровано заяву в Державному реєстрі прав за № 37488916 (далі заява-3) щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення (нежитлові приміщення 1-го поверху № 15а, 156, 15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "A4" до житлового будинку літ. "А-14"), які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 5,1, яку подано Кривутенком Андрієм Анатолійовичем в інтересах ТОВ "ФК "Поліс". До заяви було додано наступні документи:
- договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машковою Світланою Леонідівною 30.05.2008 зареєстровано в реєстрі за № 1551;
- довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В. 23.12.2018, зареєстровано в реєстрі за № 2221;
- вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") (надіслана ТОВ "Приватофис" та Колядинському А. О.) від 21.01.2019 № 2.26 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- опис з чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Колядинському А. О. від 28.01.2019 № 0102415399011 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- опис з чеком та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Приватофис" від 21.01.2019 № 0102415397728 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- відповідь про вручення вимоги про усунення порушення № 2.26 від 21.01.2019 року ТОВ "Приватофис" від 19.03.2019 № 33-К-6679 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- опис з чеком та повідомленням про вручення кур'єрського відправлення ТОВ "Приватофис" від 01.03.2019 № 1498120 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- відповідь про вручення вимоги про усунення порушення № 2.26 від 21.01.2019 року ТОВ "Приватофис" від 29.03.2019 № 29/03/1 (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- звіт про оцінку від 26.11.2019, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕО ФІНАНС ГРУП" (електронна копія документа відсутня в Державному реєстрі прав);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" від 27.11.2019 № 1006021141, отриманий з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- статут TOB "ФК "ПОЛІС", справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В. 06.12.2019 зареєстровано в реєстрі за №№ 1899-1901;
- копія протоколу № 08/08/17 загальних зборів учасників ТОВ "ФК "ПОЛІС" (про призначення директором Кривутенка А. А. ), справжність підписів на якому засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О. 08.08.2017 зареєстровано в реєстрі за № 693, 694;
- протокол загальних зборів учасників ТОВ "ФК "ПОЛІС" (про надання згоди на звернення стягнення на предмет іпотеки) від 11.12.2019 № 11/12/19, складений загальними зборами учасників ТОВ "ФК "ПОЛІС";
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ФК "ПОЛІС" від 10.12.2019, сформована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В.;
- копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ "ФК "ПОЛІС", засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірнас І. В. 02.10.2019 зареєстровано в реєстрі за № 296;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ФК "ПОЛІС" від 11.12.2019 № 1006079637 сформований з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сомовим І. В. 23.12.2018 зареєстровано в реєстрі за № 2221
- договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, укладений між ТОВ "ФК "ПОЛІС" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" 18.11.2015 № 21МБ;
- додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від 18.11.2015, укладену між ТОВ "ФК "ПОЛІС" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" 27.11.2015 № 1;
- витяг з додатку 1 до додаткової угоди № 1 від "27" листопада 2015 року до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами № 21МБ від "18" листопада 2015 року № 1/3;
- постанову Господарського суду Харківської області від 28.07.2010 у справі № Б- 39/64-10 (текст якої отримано з Єдиного державного реєстру судових рішень);
- ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.04.2016 у справі № Б- 39/64-10;
- генеральну угоду, укладену між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Колядинським Андрієм Олеговичем 24.10.2007 № 14;
- кредитний договір, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Колядинським Андрієм Олеговичем 24.10.2007 № 15.35-14/07-СК;
- договір про внесення змін до кредитного договору № 15.35-14/07-СК від 24.10.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Колядинським Андрієм Олеговичем 24.10.2007 № 1;
- договір про внесення змін до кредитного договору від 24.10.2007 № 15.35-14/07- СК, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Колядинським Андрієм Олеговичем 23.07.2009 № 2;
- договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко Іриною Олександрівною 12.05.2016 зареєстровано в реєстрі за № 861.
65. Державним реєстратором Литвиненко Л.В. встановлено черговість розгляду заяв та перевірено інформацію в Державному реєстрі прав за критеріями пошуку "прізвище, ім'я, по-батькові/податковий номер".
66. За результатом розгляду заяви-3 державним реєстратором Литвиненко Л. В. прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 12.12.2019 № 50190468.
67. На підставі прийнятого рішення державним реєстратором Литвиненко Л. В. відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 51) присвоєно реєстраційний номер 1985799263101 зареєстровано право власності за ТОВ "ФК "ПОЛІС" (код ЄДРПОУ 38994463) (номер запису про право власності 34616916) перенесено зі спеціального розділу Державного реєстру прав записи про іпотеку (номер запису 34616927) та про обтяження (номер запису 34616961). Також, державним реєстратором Литвиненко Л. В., у спеціальному розділі Державного реєстру прав, у зв'язку з перенесенням записів про іпотеку та обтяження, зазначені вище, погашені записи № 29908545 та № 29909281.
68. Як вбачається з висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020, в ньому колегією встановлено, що ТОВ "ФК "Поліс" надано державному реєстратору Литвиненко Л. В. всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Поліс".
69. Проте, оскільки державний реєстратор Литвиненко Л. В. не додала електронні копії документів, які підлягають обов'язковому виготовленню та розміщенню в Державному реєстрі прав, тому реєстраційні дії вчинено з порушенням вимог статей 10, 16, 18 Закону та пункту 10 Порядку, у зв'язку з чим, рішення державного реєстратора Литвиненко Л. В. від 12.12.2019 № 50190468 скасовано, а доступ державному реєстратору Литвиненко Л.В. тимчасово заблоковано строком на 1 (один) місяць.
70. Також судами встановлено, що Міністерство юстиції України в листі "Щодо деяких актуальних питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 24342/11942-33-18/8.4.4 від 18.06.2018 зазначило, що відповідно до положень статей 16 та 17 Закону при прийнятті заяв у паперовій формі обов'язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав. Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій.
Тобто процедура виготовлення електронних копій документів може проводитися як під час подачі заяви для проведення державної реєстрації прав, так і під час безпосереднього розгляду документів в процедурі проведення відповідної реєстрації.
Однак слід звернути увагу на непоодинокі випадки, коли у Державному реєстрі прав відсутні електронні копії документів, на підставі яких проводилася державна реєстрація прав.
Задля уникнення випадків порушення вищевказаних норм Закону, рекомендуємо державним реєстраторам після завершення процедури державної реєстрації прав перевіряти наявність "завантажених" до Державного реєстру прав електронних копій документів, та, у разі їх відсутності - виготовляти такі копії та додавати їх до вказаного реєстру.
При цьому міністерство звертає увагу на відсутність необхідності змінювати статус заяви "задоволено" у випадку, коли скановані документи додаються після проведення державної реєстрації прав. У такому випадку послуга надана, заява перебуває у статусі "задоволено" і програмне забезпечення Державного реєстру прав забезпечує можливість додати скановані документи без зміни статусу такої заяви.
71. Таким чином, суди дійшли висновку, що Міністерство юстиції України вказало на те, що, якщо скановані документи не додано до Реєстру, це не змінює статусу розгляду заяви (в даному випадку - про проведення державної реєстрації права власності); є технічна можливість "дозавантажити" дані документи.
72. Тобто, за висновками судів, нерозміщення сканованих документів у Реєстрі не є підставою для скасування реєстраційної дії або зупинення реєстраційної дії.
73. Суди зазначили, що з даного Листа Міністерства юстиції України вбачається, що такий недолік державного реєстратора можливо виправити навіть без зміни статусу розгляду заяви.
74. Так, при прийнятті рішення за результатами розгляду скарги, колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора не враховано, що недбалість з боку державного реєстратора не повинна впливати на права ТОВ "ФК "Поліс".
75. Державні реєстратори наділені повноваженнями здійснювати певні функції від імені Держави. Громадяни, юридичні особи та інші суб'єкти вправі очікувати від державних органів та інших осіб, які виконують певні функції від імені держави, належного виконання даними органами та особами своїх функціональних обов'язків.
76. Недбале ставлення державних органів та уповноважених державою осіб до виконання своїх обов'язків не може мати наслідком порушення прав інших осіб або втручання в такі права.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
77. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
78. Предметом спору у цій справі є визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу, якими відповідно скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково, скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В.
79. Верховний Суд зазначає, що під час розгляду цієї справи правовій оцінці підлягає законність дій Міністерства юстиції України щодо скасування відповідного рішення державного реєстратора, саме з мотивів, які слугували підставою для скасування такого рішення. При цьому, питання встановлення наявності чи відсутності у будь-якої із сторін цього спору права власності на майно, дійсності договору іпотеки, на підставі якого за позивачем було зареєстровано право власності.
80. Так, стосовно доводів ТОВ "Цукорпром" і ТОВ "Монтана-Естейст", викладених у касаційних скаргах з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (пункти 19 і 27 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
81. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
82. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
83. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
84. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
85. У справі, яка переглядається, спір стосується визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
86. Як зазначалося у пунктах 5-10 цієї постанови, підставами для задоволення позову у цій справі слугувало те, що висновком колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.05.2020 встановлено, що ТОВ "ФК "Поліс" надано державному реєстратору Литвиненко Л. В. всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Поліс". При цьому державний реєстратор Литвиненко Л. В. не додала електронні копії документів, які підлягають обов'язковому виготовленню та розміщенню в Державному реєстрі прав.
87. Суди вказали, що з огляду на вимоги чинного законодавства та враховуючи викладене в листі Міністерства юстиції України "Щодо деяких актуальних питань у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 24342/11942-33-18/8.4.4 від 18.06.2018, помилка державного реєстратора в частині недодання сканкопій документів, які надавались для проведення реєстрації, до Реєстру, не може слугувати підставою для скасування відповідного рішення державного реєстратора, оскілки недбалість з боку державного реєстратора не повинна впливати на права ТОВ "ФК "Поліс", у якого відсутня можливість контролювати діяльність державного реєстратора.
88. Разом з тим у справі № 912/1856/16 розглядались вимоги Фермерського господарства "Хлібороб" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним рішення відповідача від 05.02.2016 Ф-298/0-1094/0/6-16 про відмову у поновленні договору оренди землі. Вимоги позивача у наведеній справі обґрунтовувались положеннями норм Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України.
89. Так, з огляду на предмет та підстави позову у наведеній справі, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі № 912/1856/16 ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів) та правового регулювання правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
90. У справі № 910/11511/18 розглядався спір за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та Фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича про визнання удаваним правочином Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги.
91. Висновки Верховного Суду у наведеній справі стосувались наявності у позивача порушеного права, а також ефективності обраного ним способу захисту, з огляду на те, що позивачем не заявлялись вимоги про визнання договору недійсним та він не є стороною оскаржуваного договору.
92. З огляду на викладене, постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 ухвалена за інших фактичних обставин справи, доказової бази та предмета спору аніж у справі, яка переглядається.
93. У справі № 910/7164/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до акціонерного товариства "Альфа-Банк" розглядались вимоги позивача про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору від 25.07.2016 № 36226451 на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання. Позов мотивований тим, що одностороння відмова відповідача від договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання, укладеного з позивачем, є незаконною, оскільки відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.
94. З огляду на викладене очевидним є те, що постанова Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19 ухвалена за іншого предмета спору, фактичних обставин справи, доказової бази, а також правового регулювання спірних правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі.
95. Постанова у справі № 910/10987/18 ухвалена у спорі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" про звернення стягнення на нерухоме майно на підставі іпотечного договору. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову з огляду на те, що відповідач не має статусу іпотекодавця, оскільки на час вирішення спору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відновлено запис про те, що власником майна є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк "Актив-банк", що свідчить про відсутність у реєстрі відомостей щодо наявності у відповідача права власності на спірне майно. При цьому позивачем не було заявлено клопотання про заміну відповідача у справі.
96. Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 вказав про передчасність висновків судів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому зазначив, що суди не дослідили обставин правомірності договорів купівлі-продажу майна, за якими відповідач придбавав майно, не взяли до уваги рішення судів в інших справах, на підставі яких було визнано дійними договори купівлі-продажу майна, обмежившись лише відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
97. Так колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 ухвалена у справі за іншого предмета спору, фактичних обставин справи, доказової бази, а також правового регулювання спірних правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі.
98. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) ухвалена у справі з позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота", Благодійної організації "Центр реабілітації соціально дезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег" про визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна.
99. Так, з огляду на предмет та підстави позову, доказову базу, нормативно-правове регулювання та встановлені судами фактичні обставини наведеної справи, колегія суддів зазначає про неподібність правовідносин у справі № 48/340 в порівнянні зі справою, яка переглядається.
100. У справі № 911/3594/17 предметом розгляду були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська друкарня" до Баришівської селищної ради Київської області про визнання протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області від 14.07.2017 № 58 "Про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ Баришівського району на 28/100 частини будівлі". Позивач зазначав, що є власником цілісного майнового комплексу, а спірне рішення порушує його право як власника, а також що рішення прийняте з перевищенням компетенції.
101. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що позивачем зареєстровано право власності на підставі документів станом на 1995 рік, однак пізніше Радою на частину цього майна було видано правовстановлюючі документи та прийнято рішення органом місцевого самоврядування, діяльність яких не оспорена. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про не надання позивачем доказів наявності у позивача права, на захист якого віно подав позов.
102. Суд апеляційної інстанції позов задовольнив виходячи з того, що Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Київської області, приймаючи рішення, вийшов за межі своїх повноважень. При цьому, суду не надано доказів на підставі яких документів надавалась згода районній раді на реєстрацію права спільної власності територіальних громад. Позивач надав докази належності йому суб'єктивного права, на захист якого він подав позов.
103. Велика Палата Верховного Суду постановою від 12.03.2019 залишила в силі рішення суду першої інстанції, проте з інших мотивів, зазначивши, що державна реєстрація права не є безспірним підтвердженням такого права, а створює спростовну презумцію права власності такої особи. Спірне рішення не є підставою для реєстрації права власності за відповідачем, а відповідно не може порушити будь-чиїх прав, а відтак позов задоволенню не підлягає.
104. Верховний Суд зазначає, що з огляду на викладене у пунктах 100-103 цієї постанови, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 наведені у справі з відмінним предметом та підставами позову, інших фактичних обставин справи та нормативно-правового регулювання правовідносин, що свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається.
105. Разом з тим у справі № 916/1415/19 розглядались вимоги Партнерства з обмеженою відповідальністю "Серфінг системс ЛП" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Петрокоммерц-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ капітал" про визнання припиненими договорів іпотеки.
106. Так, з огляду на предмет та підстави позову у наведеній справі, колегія суддів зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/1415/19 ухвалена за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів) та правового регулювання правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
107. Постанова у справі № 922/2416/17 ухвалена у спорі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-трейд", про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову, встановивщи, що позивач звернувся до суду з вимогами кредитора у справі про банкрутство ФОП, його вимоги були включені до реєстру кредиторів, таким чином позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство. Іпотека нерухомого майна припинилась у зв'язку з його реалізацією в межах процедури банкрутства. Результати публічних торгів (аукціону), оформлені протоколом та договором купівлі-продажу, позивачем не оскаржувались та є дійсними. Отже, у позивача на момент вирішення спору у справі немає права заставодержателя, за відсутності якого унеможливлюється кореспондуючий цьому обов'язок іпотекодавця задовольнити вимоги за рахунок заставного майна, а отже, у позивача відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
108. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 змінила мотивувальну частину ухвалених у справі судових рішень, зазначивши, що у випадку продажу предметів застави (іпотеки) відповідно до законодавства про банкрутство застосовуються загальні наслідки припинення застави (іпотеки) згідно з пунктом 3 частини першої статті 593 ЦК України. Також вказав, що якщо предмет іпотеки перейшов у власність іншої особи (набувача) на виконання дійсного договору, то це не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотека є дійсною для набувача. Право іпотеки припиняється у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.
109. Так колегія суддів зазначає, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 ухвалена у справі за іншого предмета спору, фактичних обставин справи, доказової бази, а також правового регулювання спірних правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі.
110. У справі № 953/864/20 розглядались позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенка Євгена Михайловича, державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Яни Олександрівни про скасування запису про реєстрацію іпотеки, скасування запису про обтяження, скасування запису про реєстрацію права власності і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
111. Так, з огляду на предмет та підстави позову у наведеній справі, колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 953/864/20 ухвалена за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів) та правового регулювання правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
112. Постанова у справі № 826/2426/16 ухвалена у спорі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 05.05.2015 державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві були залишені без розгляду документи, які подані позивачем для державної реєстрації фізичної особи-підприємця, у зв'язку з поданням таких документів за неналежним місцем реєстрації. В подальшому, 06.05.2015 на підставі того ж самого комплекту документів державним реєстратором, яким ведеться прийом у відділенні АТ «Ощадбанк» за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/1 відповідні реєстраційні дії було вчинено. 08.05.2016 позивач подав скаргу до Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, які, на думку позивача, приймали незаконне рішення про залишення документів без розгляду, та вжиття заходів для недопущення подібних випадків у діяльності державних реєстраторів у майбутньому. Міністерство юстиції України листом від 13.08.2015 повідомило позивача про прийняте рішення з приводу його скарги, яке на думку позивача прийняте з порушенням норм законодавства, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно та не розсудливо.
113. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову зазначивши, що оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
114. Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 підтримав висновки судів попередніх інстанцій зазначивши, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Міністерством юстиції України в межах наданих повноважень, у відповідному листі викладено рішення за результатами розгляду скарги позивача. Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, вказане рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.
115. Так колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16 ухвалена у справі за інших фактичних обставин справи та доказової бази, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається.
116. Постанова Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 904/9583/17 ухвалена у спорі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю "INNOLEX CORP.s.r.o." про визнання права іпотекодержателя. Суди першої та апеляційної інстанції, з висновками яких погодився Верховний Суд, відмовили у задоволенні позову з підстав встановлення обставин реалізації спірного майна в межах справи про банкрутство, що свідчить про припинення застави, зазначивши, що задоволення вимог позивача має відбуватись в межах розгляду справи про банкрутство.
117. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про неподібність правовідносин у наведеній постанові в порівнянні зі справою, яка переглядається, зокрема з огляду на відмінний предмет спору, фактичні обставин справи, матеріально-доказову базу та правове регулювання правовідносин.
118. У справі № 922/3537/17 предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ДП "Сетам", приватного нотаріуса Харківського міського територіального округу Харківської області Гончаренко Надії Юльянівни, ПП "Фудстар" про визнання недійсними торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов мотивуючи свої рішення встановленням порушення норм Порядку при проведенні торгів, оскільки переможець електронних торгів фактично сплатив грошові кошти за придбане майно з недотриманням строку, при цьому, організатор торгів мав сформувати новий протокол із зазначенням нового строку розрахунків. Суди дійшли висновку, що ці порушення стосуються прав позивача, який має правомірні очікування щодо здійснення належного виконавчого провадження та законних електронних торгів стосовно належного йому майна, а відтак оскільки електронні торги підлягають визнанню недійсними, похідні позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію відповідного права є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
119. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у наведеній справі стосувались, зокрема правомірності проведення електронних торгів та обґрунтованості наведених висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування ухвалених у справі судових рішень із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову зазначивши, що суди, дійшовши висновку про формальне порушення Порядку організатором електронних торгів, не спростували факту добросовісної поведінки та відсутності вини їх переможця. Тому таке порушення не може бути протиставлене переможцю, оскільки недобросовісність його дій не доведена.
120. Верховний Суд зазначає, що з огляду на викладене у пунктах 118-119 цієї постанови, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 наведені у справі з відмінним предметом та підставами позову, інших фактичних обставин справи та нормативно-правового регулювання правовідносин, що свідчить про неподібність правовідносин у наведеній справі в порівнянні зі справою, яка переглядається.
121. Разом з тим, навіть якщо не брати детальний аналіз наведених вище постанов (пункти 88- 120 цієї постанови) колегія суддів зазначає, що з урахуванням визначених Судом меж розгляду цієї справи, про що зазначено у пункті 79 цієї постанови, висновки у наведених вище справах є нерелевантними до спірних правовідносин.
122. Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
123. За таких обставин, наведена ТОВ "Цукорпром" (скаржник-1) і ТОВ "Монтана-Естейст" (скаржник-2) підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
124. Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ "Цукорпром" (скаржник-1), в частині підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункти 20-21 цієї Постанови), колегія суддів зазначає таке.
125. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
126. Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
127. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
128. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
129. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
130. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
131. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
132. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 922/1378/17, від 08.08.2018 у справі № 908/509/17 та постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15 та від 08.05.2018 у справі № 809/1141/17.
133. Як встановлено Верховим Судом, аналіз змісту наведених скаржником-1 постанов Верховного Суду та Верховного Суду України у порівнянні зі справою, яка переглядається, свідчить, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у цій справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 1, 2, 5 даного наказу, якими відповідно скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково, скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В., не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже, і предмета доказування, за змістом зазначених скаржником постанов, в яких Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки (справи № 6-449цс15 та № 922/1378/17), визнання договорів іпотеки припиненими (справа № 3-231гс15), визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа № 809/1141/17).
134. Разом з тим, постанова Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 908/509/17 відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
135. Так, скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначених ним постановах, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), посилання скаржника на приписи п. 2 ч.1 ст. 287 ГПК України взагалі носять декларативний характер, оскільки скаржник в касаційній скарзі не зазначає ні висновок Верховного Суду від якого хоче відступити, ні мотиви необхідності такого відступлення, а тому підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ "Цукорпром" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України відсутні.
136. Стосовно доводів касаційних скарг ТОВ "Цукорпром" (скаржник-1), ТОВ "Монтана-Естейст" (скаржник-2) та Міністерства юстиції України (скаржник-3), в частині підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункти 22-23 та 28-30 цієї постанови), колегія суддів зазначає таке.
137. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
138. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
139. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19).
140. Згідно з абзацом 4 частини п'ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами 1-3 частини п'ятої статті 3 Закону, крім випадку, передбаченого абзацом 5 частини п'ятої статті 3 Закону.
141. Відповідно до частини першої статті 11 вищезазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення і за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
142. Згідно положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
143. З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
144. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
145. За змістом частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації прав включає, серед іншого: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрацію заяви в базі даних заяв; перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); видачу/отримання документів за результатом розгляду заяви.
146. Згідно з пунктом 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
147. Відповідно до пункту 61 Порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
148. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
149. Абзацом 2 частини першої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов'язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.
150. Пунктом 2 частини першої 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав.
151. Пунктом 10 Порядку визначено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів, у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви.
152. Не підлягають виготовленню та долученню до заяви електронні копії документів, що пред'являються заявником з метою встановлення його особи, а також електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.
153. Колегія суддів зазначає, що статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" передбачено перелік підстав для відмови в державній реєстрацї прав, однак у зазначеному переліку відсутня така підстава, як не завантаження сканованих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
154. Статтею 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" передбачено підстави для зупинення державної реєстрації прав. Міністерство юстиції України може скасувати державну реєстрацію прав, якщо державний реєстратор здійснює таку реєстрацію за наявності обставин, передбачених статтею 24 зазначеного Закону, тобто якщо державний реєстратор здійснив реєстрацію прав за наявності підстав для відмови у проведенні такої реєстрації.
155. Пунктом 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обгрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрацЇЇ, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрацЇЇ' або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
156. Пунктом 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 визначено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
157. Так, з огляду на наведене вище Верховний Суд зазначає, що приписи чинного законодавства не передбачають такої підстави для скасування рішення державного реєстратора, як незавантаження до Реєстру сканованих копій документів, які надавались для проведення державної реєстрації. У такому випадку Міністерство юстиції України не позбавлене права застосувати певні санкції до самого державного реєстратора, зокрема визначені підпунктами В, В-1, Г, Ґ, Е, Є пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
158. При цьому, відповідне рішення Міністерства юстиції України прийняте при розгляді питання про скасування рішення державного реєстратора з формальних підстав не повинно порушувати принцип "пропорційного втручання" у права людини, зокрема особи, щодо якої державним реєстратором було прийняте рішення (цим висновком також спростовуються доводи, зокрема, скаржника-1 щодо непорушеного права позивача).
159. Щодо доводів, викладених у пункті 30 цієї постанови, то колегія суддів зазначає, що вони не мають визначального значення для вирішення цієї справи. Разом з тим, викладене у цьому листі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною вище.
160. Разом з тим, перевіривши встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та підстави для задоволення позову (пункти 9-12 цієї постанови), з урахуванням визначених Судом меж розгляду цієї справи (пункті 79 цієї постанови), колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновками Верховного Суду, наведеними вище у цій постанові, а відтак і підстави для скасування судових рішень у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
161. Суд також зазначає, що викладене вище у цій постанові в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, концептуально узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі № 804/8452/17 (застосування певного виду стягнення (санкцій) повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності та пропорційності).
162. Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ "Цукорпром" (скаржник-1) в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 24 цієї Постанови) Верховний суд зазначає таке.
163. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
164. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
165. Доводи касаційної скарги ТОВ "Цукорпром" у цій частині зводяться до того що суди не витребували та не дослідили документи, на підставі яких державним реєстратором було прийнято відповідне рішення, яке скасовано спірним наказом Міністерства юстиції України. При цьому посилання судів на висновок колегії Міністерства юстиції України є недопустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено про те, що колегією досліджувались такі документи.
166. Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
167. Згідно з частиною четвертою статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
168. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
169. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
170. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
171. Водночас у статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
172. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
173. При цьому у пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
174. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди дослідили обставини справи та наявні у ній докази в їх сукупності, надали оцінку доводам учасників справи, якими вони обґрунтовували наявність/відсутність підстав для задоволення позову, навівши відповідне мотивування у судових рішеннях.
175. Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ "Монтана-Естейст" (скаржник-2) в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 31 цієї постанови) Верховний суд зазначає таке.
176. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
177. Доводи касаційної скарги ТОВ "Монтана-Естейст" у цій частині зводяться до того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ "Монтана-Естейст", при цьому на час розгляду справи у апеляційного господарського суду були відсутні докази повідомлення останнього про розгляд справи. Скаржник-2 зазначає, що конверт з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021, якою було оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2021, було отримано останнім 02.04.2021, тобто після ухвалення оскаржуваної постанови.
178. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 поновлено Міністерству юстиції України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/8091/20 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/8091/20 та призначено справу до розгляду на 01.02.2021.
179. 01.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/8091/20.
180. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про приєднання до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/8091/20. Заяву призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" на 15.03.2021.
181. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 оголошено перерву у розгляді справи № 910/8091/20 на 30.03.2021.
182. В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2021 Північним апеляційним господарським судом було ухвалено оскаржувану постанову. При цьому з матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник ТОВ "Приватофис" був відсутній у вказаному судовому засіданні.
183. Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 про прийняття прийнято до провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про приєднання до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" було надіслано поштою всім учасникам справи, в тому числі і ТОВ "Приватофис", про що свідчить штамп відправки апеляційним судом ухвали, який міститься на зворотній стороні останнього аркушу ухвали .
184. Крім того, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 у справі № 910/8091/20 була оприлюднена 11.03.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
185. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
186. Частиною третьою статті 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
187. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 42 ГПК учасники справи мають право зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
188. Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з часиною першою статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
189. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
190. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
191. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
192. Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).
193. Крім того, у контексті можливості реалізації скаржником своїх процесуальних прав суд звертається до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, №3236/03, §41), згідно з яким сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
194. Матеріалами справи підтверджується та не заперечується скаржником-2, останній був обізнаний про існування судового провадження за його заявою про приєднання до апеляційної скарги.
195. Відповідно, ТОВ "Приватофис" мало об'єктивну можливість вжити заходи, щоб дізнатися про рух поданої ним заяви про приєднання до апеляційної скарги, зокрема, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень або засобами телефонного або електронного зв'язку з апеляційним судом відповідно Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у Північному апеляційному господарському суді.
196. Отже, у даному випадку, сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
197. При цьому, враховуючи обставини цієї справи, з огляду на вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд зазначає, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).
198. У цій частині Суд також звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 910/15533/20 (зокрема, і в частині неподібності правовідносин, що виникли у справі, що переглядається (і справі № 910/15533/20), і справою № 918/1478/14 (на яку в обґрунтування своїх доводів посилається скаржник) - у наведеній скаржником справі суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу у першому (єдиному) судовому засіданні за відсутності доказів обізнаності сторін про розгляд відповідної заяви.
199. Отже, з огляду на наведене вище, беручи до уваги конкретні обставини справи, зазначена ТОВ "Монтана-Естейст" (скаржник-2) підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду, а відтак, визначені законом підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
200. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
201. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржників, наведені у касаційних скаргах, (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не входять до предмету дослідження цієї справи, (3) не доводять порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, проте, виходячи зі змісту касаційної скарги, направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
202. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
203. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
204. Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довели неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій, як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
205. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" і Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
206. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржників.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд
1. Касаційне провадження у справі № 910/8091/20 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. У решті касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейст" і Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/8091/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил