Іменем України
11 жовтня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/865/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ",
код ЄДРПОУ 39576385, вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021
ел. адреса: office@cngaszbut.104.ua
відповідач: Сухополов'янська сільська рада
вул. Чернігівська, 32, с. Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17000
код ЄДРПОУ 04415867
предмет спору: про стягнення 140992,23 грн
Учасники справи не викликались.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНІГІВГАЗ ЗБУТ" подано позов до Сухополов'янської сільської ради про стягнення 140992,23 грн, з яких: 124642,00 грн боргу, 8247,60 грн пені, 1751,82 грн три проценти річних, 6350,81 грн інфляційних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АВ147-250-21 від 10 лютого 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
14 вересня 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечив стосовно позовних вимог у частині стягнення основного боргу за поставку природного газу та пені. Позовні вимоги у частині стягнення 1751,82 грн трьох процентів річних та 6350,81 грн інфляційних відповідач не визнав, оскільки вважає їх подвійним стягненням.
22 вересня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з запереченнями відповідача щодо нарахування трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, наведеними у відзиві на позовну заяву, оскільки за своєю правовою природою інфляційні нарахування є наслідком інфляційних процесів, а тому їх слід вважати складовою основного боргу, а нарахування 3% річних є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
10 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (Постачальник) та Сухополов'янською сільською радою (Споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АВ147-250-21.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, код за ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі - газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання газу - до 13221,67 куб.м (п.1.2. договору).
Пунктом 2.3. договору сторони передбачили, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Згідно п. 2.5. договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.5.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
2.5.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням електронного цифрового підпису.
2.5.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.
Ціна одного кубічного метру (куб. м.) природного газу включає компенсацію вартості послуги доступу до потужності, а також ПДВ 20%. Загальна ціна одного кубічного метру природного газу складає 9,90 грн, в тому числі ПДВ 20% (п.3.2. договору).
Відповідно до 3.4. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Оплата газу, згідно п. 4.1. договору здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні у наступному порядку: оплата у розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п. 9.1., 9.3. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «ЧернігівгазЗбут» в інформаційній платформі оператора ГТС, а саме з 01.01.2021 до 16.01.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та договором.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З наведеного вище вбачається, що укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання умов договору постачальником (позивачем) було здійснено поставку природного газу споживачу (відповідачу) у січні 2021 року в обсязі 13037,07 куб.м на загальну суму 129067,00 грн, що підтверджується актом №ЧР381000983 приймання-передачі природного газу підписаним та скріпленим печатками обох сторін, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 15/.
Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечив.
Виходячи з умов укладеного між сторонами договору, за поставлений природний газ у січні 2021 року відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строк до 10 лютого 2021 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань, за поставлений йому у січні 2021 року природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений у січні 2021 року природний газ у розмірі 124642,00 грн, з урахуванням зарахованої переплати, згідно листа відповідача від 14 травня 2021 року №03-04/1436 на суму 4425,00 грн, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с.16/.
Існування заборгованості за поставлений у січні 2021 року природний газ у розмірі 124642,00 грн підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01 грудня 2020 року - 27 лютого 2021 року, підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача, копія якого міститься у матеріалах справи /а.с. 18/.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем за поставку природного газу у сумі 124642,00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у січні 2021 року природний газ становить 124642,00 грн.
Враховуючи, що відповідач у порушення вимог зазначених правових норм та умов укладеного між сторонами договору взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений у січні 2021 року природний газ у повному обсязі не розрахувався, на час розгляду справи фактичних доказів виконання зобов'язань зі сплати заборгованості суду не надав, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений у січні 2021 року природний газ у сумі 124642,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивачем також нараховано 8277,60 грн пені та заявлено до стягнення з відповідача у прохальній частині позовної заяви 8247,60 грн пені за періоди з 11 лютого 2021 року по 31 липня 2021 року.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Так, пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені у заявленому розмірі.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 8247,60 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1751,82 грн трьох відсотків річних за період з 11 лютого 2021 року по 31 липня 2021 року та 6350,81 грн інфляційних нарахувань за період лютий - липень 2021 року.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені вище приписи чинного законодавства, суд не приймає доводи та заперечення відповідача з приводу того, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є подвійним стягненням.
Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, дослідивши поданих позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 1751,82 грн та 6350,81 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Сухополов'янська сільська рада (вул. Чернігівська, 32, с. Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 04415867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68, код ЄДРПОУ 39576385) 124642,00 грн боргу, 8247,60 грн пені, 1751,82 грн три проценти річних, 6350,81 грн інфляційних нарахувань, 2270,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 11 жовтня 2021 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/