Іменем України
11 жовтня 2021 року справа № 927/830/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури, вул. 1-го Травня, 50 А, м. Прилуки, 17500, e-mail: priluki.prok@gmail.com
в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, електронна адреса: chernigiv@dei.gov.ua
до Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство", вул. Київська, 288, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, електронна адреса: forest_2000@ukr.net
про відшкодування шкоди у розмірі 129354,00 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
без виклику сторін
До Господарського суду Чернігівської області звернувся заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" про відшкодування шкоди у розмірі 129354,00 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позов обґрунтований порушенням вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.08.2021 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/830/21 без повідомлення учасників сторін. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк (до 08.09.2021) без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
19.08.2021 від Прилуцької окружної прокуратури на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог у частині реквізитів рахунку №3669вих-21 від 17.08.2021, відповідно до якої прокурор вказав про те, що у п. 2 прохальної частини позовної заяви допущено описку щодо реквізитів рахунку на який необхідно стягнути завдану шкоду, а тому просить суду стягнути завдану шкоду за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Срібн/24062100, код отримувача - 37972475, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку - UА808999980333149331000025681, код класифікації доходів бюджету - 24062100,| найменування - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, прийнята судом до розгляду.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №469 від 06.09.2021, у якому відповідач щодо позовних вимог заперечив, вказавши на те, що прокурором не обгрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області; вказано про те, що ані Лісовий кодекс України, ані Закон України «Про охорону навколишнього середовища» не встановлюють та не покладають обов'язок на постійних лісокористувачів відшкодувати шкоду, заподіяну незаконною рубкою дерев невстановленими особами та не містять винятків із загальних правил позадоговірної відповідальності. Неправомірні дії невстановлених осіб, які здійснили незаконну рубку і є причиною завдання державі шкоди а це, у свою чергу, вказує на відсутність факту вини протиправної поведінки відповідача та причинно-пов'язаного зв'язку із діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною шкодою. Доводи, вказані прокурором у позовній заяві щодо протиправної поведінки неналежного виконання посадовими особами відповідача обов'язків із захисту та охорони лісових насаджень від незаконних рубок є необгрунтованими, оскільки даний факт лісопорушення був вчасно виявлений та зафіксований працівниками державної лісової охорони відповідача та свідчить про відсутність у діях відповідача протиправної винної діяльності/бездіяльності.
13.09.2021 від прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив №4159вих-21 від 10.09.2021, у якій зазначені підстави для представництва інтересів у суді Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області; вказав про те, що відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України та нарахований розмір шкоди є обгрунтованим та підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.
14.09.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив №15/3141 від 13.09.2021, у якій Державна екологічна інспекція позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
20.09.2021 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив Прилуцької окружної прокуратури №08/500 від 15.09.2021, у якій відповідач щодо позовних вимог заперечував з викладених у запереченнях та відзиві підстав.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
17.09.2019 до Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява рід лісничого Сокиринського лісництва ДП "Прилуцьке лісове господарство" про те, що в період часу з 18-00 години 13.09.2019 року до 08-30 години 17.09.2019 в урочищі "Соколівське" невстановлена особа здійснила незаконну порубку дуба звичайного у кількості 13 штук різного діаметру.
За даним фактом 18.09.2019 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12019270250000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 10).
В ході досудового розслідування встановлено, що 17.09.2019 в урочищі "Соколівське" в кварталі 63 виділі 5 виявлено незаконну порубку дерев лісу, а саме дуба звичайного у кількості 13 штук, про що слідчим Слідчого відділу Срібнянського відділу поліції поліції ГУНП в Чернігівській області у присутності понятих проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 17.09.2019 (а.с. 11-12).
Вищезазначене підтверджено Актом огляду місця вчинення лісопорушення від 17.09.2019, складений інженером охорони та захисту лісу ДП «Прилуцьке лісове господарство» Клочко В.М., встановлено діаметри незаконно зрубаних дерев породи дуб звичайний, в кварталі 63 виділі 5 урочища «Соколівське», а саме: 84 см, 60 см - 2 пні, 75 см, 79 см, 51 см, 83 см, 68 см, 72 см, 69 см, 73 см, 78 см, 61 см.
За доводами прокурора вимірювання пнів незаконно зрубаних дерев визначалося відповідачем самостійно за допомогою власних вимірювальних засобів (а.с. 13).
Постановою Срібнянського відділу поліції Прилуцького віділення поліції ГУНП про закриття кримінального провадження від 22.09.2020, кримінальне провадження №12019270250000179 закрите у зв?язку із закінчення строку досудового розслідування на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (ас. 34).
Постановою Прилуцької окружної прокуратури від 26.07.2021 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у криманальному провадженні №12019270250000179 (а.с. 33).
Відповідно до розрахунку, виконаним 30.07.2020 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної вирубки дерев на території ботанічного заказника місцевого значення "Соколівське" в кварталі 63 виділі 5 Сокиринського лісництва ДП "Прилуцьке лісове господарство" становить 129354,00 грн. (а.с. 14).
Вказаний розрахунок проведено на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №541, додаток №1.
Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації №08-07/3238 від 06.11.2020 (а.с. 35) ботанічний заказник місцевого значення «Соколівський» оголошений рішенням Чернігівського облвиконкому №529 від 04.12.1978 (а.с. 36-38), загальною площею 454 га перебуває у віданні Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство». На сьогоднішній день зазначений заказник відноситься до територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №375641, Державному Підприємству «Прилуцьке лісове господарство» на підставі розпорядження Срібнянської райдержадміністрації №344 від 03.09.2009 надано у постійне користування на території Сокиринської сільської ради урочище «Соколовське» 457,0008 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 15).
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.
Відповідно до п.3.1 Статуту Державне Підприємство «Прилуцьке лісове господарство», затвердженого наказом Державного агенства лісових ресурсів України № 253 від 27.06.2017 (відповідача у справі), підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, що перебувають у користуванні підприємства (16-23).
Обов'язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п.п. 6.2.1 Статуту).
Згідно положень посадової інструкції лісничого №4 (а.с. 24-28), затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 01.01.2011, лісничий є керівником і організатором лісовідновлювальних, лісогосподарських і лісозаготівельних робіт, а також заходів з охорони та захисту лісу в лісництві - основному виробничо-територіальному підрозділі лісгоспу. До завдань та обов'язків лісничого відноситься організація заходів з охорони лісів від самовільних порубок.
Відповідно положень посадової інструкції лісника №8, затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 02.01.2018 (а.с. 30-32), лісники несуть безпосередньо охорону лісу у ввірених їм обходах і підпорядковуються лісничому лісництва. До обов'язків лісника належить прийняття мір для заборони незаконної рубки лісу (п. 2 розділу IIІ посадової інструкції).
Прокурор стверджує, що оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в межах Сокиринського лісництва Державного підприємтва «Прилуцьке лісове господарство», допустив самовільну порубку 13 дерев породи дуб звичайний, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, тому має понести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди у розмірі, визначеному згідно з вимогами чинного законодавства, а саме у розмірі 129354,00 грн.
У листі Державної екологічної інспекції №1033-21 від 29.04.2021 (а.с. 48), повідомлено прокуратуру про те, що Державною екологічною інспекцією не проводилася заходи щодо стягнення заподіяної шкоди відповідачем, як постійним лісокористувачем.
Прилуцька окружна прокуратура направила на адресу позивача повідомлення №3270вих-21 від 27.07.2021 про підготовку позову Прилуцькою окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з відповідача шкоди у сумі 129354 грн. (а.с. 52).
Як зазначив прокурор, за даном фактом Прилуцькою місцевою прокуратурою у 2020 році до Господарського суду Чернігівської області подавався позов до відповідача ДП «Прилуцьке лісове господарство» (справа №927/565/20). Позивачем у справі прокурором визначено Срібнянську селищну раду. Рішенням суду першої інстанції від 12.11.2020 позов прокурора задоволено, однак постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 рішення скасоване та прийнято нове рішення, яким прокурору відмовлено у задоволенні позову. Підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що апеляційний суд визначив належним позивачем Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області. Тобто факт належності позивача підтверджено рішенням суду апеляційної інстанції.
Шкода у сумі 129354 грн. заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.
У поданому відзиві на позов відповідач щодо позовних вимог заперечив, вказавши про те, що прокурором не обгрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області; факт лісопорушення був вчасно виявлений та зафіксований працівниками державної лісової охорони відповідача та свідчить про відсутність в діях відповідача протиправної винної діяльності/бездіяльності, про що відповідачем додано копію гріфіку проведення рейдів з охорони лісів від пожеж та самовільних рубок за вересень 2019 року, копію Маршрутних рейдових листів, копію договору ДП «Прилуцький лісгосп» з ТОВ «Джи Пі Ес Інвест» №01/03-19/1 від 01.03.2019, витяги з системи спостереження за рухомим майном ТОВ «ДЖИ ПІ ЕС ІНВЕСТ» станом на 21.09.2019, 20.09.2019, 18.09.2019, 17.09.2019, 15.09.2019., 14.09.2019, 12.09.2019.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
У підтвердження здійснення повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до позовної заяви додано "Повідомлення (в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") №3270вих-21 від 27.07.2021 (а.с. 52).
У листі Державної екологічної інспекції №1033-21 від 29.04.2021 (а.с. 48), повідомлено прокуратуру про те, що Державною екологічною інспекцією не проводилася заходи щодо стягнення заподіяної шкоди відповідачем, як постійним лісокористувачем.
Крім того, у поданій позивачем відповіді на відзив №15/3141 від 13.09.2021, Державна екологічна інспекція позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Судом встановлено, що Прилуцькою місцевою прокуратурою у 2020 році до Господарського суду Чернігівської області подавався позов в інтересах держави в особі позивача: Срібнянської селищної ради до відповідача - Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство" про стягнення шкоди у сумі 129354,00 грн. (справа №927/565/20). Рішенням суду першої інстанції від 12.11.2020 позов задоволено, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 рішення скасоване та прийнято нове, яким прокурору відмовлено у задоволенні позову.
Судом враховуються факт, встановлений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №927/565/20, на який посилається прокурор у даному позові, як на підставу звернення до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області 12.11.2020 у справі №927/656/20 стало те, що апеляційний суд визначив належним позивачем Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, тобто факт належності позивача підтверджено рішенням суду апеляційної інстанції, яке є чинним.
За частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, а тому заперечення відповідача у цій частині є безпідставними та відхиляються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства суд зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а тому доводи відповідача у частині відсутності у діях відповідача протиправної винної діяльності/бездіяльності спростовується викладеним вище.
Як встановлено судом, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №375641, Державному підприємству «Прилуцьке лісове господарство» на підставі розпорядження Срібнянської райдержадміністрації №344 від 03.09.2009 надано у постійне користування на території Сокиринської сільської ради урочище «Соколовське» 457,0008 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 15). Крім того, листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації №08-07/3238 від 06.11.2020 (а.с. 35), ботанічний заказник місцевого значення «Соколівський» оголошений рішенням Чернігівського облвиконкому №529 від 04.12.1978 (а.с. 36-38), загальною площею 454 га та перебуває у віданні Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство».
Також судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Статуту Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство», затвердженого наказом Державного агенства лісових ресурсів України № 253 від 27.06.2017, посадової інструкції лісничого №4 (а.с. 24-28), затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 01.01.2011, посадової інструкції лісника №8, затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 02.01.2018, відповідач є постійним лісокористувачем на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій відповідачу території.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що 17.09.2919 у період часу з 18-00 години 13.09.2019 року до 08-30 години 17.09.2019 в урочищі "Соколівське" невстановлена особа здійснила незаконну порубку дуба звичайного в кількості 13 штук різного діаметру на території, яка належить відповідачу як постійному лісокористувачу, про що слідчим СВ Срібнянського відділу поліції поліції ГУНП в Чернігівській області у присутності понятих проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 17.09.2019. Вищезазначене також підтверджено Актом огляду місця вчинення лісопорушення від 17.09.2019, складений інженером охорони та захисту лісу ДП «Прилуцьке лісове господарство» Клочко В.М., встановлено діаметри незаконно зрубаних дерев породи дуб звичайний, в кварталі 63 виділі 5 урочища «Соколівське», а саме: 84 см, 60 см - 2 пні, 75 см, 79 см, 51 см, 83 см, 68 см, 72 см, 69 см, 73 см, 78 см, 61 см. При цьому, вимірювання пнів незаконно зрубаних дерев визначалося відповідачем самостійно за допомогою власних вимірювальних засобів. Крім того, за даним фактом 18.09.2019 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12019270250000179, яке постановою про закриття кримінального провадження від 22.09.2020 закрите у зв?язку із закінчення строку досудового розслідування.
Відтак суд доходить висновку про наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягала у протиправній бездіяльності у вигляді незабезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок дерев.
Як свідчать матеріали справи, розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної вирубки дерев на території ботанічного заказника місцевого значення «Соколівське» в кв. 63 вид. 5 Сокиринського лісництва ДП «Прилуцьке лісове господарство», розрахований позивачем згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. №541, додаток 1 та становить 129354 грн.
Розрахунок збитків, завданих державі внаслідок порубки дерев, розмір яких становить 129354 грн., здійснено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.
Вказані обставини відповідачем у справі не спростовано.
Отже, факт наявності шкоди в заявленій до стягнення сумі підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особливості застосування цивільно правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. В деліктних правовідносинах саме на заявника покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд звертає увагу на те, що нормами, зокрема, Лісового кодексу та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17).
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить у загальному розмірі 129354 грн.
Станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у сумі 129354 грн.
Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу суми заподіяної шкоди, яку належить стягнути з відповідача, про що зазначено у прохальній частини позовної заяви, суд виходить з такого.
За змістом ч.1,2,4 ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. В свою чергу, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється також, зокрема, за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності в розмірі 30 відсотків є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів.
Крім того, в силу приписів п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, сума шкоди, заподіяної внаслідок лісового правопорушення, яку належить стягнути з відповідача, має бути зарахована у такому порядку: 38806, 20 - до спеціального фонду Державного бюджету України, 25870,80 грн. - до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради, 64677 грн. - до спеціального фонду селищного бюджету Срібнянської селищної ради.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство», 17500, м. Прилуки, вул. Київська, 288, код 00993461, шкоду у сумі 129354 грн., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом перерахування одержувачам, а саме: 38806 грн. 20 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 25870 грн. 80 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради, 64677 грн.00 коп. - до спеціального фонду селищного бюджету Срібнянської селищної ради, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Срібн/24062100, код отримувача - 37972475, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку - UА808999980333149331000025681, код класифікації доходів бюджету - 24062100,| найменування - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство», 17500, м. Прилуки, вул. Київська, 288, код 00993461, на користь прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, код 02910114, 2270 грн. 00 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 11.10.2021.
Суддя М.О. Демидова