Іменем України
28 вересня 2021 року справа № 927/612/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, вул. Соборна, буд. 63, с. Перехрестівка, Роменський район, Сумська область, 42073
nadia.agro@online.ua
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", вул. Незалежності, буд. 51, с. Калюжиці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання недійсними договору
Представники сторін:
від позивача: Ломака Н.М., адвокат, ордер від 28.09.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06.02.2019;
від відповідача: Тіток Д.О., адвокат, довіреність №8 від 06.07.2021;
Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсним договору постачання №02/02/2019-1/1НАД від 02.02.2019, що укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про підписання оспорюваного договору з порушенням норм Цивільного кодексу, положень статуту позивача, а також перевищенням повноважень підписанта позивача, що є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою суду від 16.06.2021 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/612/21, підготовче засідання призначено на 14.07.2021, 14:50.
05.07.2021 на адресу Господарського суду Чернігівської області від відповдача надійшов відзив на позовну заяву №05/07-2 від 05.07.2021, у якому відповідач щодо позивних вимог заперечував, вказавши про те, що укладення спірного договору, дійсність якого оспорюється позивачем, Стазілов Віталій Петрович мав необхідний об'єм повноважень, як керівник Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України для укладання зазначеного договору. Відповідач посилається на виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.01.2017, відповідно до якої Стазілов Віталій Петрович був керівником ДП «ДГ АФ «НАДІЯ» ІСГПС НААНУ» та мав право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім того, дані про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутні, а тому підстави визнання недійсним договору постачання №02/02/2019- 1/1НАД від 02.02.2019 є надуманими та не підтверджені фактичними обставинами справи.
У судове засідання 14.07.2021 прибув повноважний представник відповідача у даній справі.
Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового вдправлення №4207300388963 від 17.06.2021.
Судом оголошено переву у підготовчому засіданні до 10.08.2021, 14:30, про що позивача повідомлено ухвалою від 14.07.2021.
У підготовче засідання 10.08.2021 прибув повноважний представник відповідача у даній справі.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
У судовому засіданні 10.08.2021 судом постановлено про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.08.2021, 14:10.
У судове засідання 31.08.2021 прибув повноважний представник відповідача.
Позивач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлений належним чином, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 11.08.2021.
У судовому засіданні 31.08.221 оголошено перерву до 28.09.2021, 14:20.
У судове засідання 28.09.2021 прибули повноважні представники сторін у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до наказу Національної академії аграрних наук України Інституту сільського господарства Північного сходу №19-к від 19.04.2017 Стазілова В.П. з 20.04.2017 призначено виконуючим обов?язків директора Дослідного господарства «Державне підприємство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України до призначення директора у встановленому законом порядку (а.с. 7).
Відповідно до пункту 7.2 статуту ДП «ДГ АФ «Надія» інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 08.02.2018 управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний академії (а.с. 10-15).
02.02.2019 між Державним підприємством «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, в подальшому іменовано «покупець» в особі директора Сталізова Віталія Петровича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», в подальшому іменовано «постачальник» в особі директора Ковальчук Алли Миколаївни (відповідач), яка діє на підставі статутут, укладено договір постачання №02-02/2019-1/1НАД (а.с. 5-6), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупця товар, згідно з умовами і в порядку, передбаченому договором, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що за договром поставляється товар, дозволений для використання на території України: насіння кукурудзи у мішках у кількості 255 мішків, ціна без ПДВ - 3461,30 грн., на суму без ПДВ - 7805231,50 грн., сума ПДВ - 1561046,30 грн., всього з ПДВ - 9366277,80 грн.
Умови поставки товару - склад Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина»: Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжниці, якщо інше не буде узгоджено сторонами окремо (п. 3.2 договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його повного виконання. (п. 8.1 договору).
У матеріалах справи наявна копія договору, яка з боку відповідача підписана директорм А.М. Ковальчук, з боку позивача - директором В.П. Стазіловим.
Вказані обставини сторонами не спростовано.
Відповідно до інформації про юридичну особу (а.с. 8-9) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", а саме у розділі відомостей про управління юридичної особи вказано «Ковальчук А.М. , 12.11.2014 - керівник».
Як зазначає позивач, у порушення вимог Цивільного кодексу України (ст. 92) та положень статуту, оскаржуваний договір від імені ДП «ДГ АФ «Надія» інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України підписано Стазіловим Віталієм Петровичем, який на час укладення договору виконував обов'язки директора, про що свідчить наказ від 19.04.2017 про його призначення на посаду; оскаржуваний правочин не було погоджено вищим органом управління ДП «ДГ АФ «Надія» інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, а саме Національною академією аграрних наук України, якому підприємство підпорядковане.
За доводами позивача відповідач був обізнаний про дефекти повноважень виконуючого обов'язки директора ДП «ДГ АФ «Надія» інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, але, діючи недобросовісно, укладав оскаржуваний договір.
Позивач вважає, що договір постачання №02/02/2019-1/1НАД від 02.02.2019, що укладений між Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина» з боку позивача було підписано виконуючим обов?язки директора з перевищенням повноважень, а тому звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору постачання №02/02/2019-1/1НАД від 02.02.2019.
Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив, вказавши, що Стазілов Віталій Петрович мав необхідний обсяг повноважень як керівник Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України для укладання зазначеного договору, а тому підстави визнання недійсним договору постачання №02/02/2019-1/1НАД від 02.02.2019 є надуманими та не підтверджені фактичними обставинами справи.
У підтвердження вказаного відповідачем додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань для юридичної особи Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, у розділі відомостей про управління юридичної особи, відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім?я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи вказано Сталізова В.П., 22.12.2011 як керівника (а.с. 36).
За доводами відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» протягом тривалого часу мало договірні відносини з позивачем, керівником котрого і підписантом був Стазілов Віталій Петрович. Умови раніше укладених договорів завжди виконувалися позивачем, але у зв'язку з тим, що позивач, починаючи з жовтня 2019 року, не виконував взяті на себе зобов'язання за частиною укладених з товариством відповідача договорів, станом на 26.04.2021 утворилася заборгованість позивача перед відповідачем, внаслідок чого відповідач звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «НАДІЯ» Інституту сільського господарського Північного Сходу Національної Академії Аграрних наук України», посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства. Після прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду Сумської області від 06.05.2021 у справі №920/473/21(а.с. 41-42) позивач вирішив подати до суду позови про визнання недійсними частини договорів за якими виникла заборгованість перед відповідачем.
Відповідачем до матеріалів справи додана копія ухвали Господарського суду Сумської області про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 06.05.2021 у справі №920/473/21 (а.с. 41).
Відповідач вказав, що умови оскаржуваного договору були виконані відповідачем у повному обсязі і позивачем підтверджено прийняття їх виконання. У підтвердження викладено відповідачем додані баланс (звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2018) позивача за підписом Стазілова В.П., видаткові накладні на поставку товару та угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.03.2020 (а.с. 37-40).
Відповідачем зазначено, що висновок позивача про необхідність погодження Національною академією аграрних наук України спірний правочин є безпідставним, у зв?язку з відсутність будь-якого обгрунтування про те, що господарське зобов'язання, яке виникло на підставі оскаржуваного договору, є господарським зобов'язанням щодо вчинення якого є заінтересованість.
Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (ч.3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно ч. 8 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.05.2021 у справі №920/473/21 відкрите провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БАТЬКІВЩИНА» до боржника - Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «НАДІЯ» Інституту сільського господарського Північного Сходу Національної Академії Аграрних наук України».
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.06.2021 у справі №920/473/21 відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «БАТЬКІВЩИНА» у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарського Північного Сходу Національної Академії Аграрних наук України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З урахуванням викладеного ухвала Господарського суду Сумської області від 17.06.2021 у справі №920/473/21 щодо позивача у даній справі не вплине на вирішення справи №927/612/21 Господарським судом Чернігівської області.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані тим, що спірний договір від імені позивача підписаний Стазіловим В.П. з перевищенням повноважень. Стазілов В.П. станом на час укладення спірного договору виконував обов?язки директора відповідно до наказу від 19.04.2017 про його призначення, а відповідач, обізнаний про дефекти повноважень Стазілова В.П., вчинив дії з укладення оспорюваного договору. Позивачем вказано про те, що оскаржуваний договір не було погоджено вищим органом управління ДП «ДГ АФ «Надія», а саме Національною академією аграрних наук України.
Судом встановлено, що сторони при його підписанні домовилися про предмет договору, свої права та обов'язки, щодо відповідальності, ціни, строку дії та інших умов. Договір підписано обома сторонами, їх підписи скріплено печатками. Договір відповідачем виконано.
Наказом Національної академії аграрних наук України Інституту сільського господарства Північного сходу №19-к від 19.04.2017 підтвержнено, що виконуючим обов?язки директора Дослідного господарства «Державне підприємство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України до призначення директора у встановленому законом порядку призначено Стазілова В.П. з 20.04.2017 (а.с. 7).
Відповідно до пункту 7.2 статуту ДП «ДГ АФ «Надія» інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 08.02.2018 управління Підприємством здійснюється його директором, підзвітним академії.
У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань для юридичної особи Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України, у розділі відомостей про управління юридичної особи, відомості про курівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; прізвище, ім?я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи, станом на час укладення спірного договору був Сталізов В.П., 22.12.2011, керівник (а.с. 36).
У вищезазначеному Витягу будь-яких обмежень щодо укладення угод не зазначено.
Як передбачено ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Інших доказів у підтвердження призначення саме директора Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України з моменту призначення виконуючим обов?язки директора Стазіловим В.П. на підставі наказу від 19.04.2017 позивачем надано не було.
Статтею 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ст. 238 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Зазначена правова позиція викладена у п. 8.4 постанови Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20.
Зі змісту норми ч.1 ст. 241 Цивільного кодексу України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 № 910/19776/17, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання умов договору постачання №02-02/2019-1/1НАД від 02.02.2019 відповідачем шляхом здійснення у повному обсязі поставки товару позивачу на суму 9366277,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №110 від 22.02.2019, яка підписана представниками обох сторін (а.с. 38), копія якої знаходяться у матеріалах справи. На даний час товар позивачем відповідачу не повернуто.
Дії, які вчинялись сторонами спірного договору, свідчать про його схвалення та прийняття до виконання.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що спірний договір був підписаний Стазіловим В.П. як повноважним представником, договір відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, а посилання позивача на підписання оспорюваного договору зі сторони Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України особою з перевищенням повноважень на вчинення такого правочину як на підставу недійсності договору є безпідставним.
Позивачем не доведено, яким саме чином і які саме дії відповідача під час укладення спірного договору призвели до порушення прав позивача. Також позивачем взагалі не визначено, які саме його права порушено спірним правочином, адже поставки товару на користь позивача відбулась у повному обсязі, товар прийнятий позивачем та не повренуто.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з підстав підписання його представником позивача з перевищенням повноважень, тому у позові слід відмовити.
Решту аргументів позивача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду.
Судові витрати у розмірі 2270 грн. 00 коп. відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 236-238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсними договору постачання №02/02/2019-1/1НАД від 02.02.2019, укладений між Державним підприємством «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
В судовому засіданні 28.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписаний 08.10.2021.
Суддя Демидова М.О