05 жовтня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2022/21
Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді Миронюка С.О за участю секретаря судового засідання Чупрун М.М.
розглянуто у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 926/2022/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Редько Олексія Миколайовича
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
про зобов'язання внести зміни до договору
за участю третьої особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України
представники сторін:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - Сідлецький Д.Ю. - представник.
від третьої особи - Григорчук С.А. - представник.
Фізична особа-підприємця Редько Олексій Миколайович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці в якому просить суд внести зміни до Договору оренди нерухомого військового майна № 1/2018 від 26.09.2018 р., що стосується строку укладення правочину виклавши пункт 10.1 Договору в наступній редакції: "Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що дії з " 26" вересня 2018 року по "25" вересня 2023 року включно".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення умов спірного пункту 10.1 Договору оренди нерухомого військового майна у відповідність до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої термін договору оренди не може становити менше п'яти років, шляхом внесення змін до договору в частині строку його дії.
Витягом з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 року позовну заяву передано судді Миронюку С.О.
Ухвалою суду від 24.05.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.06.2021 р.
08.06.2021 р. позивач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав клопотання про перенесення підготовчого засідання в зв'язку з перебуванням у відпустці.
14.06.2021 р. відповідач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки листом начальника Центрального управління інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України № 370/2/669 від 26.02.2020 р. передбачено попереднє погодження Центральним управлінням укладання (пролонгації) договорів оренди військового майна. 01.07.2020 р. відповідачем надіслано запит щодо надання дозволу на внесення змін до Договору оренди нерухомого військового майна № 1/2018 від 26.09.2018 р. але станом на 14.09.2020 р. відповіді не отримано.
Ухвалою суду від 15.06.2021 р. відкладено підготовче судове засідання на 06.07.2021 р.
07.07.2021 р. представник відповідача через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду подав клопотання про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, оскільки, прийняте рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси останнього.
Ухвалою суду від 06.07.2021 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6), відкладено підготовче судове засідання на 11.08.2021 р.
04.08.2021 р. представник третьої особи через систему "Електронний суд" подав клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. В наданому клопотанні заявник просить забезпечити можливість його присутності у судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час судового засідання - Сьомий апеляційний адміністративний суд або будь-який інший суд у м. Вінниця.
Ухвалою суду від 05.08.2021 року задоволено заяву представника Міністерства оборони України про участь у справі в режимі відеоконференції.
05.08.2021 р. позивач подав клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи копій рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2021 р., постанови Західного апеляційного Господарського суду від 08.04.2021 р., ухвали Верховного суду від 13.07.2021 р. по справі 926/2349/20 та Додаткової угоди від 21.07.2021 р.
Ухвалою суду від 11.08.2021 р. долучено подані документи до матеріалів справи та відкладено підготовче засідання на 26.08.2021 р.
25.08.2021 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України подано пояснення щодо предмета спору.
26.08.2021 р. позивачем подано докази направлення на адресу представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, копії Договору оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року з додатками.
Ухвалою суду від 26.08.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2021 р.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
26.09.2018 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Редько Олексієм Миколайовичем , як орендарем, укладено Договір оренди № 1/2018 нерухомого військового майна (далі - Договір), розташованого в Чернівецькому гарнізоні за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко № 101, буд. №4 (літ. А).
Згідно п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові вбудовані приміщення четвертого поверху (№ 1-5, 1-7) загальною площею 45,10 кв. м. в будівлі (літ. А) Гарнізонного будинку офіцерів (інв. №4) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, вартість якого визначена на 31.03.2018 за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 165245,00 грн.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого військового майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору оренди №305/2017).
Відповідно до п. 10.1 зазначеного договору оренди цей договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з « 15» листопада 2017 року до « 14» жовтня 2020 року включно.
15.11.2017 року орендодавець передав, а орендар (позивач) прийняв нежитлові вбудовані приміщення за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, військове містечко №101, в будівлі (літ. А) Гарнізонного будинку офіцерів (інв. №4), площею 43,30 кв. м., 1969 року побудови, вартістю 107333,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі, який був підписаний уповноваженими представниками сторін договору.
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкт оренди зареєстровано 03.11.2014 року за державою в особі Міністерства оборони України та знаходиться в управлінні Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.
Пунктом 10.3. Договору передбачено, що зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати його подання до розгляду іншою стороною.
30.06.2020 року керуючись вимогами ч. 3 ст. 9, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.п. 125, 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ № 483 від 03.06.2020 року, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення зміни в п. 10.1. Договору оренди нерухомого військового майна та викладення його в наступній редакції «Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з « 26» вересня 2018 року до « 25» вересня 2023 року включно».
01.07.2020 року за результатами розгляду даної заяви позивача, КЕВ м. Чернівці надіслано запит (вих. № 1316 від 01.07.2020 року) у Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо надання дозволу на внесення змін до Договору оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року з метою приведення строку договору оренди у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року № 157-IX мінімальним строком.
У свою чергу, листом від 14.09.2020 року № 1867 КЕВ м. Чернівці повідомило позивача про звернення із даним запитом та про те, що відповіді на даний запит від Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України КЕВ м. Чернівці не отримано, а тому до моменту затвердження КМУ примірного договору оренди та методики розрахунку орендної плати щодо майна державної власності та приведення МОУ своїх нормативно-правових актів у відповідності із Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 року № 157-ІХ розгляд порушеного питання є передчасним.
25.09.2020 року відповідач повторно звернувся із запитом до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо розгляду питання про надання дозволу на внесення змін до Договору оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року в частині приведення строку його дії у відповідність із визначеним законом мінімальним строком.
10.12.2020 року КЕВ м. Чернівці в черговий раз звернулось до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України з проханням надати відповідь, чи можна вважати Договір оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року погодженим в редакції, запропонованій позивачем, оскільки відповідно до пункту 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений постановою КМ України № 483 від 03.06.2020 року, з дати отримання заяви ФОП Редька О.М. пройшло 40 робочих днів, та вважати, що надано дозвіл на його укладення.
Однак, відповідей на дані звернення КЕВ м. Чернівці від Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України станом на день розгляду справи в суді не надходило.
Крім того, 28.10.2020 року відповідач звернувся до позивача з листом № 2220, в якому зобов'язав ФОП Редько О.М. до 28.11.2020 року застрахувати орендоване майно та надати в термін до 02.12.2020 року КЕВ м. Чернівці примірник договору страхування або страхового сертифікату та копію квитанції про сплату страхового внеску, який зумовлює набрання чинності договором страхування.
При цьому, як встановлено судом, у позивача відсутня заборгованість з оплати орендної плати перед відповідачем, що підтверджено представником відповідача під час розгляду справи.
Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди державного майна регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Отже, наведеними нормами передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк за умови повідомлення орендодавця про своє бажання продовження у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору оренди.
У відповідності до пункту 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ (в редакції від 01.02.2020) договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
У відповідності до ч. 4 ст. 16 Закону «Про оренду державного та комунального майна» до Договору оренди вносяться зміни щодо строку оренди, у разі якщо Договір був укладений на строк, менший ніж мінімальний строк оренди, передбачений частиною третьою статті 9 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон) строк Договору оренди не може становити менше п'яти років.
Положеннями статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 10.1 зазначеного договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.
Крім того, 12.08.2020 року постановою КМУ № 820 затверджено Примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.
Також постановою КМУ № 483 від 03.06.2020 року затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна.
Пунктом 125 Порядку визначено, що не допускається внесення змін до договору оренди з метою збільшення строку дії договору оренди, крім випадків коли договір був укладений на строк, що становить менш як п'ять років, та з моменту укладення не продовжувався, і заява орендаря стосується збільшення строку оренди з метою приведення його у відповідність із визначеним Законом мінімальним строком. Заява орендаря підлягає задоволенню, якщо право власності на об'єкт оренди зареєстровано за державою (відповідною територіальною громадою) у державному реєстрі речових прав станом на дату заяви орендаря або станом на дату закінчення строку, на який був укладений договір. У разі прийняття рішення про внесення змін до договору з метою приведення його строку у відповідність із мінімальним строком оренди, передбаченим Законом, договір оренди викладається в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону, але перебіг строку оренди визначається ретроактивно з дати підписання акта приймання-передачі майна за договором, до якого вносяться зміни шляхом викладення його у новій редакції. Якщо це вимагається законом, договір оренди, викладений у новій редакції, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Для внесення змін до договору оренди орендар звертається до орендодавця із заявою, де зазначаються положення договору, які він пропонує змінити, та пояснення необхідності внесення таких змін (п. 129 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна).
Відповідно до п. 130 Порядку орендодавець протягом десяти робочих днів з моменту отримання заяви орендаря про зміни до договору оренди: приймає рішення про задоволення заяви або про відмову у задоволенні заяви у випадках, передбачених цим пунктом Порядку; надсилає заяву для погодження уповноваженому органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства, статуту або положення балансоутримувача.
Уповноважений орган управління протягом 40 робочих днів надає погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди. Відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди.
Орендодавець протягом п'яти робочих днів з дати отримання погодження уповноваженого органу управління на внесення змін до договору оренди приймає рішення про задоволення заяви орендаря.
Орендодавець протягом п'яти робочих днів з дати прийняття рішення про задоволення заяви орендаря готує проект додаткової угоди до договору оренди.
Так, позивачем вчинено всі дії, передбачені законодавством, щодо внесення змін в п. 10.1. Договору оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року про продовження дії договору оренду.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в даному випадку правомірні очікування полягають у можливості користування майном у майбутньому у термін, передбачений договором.
Таким чином, у позивача на підставі Договору оренду № 1/2018 від 26.09.2018 року виникло право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді, як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Як зазначалось вище, на численні запити КЕВ м. Чернівці до Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України щодо розгляду питання про надання дозволу на внесення змін до Договору оренди № 1/2018 від 26.09.2018 року в частині приведення строку його дії у відповідність із визначеним законом мінімальним строком, відповіді отримано не було.
Відповідно до п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, суд наголошує на тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Отже, суд вважає, що згідно вимог п. 130 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви позивача КЕВ м. Чернівці (30.06.2020 року) вважається погодженням уповноваженого органу управління (21.08.2020 року), а рішення про задоволення заяви позивача щодо внесення зміни в п. 10.1. Договору оренди нерухомого військового майна № 1/2018 від 26.09.2018 року мало бути прийнято протягом п'яти робочих днів.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач не надав доказів погашення суми заборгованості.
За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці внести зміни в п. 10.1. Договору оренди нерухомого військового майна № 1/2018 від 26.09.2018 р. укладеною між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180) та фізичною особою-підприємцем Редько Олексієм Миколайовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), та викласти його в наступній редакції: "Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з « 26» вересня 2018 року по « 25» вересня 2023 року включно".
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (58002, м. Чернівці, вул. Українська, 43, код 08179180) на користь фізичної особи-підприємця Редько Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2270,00 гри.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
В судовому засіданні 05.10.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021 року.
Суддя С.О. Миронюк