16 вересня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/1297/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька енергопостачальна компанія”, м. Чернівці
до Селянського (фермерського) господарства “Благословіння”, с. Рингач Новоселицького району Чернівецької області
про стягнення штрафних санкцій - 33788,18 грн
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Фагурел А.В.
Представники:
від позивача - Кульба Г.Б., довіреність № 37 від 31.12.2020;
від відповідача - Ісар О.Я., ордер серії СЕ № 1028716.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівецька енергопостачальна компанія” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Благословіння”, в якому просить стягнути з відповідача штраф за дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 142 від 28.12.2018 у розмірі 33788,18 грн.
Позов обґрунтовується обставинами, пов'язаними з достроковим припиненням (розірванням) договору №142 від 28.12.2018 (у зв'язку із зміною енергопостачальника), що стало підставою у відповідності до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності, а саме застосування господарських санкцій.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2021 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 20.04.2021.
Ухвалою суду від 20.04.2021 відкладено розгляд справи на “20” травня 2021 року.
28 квітня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника Селянського (фермерського) господарства “Благословіння” надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1722), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та застосувати строк позовної давності щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв'язку зі спливом строку позовної давності в порядку частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України.
Відповідач зазначає, що ним було в повному обсязі виконано та дотримано умови проведення процедури зміни електропостачальника, закріпленої, як в законодавстві, так і умовами укладеного між сторонами правочину, що в повному обсязі спростовує позицію позивача та стверджує, що зміна електропостачальника відбулась за 21 календарний день до очікуваної дати дострокового припинення терміну дії договору з позивачем. Крім того, відповідач, як сумлінний споживач, сплатив кошти за спожиту за договором електричну енергію в повному обсязі.
Відповідач вважає, що позивач намагається ототожнити поняття дострокового припинення та дострокового розірвання договору, за для можливості стягнути з відповідача штрафні санкції саме з підстав визначених для розірвання договору. Відповідач наголошує, що зміна електропостачальника є підставою припинення дії договору згідно пункту 13.4. договору, а не його дострокового розірвання, за що передбачено відповідальність пунктом 13.3. договору, у зв'язку з чим підстави для нарахування штрафних санкцій вважає відсутніми.
У судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 12 год. 00 хв. 03.06.2021.
Ухвалою суду від 28.05.2021, у зв'язку із відпусткою судді Гончарука О.В., судове засідання призначено на “06” липня 2021 року.
01 червня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника Селянського (фермерського) господарства “Благословіння” надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2253), в яких зазначається, що відповідач діяв у межах, визначеними як Правилами роздрібного ринку електричної енергії, так і Законом України «Про ринок електричної енергії», а тому відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій з посиланням на правову позицію відображену у рішенні господарського суду Львівської області від 19.08.2020 у справі №914/543/19, який в своїх доводах керувався висновками Верховного суду, відображених у постанові Верховного суду від 17.02.2020 по даній справі. Відповідач стверджує, що відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури такої зміни). Відтак, комерційна пропозиція до договору № 142 містить положення про відповідальність саме за факт розірвання договору, а не за порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дій договору.
03 червня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2297), в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги з огляду на те, що можливість застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору (укладеного на визначений строк) з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника не суперечить чинному законодавству та правомірно застосовується в господарських правовідносинах. Одночасно, позивач зазначає, що позов подано в межах строку позовної давності. Крім того, на думку позивача, відповідачем надано суду необґрунтований та не вірно розрахований обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі, які не підтверджено належними доказами.
Разом з тим, 06.07.2021 судове засідання не відбулося в зв'язку з продовженням відпустки судді Гончарука О.В., про що керівником апарату Господарського суду Чернівецької області повідомлено сторін.
Ухвалою суду від 02.08.2021 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 25.08.2021.
У судовому засіданні 25.08.2021 оголошено перерву до 01.09.2021.
31 серпня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшли пояснення (вх. № 3576), в яких позивач зазначає, що оскільки строк дії договору погоджений сторонами до 31.12.2020, а відповідач змінив електропостачальника з 01.04.2020 (тобто до закінчення строку дії договору), то мало місце дострокове розірвання договору, що має наслідком припинення дії даного договору з позивачем, з ініціативи споживача, що свідчить про те, що стягнення штрафних санкцій відбувається за порушення обов'язку щодо своєчасності припинення дії договору про постачання електричної енергії. Крім того, позивач вважає помилковим твердження відповідача про те, що що відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору).
У судовому засіданні 01.09.2021 оголошено перерву до 07.09.2021.
У судовому засіданні 07.09.2021 оголошено перерву до 14.09.2021, а 14.09.2021 - до 16.09.2021.
14 вересня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника Селянського (фермерського) господарства “Благословіння” надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3755), які судом долучаються до матеріалів справи.
16 вересня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від представника Селянського (фермерського) господарства “Благословіння” надійшли письмові пояснення (вх. № 1735), в яких він зазначає, що позивачем до позовної заяви подано в якості додатку до договору №142 від 28.12.2018 лише комерційну пропозицію від 01.02.2020, проте додатками до вказаного договору є ще план-графік постачання електричної енергії (додаток №1) та комерційна пропозиція від 01.01.2019 (додаток №2). Відповідач вказує, що термін дії комерційної пропозиції починається з 01.01.2019 до дати нового ринку електричної енергії. Постановою № 307 від 14.03.2018 «Про затвердження правил ринку» встановлено, що новий ринок електричної енергії починає діяти з 01.07.2019. Таким чином, термін дії комерційної пропозиції є таким, що закінчився, оскільки відповідно до п. 13.1 договору сам договір припинив свою дію у зв'язку з початком дії нового ринку електричної енергії, оскільки не був пролонгований за встановленою процедурою.
На день розгляду справи, 16.09.2021, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх. №2297) та поясненнях (вх. №3576).
Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №1722), запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 2253) та письмових посненнях (вх. №1735).
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
28 грудня 2018 року між ТОВ «ЧОЕК» та Селянським (фермерським) господарством "Благословіння" (далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 142 (далі - Договір), відповідно до якого, позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати постачання електричної енергії в обсягах, що визначені у плані-графіку постачання електричної енергії, який розміщений у додатку №1 до договору, а боржник - здійснювати купівлю електричної енергії, як товару, та здійснювати оплату за нього на умовах комерційної пропозиції «Вільний тариф «фіксована ціна» - ФГ «Благословіння», яка розміщена у додатку № 2 до договору.
Відповідно до п. 13.1. договору, термін дії договору встановлений комерційною пропозицією.
Відповідно до умов комерційної пропозиції від 01.01.2019 (Розділ «Строк дії договору та умови пролонгації»), договір про постачання електричної енергії споживачу діє строком до 31.12.2019. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до умов комерційної пропозиції від 01.02.2020 (Розділ «Термін (строк) дії договору про постачання електричної енергії»), Договір про постачання електричної енергії споживачу діє по 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
05 березня 2019 відповідач своїм листом повідомив позивача про зміну енергопостачальника з 01.04.2019.
17 березня 2020 року адміністратор комерційного обліку (АТ «Чернівціобленерго») повідомив ТОВ «ЧОЕК» листом № 31/821 про зміну з 01.04.2020 електропостачальника за об'єктом споживача СФГ "Благословіння", розташованим за адресою: Чернівецька обл., Новоселицький р-н, село Рингач, за ЕІС-кодами 62Z1846546307866, 62Z2885893775041, 62Z6227210732606, 62Z0623846952292.
В подальшому, враховуючи те, що Селянське (фермерське) господарство "Благословіння" реалізувало своє право на зміну електропостачальника з 01.04.2020, у зв'язку з чим за його ініціативою було достроково розірвано договір про постачання електричної енергії споживачу № 142, строк дії якого визначено комерційною пропозицією до 31.12.2020, наведене стало підставою для виставлення позивачем рахунку № 4674 на оплату штрафних санкцій у розмірі 33788,18 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було направлено відповідачу письмову претензію №4787 від 17.03.2021 щодо відшкодування штрафних санкцій в розмірі 33788,18 грн. Проте, заявлена претензія залишилась без відповіді.
Відтак, на момент звернення позивача до суду, нарахована сума штрафних санкцій в розмірі 33788,18 грн неоплачена.
Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій за дострокове розірвання спірного договору.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. (далі по тексту - Правила) та є однаковими для усіх споживачів.
За положеннями ч.1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно ч. ч.1, 2, 7, 9, 10, 11 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: найменування та місцезнаходження електропостачальника; перелік послуг, що надаються електропостачальником; ціна електричної енергії та послуг, що надаються; показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; зобов'язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); права та обов'язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов'язань та у разі тимчасового зупинення постачання; інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником. Загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору. Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".
Відповідно до п.2 ч.1 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Положення ст.59 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначають, що зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку.
Як передбачено п.1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р., (далі - ПРРЕЕ) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку (п.п.1.2.7., 1.2.8., 1.2.15. ПРРЕЕ).
Постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку. Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора. Жодне положення договорів, укладених електропостачальником (постачальником універсальних послуг, постачальником «останньої надії») зі споживачами, не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, ці договори не можуть містити положень, що накладають додаткові фінансові зобов'язання на споживача, який реалізує зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення цього договору. Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживач має право вільно обирати електропостачальників. Зміна споживачем електропостачальника на іншого електропостачальника, у тому числі постачальника універсальних послуг або постачальника «останньої надії», здійснюється у порядку, визначеному розділом VI цих Правил (3.1.1., 3.1.5., 3.1.7., 3.1.8., 3.1.10., 3.1.12. ПРРЕЕ).
Згідно п.3.2.1. ПРЕЕ електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах. Електропостачальник під час розробки форми договору має передбачити можливість здійснення вибору споживачем оплати послуг оператора системи в рахунках електропостачальника та можливість обміну документами, що оформлюються на виконання умов договору, з використанням мережі Інтернет без застосування електронного цифрового підпису. Електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій. Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов'язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.
Договір про постачання електричної енергії споживачу містить такі істотні умови: загальні положення; предмет договору; умови постачання; якість постачання електричної енергії; ціна та/або порядок її розрахунку, порядок обліку та оплати електричної енергії; права та обов'язки споживача; права і обов'язки електропостачальника; відповідальність сторін; порядок зміни електропостачальника; порядок врегулювання спорів; умови форс-мажорних обставин; строк дії договору; реквізити сторін; порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку; інші умови. Публічна комерційна пропозиція (комерційні пропозиції) електропостачальника повинна мати унікальну назву в межах одного електропостачальника та має містити таку інформацію: ціну на електричну енергію, у тому числі диференційовані ціни та критерії диференціації; визначену в ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу (передачі) території здійснення діяльності оператора системи, доступ до якої має електропостачальник і на якій пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати; термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та термін (строк) його оплати; визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії через електропостачальника з наступним переведенням цієї оплати електропостачальником оператору системи або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів); розмір пені за порушення строку оплати або штраф; зобов'язання надавати компенсації споживачу за недотримання електропостачальником комерційної якості надання послуг; наявність або відсутність штрафу за дострокове припинення дії договору, розмір штрафу; строк дії договору та умови пролонгації; урахування пільг, субсидій; можливість постачання захищеним споживачам; комерційна пропозиція може містити інші умови, які пов'язані безпосередньо з постачанням електричної енергії або особливостями постачання певного виду (на загальних умовах, постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії»). Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії має обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору постачання електричної енергії споживачу. Така комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору (п.п.3.2.6., 3.2.7., 3.2.9. ПРРЕЕ).
Відповідно до пп.11 п.5.1.2. ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний: повідомляти електропостачальника про зміну споживачем електропостачальника не пізніше ніж за 5 днів до дати зміни.
Згідно пп.5 п.5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право: при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника отримувати від оператора системи інформацію про споживачів, приєднаних до його системи, яким електропостачальник планує здійснювати продаж електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених цими Правилами.
Як визначено у. пп.2, 7 п.5.5.1. ПРРЕЕ споживач електричної енергії має право: на вибір електропостачальника; змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та цими Правилами.
Пунктом 6.1.1. Правил передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
Пунктом 6.1.3. Правил передбачено, що зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення.
Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Відтак, листом від 17.03.2019 адміністратор комерційного обліку (АТ «Чернівціобленерго») повідомив ТОВ «ЧОЕК» листом № 31/821 про зміну з 01.04.2020 електропостачальника за об'єктом споживача СФГ "Благословіння".
Відповідно до п. 6.1.2. та 6.1.25. Правил процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Споживач має право протягом 14 календарних днів після зміни електропостачальника ініціювати процедуру переходу до іншого електропостачальника без оплати штрафних санкцій за передчасне розірвання договору.
Питання припинення дії договору та розірвання договору врегульовані Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст.188 ГК України).
Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно ч.2 ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється також і разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
З аналізу вищевказаних норм права слідує, що правовим наслідком розірвання договору є припинення його дії.
Відповідно до пункту 13.4 Договору дія цього договору припиняється у наступних випадках:
- анулювання постачальнику ліцензії на постачання;
- банкрутства або припинення господарської діяльності постачальником;
- у разі зміни власника об'єкта споживача;
- у разі зміни електропостачальника.
Як вбачається з комерційної пропозиції від 01.01.2019 (додаток 2 до договору) до Договору про постачання електричної енергії споживачу у випадку неповідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі 100% вартості електричної енергії, заявленої споживачем в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.
Відтак, згідно п. 13.4. Договору про постачання електричної енергії споживачу поняття дострокове розірвання та дострокове припинення цього договору не є тотожними, а комерційною пропозицією передбачено штраф саме за дострокове розірвання договору, а не за припинення його дії.
Учасники господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Положеннями ч. 2 та ч. 4 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання за ініціативою учасників господарських відносин застосовуються господарські санкції у виді: відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
У даному випадку постачальник просить суд стягнути із споживача не завдані йому збитки, а штрафні санкції, передбачені договором та додатками до нього.
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено законом, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у визначеній грошовій сумі, тощо.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України, може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Однак судом встановлено, що Селянським (фермерським) господарством “Благословіння” не порушено правил здійснення господарської діяльності, не вчинено ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання по договору № 142 від 28.12.2018 в частині своєчасного повідомлення попереднього постачальника електроенергії, яким в даному випадку являється позивач, про зміну постачальника.
За таких обставин, аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дає підстави суду дійти висновку про те, що умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 142 від 28.12.2018, складовою якого є ПРРЕ та комерційна пропозиція, передбачено право споживача на вільний вибір електропостачальника. Як відомо, штрафні санкції можуть бути застосовані лише у випадку порушення обов'язку, який є складовою цивільного правовідношення (в цьому випадку - правовідношення з поставки товару). Враховуючи ту обставину, що відповідач діяв у межах, визначених як ПРРЕЕ, так і Закону України "Про ринок електричної енергії", відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій. При цьому суд акцентує увагу на тому, що висновок про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій ґрунтується на відсутності протиправності дій споживача власне в контексті факту зміни електропостачальника (дострокового припинення договору), а не дотримання правил (процедури) такої зміни. Комерційна пропозиція містить правила про відповідальність власне за факт розірвання договору, а не порушення процедури зміни електропостачальника, що має результатом припинення дії договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 914/543/19).
З урахуванням наведеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням повної відмови судом позивачу у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір за розгляд даного позову судом відноситься за рахунок платника.
Крім того, відповідачем у відзиві на позов наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи № 926/1297/21, де зазначено, зокрема, витрати на правничу допомогу у розмірі від 11000 грн.
На підтвердження адвокатських витрат відповідач подав до справи: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №499 від 02.12.2011, ордер серії СЕ №1022028 від 19.04.2021 на ім'я адвоката Тельнова О.А., договір про надання правової допомоги від 13.04.2021, укладеного між Селянським (фермерським) господарством “Благословіння” та адвокатом Тельновим О.А., додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 13.04.2021, акт виконаних робіт №1 договору про надання правової допомоги від 13.04.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 19.04.2021 на суму 8000 грн.
Адвокатом Тельновим О.А. по даній справі складено та підписано відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив.
Відповідачем до справи подано акт виконаних робіт №1 до договору про надання правової допомоги від 13.04.2021, з якого вбачається, що вартість 8 годин часу роботи адвоката становить 8000,00 грн, а саме вивчення та правовий аналіз договірних відносин між сторонами, вивчення питання стосовно законності і обґрунтованості пред'явлення претензії про стягнення штрафних санкцій з відповідача, складання відзиву на позовну заяву у справі 926/1297/21, а також подано квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 19.04.2021 на суму 8000,00 грн, в якому зазначено підставу «договір про надання правової допомоги від 13.04.2021».
З приводу заявлених відповідачем адвокатських витрат позивач заперечує, про що виклав у відповіді на відзив від 25.05.2021 за №6914 та додаткових поясненнях від 31.08.2021 №10795. Позивач вважає, що адвокатом надано необґрунтований та невірно розрахований обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі, які не підтверджено належними і допустимими доказами та просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу з огляду на те, що справа розглядається в спрощеному провадженні, а витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними з ціною позову.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив від 31.05.2021 просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 13.04.2021, акт виконаних робіт №1 договору про надання правової допомоги від 13.04.2021, квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 19.04.2021 на суму 8000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 статті 129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Між тим, як зазначила Об'єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Наразі із наявних у справі доказів вбачається, що адвокатом Тельновим О.А. вивчено та здійснено правовий аналіз договірних відносин між сторонами, вивчено питання стосовно законності і обґрунтованості пред'явлення претензії про стягнення штрафних санкцій з відповідача, складено та підписано два документи - відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив.
Справа №926/1297/21 розглядається у спрощеному провадженні, що свідчить про малозначний характер справи.
За таких умов, вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Отже, вимога відповідача про відшкодування йому за рахунок позивача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 4000 грн, що може вважатись розумним і співмірним, пропорційним до предмета спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька енергопостачальна компанія” (58002, м. Чернівці, вул. Л. Українки, 5, код ЄДРПОУ 42102122) на користь Селянського (фермерського) господарства “Благословіння” (60330, с. Рингач Новоселицького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21424661) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено 11.10.2021 у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді.
Суддя О.В. Гончарук