Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"05" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/728/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" про стягнення заборгованості в сумі 27 911, 59 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У серпні 2021 року Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" про стягнення заборгованості в сумі 27 911, 59 грн.
Ухвалою суду від 30.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на "21" вересня 2021 року.
Ухвалою суду від 21.09.2021 року розгляд справи відкладено на 05.10.2021 року.
В судове засідання 05.10.2021 року представник позивача не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У засідання представник відповідач не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про призначені судові засідання - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, 2-й поверх, оф. 6.
Органом поштового зв'язку повернуто ухвали суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується повідомленнями поштового зв'язку, які знаходяться в матеріалах справи.
Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.
Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі Відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) Відповідача щодо його належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Крім того, слід зазначити, що на офіційному сайті Господарського суду Рівненської області були розміщенні повідомлення про час та місце розгляду даної справи.
З огляду на наведене, Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника Відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 05.10.2021 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні подані сторонами та учасниками судового розгляду документи і матеріали справи в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що 11.04.2019 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (далі - Позивач, Банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" (далі - Відповідач, Позичальник) укладено Заяву-договір №ID6248638 від 11.04.2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") (далі - Договір, а.с.9).
Відповідно до пункту 1.1 Договору за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (Далі - Ліміт).
Пунктом 2.1 Договору визначено розмір кредиту: 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).
Відповідно до пункту 2.3 Договору, визначена вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 27,00% річних; розмір комісійної винагороди: 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць.
Згідно з пунктами 2.4 - 2.6 Договору тип процентної ставки: фіксована; період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця; період сплати комісії: з 01 по 10 число кожного місяця;
Термін повернення кредиту: 10.04.2020 року (пункт 2.7 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати процентів та комісії у Період сплати визначених у пунктах 2.5 та 2.6.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати зазначеної в пункті 2.7 договору.
Підписання Договору є підтвердженням наміру Позичальника укласти Кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладання Договору (п. 4.3 Договору).
Так, на виконання умов Заяви-договору № ID6248638 від 11.04.2019 року банком надані позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 24-60).
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за Заявою-договором № ID6248638 від 11.04.2019 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість по тілу кредиту в сумі 20 000,00 грн., 6 134,38 грн. - заборгованість по відсотках (в.т. ч. прострочена), 98,00 грн. - заборгованість по комісії (в.т. ч. прострочена) та 1 679,21 грн. - пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 14.01.2021 року по 14.07.2021 року.
З метою мирного врегулювання спору Банком на адресу Позичальника 28.01.2021 року було направлено Повідомлення - вимогу № 1104/70 від 27.01.2021 року про сплату вищезазначеної заборгованості, однак як зазначає Позивач, що дане Повідомлення - вимога № 1104/70 від 27.01.2021 року залишена без задоволення (а.с. 61-62).
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають до задоволення в частково обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з несплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, частини першої статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (угоди) та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, що 11.04.2019 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" укладено Заяву-договір №ID6248638 від 11.04.2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 20 000,00 грн. із терміном повернення не пізніше 10.04.2020 року, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Кошти за Договором Відповідачем було отримано шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в Кредитному договорі (п. 1.2), що підтверджується відповідною банківською Випискою.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідач наявність простроченої заборгованості за Договором не спростовує, здійснених позивачем розрахунків не оскаржує, власного контррозрахунку не надає.
Відповідно до розрахунків позивача станом на 05.10.2021 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 20 000,00 грн.
Таким чином, оскільки отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано, обов'язок останнього щодо погашення заборгованості за тілом кредиту своєчасно та в повному обсязі не виконано, борг перед позивачем на час ухвалення рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними в матеріалах справи документами та відповідачем не спростовано, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога АТ "Таскомбанк" про стягнення з ТОВ "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" 20 000,00 грн. за тілом кредиту обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках (в т.ч. прострочена) у розмірі 6 134,38 грн., заборгованість по комісії (в.т. ч. прострочена) у розмірі 98,00 грн. та пеню, нарахована на суму простроченої заборгованості за період з 14.01.2021 року до 14.07.2021 року у розмірі 1 679,21 грн.
Стосовно заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 6 134,38 грн.
Відповідно до частини другої статті 1061 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 Договору сторони погодили розмір процентної ставки за користуванням кредиту, в розмірі 27,00% річних, яка повинна сплачуватись з 01 по 10 число кожного місяця.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків у розмірі 6 134,38 грн., суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим вимога банку про стягнення з відповідача відсотків у вказаному розмірі підлягає задоволенню.
Стосовно заборгованості по комісійнії у розмірі 98,00 грн.
У підпункті 2.3.2 пункту 2.3 Договору сторони погодили, що позичальник сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць, яка повинна сплачуватись з 01 по 10 число кожного місяця.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Як вже зазначалось, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Так, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно, вимога банку про стягнення комісійної винагороди є правомірною.
Здійснений позивачем розрахунок комісії є правильним та арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 98,00 грн. заборгованості по комісії підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 1 679,21 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі не виконав, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором у період з 14.01.2021 року по 14.07.2021 року в сумі 1 679,21 грн.
Водночас, суд зазначає, що положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 року карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 року позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Відтак, зважаючи на вищевикладені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 679,21 грн., нарахованої за період з 14.01.2021 року по 14.07.2021 року задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи всі вищевикладені обставини справи, а також те, що обґрунтування нарахованої суми підтверджується наявними у справі доказами, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" підлягає до задоволення частково в частині стягнення 20 000 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 6 134 грн. 38 коп. - заборгованості по відсоткам, 98 грн. 00 коп. - заборгованості по комісії. В частині стягнення 1 679 грн. 21 коп. - пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат в частині сплати судового збору покладається на відповідача розмірі 2 133 грн. 43 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 123, 129, 196, 202, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧОВІ ІНГРЕДІЄНТИ" (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, 2-й поверх, оф. 6, ЄДРПОУ 39979069) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 09806443) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 6 134 (шість тисяч сто тридцять чотири) грн. 38 коп. - заборгованості по відсоткам, 98 (дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - заборгованості по комісії та 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 43 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позову в частині стягнення 1 679 грн. 21 коп. - пені - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.uа
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2021 року
Суддя Романюк Ю.Г.