вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"11" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/177/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівневодавтотранс" (вул. Київська, 108А, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 01035029)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Масовця Степана Степановича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )
про стягнення в сумі 17 633,88 грн..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Рівневодавтотранс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Масовця Степана Степановича про стягнення заборгованості у сумі 17 633,88 грн..
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі договору №11-2020 від 01.01.2020 року в період з квітня по липень 2020 року Позивач надав Відповідачу послуги із забезпечення стоянки автотранспортних засобів на власній території, здійснення щоденного перед рейсового технічного огляду транспортних засобів відповідача, проведення перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв відповідача медперсоналом та проведення інструктажів водіїв відповідача з безпеки дорожнього руху на загальну суму 16 600,00 грн.. Факт надання послуг підтверджує Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020, №А142 від 31.05.2020, А212 від 30.06.2020. Однак зазначає, що Відповідач оплату вартості послуг не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 16 600,00 грн.. Крім того, Позивачем на суму боргу нараховано пеню у сумі 1033,88 грн..
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
02.04.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив наступне.
01 січня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Масовець Степаном Степановичем та Приватним акціонерним товариством "Рівневодавтотранс", в особі директора Семенченка Юрія Володимировича було укладено Договір №11-2020. Відповідно до пункту п. 1. Предметом даного Договору було надання Виконавцем Замовнику послуг, що регулюються законодавством України у сфері автомобільного транспорту а саме:
1.1.1 Забезпечення стоянки автотранспортних засобів Замовника на власній території;
1.1.2 Здійснення щоденного перед рейсового технічного огляду транспортних засобів Замовника;
1.1.3 Проведення передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв Замовника медперсоналом;
1.1.4 Проведення інструктажів водіїв Замовника з безпеки дорожнього руху;
1.1.5 Додатково, за окремими заявками Замовника надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів Замовника.
Даним Договором передбачено форс-мажорні обставини, де сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших, міжнародних санкцій, валютних обмежень, прийняття нормативних документів, інших дій державних і місцевих органів, що роблять неможливим виконання сторонами передбачених договором зобов'язань, а також пожеж, повеней, інших стихійних лих або сезонних природних явищ, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Пункт 5.3 даного Договору вказує, що сторони звільняються від відповідальності у випадку настання форс-мажорних обставин.
Відповідач зазначає, що серед великого переліку форс-мажорних обставин, які визначені ч. 2 ст. 14-1Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року є "карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України", який був встановлений на території всієї держави на підставі нормативно-правового документу, а саме Постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2".
Відповідно до даної Постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", було встановлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, який було продовжено на підставі Постанови КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" до 31 липня 2020 року. На підставі відповідних Постанов КМУ в загальному карантин тривав на території України, зокрема, і у Рівненській області з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року.
Крім того зазначає, що, відповідно до Постанови КМУ від 16.03.2020 року за №215 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211" а саме: п. 2 п.п 4 було заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному і Міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями) з 18 березня 2020 року. Всі транспортні засоби, які вказані в Додатку №2 від 01 лютого 2020 року до Договору №11-2020 від 01 січня 2020 року використовувались для перевезення пасажирів на внутрішньо обласних маршрутах.
Відповідач зазначає, що 18 березня 2020 року, коли Постановою КМУ було заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, ним було написано заяву до Приватного акціонерного товариства "Рівневодавтотранс, яку отримала фізична особа на ім'я Андрій, (в порядку комунікації, який використовувався неодноразово та був обумовлений сторонами), в якій, посилаючись на введення карантинних обмежень та необхідність передачі транспортних засобів в оренду іншим особам, а також здійснення капітального ремонту транспортних засобів, Відповідач повідомляв про зняття з обслуговування наступних транспортних засобів, а саме автобуси: А 207.50 Автобус-D пасажир, державний номерний знак НОМЕР_2 , Mercedes-Benz Vario 814 D Автобус-D пасажир, державний номерний знак НОМЕР_3 , Mercedes- Benz Автобус-D пасажир, державний номерний знак НОМЕР_4 , Галаз 3209.10 Автобус-D пасажир, державний номерний знак НОМЕР_5 , Mercedes-Benz Sprinter 413 D пасажир, державний номерний знак НОМЕР_6 , та внесення відповідних змін до Договору №11 -2020.
Як вказує Відповідач, Позивач заперечує щодо наявності та отримання ним відповідної заяви, проте ОСОБА_1 , який на той час працював механіком у Позивача, був свідком отримання представником Позивача цієї заяви, що підтверджує у своїй заяві свідка.
Також Позивач вимагає сплати грошових коштів за послуги, які ним не надавалися, адже на період карантину вище вказані транспортні засоби не перебували на території стоянки Позивача, не здійснювався щоденний перед рейсовий технічний огляд транспортних засобів та не здійснювалось проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв Замовника медперсоналом, тому що транспортні засоби не здійснювали ніяких пасажирських перевезень.
Крім того, Відповідач зазначає, що здійснювати проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв Замовника медперсоналом було неможливо, адже медпрацівники перебували у відпустці за власний рахунок на період карантину.
Відповідач зазначає, що це підтверджується показаннями свідка - ОСОБА_1, в його заяві, справжність підпису на якій засвідчується Мурашко Л.О., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, від 02.04.2021 року за реєстровим № 566.
Також Відповідач зазначає, що він, як фізична особа-підприємець, працює з печаткою, і відповідно, на всіх документах, які він підписує, проставляє свою печаткою, однак в актах здачі-прийняття робіт печатка відсутня. Також відповідач звертає увагу суду, що в Акті здачі прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020 року зі сторони замовника підпис не його. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 року призначено у справі № 918/177/21 судову експертизу, зупинено провадження та направлено матеріали справи Рівненському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна,39). На вирішення експерта поставлено наступне питання: - чи виконано підписи на Акті звірки взаєморозрахунків та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020, №А142 від 31.05.2020, №А212 від 30.06.2020, №А284 від 31.07.2020 (а.с. 14-18) від імені Замовника Масовця Степана Степановича чи іншою особою? Витрати по проведенню експертизи покладено на Відповідача - Фізичну особу-підприємця Масовця Степана Степановича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ).
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду до Господарського суду Рівненської області повернулись матеріали справи №918/177/21 із Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України разом із повідомленням про неможливість проведення судової експертизи від 06.08.2021 року №СЕ-19/118-21/5585-ПЧ, у зв'язку із відсутністю оплати вартості за виконання судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.08.2021 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.09.2021 року відкладено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні на 05 жовтня 2021 року.
У судове засідання 05.10.2021 року представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими поштовими повідомленнями №33013 1163882 4, №33013 1163883 2.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За нормами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
01 січня 2020 року між ПрАТ "Рівневодавтотранс", як Виконавцем та ФОП Масовцем Степаном Степановичем, як Замовником було укладено договір № 11-2020 (далі по тексту - Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено що Виконавець надає Замовнику наступні послуги:
- забезпечення стоянки автотранспортних засобів Замовника на власній території;
- здійснення щоденного перед рейсового технічного огляду транспортних засобів Замовника;
- проведення перед рейсового та після рейсового медичного огляду водіїв Замовника медперсоналом;
- проведення інструктажів водіїв Замовника з безпеки дорожнього руху;
- додатково, за окремими заявками Замовника надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів Замовника;
Згідно із пунктом 1.2. Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги Виконавця.
В пункті 2.2.3. Договору зазначено, що Замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані Виконавцем послуги, що передбачені п. 1.1. Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору за послуги, що надаються згідно п.п. 1.1.1.-1.1.4. даного Договору Замовник сплачує не пізніше 25 числа поточного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця або готівкою в касу Виконавця.
Вартість послуг згідно пункту 3.2. визначається в додатках до даного Договору.
Згідно Додатку № 1 від 01.01.2020 року до Договору № 11-2020 від 01.01.2020 року вартість послуг становить 4150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) гривень.
Судом встановлено, що із квітня 2020 року по липень 2020 року (включно) він надавав Відповідачу послуги, що передбачені Договором № 11-2020, однак останній не виконував свої зобов'язання по сплаті платежів згідно Договору, у зв'язку із чим станом на 15 лютого 2021 року утворилася заборгованість у розмірі 16600,00 грн. за період квітень - липень 2020 року.
Факт надання послуг Позивачем підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30 квітня 2020 року на суму 4150,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А142 від 31 травня 2020 року на суму 4150,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А212 від 30 червня 2020 року на суму 4150,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А284 від 31 липня 2020 року на суму 4150,00 грн., актом звірки взаєморозрахунків за період січень 2019- грудень 2020 року, які підписані сторонами.
Однак, Відповідач у своєму відзиві звертає увагу суду, що в Акті здачі прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020 року зі сторони замовника підпис не його.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 року призначено у справі № 918/177/21 судову експертизу, зупинено провадження та направлено матеріали справи Рівненському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна,39). На вирішення експерта поставлено наступне питання: - чи виконано підписи на Акті звірки взаєморозрахунків та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020, №А142 від 31.05.2020, №А212 від 30.06.2020, №А284 від 31.07.2020 (а.с. 14-18) від імені Замовника Масовця Степана Степановича чи іншою особою? Витрати по проведенню експертизи покладено на Відповідача - Фізичну особу-підприємця Масовця Степана Степановича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ).
Як встановлено судом, із Рівненського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 06.08.2021 року №СЕ-19/118-21/5585-ПЧ, у зв'язку із відсутністю оплати вартості за виконання судової експертизи.
Відповідно до ч.4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Відтак, з огляду на вищевказану норму, та те що ФОП Масовець С.С. ухилився від оплати вартості експертизи, суд вважає встановленою ту обставину, що підписи на Акті звірки взаєморозрахунків та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А76 від 30.04.2020, №А142 від 31.05.2020, №А212 від 30.06.2020, №А284 від 31.07.2020 (а.с. 14-18) виконані від імені Замовника Масовця Степана Степановича.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України та ч. 1 ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.3 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України збов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 цього ж Кодексу боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом Відповідач у встановлений Договором строк зобов'язання з оплати отриманих послуг перед Позивачем не виконав.
Відтак вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 16 600, 00 грн. грунтуються на договорі та законі, і, відповідно, є правомірними.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Як встановлено судом, у зв'язку із порушенням Відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором №11-2020 від 01 січня 2020 року, Позивачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 1033,88 грн. за період з 26.04.2020 по 15.02.2021р..
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, пунктом 3.2 Договору №11-2020 від 01 січня 2020 року встановлено, що вартість послуг, що надаються згідно п.п. 1.1.1.-1.1.4. даного Договору та визначається в додатках до даного Договору.
У Додатку № 1 від 01.01.2020 року до Договору № 11-2020 від 01.01.2020 року сторони погодили, що вартість послуг згідно даного Договору становить 4150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) гривень.
Відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення строку розрахунку, передбаченого п.3.1 Договору, Замовник зобов'зується сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За умовами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що Відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті платежів згідно Договору, відтак повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання передбачену Законом та Договором.
Здійснивши перерахунок нарахованої Позивачем суми пені суд встановив, що за період з 26.04.2020 року по 15.02.2021 року остання становить 1696,66, що є більшим за суму нараховану Позивачем.
Однак, суд бере до уваги розрахунки зроблені Позивачем, так як, відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1033,88 грн. за період з 26.04.2020 по 15.02.2021р. є законними та обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
Заперечення Відповідача про те, що виконанню зобов'язань за договором №11-2020 від 01.01 2020 року перешкоджали форс-мажорні обставини, а саме встановлення на території України карантину, не береться судом до уваги, так як відповідачем не доведено, яким чином вказані обставини перешкоджали йому у здійсненні оплати вартості отриманих послуг.
Крім того суд зазначає, що зобов'язання за договором №11-2020 від 01.01 2020 року, а саме щодо оплати вартості отриманих послуг, виникли у відповідача із квітня 2020р. по липень 2020 року. Однак відповідач протягом півтора року до моменту ухвалення даного рішення не вчинив жодних дій направлених на виконання зобов'язань перед позивачем.
Твердження відповідача про не надання послуг позивачем та покази свідка ОСОБА_1 є безпідставним, так як про факт надання послуг свідчать Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Акт звірки взаємних розрахунків, які підписані відповідачем і саме якими, за умовами договору, має підтверджуватися надання послуг.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів належними та допустимими доказами несвоєчасність виконання грошових зобов'язань зі сторони Відповідача за Договором №11-2020 від 01.01.2020 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак судові витрати у справі покладаються на Відповідача.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Масовця Степана Степановича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівневодавтотранс" (вул. Київська, 108А, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 01035029) основний борг у сумі 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 1033,88 (одна тисяча тридцять три) грн. 88 коп. та 2270 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.