вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.10.2021 р. Справа № 917/1196/21
Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Антік", пров. Метизний, 5, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 36817029
до Приватного підприємства "Ареал", селище Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 30296539
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 21.07.2021 року (вх. № 1318/21 від 23.07.2021 року) до Приватного підприємства "Ареал" про стягнення 150 688,12 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року, 8 530,53 грн. пені та 1 725,18 грн. 3% річних.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу від 31.03.2021 року № 06-03 не виконав, грошові кошти за поставлений товар в повній мірі не сплатив.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.07.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1196/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідач супровідним листом від 11.08.2021 року № 11/08/21-01 (вх. № 894 від 16.08.2021 року надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд розглядати дану справу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визнає суму основного боргу в розмірі 150 688,12 грн. та просить зменшити штрафні санкції на 70%, про що надав відповідне клопотання.
Стосовно клопотання щодо розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (малозначними справами є, зокрема, справи, в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи ціну даного позову, характер спірних правовідносин, визнання відповідачем основного боргу в розмірі 150 688,12 грн. суд вважає за недоцільне призначати дану справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача 09.09.2021 року надійшла відповідь на відзив (вх. № 10110), у якій він заперечує проти доводів викладених у відзиві, та просить відхилити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
31.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік" (продавець) та Приватним підприємством "Ареал" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 06-03 за яким продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар: макуху соєву ГОСТ 27149-95, загальною кількістю орієнтовно 200 тн протягом терміну дії договору. Ціна і кількість кожної партії товару вказується в рахунках-фактурах до цього договору.
Згідно п. 1.2 договору точна загальна сума договору складається з суми видаткових накладних на автомобільні партії товару.
Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 4.1 сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 року.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Антік" взяті на себе зобов'язанння за договором виконав у повному обсязі, 02.04.2021 року поставив покупцеві товар на загальну суму 290 688,12 грн.
Відповідач - Приватне підприємство "Ареал" взяті на себе зобов'язання виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 150 688,12 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 150 688,12 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року, 8 530,53 грн. пені та 1 725,18 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з залучених до матеріалів справи рахунку-фактури № СФ-000058 від 02.04.2021 року, видаткової накладної № РН-0000052 від 02.04.2021 року, товарно-транспортної накладної № 266923 від 02.04.2021 року та довіреності на отримання товару № 10 від 02.04.2021 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - макуху соєву у кількості 15,06 тн вартістю з ПДВ - 290 688,12 грн.
Відповідач за отриманий товар в повному розмірі не розрахувався, відповідно до банківських виписок останній сплатив позивачу 140 000,00 грн.
Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість ПП "Ареал" становить 150 688,12 грн., яка повністю визнана відповідачем.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року покупець здійснює оплату згідно з рахунком- фактурою за фактичною вагою, зафіксованою в ТТН і видатковій накладній на товар, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відвантаження товару.
З огляду на викладене та в силу п. 2.2 договору купівлі-продажу термін оплати товару у відповідача сплинув 09.04.20212 року.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).
Пунктом 3.4 договору купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року сторони погодили, що за несвоєчасну оплату товару проти термінів, обумовлених в п. 2.2, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми поставки за кожен день прострочений.
За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі ст. 230, 232 ГК України та п. 3.4 договору позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 8 530,53 грн. за період з 10.04.2021 року по 20.07.2021 року (перевірку здійснено за допомогою системи "Ліга:Закон").
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірну наданого розрахунку суд встановив, що позивачем правомірно нараховано 3% річних за прострочення оплати за поставлений товар в розмірі 1 725,18 грн. за період прострочення з 10.04.2021 року по 20.07.2021 року.
Відповідач надав суду клопотання у якому просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 70%, зокрема: заявлену до стягнення пеню до 2 559,22 грн. та 3% річних до 517,55 грн., оскільки Приватне підприємство "Ареал" є сільськогосподарським товаровиробником та має у власності не реалізовану сезонну продукцію, а отже, може виконати свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі лише після збору та реалізації врожаю. Крім того, підприємство має не виконані грошові зобов'язання перед іншими кредиторами та банківськими установами.
Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідач - Приватне підприємство "Ареал" є сільськогосподарським товаровиробником, яке відповідно до довідки АТ "Банк Інвестицій та заощаджень" № 02-5/7-25-19/30 від 10.08.2021 року та довідки АТ "ОТП Банк" № D00-1-3/241/БТ від 10.08.2021 року не володіє достатніми грошовими активами для задоволення вимог позивача у повному обсязі.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
Враховуючи статус відповідача, сільськогосподарську спрямованість його діяльності, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та баланс їх інтересів, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та стягнення 4 265,27 грн. пені. Зазначена сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої позивачем продукції.
Клопотання відповідача в частині зменшення заявлених позивачем 3% річних задоволенню не підлягає, оскільки в розумінні ст. 325 ЦК України дана вимога не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності (носить компенсаційних характер) за порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року.
Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 року в справі № 917/1068/17.
Враховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 414,16 грн. покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Ареал" (селище Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 30296539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро - Антік" (пров. Метизний, 5, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 36817029) заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу № 06-03 від 31.03.2021 року у розмірі 150 688,12 грн. , 4 265,27 грн. пені, 1 725,18 грн. 3% річних та 2 414,16 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С.М.