"11" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/875/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Рибки Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/875/20
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, просп. Перемоги буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549)
до відповідачів:
1. Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (67550, Одеська обл., смт Нові Білярі, вул. Лиманна, буд. 2, код ЄДРПОУ 05406037);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “ТЕХАГРО” (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречки, буд. 3, каб. 314, код ЄДРПОУ 37392684)
за участю Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552)
за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
2: Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37472062)
про визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки
За участю представників :
Від позивача: Перейма Д.О.
Від відповідача 1: не з'явився
Від відповідача 2: Костюченко С.Г.
Від третьої особи 1:не з'явився
Від третьої особи 2: Ігнатенко Т.Б.
Від прокуратури: Бондаревський О.М.
СУТЬ СПОРУ: 02.04.2020 року Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Південний) (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “ТЕХАГРО” (далі - Відповідач 2) про визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії “ТЕХАГРО” в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області” та визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією “ТЕХАГРО”.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2020 року (суддя Бездоля Ю. С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.04.2020 о 14:30.
27.05.2020 року за вх.№13550/20 до суду від Прокуратури Одеської області надійшла заява про вступ прокурора у справу №916/875/20.
02.06.2020 року за вх.№14198/20 до суду від позивача надійшли пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач просить суд по тексту позовної заяви (в тому числі в прохальній частині) вважати вірним написанням дати договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 - “ 17.05.2019”, оскільки правильність вказаної дати не викликає сумнівів з урахуванням поданих доказів до позовної заяви, та іншого договору з тим самим предметом та умовами стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 тільки датованого 17.05.2017 не існує.
Ухвалою суду від 14.07.2020 залучено Кабінет Міністрів України та Міністерство інфраструктури України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Рішенням суду від 05.11.2020 року у задоволені позову відмовлено повністю.
16.02.2021 року Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду вказане Рішення суду залишено без змін.
15.06.2021 року Постановою Верховного суду Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2020 у справі № 916/875/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
В порядку авторозподілу справа призначена до розгляду судді Демешину О. А.
07.07.2021 року суддя Господарського суду Одеської області Демешин О. А. прийняв справу до свого провадження, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату підготовчого засідання та запропонував учасникам справи надати суду в строк до 28.07.2021 року письмові пояснення по суті спору, з урахуванням Постанови Верховного суду від 15.06.2021 року по цій справі.
29.07.2021 року Позивач надав суду письмові пояснення.
30.07.2021 року суд отримав письмові пояснення від Міністерства інфраструктури України.
17.08.2021 року суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
05.10.2021р. представником відповідача до суду надано клопотання про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
11.10.2021р. до суду надійшла заява від відповідача 2 про згоду з клопотанням ТОВ Компанія „ТЕХАГРО” про відсутність предмету спору і закриття провадження у справі.
Представники прокуратури Одеської області та Міністерства інфраструктури України заперечують проти закриття провадження у справі і вважають, що позов слід задовольнити.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 22.12.2017 № 291-VII "Про затвердження генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області" затверджено генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаний з планом зонування смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області; надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області; доручено виконавчому комітету Новобілярської селищної ради замовити в землевпорядній організації розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 03.04.2018 №372-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНАГРО ГРУПП"; встановлено межі смт. Нові Біляри Новобілярської селищної ради загальною площею 1291,93 га.
Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць від 25.05.2018 № НВ-5106342312018, на підставі рішення Новобілярської селищної ради від 03.04.2018 №372-VII 25.05.2018 внесено відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць: смт. Нові Біляри, площа земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці - 1291,93 га.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 08.06.2018 № 357-VII "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія "ТЕХАГРО" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області" надано ТОВ "ТЕХАГРО" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,24 га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають у запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області; надано Товариству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,86га в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту із земель комунальної власності, які перебувають в запасі на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Рішенням Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 415-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "ТЕХАГРО" в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради; передано Товариству в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 1,0913 га, з яких: 0,2313 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0287, та 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт.Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
17.05.2019 між Новобілярською селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "ТЕХАГРО" (Орендар) укладено договір оренди, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Новобілярської селищної ради від 25.01.2019 № 451-VII передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності, загальною площею 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Згідно з розділом 2 договору оренди від 17.05.2019 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8600 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 5122755400:01:002:0286. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВПЦЗ): 12.02. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, що належать Орендарю на праві власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1514288 грн відповідно до витягу від 11.05.2019 № 936/0/200-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель району, виданого Відділом у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, та підлягає щорічній індексації. Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню за цільовим призначенням. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Розділом 3 договору оренди від 17.05.2019 передбачено, що договір укладено строком на 49 років. Право оренди земельної ділянки виникає в Орендаря з моменту державної реєстрації права оренди відповідно до закону. Після закінчення строку дії договору Орендар за умови виконання обов'язків відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У цьому разі Орендар зобов'язаний письмово (листом-повідомленням з проектом додаткової угоди) повідомити Орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору. При поновленні договору його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших умов договору переважне право Орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.
У пунктах 4.1, 6.1, 14.1, 14.2 договору оренди від 17.05.2019 сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Новобілярської селищної ради в ГУ ДКСУ в Одеській області в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у пункті 2.4 договору, що становить 75714,40 грн за 1 (один) календарний рік. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту підписання акта приймання-передачі земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
З наявного в матеріалах справи акта приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286, форма власності - комунальна, категорія землі - землі промисловості.
Позов ґрунтується на тому, що:
1) земельна ділянка площею 0,8600 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0286 (далі - спірна земельна ділянка, об'єкт оренди), сформована Новобілярською селищною радою з порушенням чинного законодавства, адже ця земельна ділянка фактично знаходиться під водою, входить до Аджалицького лиману та є складовою частиною акваторії морського порту Південний відповідно до постанови КМУ від 03.06.2013 № 406;
2) передача в оренду ТОВ "ТЕХАГРО" земельної ділянки водного фонду зі складу акваторії морського порту відбулася з порушенням розробленої проектної документації "Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту “Южний” в м. Южне Одеської області".
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
За змістом частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (в подальшому - ЗК України, статті 4 Водного кодексу України (в подальшому - ВК України) до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 ВК України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів.
Згідно з частинами 1 і 4 статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
Частинами 1, 2 статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.
Відповідно до пунктів 2, 141 частини 1 статті 14 ВК України до відання КМУ у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів.
За змістом пунктів 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України “Про морські порти України” акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
Відповідно до частин 1- 3 статті 8 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються КМУ, виходячи з положень ЗК України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються КМУ без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення КМУ відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 8 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення та укладення оспорюваного договору) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. КМУ передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови КМУ від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні; територіальне море України - прибережні морські води завширшки 12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки.
Застосовуючи наведені норми земельного і водного законодавства України у їх сукупності, Верховний Суд України у постанові від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.05.2018 у справі №915/1134/16 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, дійшли висновку про те, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.
Так, Постановою КМУ від 30.08.2007 № 1073 “Про межі акваторії морського порту Южний” визначено межі акваторії морського порту Южний (нині - порт Південний), зазначено, що акваторія порту Південний (у системі координат WGS-84) включає, зокрема акваторію Аджалицького лиману (до урізу води).
Розпорядженням КМУ № 1356-р відповідно до статей 13, 69, 92 ЗК України, статті 14 ВК України, статей 73- 75 Кодексу торговельного мореплавства України надано Державному підприємству “Морський торговельний порт “Южний” у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Пунктом 2 вказаного розпорядження доручено Одеській облдержадміністрації та Держкомзему забезпечити виконання пункту 1 цього розпорядження.
При цьому, згідно з висновком Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2018 № 5547/9/11 та висновком Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.11.2018 № 12458/82-18, які (висновки) є складовими частинами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в дійсності спірна земельна ділянка є акваторією Аджалицького лиману, який належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, тобто відноситься до категорії земель водного фонду, а не до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, як про це вказано у оспорюваному договорі.
Таким чином, спірна земельна ділянка, стосовно якої Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області було прийнято спірне рішення від 25.01.2019 №415-VII “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії “ТЕХАГРО” в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області” і між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією “ТЕХАГРО” було укладено спірний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017р. - з одного боку, є комунальною власністю територіальної громади смт Нові Біляри, а з іншого боку, відноситься до земель водного фонду (Аджалицького лиману як складової частини внутрішніх морських вод) розпорядження якими віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт неоформлення позивачем речових прав на землю, що не в останню чергу може бути зумовлено незабезпеченням виконання Одеською облдержадміністрацією та Держкомземом України приписів розпорядження КМУ № 1356-р про надання Державному підприємству “Морський торговельний порт “Южний” у постійне користування земельної ділянки, розташованої в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману, не може слугувати підставою порушення інтересів держави у частині розпорядження землями під водними об'єктами загальнодержавного значення, яким є акваторія Аджалицького лиману, оскільки за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, а засвідчення державою вже набутого особою речового права, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності або постійного землекористування з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, оскільки такої підстави закон не передбачає (схожий за змістом висновок викладено у пункті 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17).
Таким чином, суд приходить до висновку, що Рішення від 25.01.2019р. №415-VII Новобілярською селищною радою було прийнято з перевищенням повноважень.
Між тим, переглядаючи цю справу в порядку касаційного провадження, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.06.2021р. звернув увагу на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, про те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
У вищевказаній постанові Великої палати Верховного суду 02.02.2021 у справі №925/642/19, також зазначено, що розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
Великою Палатою Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19 було викладено таку правову позицію:
"Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.”
Між тим суд звертає увагу, що предметом спору по вищевказаній справі №925/642/19, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08 квітня 2014 року № 5.16-52/6 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування» і задоволення такого позову, приймаючи до уваги, що це рішення вже було реалізовано і вичерпало свою дію - не мало наслідком поновлення порушеного права позивача у зазначеній справі, оскільки інших позовних вимог, у т.ч. вимог щодо витребування майна та усунення перешкод в користуванні майном - по справі №925/642/19 не заявлялось.
Також, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного суду в частині висновків про те, що не є ефективним способом захисту прав оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, мова йде про те, що для захисту порушеного права при зверненні з позовами про витребування цього майна з чужого незаконного володіння достатньо того, щоб було визнано недійсним первісний правочин, укладений на виконання спірного рішення місцевого органу самоврядування, і немає необхідності у визнанні недійсними подальших правочинів та інших правочинів щодо спірного майна.
Приймаючи до уваги, що предметом спору по цій справі, серед іншого, є визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії “ТЕХАГРО” в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області”, яке вже було реалізовано і вичерпало свою дію, суд вважає, що в цій частині позивачем обрано спосіб захисту, який не має наслідком поновлення порушеного права.
Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0286 від 17.05.2017, укладеного між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та ТОВ Компанією “Техагро”.
В Постанові від 15.06.2021р., за наслідками розгляду цієї справи в касаційному порядку, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зважаючи на заявлену позовну вимогу про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 17.05.2019 звернув увагу суду першої інстанції при новому розгляді справи на викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 правовий висновок про те, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє.
Як зазначалось вище, згідно з висновком Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2018 № 5547/9/11 та висновком Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.11.2018 № 12458/82-18, які (висновки) є складовими частинами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в дійсності спірна земельна ділянка є акваторією Аджалицького лиману, який належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, тобто відноситься до категорії земель водного фонду, а не до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, як про це вказано у оспорюваному договорі.
Вказаний факт підтверджується також, зазначеною вище, постановою Кабінету Міністрів України №1073 від 30.08.2007р., із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМ України від 03.06.2013р. №406 „Про межі акваторії морського порту „Южний”(у системі координат WGS-84), яким встановлено, що акваторія порту Южний включає, зокрема, акваторію Аджалицького лиману.
З огляду на те, що Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області не мала права розпорядження землями водних об'єктів загальнодержавного значення, у т.ч. щодо надання таких земель в оренду іншим особам, суд вважає, що спірний договір оренди земельної ділянки від 17.05.2017р. був укладений між сторонами по справі всупереч вимогам вищевказаних норм Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України „Про морські порти” та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” статтею 4 якого передбачено, що, серед іншого, акваторії портів не можуть бути об'єктами оренди.
Частиною 7 статті 11 ГПК України встановлено, що у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Таким чином, з огляду на викладене, незважаючи на те, що суд, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, відмовляє у задоволенні позовних вимог по цій справі в частині визнання недійсним та скасування рішення Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 25.01.2019 №415-VII “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ Компанії “ТЕХАГРО” в оренду строком на 49 років для будівництва та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області”, яке вже було реалізовано і вичерпало свою дію, - при вирішенні спору в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.05.2017р. судом не приймається до уваги вказане рішення, як таке, що не відповідає вищевказаним актам вищої юридичної сили.
Відповідно до ч.ч. 1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги те, що підстави для визнання правочину недійсним мають визначатися судом на момент його вчинення, та те, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє спірного договору оренди від 17.05.2019р. підлягають частковому задоволенню із визнанням вказаного правочину недійсним без визначення його недійсності „на майбутнє”.
Суд звертає увагу, що вимог про застосування наслідків недійсності спірного договору позивачем не заявлялось і судом такі наслідки не застосовуються, оскільки повернення відповідачами один одному всього отриманого на виконання цього правочину - ніяким чином не тягне за собою поновлення порушеного права Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Південний).
Натомість, позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою або про зобов'язання повернення земельної ділянки із незаконного володіння, якщо після набрання законної сили цим рішенням не буде усунуте порушене право позивача на постійне користування земельною ділянкою, яка є предметом недійсного правочину.
Суд зазначає, звернення позивача до суду з вищевикладеними вимогами не буде мати наслідком порушення „принципу процесуальної економії”, оскільки права на таке звернення у позивача на цей час не існує і воно виникне тільки з моменту набрання рішенням по цій справі законної сили. До набрання рішенням по цій справі - спірний договір вважається чинним.
Аналогічно відповідачі вправі врегулювати правовідносини між собою щодо застосування наслідків недійсності договору, у т.ч. в судовому порядку.
На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на відповідачів судових витрат порівну та пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору про що було відповідачем 2 було надано відповідне клопотання, виходячи з наступного.
Розірвання спірного договору за згодою сторін не спростовує можливості вирішення спору щодо визнання цього договору недійсним, оскільки договір вважається розірваним з моменту укладення між сторонами цього договору відповідної угоди. Визнання ж договору недійсним
Недійсність же договору, як зазначалось вище, визначається судом на момент вчинення цього правочину. Тобто, правові наслідки при розірванні договору і при визнанні його недійсним - є різними, оскільки при розірванні договору все отримане сторонами під час його дії вважається таким, що було набуто правомірно. А недійсність договору з моменту його вчинення - не створює будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).
Крім того, у матеріалах справи відсутня будь-яка угода сторін про розірвання спірного договору і на момент вирішення спору - цей договір є чинним.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір оренди землі від 17.05.2019 року, укладений між Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанією “ТЕХАГРО”.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області - Боржник (67550, Одеська обл., смт Нові Білярі, вул. Лиманна, буд. 2, код ЄДРПОУ 05406037) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, просп. Перемоги буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549) - Стягувач : 1051 гривню судового збору.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “ТЕХАГРО” -
Боржник (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречки, буд. 3, каб. 314, код ЄДРПОУ 37392684) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, просп. Перемоги буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549) - Стягувач : 1051 гривню судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 р.
Суддя О.А. Демешин