65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2422/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/2422/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” (69118, м.Запоріжжя, вул. Любисткові, буд. 69; код ЄДРПОУ 41875978)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” (65023, м.Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга, буд. 6, кв. 2; код ЄДРПОУ 43672933)
про стягнення 22384,20 грн.
Представники:
від позивача : Штавбовенко Д.В., адвокат за ордером
від відповідача: не з'явився
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” про стягнення 22384,20 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” направлено на стягнення з відповідача боргу - 19219,20 грн., пені - 817,74 грн., інфляційних - 425,34 грн. та штрафу - 1921,92 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2021р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2422/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "08" вересня 2021 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у судове засідання на 08.09.2021р. о 10:40.
02.09.2021р. до суду позивачем було подано заяву, відповідно до якої позивач просив суд поновити строк на подання доказу та залучити до матеріалів справи видаткову накладну №СТА-000225 від 12.03.2021р. на суму 19219,20 грн.
Судом було залучено до матеріалів справи доказ, поданий відповідно до заяви від 02.09.2021р.
08.09.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 11.10.2021р. о 12:45.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2021р. повідомлено відповідача по справі №916/2422/21: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” про судове засідання, яке відбудеться "11" жовтня 2021 р. о 12:45.
Також, 13.09.2021р. до суду позивачем було подано заяву про стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштовою організацією, що адресат відсутній за вказаною адресою.
У судові засідання відповідач не з'являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за час розгляду справи, суд встановив.
09 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” (покупець) було укладено Договір поставки №128-2021 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продовольчі товари (надалі - товар) покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно до п. 2.1. Договору, поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 7 календарних днів до передбачу вальної дати поставки на електронну адресу постачальника.
Умовами п. 2.4. Договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з днях поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, яка складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість цього Договору складається з вартостей товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалась поставка протягом терміну дії цього Договору.
Згідно до п. 3.2. Договору, сторонами було узгоджено, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюються в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.
Також, відповідно до п. 9.1. Договору, Договір набуває чинності з 05 березня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Позивачем було зазначено суду, що Товариством обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” на користь відповідача було здійснено поставку товару на суму 19219,20 грн., відповідно до видаткової накладної №СТА-000225 від 12 березня 2021 року та поставлений товар з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” був прийнятий без зауважень.
Однак, отриманий відповідачем товар не був оплачений, у зв'язку з чим наразі за Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” рахується борг у розмірі 19219,20 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” направлено на стягнення з відповідача боргу - 19219,20 грн., пені - 817,74 грн., інфляційних - 425,34 грн. та штрафу - 1921,92 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн”, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач”, як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 09 березня 2021 року Договору поставки №128-2021.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №СТА-000225 від 12 березня 2021р., копія якої міститься в матеріалах справи, та має підписи та печатки обох сторін, позивачем було передано, а відповідачем було прийнято товар на суму 19219,20 грн.
Однак, в порушення п. п. 3.2. Договору відповідачем не було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №128-2021 від 09 березня 2021 року, щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті боргу у розмірі 19219,20 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6.2. Договору, за простроченні оплати покупцем вартості поставленого товару останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, та штраф у розмірі 10% від вартості такого товару.
Позивачем було здійснено нарахування пені на суму боргу з 05.04.2021р. по 18.07.2021р. - борг становить 817,74 грн. та заявлено штраф 10 % у розмірі 1921,92 грн.
Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 817,74грн. та штрафу у розмірі 1921,92 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про стягнення пені та штрафу - правомірними.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено за період з квітня 2021р. по червень 2021р., борг становить - 425,34 грн.
Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат у розмірі 425,34 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення - правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження розміру понесених судових витрат позивачем до суду надані: Договір про надання правничої допомоги від 26 серпня 2021р., Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 10 вересня 2021р. до Договору про надання правничої допомоги від 26 серпня 2021р., а також платіжне доручення №920 від 10 вересня 2021 року на суму 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова-Постач” (65023, м.Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга, буд. 6, кв. 2; код ЄДРПОУ 43672933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сталкер Корпорейшн” (69118, м.Запоріжжя, вул. Любисткові, буд. 69; код ЄДРПОУ 41875978) суму основного боргу у розмірі 19219 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 20 коп., пеню у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 34 коп., штраф у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та втирати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено 11 жовтня 2021 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко