79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.10.2021 Справа № 914/2199/21
місто Львів
За позовом: Центру оперативного зв'язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м. Львів
про стягнення 41698,00 грн
Суддя Щигельська О.І.
Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.
Представники сторін
від позивача: Форміна О.О. - представник (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
Центр оперативного зв'язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення 41698,00 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 16.08.2021.
09.08.2021 системі документообігу суду зареєстровано клопотання позивача про розгляд справи без участі учасника судового процесу (вх.№18471/21) та клопотання про виправлення описок в позовній заяві (вх.№18488/21).
16.08.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№18925/21).
Ухвалою суду від 16.08.2021 судове засідання відкладено на 30.08.2021.
19.08.2021 в підсистемі Електронний суд надійшла заява відповідача про вступ у справу як представника (вх.№19357/21).
27.08.2021 в системі документообігу суду за вх.№19709/21 зареєстровано заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 27.08.2021 клопотання Центру оперативного зв'язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено.
30.08.2021 в системі документообігу суду зареєстровано відзив ТОВ «Транс Ойл Сервіс» на позовну заяву (вх.№19929/21), клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх.№19930/21) та заяву про проведення судового засідання без участі відповідача (вх.№19931/21).
30.08.2021 в системі документообігу суду за вх.№19893/21 зареєстровано пояснення позивача по справі.
Ухвалою суду від 30.08.2021 клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву задоволено; поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, прийнято відзив до розгляду та долучено його до матеріалів справи; судове засідання відкладено на 04.10.2021.
06.09.2021 в системі документообігу суду за вх.№20479/21 зареєстровано відповідь на відзив.
20.09.2021 в системі документообігу суду за вх.№21812/21 зареєстровано заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.10.2021 вказану заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції судом задоволено.
В судове засідання 04.10.2021 в режимі відеоконференції з'явилася представниця позивача, позов підтримала повністю з підстав, зазначених у ньому та відповіді на відзив. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 04.10.2021 повторно не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено.
Так, згідно відомостей офіційного сайту АТ «Укрпошта», копію ухвали суду від 30.08.2021, надіслану на адресу місцезнаходження ТОВ «Транс Ойл Сервіс» вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А, повернуто за зворотною адресою: За закінченням встановленого терміну зберігання.
Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що процесуальний документ не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що ним вжито всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про судовий процес, сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали передбачену законом можливість на реалізацію своїх прав та виконання процесуальних обов'язків, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст.13 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем - ТОВ «Транс Ойл Сервіс» 11.06.2020 року укладено договір №35 про закупівлю «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо), за яким відповідачем передано товар на 2040 літрів у вигляді талонів на дизельне паливо, а позивачем сплачено вартість такого на загальну суму 34639,20 грн. Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язання за договором, оскільки з 18.12.2020 року відпуск дизельного палива за вказаними талонами не здійснювався, такі були заблоковані, інформацію щодо блокування позивачу не надано. Позивач вказує, що неодноразово звертався до ТОВ «Транс Ойл Сервіс» з претензіями, однак відповіді надано не було, товар по талонах чи повернення коштів позивачем не отримано. Вищенаведене зумовило звернення до суду із відповідною позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 41698,00 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача не відповідають дійсності, зобов'язання за договором з моменту укладення такого та станом на сьогоднішній день не виконані, а питання конкретної дати отримання позивачем палива стосується господарської діяльності позивача та визначається ним на власний розсуд. Щодо направлення претензій, позивач звертає увагу, що матеріали справи містять докази надіслання таких на адресу відповідача станом на момент укладення договору та за новим місцезнаходженням відповідача.
Аргументи відповідача
У відзиві на позовну заяву ТОВ «Транс Ойл Сервіс» проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з наступних підстав:
- щодо невиконання умов договору зазначає, що Договір був укладений 11.06.2020, а відпуск палива за твердженням позивача не здійснювався з 18.12.2020, що свідчить про виконання зобов'язань за вказаний період;
- позивачем не надано належних доказів невідпуску пального, долучені позивачем Акти не підписані представниками АЗС, адже останні відмовились від підпису;
- зазначає, що незважаючи на повідомлення про зміну місцезнаходження юридичної особи відповідача, позивач продовжував надсилати претензії за попередньою адресою, що свідчить про неможливість отримання таких працівниками відповідача та ознайомитись з ними, тому додані претензії є неналежними доказами щодо з'ясування обставин справи;
- також позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували неякісність дизельного палива.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Центром оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій (позивач по справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (відповідач по справі, учасник за договором) укладено договір №35 Про закупівлю «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо) за ДК 021:2015 09130000-9 від 11.06.2020, за яким учасник зобов'язався у 2020 році поставити ДК 021:2015 код 09130000-9 Дизельне паливо (Дизельне паливо (бланки дозволів (талони)), далі - товар, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених Договором (п. 1.1.).
Загальна кількість товару, що підлягає поставці (асортимент, марки) та ціна одиниці товару визначається у Специфікації на поставку товару (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.2.).
Відповідно до п. 3.1. ціна Договору становить 34639 грн 20 коп. (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять дев'ять грн. 20 коп.), у тому числі ПДВ 5773 грн 20 коп. (п'ять тисяч сімсот сімдесят три грн 20 коп.).
Згідно п. 5.1. Договору учасник передає уповноваженому представнику замовника за адресою м. Київ, вул. Олеся Гончара 55а, товар у вигляді талонів, що підтверджують право їх власника на отримання на АЗС учасника фіксованої кількості товару певного найменування і марки, які позначені на них. Право власності на товар переходить до замовника під час його фактичного отримання на АЗС учасника. У разі необхідності заміни (фізичний знос, втрата, т.і.) виданих талонів учасник надає у користування замовнику нові талони на відпуск товару без оплати їх вартості у кількості згідно поданих заявок замовником. Передача учасником товару (талонів) замовнику здійснюється на підставі накладної.
Відповідно до п. 5.2. Договору термін дії бланків талонів є необмежений та не залежить від терміну дії цього Договору. У разі зміни зовнішньої форми талонів, Замовник (уповноважена особа Замовника) здійснює: обмін талонів у Учасника на таку саму кількість, того ж номіналу та такого ж асортименту без додаткової оплати замовником на інші (нової форми) талони. Учасник зобов'язаний в строк до 10 (десяти) календарних днів з дня укладання договору передати замовнику талони на отримання товару на АЗС Учасника, в асортименті та кількості згідно Специфікації на поставку товару.
Згідно зі Специфікацією (Додаток №1 до Договору) сторонами погоджено поставку дизельного палива в кількості 2040 літрів, вартістю 34639,20 грн.
Додатком №2 до Договору сторонами узгоджено перелік АЗС та їх місцезнаходження.
19.06.2020 позивачем отримано товар дизельне паливо у кількості 2040 л. на суму 34639,20 грн, що підтверджується Видатковою накладною №179/19 та Актом приймання-передачі талонів на пальне від 19.06.2020, згідно якого у відповідності до Договору №35 Про закупівлю «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо Євро-5) за ДК 021:2015 09130000-9 від 11.06.2020 року постачальник передав у власність, а покупець прийняв талони на пальне у кількості 154 (сто п'ятдесят чотири) штуки: ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО - 104 шт. по 10 л., 50 шт. по 20 л.
Згідно з платіжним дорученням №2 від 22.06.2020 позивачем здійснено платіж в сумі 34639,20 грн на користь ТОВ «Транс Ойл Сервіс», призначення платежу « 1006280;2210; оплата за дизельне паливо в червні 2020р.; зг. Дог. №35 від 11.06.2020р.; вид. накл. №179/96 від 19.06.2020р.; в.т.ч. ПДВ 5773,20 грн.».
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що відпуск товару здійснюється на АЗС учасника зазначених у Переліку автозаправних станцій учасника (Додаток № 2 до Договору).
Учасник зобов'язаний забезпечити безперебійний та повний відпуск обсягу товару на усіх АЗС учасника, зазначених в Переліку автозаправних станцій учасника (Додаток № 2 до Договору), відповідно до режиму (розкладу) їх роботи. Вибір автозаправних станцій, визначених цим Договором для отримання товару в кожному конкретному випадку здійснюється замовником (уповноваженою особою замовника) на власний розсуд (п. 6.2.).
Відпуск товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі талонів на отримання товару в асортименті і кількості вказаних в талонах (п. 6.3.).
Згідно з п.12.1 Договору талони на відпуск товару не є засобом розрахунку, а видаються як підтвердження права замовника на отримання фіксованої кількості товару певного найменування і марки, позначених на них.
Позивач стверджує, що з 18.12.2020 року відпуск дизельного палива за талонами на АЗС відповідача не здійснювався, так як такі були заблоковані.
До позовної заяви, позивачем долучено копії Актів про відмову відпуску продукції (дизельного пального) на автозаправній станції (АЗС) на підставі бланків дозвіл (талонів) смарт карток (паливних карток) ТОВ «INTER CARD», згідно яких позивачу відмовлено заправити транспортний засіб дизельним пальним по бланках дозволів (талонів), смарт карток (паливних карток) у зв'язку з блокуванням талонів. Вказані акти підписані представником Центру оперативного зв'язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зі сторони автозаправних станцій підписи відсутні з приміткою «відмовились від підписання акту».
Позивач звернувся до ТОВ «Транс Ойл Сервіс» з листом №74001-567/4 від 23.12.2020, в якому повідомлено про блокування талонів на дизельне пальне. Вказаним листом позивач просив відповідача вказати причину блокування та негайно вирішити вказане питання. Згідно копії фіскального чеку долученого до позовної заяви вказаний лист направлений відповідачу 28.12.2020, адреса 88018, Ужгород.
Листом №1310 від 12.02.2021 ТОВ «Транс Ойл Сервіс» повідомив позивача про зміну місцезнаходження юридичної особи на 79008, Львівська область, місто Львів, вул. Староєврейська, будинок 7А.
22.02.2021 позивачем надіслано відповідачу претензію №3 (№74003-134/74 від 22.02.2021) з вимогою виконати умови договору №35 від 11.06.2020, розблокувати бланки дозволів (талони) та забезпечити безперебійне отримання замовником дизельного пального. Претензію з додатками було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання про, що зроблена відмітка на довідці про причини повернення/досилання на поштовому конверті.
31.05.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з претензіями №3 (№74001-350/74 від 28.05.2021 та №74001-347/74 від 28.05.2021) з вимогою виконати умови Договору в повному обсязі, відшкодувати вартість неякісних бланків дозволів (талонів) в розмірі 34639,20 грн, відшкодувати збитки завдані ЦОЗ ДСНС України або надати нові талони на відпуск товару. До матеріалів справи долучені докази надіслання таких на юридичну адресу відповідача (79008, Львівська область, місто Львів, вул. Староєврейська, будинок 7А) з яких вбачається що, 08.06.2021 претензії з додатками була повернуті відправнику з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того позивачем долучено колії Листів яким позивач звертався на головні офіси АЗС зазначені в Додатку №2 до Договору щодо отримання інформації про причин невідпуску дизельного пального.
Листом №74-706 від 17.06.2021 ТОВ «Глуско-Карт Україна» повідомлено, що компанія ТОВ «ІНТЕР КАРД» неодноразово порушувала договірні зобов'язання у зв'язку з чим зупинялося постачання палива, також зазначено, що з початку 2021 року відпуск палива не блокується, однак з 11.03.2021 роботу АЗС Glusco припинено.
Листом №75 від 28.05.2021 ТОВ «С Кард Сервіс» повідомлено, що у зв'язку з незадовільним фінансовим положенням ТОВ «ІНТЕР КАРД» був зупинений прийом та обслуговування талонів ТОВ «ІНТЕР КАРД» на АЗС «SOCAR».
Згідно з п. 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого товару учасник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від ціни даного Договору за кожний такий випадок (п. 8.3.).
Розділом X Договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори або розбіжності вирішуються у судовому порядку.
Зазначені обставини зумовили звернення Центру оперативного зв'язку телекомунікаційних систем та інформаційних технологій Державної служби України з надзвичайних ситуацій до суду з позовом про стягнення 41698,00 грн, з яких: 34639,20 грн сума основного боргу, 130,96 грн 3% річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та 6927,84 грн сума штрафу нарахована відповідно до п. 8.3. Договору.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір №35 Про закупівлю «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо) за ДК 021:2015 09130000-9 від 11.06.2020 є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як встановлено вище, відповідач передав позивачу талони на пальне у кількості 154 штуки - 2040 л. на суму 34639,20 грн, а позивач оплатив такий товар, що підтверджується копіями Видаткової накладної №179/19, Актом приймання-передачі талонів на пальне від 19.06.2020 та платіжним дорученням № №2 від 22.06.2020.
Відповідно до п. 12.1. Договору талони на відпуск товару не є засобом розрахунку, а видаються як підтвердження права замовника на отримання фіксованої кількості товару певного найменування і марки, позначених на них.
Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 встановлено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно з п.п. 6.1. - 6.3. Договору відпуск товару здійснюється на АЗС учасника зазначених у Переліку автозаправних станцій Учасника (Додаток № 2 до Договору). Учасник зобов'язаний забезпечити безперебійний та повний відпуск обсягу товару на усіх АЗС учасника, зазначених в Переліку автозаправних станцій учасника (Додаток № 2 до Договору), відповідно до режиму (розкладу) їх роботи. Вибір автозаправних станцій, визначених цим договором для отримання товару в кожному конкретному випадку здійснюється замовником (уповноваженою особою замовника) на власний розсуд. Відпуск товару в кожному конкретному випадку здійснюється на підставі талонів на отримання товару в асортименті і кількості вказаних в талонах.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Проте, під час користування відповідними талонами позивачем виявлено недоліки, оскільки на АЗС неможливо було придбати пальне за такими талонами, про що позивачем повідомлено відповідача у претензії від 23.12.2020 року. Відповіді на таку до матеріалів справи не долучено.
На підтвердження факту невідпуску товару за талонами відповідача, до позовної заяви, долучено копії Актів про відмову відпуску продукції (дизельного пального) на автозаправній станції (АЗС) на підставі бланків дозвіл (талонів) старт карток (паливних карток) ТОВ «INTER CARD», згідно яких позивачу відмовлено заправити транспортний засіб дизельним пальним по бланках дозволів (талонів), смарт карток (паливних карток) у зв'язку з блокуванням талонів.
ТОВ «Транс Ойл Сервіс» у поданому відзиві ствержує, що позивачем не надано належних доказів невідпуску пального, а долучені позивачем Акти не підписані представниками АЗС, адже останні відмовились від підпису. Однак суд звертає увагу, що відповідачем не подано доказів на спростування обставин, зазначених у позовній заяві, зокрема отримання позивачем товару.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями однак відповіді на такі не отримав. Щодо твердження відповідача про те, що незважаючи на повідомлення про зміну місцезнаходження юридичної особи відповідача, позивач продовжував надсилати претензії за попередньою адресою, що свідчить про неможливість отримання таких працівниками відповідача та ознайомитись з ними, а тому додані претензії є неналежними доказами щодо з'ясування обставин справи суд зазначає, що матеріали справи містять копії поштових конвертів, що були повернуті на адресу позивача та видаткових накладних, з яких вбачається, що кореспонденція позивачем надсилалась на юридичну адресу відповідача яку останній повідомив листом №1310 від 12.02.2021, тому таке твердження судом не береться до уваги.
Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він не є емітентом талонів, а тому не може відповідати за дії контрагента, чи будь-яким чином впливати на діяльність іншої юридичної особи та виконання останньою своїх договірних зобов'язань, а самі талони могли бути пошкоджені, спотворені чи будь-яким іншим чином змінені, що могло стати причиною відмови. Однак суд звертає увагу, що пунктом 6.2. Договору саме на учасника - ТОВ «Транс Ойл Сервіс» покладено обов'язок забезпечити безперебійний та повний відпуск обсягу товару на усіх АЗС учасника, зазначених в Переліку автозаправних станцій учасника, відповідно до режиму (розкладу) їх роботи.
Відсутність палива на АЗС, технічні збої в системах оператора чи відсутність співпраці між відповідачем і АЗС не можуть вважатись об'єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільний кодекс України).
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар - пальне на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи встановлені обставини справи, неспростованість їх відповідачем, суд доходить висновку про порушене право позивача на отримання оплаченого ним товару у спосіб відпуску палива на АЗС в кількості, обумовленій договором. Відповідно, позивач має право вимагати у відповідача повернення сплаченої за неотриманий товар грошової суми. Враховуючи наведене, сума, заявлена до стягнення - 34639,20 грн, визнається судом обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.8.3. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо якості поставленого товару учасник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від ціни даного Договору за кожний такий випадок.
Так, позивачем на підставі п. 8.3. Договору заявлено вимогу про стягнення 6927,84 грн штрафу.
Суд зазначає, що вказаний пункт Договору захищає права позивача у випадку поставки товару неналежної якості, що вбачається з аналізу вказаного пункту Договору, зокрема, виходячи з передбаченої для нарахування штрафу формули: 20 % від ціни Договору за кожний такий випадок. Враховуючи, що талони на відпуск товару видаються як підтвердження права замовника на отримання фіксованої кількості товару певного найменування і марки, позначених на них, а товаром фактично є нафтопродукт - дизельне паливо, то оскільки дизельне паливо позивачем так і не було отримано, тому в даному випадку застосуванню не може підлягати штраф, який нараховується у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань щодо якості товару.
Таким чином, розглянувши заявлену позивачем вимогу про стягнення штрафу в розмірі 6927,84 грн на підставі п. 8.3 Договору, суд дійшов висновку про необґрунтованість такої вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної статті позивачем нараховано та заявлено до стягнення 130,96 грн 3% річних за період з 31.05.2021 по 15.07.2021 року.
За змістом ст.ст.524, 533- 535 і 625 ЦК, грошовим є зобов'язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника щодо такої сплати.
Суд звертає увагу, що при зверненні з претензіями до ТОВ «Транс Ойл Сервіс» позивачем зазначено альтернативні вимоги, щодо вирішення спірної ситуації, зокрема виконати умови Договору в повному обсязі та відшкодувати вартість неякісних бланків дозволів (талонів) в розмірі 34639,20 грн, а також відшкодувати збитки завдані ЦОЗ ДСНС України або надати замовнику нові талони на відпуск товару без оплати їх вартості.
Відповідно, суд не приймає до уваги твердження позивача, що обов'язок з виконання відповідачем грошового зобов'язання виник з 31.05.2021 - дати надіслання претензії №3 (вих. №74001-350/74 від 28.05.2021).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 130,96 грн слід відмовити.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене, суд, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши подані докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, приходить до висновку, що позивачем подано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовної вимоги в частині стягнення 34639,20 грн в якості попередньої оплати за договором, яка підлягає до задоволення. В решті позовні вимоги спростовуються матеріалами справи, відтак, до задоволення не підлягають.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1885,72 грн покладається на відповідача, а в решті - на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» (79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Староєврейська, будинок 7А; ідентифікаційний код 42647162) на користь Центру оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55-А; ідентифікаційний код 23000385) 34639,20 грн в якості попередньої оплати за договором та 1885,72 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.10.2021.
Суддя О.І. Щигельська