79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.2021 справа № 914/1887/21
Суддя Юркевич М.В., розглядаючи в порядку спрощеного письмового провадження матеріали
позовної заяви: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий, Львівська область
про: стягнення 1 556,21 грн. заборгованості
Без виклику представників сторін.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення 1 556,21 грн. заборгованості, з яких: 179,35 грн. пені, 29,89 грн. 3% річних та 1 346,97 грн. збитків.
Ухвалою від 30.06.2021р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та сторонам надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
21.07.2021 на адресу суду надійшов відзив КП “Стрийтеплоенерго” на позовну заяву (вх. № 17044/21).
26.07.2021 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 17307/21).
Станом на 12.10.2021р. від сторін інших заяв та клопотань не подавалося, в тому числі і клопотань про необхідність призначення судового засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи те, що сторони письмово висловили свої правові позиції у поданих ними заявах по суті позовних вимог, відповідачем подано відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного письмового провадження.
Внаслідок дослідження обставин справи та поданих доказів, судом було з'ясовано наступне:
05.10.2018р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем) та Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» (відповідачем) було укладено договір постачання природного газу №6475/18-РО-21, за умовами якого, позивач зобов'язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Сторонами було укладено 7 додаткових угод до договору постачання природного газу від 05.10.2018 № 6475/18-РО-21, а саме: № 1 від 23.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 02.11.2018; № 4 від 29.11.2018; № 5 від 20.03.2019; № 6 від 25.03.2019; № 7 від 24.04.2019.
У подальшому, на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору, строк його дії неодноразово продовжувався. Востаннє такий був продовжений до 30.04.2019 включно (п.11.1. додаткової угоди № 4 від 29.11.2018).
На підставі додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 до договору, договір викладено в новій редакції.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з пунктом 2.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5 328 тисяч кубічних метрів, в тому числі по місяцях, зокрема: жовтень 2018 - 0,128 тисяч кубічних метрів; листопад 2018 - 1,0 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 - 1,0 тисяч кубічних метрів; січень 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; березень 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 0,2 тисяч кубічних метрів.
Положеннями п.2.2., п. 2.4., п.2.5. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п.1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п.2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2.). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС).
Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п.2.5.).
Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний передати споживачу природний газ у обсязі 8,156 тисяч кубічних метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 0,128 тисяч кубічних метрів; листопад 2018 - 0,895 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 - 1,673 тисяч кубічних метрів; січень 2019 - 2,005 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 - 1,315 тисяч кубічних метрів; березень 2019 - 2,000 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 0,500 тисяч кубічних метрів.
Уклавши 24.04.2019 додаткову угоду № 7 до договору, сторони доповнили п. 2.1. цього договору у наступній редакції, так, зокрема, зазначили: “Постачальник передає споживачу у квітні 2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 0,200 кубічних метрів”.
Пунктом 3.8. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання умов договору, ним було поставлено відповідачу з жовтня 2018р. по квітень 2019р. природний газ на суму 55 279,48 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі:
1. Акт від 31.10.2018р. на суму 379,55 грн.;
2. Акт від 30.11.2018р. на суму 6 696,94 грн.;
3. Акт від 31.12.2018р. на суму 12 518,41 грн.;
4. Акт від 31.01.2019р. на суму 15 002,64 грн.;
5. Акт від 28.02.2019р. на суму 9 839,64 грн.;
6. Акт від 31.03.2019р. на суму 7 130,93 грн.;
7. Акт від 30.04.2019р. на суму 3 711,37 грн.
Пунктом 3.11. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за зим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін у справі.
Відповідно п.5.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з пунктом 7.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З наявних матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено, що за вказаними актами відповідач розрахувався повністю, однак допускав прострочення по оплаті в певних періодах.
Пунктом 6.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) сторони погодили, що споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. цього договору.
Пунктом 3.13 договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору.
Позиція позивача.
Як стверджує позивач, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 13 660 тисяч кубічних метрів, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих. № 26-928-19 від 16.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 3 125,18 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (28 000 кубічних метрів) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (14 340 кубічних метрів).
Крім того, актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 0,953 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 1,047 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
16.05.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-926-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 16.03.2020 за вих.№ 26-140-20, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 239,54 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (2,000 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (1,047 тис.куб.м.).
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 0,496 тис.куб.м.
Відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,296 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
12.06.2019 Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-2044-19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 107,43 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (0,200 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором (0,496 тис.куб.м.).
У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 556,21 грн. заборгованості, з яких: 179,35 грн. пені, 29,89 грн. 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання та 1 346,97 грн. збитків відповідно до п. 3.13 договору.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечень щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних не навів. Однак, відповідач заперечив щодо підставності стягнення нарахованих збитків в розмірі 1 346,97 грн.
При цьому, відповідач покликався на те, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
На думку відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди) спричинених недобором/перебором природного газу у березні 2019р.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір постачання природного газу від 05.10.2018 № 6475/18-РО-21 та додаткові угоди до договору, а саме: № 1 від 23.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 02.11.2018; № 4 від 29.11.2018; № 5 від 20.03.2019; № 6 від 25.03.2019; № 7 від 24.04.2019.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, за природний газ отриманий з жовтня 2018р. по квітень 2019р. на суму 55 279,48 грн. відповідач розрахувався повністю, однак допускав прострочення по оплаті, які відображено у наданому позивачем розрахунку.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нараховані 3% річних та інфляційні втрати суд вважає підставними. А перевіривши правильність їх розрахунку, судом встановлено, що такі складають 29,89 грн 3% річних та 179,35 грн. інфляційних втрат, які підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Положеннями пункту 3.13 Договору від 05.10.2018 (в новій редакції) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний розрахунковий період.
Разом з тим, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим, кредитор повинен був довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв'язок; (4) вину.
Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Позивач не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача неналежним виконанням грошового зобов'язання відповідачем були порушені, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Стрийтеплоенерго” (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Новаківського, буд. 9, ідентифікаційний код 05432684) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 179,35 грн пені, 29,89 грн 3% річних та 305,21 грн судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя М.В. Юркевич