вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1208/21
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська Теплоелектроцентраль”, Київська обл., м. Біла Церква
про стягнення 9042766,88 грн.
За участю секретаря судового засідання Самусь В.С.
За участю представників:
від позивача: Єгоров В.С. (дов. № 14-14 від 15.01.2021 р.);
від відповідача: Самелюк Т.А. (дов. № 1876/04 від 22.12.2020 р.).
встановив:
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” про стягнення 9042766,88 грн., з яких 6590934,68 грн. пені, 549244,52 грн. 3% річних та 1902587,68 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за переданий позивачем природний газ відповідно до договору постачання природного газу № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 р., укладеного між позивачем та відповідачем, та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив п. 6.1 Договору, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути 549244,52 грн. 3% річних, 1902587,68 грн. інфляційних втрат, та 6590934,68 грн. пені відповідно до п. 8.2. Договору.
28.05.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 651/04 від 25.05.2021 р. на позов, в якому він просить суд у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 6590934,68 грн. відмовити повністю, посилаючись на те, що він повністю розрахувався за спожитий природний газ, поставлений позивачем за договором № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 р., а також на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому збитків саме ПрАТ “Білоцерківська Теплоелектроцентраль”. Крім того, відповідач вказує на те, що ряд контрагентів мають перед ним значну дебіторську заборгованість за вироблену електричну енергію, з огляду на що він не має можливості належним чином виконувати договірні зобов'язання у тому числі перед АТ «НАК «Нафтогаз». Також відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» зазначає, що він фактично позбавлений можливості впливати на обсяг коштів, які перераховуються як плата за продану теплову енергію з рахунку із спеціальним режимом використання.
31.05.2021 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, вказуючи на те, що жодним нормативним актом не передбачено обов'язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання.
09.06.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення № 691/04 від 07.06.2021 р., в яких він вказує на те, що затверджені НКРЕКП тарифи не покривають затрати підприємства, тому через збиткову діяльність підприємство працює лише протягом опалювального сезону (з жовтня по березень), оскільки є єдиним виробником теплової та електричної енергії, яке спроможне забезпечувати більше 60000 мешканців міста Біла Церква теплом, а на півроку ПрАТ “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” зупиняє свою діяльність.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження до 29.07.2021 р.
22.06.2021 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, в якому він на підтвердження перебування підприємства у скрутному матеріальному становищі просить суд долучити до матеріалів справи копії балансу (звіт про фінансовий стан) за 2018 рік, за 2019 рік, за 2020 рік та за перший квартал 2021 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 р.
У підготовчому засіданні 10.06.2021 р. та у судовому засіданні 27.07.2021 р. судом оголошено перерви до 08.07.2021 р. та 19.08.2021 р. відповідно.
Представник позивача у підготовчих засіданнях 18.05.2021 р., 10.06.2021 р. та 08.07.2021 р., а також у судових засіданнях 27.07.2021 р. та 19.08.2021 р. позов підтримав.
Представник відповідача у підготовче засідання 18.05.2021 р. не з'явився. У підготовчих засіданнях 10.06.2021 р. та 08.07.2021 р., а також у судових засіданнях 27.07.2021 р. та 19.08.2021 р. представник відповідача просив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 6590934,68 грн. відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
14.08.2018 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (перейменоване на Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Білоцерківська Теплоелектроцентраль” (споживач) було укладено договір № 2033/1718-ЕЕ постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 14037 тис. куб. м.
Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того ПДВ-20%. Усього до сплати з ПДВ - 9488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В подальшому в договір № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 р. постачання природного газу було внесено зміни додатковою угодою від 03.09.2018 р.
Пунктом 1 додаткової угоди від 03.09.2018 р. сторони додали до пункту 2.1 розділу 2 договору № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 р. постачання природного газу абзац в наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 14059 тис. куб. м».
Пунктом 2 додаткової угоди від 03.09.2018 р. сторони виклали розділ 12 договору № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 р. постачання природного газу в новій редакції.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.08.2018 р. по 30.09.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору в редакції додаткової угоди від 03.09.2018 р.).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 171333108,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 р. на суму 78982822,60 грн. та від 30.09.2018 р. на суму 92350285,79 грн.
Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, за загальний період з 30.08.2018 р. по 26.12.2018 р. відповідачем загалом сплачено 171333108,39 грн.
Таким чином, відповідач за отриманий у серпні 2018 року та вересні 2018 року природний газ розрахувався в повному обсязі, проте з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1 договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого у серпні 2018 року та вересні 2018 року природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 549244,52 грн. 3% річних та 1902587,68 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 549244,52 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 р. за період з 26.09.2018 р. по 04.12.2021 р. та за актом приймання-передачі природного газу 30.09.2018 року за період з 26.10.2018 р. по 25.12.2018 р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат.
Оскільки наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, то позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 549244,52 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1902587,68 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 р. за період з жовтня 2018 р. по листопад 2018 р., та на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі природного газу 30.09.2018 р. за листопад 2018 р.
Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19, відповідно до якого при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1902587,68 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 6590934,68 грн. пені.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач просить стягнути 6590934,68 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 р. за період з 26.09.2018 р. по 04.12.2021 р. та за актом приймання-передачі природного газу 30.09.2018 року за період з 26.10.2018 р. по 25.12.2018 р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат. Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.
Як вже зазначалось, у відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 6590934,68 грн., посилаючись на скрутний фінансовий стан та наявність у його контрагентів значної дебіторської заборгованості перед ним за вироблену електричну енергію, з огляду на що він не має можливості належним чином виконувати договірні зобов'язання перед АТ «НАК «Нафтогаз України». Також відповідач, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» зазначає, що він фактично позбавлений можливості впливати на обсяг коштів, які перераховуються як плата за продану теплову енергію з рахунку із спеціальним режимом використання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50% з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. За відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі № 910/9767/19.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Судом враховано правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, вирішуючи у даній справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.
Судом встановлено, що підприємство не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. При цьому, за отримай природний газ у серпні 2018 року та вересні 2018 року відповідач повністю розрахувався з позивачем в грудні 2018 року, отже період прострочення платежів, який тривав не більше 2х - 3х місяців, є незначним порівняно з значною сумою заявленої до стягнення пені, яка складає 6590934,68 грн.
Суд бере до уваги, що відповідач має нестійкий фінансовий стан, що підтверджується балансами (звітами про фінансовий стан) та звітами про фінансові результати ПрАТ “Білоцерківська теплоелектроцентраль” за період з 2018-2020 року та перший квартал 2021 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
Також судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якої є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, беручи до уваги те, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими контрагентами через несвоєчасність оплати відповідачем вартості поставленого природного газу або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов вищевказаного договору, а також враховуючи задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку про можливість зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 50%, що становить 3295467,34 грн., сума якої і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягають частковому задоволенню.
З огляду на те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, то судовий збір відповідно до ст. 123, ч. 9 ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача, у тому числі в частині зменшення розміру пені (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Білоцерківська теплоелектроцентраль” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, код 30664834) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 3295467,34 грн. (три мільйони двісті дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят сім грн. 34 коп.) пені, 549244,52 грн. (п'ятсот сорок дев'ять тисяч двісті сорок чотири грн. 52 коп.) 3% річних, 1902587,68 грн. (один мільйон дев'ятсот дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім грн. 68 коп.) інфляційних втрат та 135641,50 грн. (сто тридцять п'ять тисяч шістсот сорок одну грн. 50 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 11.10.2021 р.
Суддя О.О. Рябцева