вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" жовтня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/2366/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Пасажирська компанія” АТ “Українська залізниця”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, про стягнення 12 481,60грн, без виклику представників сторін,
встановив:
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - ДП “МА “Бориспіль”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - АТ “Укрзалізниця”) в особі філії “Пасажирська компанія” АТ “Українська залізниця” про стягнення 12 481,60грн, у тому числі: 10 697,70грн - основний борг з орендної плати за жовтень 2020 року - лютий 2021 року; 925,68грн - пеня, 201,85грн - 3 % річних, 656,37грн - втрати від інфляції, які нараховані за період з 16.11.2020 по 19.07.2021.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди №2245 від 18.04.2019 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності щодо здійснення оплати за користування об'єктом оренди у встановлений договором строк (а.с.1-11).
Ухвалою від 16.08.2021 судом: відкрито провадження у справі; вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.102-104).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем 25.08.2021, відповідачем - 25.08.2021, третьою особою - 23.08.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №№ 0103278926510, 0103278926501, 0103278926498 (а.с.106-108).
В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Отже, відповідна ухвала суду вважаються врученою сторонам учасникам: позивачу та відповідачу - 25.08.2021; третій особі - 23.08.2021.
В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача станом на момент розгляду справи відзив на позов не надходив; третьою особою не надано пояснень щодо позову протягом строку, встановленого ухвалою суду від 16.08.2021.
У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
18.04.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та АТ «Українвська залізниця» в особі уповноважених осіб філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (а.с.19-23, далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення №2 на 1-му поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. №47578) загальною площею 4 кв.м, що розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновку про вартість станом на 30.11.2018 і становить за незалежною оцінкою 385 950грн без врахування ПДВ (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення квиткової каси для продажу проїзних документів у залізничному внутрішньому та міжнародному сполученнях.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами вказаного договору та акта приймання-передачі майна.
Як визначено п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року - 4 824,37грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).
Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Як визначено п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
У відповідності до п. 5.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно п. 10.1 договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців та він діє з 18.04.2019 по 17.03.2022 включно.
Також між орендодавцем та орендарем погоджено розрахунок плати за базовий місяць оренди - листопад 2018 року в розмірі 4824,37 без ПДВ (а.с.23, зворот).
Як встановлено під час розгляду справи, відповідно до акту від 18.04.2019 орендодавцем передано, а орендарем прийнято майно, що є об'єктом оренди за договором (а.с.24).
Додатковим договором №1 від 17.05.2019 сторонами такого договору внесено зміни щодо найменування орендаря, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 31.10.2018 №938 (а.с.25).
Крім того, відповідно до положення про філію «Пасажирська залізниця» АТ «Українська залізниця», яке затверджено наказом від 27.01.2017 №054 (а.с.26, 27-45) вбачається, що така філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи і діє від імені товариства, здійснює делеговані товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства.
Від імені орендаря вищевказаний договір оренди підписаний заступниками начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський Руденко О.П. та Стецюк П.А., які діють на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 28.01.2019 №187.
Під час розгляду даної справи відповідач не оспорив повноваження таких осіб на підписання договору оренди від 18.04.2019 від його імені.
Так, в силу ст.239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Отже, відповідний договір є підставою для виникнення прав та обов'язків саме у відповідача у справі - АТ «Українська залізниця».
Таким чином, враховуючи, що договір укладено уповноваженими особами філії від імені відповідача - АТ «Українська залізниця» саме така особа є належним відповідачем у даній справі.
Окрім того, пунктом 1 наказу Фонду державного Майна України від 05.08.2019 №786 вирішено утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Київ, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Пунктом 2 вказаного наказу вирішено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість перед ним за користування орендованим майном за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року у розмірі 30% від орендної плати, яку відповідач має сплачувати йому як балансоутримувачу відповідного майна.
На підтвердження своїх вимог, позивачем надані рахунки на оплату, виставлені відповідачу за: жовтень 2020 року - №76/2064 від 31.10.2020; листопад 2020 року - №76/2258 від 30.11.2020; грудень 2020 року - №76/2464 від 31.12.2020; січень 2021 року - №76/396 від 31.01.2021; лютий 2021 року - №76/650 від 28.02.2021 (а.с.46, 48, 50, 52, 54).
Окрім того, позивачем надані підписані лише ним акти приймання-здачі виконаних послуг (а.с.47, 49, 51, 53, 55), які, за твердженням позивача, направлені відповідачу 16.01.2021 та 16.03.2021 рекомендованими поштовими відправленнями №№0830104550617, 0830104795520 (а.с.56-57). Однак, описів вкладень до таких відправлень суду не надано.
19.03.2021 позивач направив відповідачу з претензію за вих.№35-28/5-97 від 17.03.2021 (а.с.58-61), відповідно до якої вимагав у місячний строк з дня отримання такої претензії сплатити борг за користування майном за період з жовтня 2020 року по січень 2021року. На підтвердження направлення відповідної вимоги позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення №0830104810236, яке отримано відповідачем 23.03.2021 (а.с.62).
Окрім того, позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.04.2021 №35-28/5-145 (а.с.63-66), відповідно до якої вимагав у місячний строк сплатити борг з орендної плати за лютий 2021 року. У підтвердження направлення такої претензії позивачем надано повідомленням про вручення поштового відправлення №0830104685031 відповідачу 19.04.2021 (а.с.67).
Також позивач вказував, що 07.06.2021 звертався до відповідача з претензією від 03.06.2021 №35-28/5/208 щодо оплати боргу з орендної плати за відповідним договором (а.с.68-71). В якості доказу вручення відповідної претензії відповідачу позивачем надано повідомленням про вручення відповідачу 10.06.2021 поштового відправлення №0830105088291 (а.с.72).
Під час розгляду справи по суті відповідачем не спростовано відповідних тверджень позивача шляхом надання доказів отримання інших документів від відповідача у вищевказаних поштових відправленнях.
Проте, як вказується позивач відповідач заявлені вимоги залишив без задоволення, що спричинило звернення з даним позовом до суду.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити орендну плату, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов'язань
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як визначено ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
При цьому, ч.1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на момент укладення договору оренди та норми якого є спеціальними, зважаючи на те, що об'єктом оренди є державне майно, норми якого є норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, враховуючи, що об'єктом оренди є державне майно.
Так, в силу чч. 1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності у розмірі, визначеному на підставі Методики та у строки, встановлені у договорі.
Отже, відповідач, враховуючи положення п.3.6 договору, яким встановлене співвідношення розподілу орендної плати, у встановлений такий пунктом договору строк - до 15 числа місяця, наступного за звітним, мав сплачувати позивачу 30% орендної плати визначеної договором, з урахуванням її корегування відповідно до п.3.3. договору та Методики.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань з оплати орендної плати за період з жовтеня 2020 року по лютий 2021 року, хоча строк його виконання, встановлений п.3.6 договору, - до 15 числа наступного місяця за звітним - сплив. При цьому, строку виконання відповідного зобов'язання не пов'язується з моментом отримання рахунку на оплату або ж підписання між сторонами акту наданих послуг. Такий термін визначений п.3.6 договору - не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Розмір 30% орендної плати, які мав сплатити відповідач позивачу за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року за розрахунком суду складає 13 296,57грн, а саме за: жовтень 2020 року - 2598,87грн; листопад 2020 року - 2 632,66грн; грудень 2020 року - 2656,35грн; січень 2021 року - 2690,89грн; лютий 2021 року - 2717,80грн.
Проте, позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача боргу за період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року вказує, що орендна плата за відповідний період, що підлягала сплаті відповідачем йому, становить 10 697,70грн. Різниця між встановленим судом розміром та фактично заявленим позивачем складає 2598,87грн, що фактично відповідає розміру орендної плати за жовтень 2020 року, яка ймовірно пропущена позивачем при складанні сум орендної плати за відповідний період.
Зважаючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме - 10 697,70грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 656,37грн втрат від інфляції та 201,85грн - 3% річних за період з 16.11.2020 по 19.07.2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних за заявлені періоди, суд зазначає, що розрахунки відповідних вимог є правильними. При цьому, судом враховано, що розрахунок втрат від інфляції фактично здійснений позивачем по 30.06.2021, що вбачається з такого розрахунку, а не по 19.07.2021, як вказано, оскільки індекс інфляції за липень 2021 року не був відомий позивачу, враховуючи дату позовної заяви - 02.08.2021.
З урахуванням зазначеного, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 656,37грн втрат від інфляції та 201,85грн - 3% річних .
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 925,68грн пені, нарахованої за період з 16.11.2020 по 19.07.2021.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено і ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Пунктом 3.7 договору сторонами встановлена відповідальність за порушення зобов'язання з оплати орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, тобто у розмірі, який не перевищує визначений вищевказаними нормами.
Поряд з цим, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Під час розгляду справи учасниками справи не надано доказів того, що ними у встановленій формі досягнуто домовленості щодо нарахування пені у строк, понад встановлений ч.6 ст.232 ГК України.
Проте, позивач здійсним нарахування пені понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені на борг за оренду за період з жовтні по грудень 2021 року.
За розрахунком суду, розмір пені, враховуючи обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком від дня коли зобов'язання мало бути виконано, на борг за оренду за період жовтень 2020 року - лютий 2021 року, враховуючи кінцеву дату заявленого періоду у позові - 19.07.2021 складає 818,26грн, а саме:
на борг за оренду жовтня 2020 року у розмірі 2598,87грн за період з 16.11.2020 по 15.05.2020 - 164,96грн;
на борг за оренду листопада 2020 року у розмірі 2632,66грн за період з 16.12.2020 по 15.06.2020 - 174,75грн;
на борг за оренду грудень 2020 року у розмірі 2656,35грн за період з 16.01.2021 по 15.07.2021 - 182,09грн;
на борг за оренду січня 2021 року у розмірі 2690,89грн за період з 16.02.2021 по 19.07.2021 - 160,35грн;
на борг за оренду лютого 2021 року у розмірі 2717,80грн за період з 16.03.2021 по 19.07.2021 - 136,11грн.
Отже, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 818,26грн, а у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 107,42грн суд відмовляє.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення заявлених вимог, витрати у розмірі 2270грн, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2250,46грн.
Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - витрати на відправлення засобами поштового зв'язку кореспонденції іншим учасникам справи у розмірі 100грн.
У підтвердження понесення таких витрат позивач додав фіскальний чек від 06.08.2021 на суму 105,18грн про прийняття відправлень за списком за №9779 (а.с.13), список згрупованих поштових відправлень (а.с.14), список №9779 (а.с.14), а також описи вкладення у відповідні відправлення, адресовані відповідачу та третій особі (а.с.15-18).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги у даній справі задоволенні частково, суд приходить до висновку, що витрати позивача, пов'язані з направленням копії позову з додатками іншим учасникам, які є необхідними, оскільки обов'язок направлення таких документів визначений ГПК України, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача -пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 99,14грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (ідентифікаційний код 40075815; 03680, м. Київ, вул. Єджи Гедройця, 5) в особі філії “Пасажирська компанія” Акціонерного товариства “Українська залізниця (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21/А) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (ідентифікаційний код 20572069; 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль - 7) 10 697,70грн основного боргу, 656,37грн втрат від інфляції, 201,85грн - 3% річних, 818,26грн пені, 2250,46грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, а також 99,14грн витрат, понесених у зв'язку з направленням позову з додатками учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.
Cуддя А.Р. Ейвазова