вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" вересня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/1668/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України" до Комунального підприємства “Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради про стягнення 713 357,91грн, за участю представників від:
позивача - Пронюк В.Я. (довіреність №14-340 від 22.12.2020);
відповідача - не з'явилися
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України" (далі - НАК “Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства “Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (далі - КП “Баришівкатепломережа") про стягнення 713 357,91грн, що складається з: 616 363,57грн - основний борг; 18 481,66грн - пеня, яка нарахована за період з 26.11.2019 по 17.04.2020, 22747,06грн - 3% річних за період з 26.11.2019 по 31.03.2021; 55 765,62грн - втрати від інфляції за період з 01.01.2020 по 31.03.2021.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №5215/1920-ТЕ-17 від 30.09.2019 в частині оплати природного газу, поставленого у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року, у встановлений договором строк (а.с.1-8).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2021 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.08.2021 о 15:20, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.117-118).
Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 19.07.2021, а відповідачем - 20.07.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №№0103277531996, 0103277531449 (а.с.120-121).
11.08.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12:15 03.09.2021 (а.с.124-125).
Ухвалою від 11.08.2021 (а.с.127) суд повідомив відповідача, який не брав участі у підготовчому засіданні 11.08.2021, про дату, час і місце наступного підготовчого засідання. Копія такої ухвали отримана відповідачем 17.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103279346037 (а.с.192).
Позивача повідомлено про дату, час і місце засідання, про що свідчить розписка його представника (а.с.126).
17.08.2021 від позивача надійшли пояснення щодо зарахуванням здійснених оплат, по яким змінено призначення платежу (а.с.129-131), копії яких з додатками направлені відповідачу.
У підготовче засідання 03.09.2021 представники сторін не з'явились і про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою від 03.09.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2021 о 15:30 (а.с.194-195).
Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем та відповідачем 08.09.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103279704944, 0103279376602 (а.с.197, 203).
15.09.2021 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 16:00 29.09.2021 (а.с.198-199).
Ухвалою від 16.09.2021 суд повідомив відповідача, який не брав участі у судовому засіданні 15.09.2021, про дату, час і місце наступного судового засідання (а.с.201). Відповідна ухвала отримана відповідачем 21.09.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103279694698 (а.с.208).
24.09.2021 від позивача на електронну пошту суду надійшли пояснення щодо застосування норм Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (а.с.204-205), в яких позивач виклав свою думку щодо застосування відповідних норм до відносин сторін. Допустимих доказів направлення копії відповідного пояснення іншому учаснику позивачем не надано.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, відзиву на позов не подав, з клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на позов до суду не звертався.
У відповідності до ч. 3 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
30.09.2019 між НАК “Нафтогаз України" (постачальник) та КП “Баришівкатепломережа" (споживач) укладено договір №5215/1920-ТЕ-17 (а.с.10-19, далі - договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити споживачеві природний газ, а відповідач (споживач) - оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природний газ у кількості 195 050 тис.куб.м.
У відповідності до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У відповідності до п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як визначено п. 4.2 договору, ціна за 1000куб.м газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Відповідно до п. 4.4 договору загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за договором природного газу з урахуванням вартсоті послуг його транспортування.
Сторонами у п. 5.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
До вказаного договору сторонами вносились зміни додатковими угодами №№1-8 (а.с.20-28).
Так, додатковою угодою №1 від 31.10.2019 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000куб.м газу в період з 01.10.2019 по 31.10.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5 315,9405грн (а.с.20).
Додатковою угодою №2 від 12.11.2019 сторони домовились, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.11.2019 по 30.11.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 6 067,43грн (а.с.21).
Додатковою угодою №3 від 09.12.2019 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5 320,663грн (а.с.22).
Додатковою угодою №4 від 23.12.2019 сторонами визначено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 6 788,63грн (а.с.23).
Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторонами визначено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5 728,99грн (а.с.24). Крім того, такою додатковою угодою сторонами зменшено розмір пені, передбачений п. 7.2 договору за порушення виконання зобов'язання, з 17.8% до 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №6 від 24.02.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.02.2020 по 29.02.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 4 886,59грн (а.с.25).
Додатковою угодою №7 від 23.03.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 4 224,19грн (а.с.26).
Додатковою угодою №8 від 23.04.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000куб.м у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 3 625,39грн (а.с.27-28).
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивач на виконання умов вищевказаного договору в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року поставив, а відповідач прийняв природних газ на загальну суму 1 109 077,26грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с.35-41).
При цьому, як вказує позивач, відповідачем сплачено за поставлений природний газ лише 492 713,69грн. Водночас, як встановлено судом, оплата здійснена відповідачем з посиланням у призначенні платежу на інший договір - №2100/15-ТЕ-17 від 27.11.2015, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.46-87).
Поряд з цим, у подальшому позивачем надані пояснення з доказами (а.с.129-131), з яких вбачається, що відповідач у подальшому змінив призначення платежу та спрямував сплачені кошти в рахунок оплати за договором №5215/1920-ТЕ-17 від 30.09.2019. Отже, внаслідок перерахування коштів у відповідному розмірі припиненні зобов'язання в частині оплати природного газу на суму 492 713,69грн. Доказів сплати іншої частини поставленого газу на суму 616 363,57грн не надано.
Предметом спору у даній справі наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений природний газ, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оплати природного газу у розмірі 616 363,57грн, хоча строк виконання зобов'язання, встановлений договором, настав.
За вказаних обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 616 363,57грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22 747,06грн - 3% річних за період з 26.11.2019 по 31.03.2021 та 55 765,62грн - втрат від інфляції за період з 01.01.2020 по 31.03.2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, 29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX (опублікований у газеті "Голос України" від 28.08.2021 №163).
У відповідності до ст. 1 вказаного Закону терміни в ньому вживаються в такому значенні:
заборгованість суб'єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість) - зокрема, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;
процедура врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості;
реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
розрахункова дата - 31 грудня 2020 року;
учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до Реєстру, зокрема: постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем, особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, НАК "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Згідно ч.2 ст. 6 вказаного Закону неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню:
з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 31 грудня 2020 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною вище нормою Закону врегульовано, що нараховані неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних, у випадку, якщо погашення основної частини заборгованості здійснено до 31.12.2020, з дня набрання чинності вказаним Законом, тобто з 29.08.2021 підлягають списанню.
У поясненнях (а.с.204-205) позивач вважає, що списанню підлягають нарахування на заборгованість за природний газ, що існує станом на 01.06.2021 у разі, якщо на цю дату погашено основну частину боргу за договором постачання або укладено договір реструктуризації, отже, списуються всі нарахування станом на 01.06.2021, якщо основна частина боргу сплачена, в іншому випадку списання на підставі ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не відбувається.
Водночас, позивач вказує, що у відповідача у даній справі існує борг за договором у розмірі 616 363,57грн, тобто списання в силу відповідної норми не може відбутись.
Однак, ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», на яку позивач посилається, визначено, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб у визначений такою нормою спосіб.
Поряд з цим, як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем станом на 18.11.2020 - до 31.12.2020 здійснено погашення боргу за поставлений природний газ за відповідним договором, поставлений у жовтні 2019 року - грудні 2019 року та частини боргу (17106,47грн) за газ, поставлений у січні 2020 року.
За вказаних обставин, зважаючи на приписи ч.3 ст. 6 наведеного Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», неустойка (пеня), 3% річних та втрати від інфляції, які не були сплачені на розрахункову дату та нараховані на борг за поставлений у вказаному періоді природний газ, підлягали списанню з дня набрання чинності відповідним Законом, поряд з цим позивач підтримував після набрання чинності вказаним Законом заявлені до його прийняття вимоги у відповідній частині у повному обсязі, вважав списання відповідно до вимог такого Закону неможливим та наполягав на задоволенні вимог у повному обсязі, у зв'язку з чим у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі відсутності предмету спору у відповідній частині між сторонами на момент прийняття рішення у справі.
Разом з тим, з відповідними доводами не може погодитись суд, оскільки такі нарахування з моменту набрання чинності відповідним Законом підлягали списанню. Так, посилання позивача на те, що для списання відповідач мав оплатити весь борг за договором безпідставні, оскільки Закон такої вимоги не містить, а лише вказує на списання відповідних нарахувань на борг, що станом на розрахункову дату - 31.12.2020 є погашеним, тобто не підлягає врегулюванню шляхом реструктуризації або взаєморозрахунків, оскільки такого боргу вже не існує. Шляхом реструктуризації та взаєморозрахунків сторони можуть врегулювати борг відповідно до положень вказаного Закону, який не є погашеними.
За розрахунком суду, розмір 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих судом за заявлений позивач період на борг, який не був погашений відповідачем станом на 31.12.2020 (за газ, поставлений у січні 2020 року у розмірі 247 499,97грн та лютому-квітні 2020 року) становить: 18846,85грн - 3% річних; 52971,7грн - втрат від інфляції.
Отже, вимоги у відповідному розмірі підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3900,21грн - 3% річних та 2793,92грн - втрат від інфляції, які нараховані позивачем на борг за природний газ, який оплачений до 31.12.2020, що підлягали списанню, суд відмовляє.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 8 481,66грн пені, яка нарахована за період з 26.11.2019 по 17.04.2020.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Пунктом 7.2 договору сторонами встановлена відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне здійснення розрахунків у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, а у подальшому згідно додаткової угоди №5 від 28.01.2020 - 14.2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що такий розрахунок виконано арифметично вірно, поряд з цим, враховуючи вищевказані приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» судом не можуть бути задоволенні вимоги щодо стягнення пені, яка нарахована на борг за поставлений природний газ, який погашено до 31.12.2020.
Так, за розрахунком суду, розмір пені нарахований на борг, який не був погашений відповідачем до 31.12.2020 (поставка за лютий-квітень 2020 року та частина боргу за поставку у січні 2020 року у розмірі 247499,97грн) за заявлені позивачем періоди, становить 6798,70грн.
Отже, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 6798,70грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення 11 682,96грн пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складає 10 424,71грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (ідентифікаційний код 24885150; 07501, Київська обл., Баришівський район, смт.Баришівка, вул. Б. Хмельницького, 18 А) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 616 363,57грн основного боргу, 18846,85грн - 3% річних, 52971,7грн втрат від інфляції, 6798,70грн пені, а також 10 424,71грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 3900,21грн - 3% річних, 2793,92грн втрат від інфляції та 11 682,96грн пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.10.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова