ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/14111/21
Cуддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М. розглянувши зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія»
про стягнення 647 412, 80 грн.
подану у справі
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 2, офіс 24)
про стягнення 216 082, 56 грн.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» про стягнення 216 082, 56 грн штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №15263/53-124-01-19-10391 від 25.06.2019 за порушення строків заміни товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, судом враховано, що предметом позову є стягнення суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також взято до уваги підстави виникнення спору та категорію і складність справи.
06.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, заперечення проти розгляду у спрощеному позовному провадженні та зустрічна позовна про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у розмірі 647 412, 80 грн.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» посилається на неналежне виконання Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» взятих на себе зобов'язань за договором поставки №15263/53-124-01-19-10391 від 25.06.2019 в частині порядку розрахунків.
За приписами п.3 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 ст.180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
За приписами ч.2 ст180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали зустрічного позову, господарський суд визнав їх такими, що не відповідають приписам ст.ст.162,164 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням наступного.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення віл сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з прохальної частини зустрічної позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 647 412,80 грн.
З огляду на вище зазначення положення Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви про стягнення вищезазначеної грошової суми становить 9 711, 92 грн.
Однак, суд при дослідженні матеріалів зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» та доданих до неї документів, судом встановлено, що жодних доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та прядку не міститься, крім того, відомості що до наявності таких доказів серед переліку доданих до позовної заяви документів теж відсутні.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Щодо заперечень відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінюючи доводи відповідача, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Відповідно до ч. 1-3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) ціну позову;
2) значення справи для сторін;
3) обраний позивачем спосіб захисту;
4) категорію та складність справи;
5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
6) кількість сторін та інших учасників справи;
7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Проте, суд виходячи з ціни позову, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, станом на 11.10.2021, не вбачає достатніх підстав необхідних для здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» строк на усунення недоліків позовної заяви - не пізніше 5 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання документу, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі; надати докази його направлення відповідачу.
4. Відмовити в зволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «В Вікторія» про здійснення розгляду справи № 910/14111/21 у порядку загального позовного провадження.
5. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Спичак О.М.