ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/11272/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 127400 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Позивачем, крім судового збору, до складу судових витрат також включено витрати на надання правової допомоги у сумі 9000 грн.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд судом справи щодо нього повідомлений в установленому законом порядку.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.11.2020 о 12 год. 50 хв. на автодорозі М-04 Знам'янка-Луганськ-Узварине відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Застрахований автомобіль) та транспортного засобу «Opel Vektra», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився під керуванням ОСОБА_1 (винний водій).
Відповідно до постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2021 (справа № 398/4652/20) вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено Застрахований автомобіль (2016 року випуску), який належить ТОВ «ОТП Лізинг». Цей автомобіль згідно з довідкою-відповіддю НПУ про дорожньо-транспортну пригоду отримав наступні механічні пошкодження: передня центральна частина, передня ліва частина, бокова ліва частина.
Зазначені обставини підтверджуються довідкою-відповіддю НПУ (ідентифікатор карти ДТП в системі НПУ 3020336411948963), постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.01.2021 (справа № 398/4652/20), копії яких містяться у матеріалах справи.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 1362/19-Т/ДГО/НС/Ц2 від 01.10.2019 та додаткової угоди щодо страхування відповідного переліку ТЗ № 945/20-Т/Ц2/1344 від 01.06.2020 до вказаного Генерального договору, укладених між ТОВ «ОТП Лізинг» як страхувальником і вигодонабувачем та позивачем як страховиком (далі - Договір добровільного страхування).
За ремонт Застрахованого автомобіля після вказаного ДТП ремонтним СТО (ТОВ «АТМ Кропивницький») 08.12.2020 було виставлено рахунок-фактура № ТК-00000562 на суму 150705,28 грн., а також 04.05.2021 рахунок-фактуру № ТК-00000190 на суму 21161,70 грн.
З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля у результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності - СПД Кривов'яз Анатолієм Сергійовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 764/20 від 28.08.2020) 09.02.2021 було складено звіт № 73721 про оцінку колісного транспортного засобу, у якому зроблено висновок, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля складає 176631,31 грн.
На підставі зазначених документів позивачем було складено страхові акти №006.02959820-1, №006.02959820-2, №006.02959820-3 про виплату страхового відшкодування в загальній сумі 166173,36 грн. на користь вигодонабувача (ТОВ «ОТП Лізинг») за Договором добровільного страхування за ремонт Застрахованого автомобіля. Зазначена сума коштів 15.03.2021, 31.03.2021, 15.06.2021 на підставі відповідних платіжних доручень № 13684978 від 15.03.2021, № 16845323 від 31.03.2021, № 32537535 від 15.06.2021 була перераховано на рахунок ТОВ «ОТП Лізинг».
Зазначені обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вказаних вище документів.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 166173,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_1 (винний водій) внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Vektra», державний номерний знак НОМЕР_2 .
На час скоєння вищевказаної ДТП (30.11.2020) цивільно-правова відповідальність страхувальника ( ОСОБА_1 ) та інших осіб, які правомірно володіють автомобілем «Opel Vektra», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АР/8949579 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 130000 грн., франшиза - 2600 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом АР/8949579 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації зазначеного забезпеченого транспортного засобу на час спірної ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АР/8949579 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (130000 грн.), виходячи із розміру витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах суми, що перейшла до позивача (166173,36 грн.), та за мінусом встановленої франшизи (2600 грн.), тобто у сумі 127400 грн.
Розглядаючи спір по суті, судом відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, враховано висновки щодо застосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19).
У цій постанові, зокрема, зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 вказаного Закону, загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду із позовом до Страховика про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св18), Касаційний кримінальний суду складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15-ц (провадження № 61-9436св18).
З матеріалів справи слідує, що відповідач після звернення до нього із цим позовом у встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строки суми страхового відшкодування позивачу не виплатив, а також не надав вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Відповідачем у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України належними засобами доказування не доведено суду протилежного, а також не спростовано обставин на які посилаються позивач на обґрунтування своїх позовних вимог.
Тому суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн., то судом враховано наступне.
На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:
- договір № 110119 про надання правової допомоги від 11.01.2019, укладений між адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем та позивачем;
- додаток № 01 до цього договору про надання правової допомоги «Акт виконаних робіт № 910/11272/21» від 28.07.2021, в якому викладений перелік наданих клієнту послуг та їх вартість на суму 9000 грн.;
- рахунок № 910/11272/21 від 28.07.2021 на оплату цих послуг у вказаній сумі;
- платіжне доручення № 42665280 від 30.07.2021 на суму 9000 грн.;
- ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 70258 від 11.01.2019, виписаний адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 462 на цього адвоката.
Таким чином, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, є обґрунтованим та відповідає критеріям розумності, співмірності із ціною позову.
Частиною 6 статті 126 ГПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачем не доведено суду, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не мають характеру необхідності, що їх розмір є нерозумним та невиправданим. Відповідачем не доведено перед судом, що заявлений позивачем розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.
Виходячи з викладеного та статтями 86, 129, частиною 9 статті 165, частиною 2 статті 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (Україна, 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (Україна, 03056, місто Київ, вул. Борщагівська, будинок 154; ідентифікаційний код 33908322) 127400 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста гривень) відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору та 9000 грн. (дев'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків