08 жовтня 2021 року Справа 160/18182/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, -
05.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 жовтня 2020 року за № 299, в частині звільнення підполковника ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу 54 окремої механізованої бригади з військової служби в запас за підпунктом "Ж" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем);
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 08.12.2020 року зав № 347 про виключення підполковника ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу 54 окремої механізованої бригади із списків особового складу частини;
- поновити підполковника ОСОБА_1 за контрактом на військовій службі на посаді старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу 54 окремої механізованої бригади із 30 жовтня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розрахувати та виплатити підполковнику ОСОБА_1 , старшому оперативному черговому відділення бойового управління командного пункту штабу 54 окремої механізованої бригади за контрактом, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу із 30 жовтня 2020 року по дату фактичного поновлення на посаді.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Також, пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно із п. 17 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба.
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, та у разі пропущення строку для звернення до суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. При цьому, необхідною рисою таких підстав повинна бути саме поважність причин пропуску строку.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ №299 в частині звільнення від 30.10.2020 року, при цьому з даним адміністративним позовом звертається лише 01.10.2021 року, тобто з пропуском місячного строку встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд поновити строк на звернення до суду задля захисту порушених прав та інтересів, посилаючись на те, що про порушення своїх прав стосовно звільнення із військової служби, він дізнався тільки 20.06.2021 року, коли отримав відповідь разом із копією наказу, оскільки до моменту отримання наказу не мав фактичної можливості звернутися до суду, так як не мав самого наказу та не був із ним ознайомлений, так як не бачив, що саме вказано в наказі та із яких підстав він звільнений. Також, зазначає, що з початку 2021 року знаходився на лікуванні, що завадило звернутись до фахівця в галузі права задля підготування позову. Крім того, звертав увагу суду, що з березня 2020 року в країні діє загальнодержавний карантин, на підставі чого діють певні обмеження щодо роботи державних установ, організацій та закладів. Отже, вказана обставина лишила його можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, так як двічі знаходився на самоізолюванні.
Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що не отримання позивачем наказу про звільнення, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки доказів щодо вчинення будь-яких дій з метою отримання даного наказу, а також доказів, що стали перешкодою в його отриманні, позивачем суду не надано, як і не надано доказів перебування на лікуванні та самоізоляції протягом тривалого часу.
Суд зазначає, що вказані позивачем обставини не носить ознак об'єктивності та непереборності. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду позивачем не наведено.
Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші обставини для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець