28 липня 2021 року Справа № 160/732/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіМаковської О.В.
за участі секретаря судового засіданняДубовика Г.Е.
за участі:
представника позивача представника відповідача Майтак М.М. Христич І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Першого заступника Голови Служби безпеки України від 30.11.2020 № 1636-ОС/дск про звільнення ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 16.12.2020 № 560-ОС/дск про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на військовій службі у Службі безпеки України на посаді оперуповноваженого 2 сектору 1 відділу ГВКЗЕ Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області;
- допустити негайне виконання рішення у порядку статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді;
- стягнути з Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2020 року по день поновлення на військовій службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що норми Закону України «Про військовий обов'язок» та Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ не містять вказівки, в яких випадках та за яких обставин відбувається звільнення особи за підпунктом «д» (через службову невідповідність) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок», а тому на думку позивача, його звільнення є безпідставним та таким, що суперечить діючому законодавству України, а накази про звільнення прийняті без достатніх правових підстав. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Маковської О.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 10.03.2021 знято з розгляду, розгляд справи призначено на 28.04.2021.
В підготовче судове засідання 28.04.2021 з'явились представник позивача та представник Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Представник Служби безпеки України (далі - СБУ) в судове засідання не з'явився. Підготовче засідання продовжено на 30 днів, про що зазначено в протоколі судового засідання. Розгляд справи відкладено на 24.05.2021.
Від Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області 12.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки СБУ отримана інформація стосовно можливого порушення позивачем вимог нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці, а саме: наказом Центрального Управління СБУ від 14.05.2020 №453/дск створено комісію ЦУ СБУ та проведено службову перевірку.
За результатами проведення службової перевірки, згідно доповідної записки від 10.06.2020 №3/3-2516/дск, встановлено, що позивачем порушено положення чинного законодавства України та нормативно-правових актів СБУ з питань охорони державної таємниці.
Відповідач у відзиві зазначає, що комісією вирішено, що лейтенант ОСОБА_1 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема, запропоновано Департаменту охорони державної таємниці СБУ прийняти рішення встановленим порядком щодо скасування позивачу допуску до державної таємниці відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Закону «Про державну таємницю», абзацу 2 пункту 80 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок КМУ № 939).
Відповідач вказує, що наказом начальника Управління СБУ від 22.07.2020 № 307-ос/дск позивачу скасовано допуск до державної таємниці, при цьому, будь-яких зауважень, доповнень, заперечень, заяв або скарг з приводу оскарження скасування допуску до державної таємниці позивачем до керівництва СБУ не подавалось та не висловлювалось.
Як наслідок, скасування допуску до державної таємниці позивачу призвело до неможливості виконувати свої функціональні обов'язки за офіцерською посадою Головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ, оскільки виконання обов'язків за цією посадою передбачає допуск до державної таємниці.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що під час прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу, СБУ та Управління СБУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Від СБУ 18.05.2021 до суду надійшов відзив, в якому зазначається, що за матеріалами службової перевірки комісією встановлено, що позивач скоїв порушення вимог:
- статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України в частині обов'язку військовослужбовців додержуватися законів, неухильно виконувати вимоги військових статутів та обов'язки служби; зберігати військову та державну таємницю;
- статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов'язку військовослужбовців знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗС України; суворо зберігати державну таємницю; беззастережно виконувати накази командирів;
- статті 28 Закону України «Про державну таємницю» у частині обв'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю щодо повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та відповідні режимно - секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього ж Закону або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, зокрема, щодо наявності у нього громадянства (підданства) іншої держави;
- пункту 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 (далі - Порядок № 939), в частині обов'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю;
- пункту 7 Порядку № 518 в частині дотримання строків інформування керівництва Національної академії Служби Безпеки України після повернення з тимчасово окупованої території АР Крим;
- пункту 2.2.4 Інструкції №034 в частині належного обліку контррозвідувальних справ;
- пункту 22 розділу П Інструкції №535 в частині належного ведення особового рахунку;
- військову присягу, прийняту 05.10.2013, в частині сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися законів України, зберігати державну таємницю;
- зобов'язання громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці, підписаного позивачем 20.04.2014, в частині зобов'язання повідомлення посадових осіб, які надали доступ до державної таємниці, органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю» або інших обставин, що перешкоджають збереженню державної таємниці, додержання інших вимог законодавства про державну таємницю;
- посадові інструкції в частині обов'язку знати нормативно-правові акти, посадових обов'язків, у тому числі у сфері охорони державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
Відповідач зазначає, що комісією вирішено, що лейтенант ОСОБА_1 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема, запропоновано Департаменту охорони державної таємниці СБУ прийняти рішення встановленим порядком щодо скасування позивачу допуску до державної таємниці відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Закону «Про державну таємницю», абзацу 2 пункту 80 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок КМУ № 939).
Наказом начальника Управління СБУ від 22.07.2020 № 307-ос/дск позивачу скасовано допуск до державної таємниці, при цьому, відповідач зауважує, що будь-яких зауважень, доповнень, заперечень, заяв або скарг з приводу оскарження скасування допуску до державної таємниці позивачем до керівництва СБУ не подавалось та не висловлювалось.
Як наслідок, скасування допуску до державної таємниці позивачу призвело до неможливості виконувати свої функціональні обов'язки за офіцерською посадою Головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ, оскільки виконання обов'язків за цією посадою передбачає допуск до державної таємниці.
Відповідач у відзиві на позов вказує на те, що на момент прийняття СБУ рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, останньому скасовано допуск до державної таємниці, здійснено вичерпні заходи з вирішення питання подальшого службового використання в системі СБУ, сплив двомісячний термін перебування у розпорядженні начальника Управління СБУ, дотримано строки та вимоги Інструкції №772 (проведено бесіди, складено подання до звільнення та інше), виконано вимоги визначені підпунктом «е» пункту 62 та підпунктом «е» пункту 63 Положення №1262, наказ підписано повноважною посадовою особою - Головою СБУ.
Посилаючись на матеріали службової перевірки, відповідач вважає, що під час прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а тому, на його думку, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з перебуванням судді Маковської О.В. у відпустці, судове засідання призначене на 24.05.2021 знято з розгляду, розгляд справи призначено на 09.06.2021.
В судове засідання 09.06.2021 сторони з'явились. Розгляд справи відкладено на 30.06.2021, у зв'язку з ознайомленням позивача з матеріалами службового розслідування.
В судове засідання 30.06.2021 сторони з'явились. Розгляд справи відкладено на 07.07.2021.
Від позивача 06.07.2021 засобами електронного зв'язку до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій, крім заявлених в позовній заяві вимог, зазначено наступне:
- визнати протиправним та скасувати висновок Управління СБУ у Дніпропетровській області від 22.07.2020 №55/16-5384дск, затверджений начальником Управління СБУ у Дніпропетровській області 22.07.2020 про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління СБУ у Дніпропетровській області від 22.07.2020 №307-ос/дск про скасування ОСОБА_1 , допуску до державної таємниці;
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління СБУ у Дніпропетровській області від 24.07.2020 №311-ос/дск про зарахування у розпорядження начальника Коверника І.Є.
Також, позивачем подана заява про поновлення пропущеного строку, в якій він зазначає, що не був ознайомлений з документами та підставами скасування йому допуску до державної таємниці, а тому просить поновити пропущений строк звернення до суду щодо оскарження скасування позивачу допуску до державної таємниці.
Від позивача до суду також надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається, що жодного порушення обов'язків, передбачених Законом України «Про державну таємницю» та інших нормативно-правовими актами про режим секретності він не допускав, не мав та не має громадянства іншої держави, а рішення відповідача про скасування йому допуску до державної таємниці прийняті необґрунтовано, упереджено та без урахування прав особи на участь в процесі прийняття таких рішень.
В судове засідання 07.07.2021 сторони з'явились. Розгляд справи відкладено на 16.07.2021 для підготовки відповідачем заперечень щодо заяви про збільшення позовних вимог.
Від відповідача 12.07.2021 до суду надійшло клопотання про застосування строку давності позовних вимог, заявлених в заяві про їх збільшення.
Так, клопотання обґрунтовано тим, що позивач був ознайомлений з документами та підставами скасування йому допуску до державної таємниці, а саме:
- з наказом Управління СБУ №307/дск ознайомлений 24.07.2020;
- з наказом №311/дск ознайомлений 11.08.2020;
- з висновком Управління СБУ №55/14-9368/дск ознайомлений 28.10.2020.
Відтак, відповідач наголошує, що позивачем пропущено місячний строк на оскарження, а тому просить таку заяву залишити без розгляду.
Від позивача 16.07.2021 засобами електронного зв'язку до суду надійшли заперечення на клопотання про застосування строку позовної давності, в яких зазначено, що строк на оскарження висновку Управління СБУ у Дніпропетровській області від 22.07.2020 №55/16-5384дск не сплинув, оскільки таке порушення є триваючим.
Судове засідання призначене на 16.07.2021 знято з розгляду, розгляд справи відкладено на 21.07.2021.
Від Управління СБУ у Дніпропетровській області 12.07.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає. що позивач помилково зробив висновок про те, що «підставою звільнення позивача з військової служби стало притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту ЗС України, зокрема скасування допуску до державної таємниці».
Відповідач вказує, що по-перше, порядок роботи з секретними документами, віднесення такої інформації до державної таємниці, засекречування, розсекречування її матеріальних носіїв, надання допуску та доступу до державної таємниці, поводження з документами, які мають гриф секретності, у тому числі «Таємно» визначається Законом України «Про державну таємницю». Положеннями «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМ України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок №939) визначаються єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності, у тому числі, порядок користування та зберігання документів з грифом обмеженого доступу «Таємно». Відповідно до законодавства про державну таємницю, особи, яким надано допуск до державної таємниці, беруть на себе зобов'язання, які визначені статтею 28 Закону про державну таємницю та пунктом 48 Порядку № 939.
Зокрема, абзацом 6 частини 1 статті 28 Закону про державну таємницю для громадянина, якому надано допуск до державної таємниці, встановлений обов'язок повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці.
Відповідач звертає увагу суду, що позивачем під час перебування на військовій службі в СБУ порушено вимоги не тільки Дисциплінарного Статуту ЗС України та Статуту внутрішньої служби ЗС України, а також допущено порушення вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» у частині обв'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю щодо повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього ж Закону або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, зокрема, щодо наявності у нього громадянства (підданства) іншої держави; пункту 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок №939), в частині обов'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю; пункту 2.2.4 Інструкції від 29.07.2014 №034 в частині належного обліку контррозвідувальних справ; пункту 22 розділу ІІ Інструкції з окремих питань порядку організації ведення секретного діловодства та режиму секретності у системі СБУ від 22.09.2017 №535 в частині належного ведення особового рахунку; а також посадові інструкції в частині обов'язку знати нормативно-правові акти, посадових обов'язків, у тому числі у сфері охорони державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
Відповідач зазначає, що статтею 26 Закону про державну таємницю встановлено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами СБУ у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених пунктом 3 частиною 2 статті 23 цього Закону, а саме: невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, за вказаних обставин, може полягати, у не повідомленні про обставини, що перешкоджають збереженню наданої державної таємниці, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, зокрема, щодо наявності у нього громадянства (підданства) іншої держави, не додержанні вимог законодавства про державну таємницю, порушенні порядку належного обліку контррозвідувальних справ; порушення порядку організації ведення особового рахунку військовослужбовця СБУ.
У зв'язку з чим, як вказує відповідач, Департаментом охорони державної таємниці СБУ, запропоновано прийняти рішення встановленим порядком щодо скасування позивачу допуску до державної таємниці відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Закону про державну таємницю, керуючись абзацом 2 пункту 80 Порядку КМУ № 939.
Відповідач вважає, що позивач, у разі незгоди з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням про скасування допуску до державної таємниці, мав правові підстави оскаржити Наказ начальника Управління СБУ від 22.07.2020 № 307-ос/дск «Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці» (далі - Наказ Управління №307/дск) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у строки встановленні вимогами статі 122 КАС України.
Відповідач у своїх запереченнях також зазначає, що незгоди з прийнятим рішенням про скасування допуску до державної таємниці позивач не виявляв, зауважень або уточнень під час ознайомлення з наказом Управління СБУ №307/дск, не висловлював, незгоди чи заперечень не зазначав, про що свідчить проставлена дата та особистий підпис позивача датований 24.07.2020.
Відповідач вказує, що те ж саме стосується прийняття рішення суб'єктом владних повноважень про зарахування у розпорядження начальника Управління, згідно наказу начальника Управління СБУ від 24.07.2020 № 311-ос/дск «Про зарахування у розпорядження начальника Управління відповідно до підпункту «е» пункту 48 Положення (далі - Наказ Управління №311/дск). Будь-яких зауважень або уточнень під час ознайомлення ОСОБА_1 з наказом Управління СБУ № 311/дск позивачем не висловлювалось, зауважень, незгоди чи заперечень не зазначалось, про що свідчить проставлена дата та особистий підпис позивача датований 11.08.2020.
Також, згідно листа бесіди від 27.07.2020 ОСОБА_1 повторно доведена інформація про підстави скасування допуску до державної таємниці, наявність наказів начальника Управління про скасування йому допуску до державної таємниці та зарахування у розпорядження відповідно до підпункту «е» пункту 48 Положення № 1262, про що свідчить особистий підпис Позивача, датований 27.07.2020.
Окремо відповідач зазначає, що згідно пункту 84 Порядку № 939 після припинення працівнику доступу до державної таємниці керівник режимно-секретного відділу підприємства, установи, організації проводить з ним співбесіду з цього питання, у подальшому, на підставі письмового запиту громадянина, керівник підприємства, установи організації, або за його дорученням режимно-секретний відділ письмово повідомляє йому про дату скасування такого допуску. Начальником режимно-секретного відділу Управління СБУ вимоги пункту 84 Порядку № 939 виконано.
Крім іншого, у запереченнях зазначено, що ані вимогами Закону про державну таємницю, ані вимогами Порядку № 939 не передбачено обов'язку ознайомлення працівника з Висновком про скасування допуску до державної таємниці, у якому зазначаються підстави припинення такого допуску.
Отже, позивач, на думку відповідача, не вважав правовідносини спірними після прийняття вказаних вище рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії) у вигляді наказів Управління СБУ, подальше оскарження дій суб'єктів владних повноважень, у встановленні процесуальні строки, ним не здійснювалось, враховуючи строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії, який є спеціальним та становить один місяць, що обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Управління СБУ у Дніпропетровській області у запереченнях акцентувало, що фактично з моменту скасування позивачу допуску до державної таємниці, останній перестав відповідати критеріям, обов'язковим для проходження військової служби (незалежно від регіону) на посадах, які він міг займати з урахуванням ділових і моральним якостей та набутого досвіду (підпункт «б» пункту 43 Положення) та які потребують допуску до державної таємниці.
Відповідач зазначив, що відповідно до частини 8 статті 26 Закону про державну таємницю громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею чи звільнено. Аналогічна норма передбачена пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України, застосовується також для працівників, які уклали трудовий договір, у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, звільняються у зв'язку із службовою невідповідністю якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Відповідно до пункту 4.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (затверджена наказом СБУ від 14.10.2008 № 772, зареєстрована в Мін'юсті 31.12.2008 за № 1323/16014, далі - Інструкція № 772) військовослужбовці СБУ, яким скасовано допуск до державної таємниці, зараховуються у розпорядження відповідних начальників.
На виконання вказаних вимог позивач зарахований у розпорядження начальника Управління СБУ з 22.07.2020 до 21.09.2020 здійснені заходи щодо з'ясування питання стосовно можливості подальшого службового використання позивача, проте, ані в СБУ, ані в інших регіональних органах СБУ, на адресу яких відділом кадрового забезпечення направлялись відповідні запити, вакантних офіцерських посад, на яких не передбачено наявність допуску до державної таємниці встановлено не було.
Водночас з аналізу змісту приписів Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та другого речення пункту 4.11 Інструкції № 772 вбачається, що за загальним правилом після завершення терміну перебування у розпорядженні у разі неможливості подальшого використання таких військовослужбовців на посадах у системі СБУ вони підлягають звільненню в установленому порядку з військової служби.
У зв'язку з чим, як зазначає відповідач, після завершення терміну перебування у розпорядженні та з'ясування неможливості подальшого використання на посадах у системі СБУ, позивача звільнено на підставі вимог підпункту «д» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач помилково трактує процедуру ознайомлення його з документальними матеріалами та наказами з кадрових питань, оскільки ані нормативно-правовими актами України, ані розпорядчими актами СБУ не передбачено виконання обов'язку з боку службових осіб підрозділів СБУ щодо надіслання чи вручення особисто військовослужбовцям копій наказів з кадрових питань.
Також відповідач наголосив, що згідно листа бесіди від 28.10.2020 позивач погодився зі звільненням з військової служби через службову невідповідність, про що свідчить його особистий підпис та відсутність будь-яких зауважень або уточнень з боку позивача, яким, зокрема, не висловлювалось жодних зауважень, незгоди чи заперечень.
Крім того, про погодження на звільнення через службову невідповідність, на думку відповідача, свідчить подача позивачем рапорту на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, згідно якого позивачеві було виплачено компенсацію в розмірі 23 602,87 грн.
В судове засідання 21.07.2021 сторони з'явились.
В підготовчому судовому засіданні розглянуто клопотання позивача про збільшення позовних вимог та відмовлено в його задоволенні враховуючи таке.
Згідно зі статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процесуальні права та обов'язки сторін.
Відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19.
Оскільки, як вбачається з заяви про збільшення позовних вимог, позивач під виглядом їх збільшення висуває нові позовні вимоги, що є неправомірним, то суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.
Також, на вирішення сторін поставлено питання про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті в той самий день. Сторони не заперечували, про що надали свою письмову згоду.
Розгляд справи відкладено на 28.07.2021.
В судове засідання 28.07.2021 сторони з'явились. Під час розгляду справи по суті сторони надали свої усні пояснення. Позивач просить позовні вимоги задовольнити, відповідач 1 та 2 - в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.06.2017 між ОСОБА_1 та СБУ укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України, відповідно до якого позивач добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на умовах і в порядку, встановлених Конституцією, Законами і іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють проходження військової служби, зокрема, зобов'язання сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, нормативно-правових актів Служби безпеки України, інших актів законодавства, службові обов'язки, накази командирів і начальників.
Укладаючи контракт про проходження військової служби в органах Служби безпеки України з 30.06.2017 до 29.06.2022 позивачем було взято на себе певні зобов'язання, в тому числі, проходження військової служби протягом наступних п'яти років та виконання службових обов'язків, обумовлених відповідною посадою.
В Управлінні СБУ позивач проходив військову службу на офіцерських посадах, а саме:
- згідно наказу начальника Управління СБУ від 31.07.2017 №250-ос/дск позивача призначено на офіцерську посаду Новомосковського міського відділення Управління СБУ;
- згідно наказу начальника Управління СБУ від 13.01.2020 №120-ос/дск позивача призначено на офіцерську посаду Головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ.
На виконання вимог Закону України «Про державну таємницю» наказом начальника Управління СБУ від 31.07.2017 №249-ос/дск позивачу надано доступ до державної таємниці зі ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно» за формою 2.
Службою Безпеки України 14.05.2020 отримана інформація щодо можливого порушення вимог нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, була призначена службова перевірка для перевірки отриманої інформації.
За результатами проведення службової перевірки, згідно доповідної записки від 10.06.2020 №3/3-2516/дск, встановлено, що позивачем порушено положення чинного законодавства України, зокрема, нормативно-правові акти СБУ з питань охорони державної таємниці.
В Доповідній записці зазначено, що підставою для призначення службової перевірки слугувала доповідна записка в якій зазначено, що 13.07.2015 ОСОБА_1 під час перебування у черговій відпустці на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим отримав паспорт громадянина Російської Федерації. Під час проходження військової служби в органах СБУ вказані факти ОСОБА_1 не повідомив.
Службовою перевіркою встановлено, що у період з 06 по 30 липня 2015 року на той час курсант НА СБУ солдат ОСОБА_2 знаходячись в основній відпустці, встановленим порядком виїхав за місцем проживання батьків на ТОТ АРК, де фактично перебував з 07.07.2015 по 28.07.2015 (згідно з відомостями Бази даних «Аркан»). У цей час територіальним підрозділом управління міграційної федеральної служби Росії по Республіці Крим на його ім'я видано паспорт громадянина НОМЕР_1 від 13.07.2015, а федеральною податковою службою РФ присвоєно ідентифікаційний податковий номер громадянина НОМЕР_2 .
Батьки позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на той час постійно проживали на ТОТ АРК, також набули громадянство РФ та отримали паспорти громадян РФ №3914769720 від 06.12.2014 та №3914058296 від 29.05.2014, відповідно. Про виникнення вказаних обставин ОСОБА_1 ані після повернення з ТОТ АРК, ані в ході подальшого проходження військової служби, посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, а також своє безпосереднє керівництво, не повідомляв.
В Доповідній записці зазначено, що опитаний 28.05.2020 членами комісії із службової перевірки ОСОБА_1 підтвердив, що у 2014 - 2015 роках під час літніх відпусток у встановленому законодавством порядку виїжджав до ТОТ АРК за місцем проживання батьків. Під час перебування на ТОТ АРК підтримував контакти з батьками, двоюрідною сестрою та своїми друзями дитинства.
Водночас, як зазначено у Доповідній записці, ОСОБА_1 категорично заперечив своє звернення під час знаходження у 2015 році на ТОТ АРК до органів державної влади РФ для отримання російського громадянства, паспорта громадянина РФ та ІПН, будь-яких осіб на вчинення вказаних дій не уповноважував. При цьому стверджував, що пред'явлені йому копії документів (паспорта громадянина РФ, картка-заява про видачу паспорта РФ, довіреність) та вчинені на них підписи і почерк є спотвореними та підробленими не встановленими особами, з метою дискредитації його, як співробітника СБУ, для подальшого звільнення із СБУ. Про нібито наявність у нього громадянства РФ йому стало відомо приблизно на початку квітня 2020 року. При цьому джерела отримання цієї інформації ОСОБА_1 не назвав.
Крім того, ОСОБА_1 підтвердив отримання громадянства РФ його батьками, однак зазначив, що це стало йому відомо лише у травні 2020 року.
Також, в Доповідній записці вказано, що ОСОБА_1 зазначив, що станом на 28.05.2020 ним готується заява до консульства РФ з метою спростування відомостей щодо отримання ним громадянства іноземної держави, відмови від громадянства РФ та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, копії якої після подання встановленим порядком до іноземної установи він наддасть комісії зі службової перевірки. Станом на 11.06.2020 зазначений документ комісії зі службової перевірки ОСОБА_1 надано не було.
Суд звертає увагу, що на час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 до суду також не надано будь-яких доказів звернення до консульства РФ з метою спростування відомостей щодо отримання ним громадянства іноземної держави.
В Доповідній записці зазначається про беззмістовність доводів ОСОБА_1 щодо підробки його документів, оскільки:
- законодавством РФ передбачено спрощену процедуру отримання російського громадянства для громадян України, що проживали в АР Крим станом на 18.03.2014. Єдиною підставою для вказаної категорії громадян була наявність реєстрації в АРК на вказану дату;
- ОСОБА_1 в період з 07.07.2015 до 28.07.2015 з дозволу керівництва НА СБУ фактично перебував на тимчасово окупованій території АР Крим та мав можливість особистого звернення та отримання паспорту громадянина РФ;
- інформація щодо ІПН та відповідного паспорту громадянина РФ ОСОБА_1 міститься на офіційному сайті Головного управління з питань міграції МВС Росії та офіційному інтернет-порталі Федерального Єдиного Каталогу на території РФ. При цьому, серія та номер паспорту відповідає періоду отримання, що свідчить про оформлення документів саме у 2015 році;
- копії документів, додані до заяви, містять всі реквізити передбачені для офіційних документів;
- під час опитування ОСОБА_1 повідомив, що має близькі стосунки з батьками, а тому його твердження щодо необізнаності (до травня п.р.) про отримання батьками громадянства РФ є сумнівними;
- результати опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфа вказують на надання військовослужбовцем неправдивих відомостей щодо обставин отримання громадянства та паспорта РФ.
До того ж, у Доповідній записці зазначається, що відповідно до законодавства про державну таємницю, особи, яким надано допуск до державної таємниці беруть на себе зобов'язання, які визначені статтею 28 Закону України «Про державну таємницю», а також пунктом 48 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Постановою КМУ від 18.12.2013 №939.
Крім того, в Доповідній записці зафіксовано, що ОСОБА_1 у рапорті повідомив недостовірну інформацію, зокрема, щодо відсутності у нього та у членів його сім'ї іноземного громадянства; виїзду до ТОТ АРК у 2014 році; відсутності контактів з мешканцями ТОТ та представниками державних структур ТОТ; наявності бізнес, майнових або інших інтересів на території ТОТ.
Враховуючи викладені вище обставини, комісією зроблено висновок про порушення позивачем вимог:
- статті 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України в частині обов'язку військовослужбовців додержуватися законів, неухильно виконувати вимоги військових статутів та обов'язки служби; зберігати військову та державну таємницю;
- статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України в частині обов'язку військовослужбовців знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗС України; суворо зберігати державну таємницю; беззастережно виконувати накази начальників;
- статті 28 Закону України «Про державну таємницю» у частині обв'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю щодо повідомлення посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці , та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього ж Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, зокрема, щодо наявності у нього громадянства (підданства) іншої держави;
- пункту 116 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 (далі - Порядок № 939), в частині обов'язку громадянина, якому надано допуск та доступ до державної таємниці додержуватися вимог законодавства про державну таємницю;
- пункту 7 Порядку №518 в частині дотримання строків інформування керівництва НА СБ України та РСВ НА СБУ після повернення з ТОТ АР Крим;
- пункту 2.2.4 Інструкції №034 в частині належного обліку контррозвідувальних справ;
- пункту 22 розділу П Інструкції № 535 в частині належного ведення особового рахунку;
- військову присягу, прийняту 05.10.2013, в частині сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися законів України, зберігати державну таємницю;
- вказівок Голови СБУ від 19.12.2018 №220Е та від 22.12.2018 №222Е у частині доповіді недостовірної та неповної інформації на запропоновані питання;
- зобов'язання громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці, підписаного позивачем 20.04.2014, в частині зобов'язання повідомлення посадових осіб, які надали доступ до державної таємниці, органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону України «Про державну таємницю», або інших обставин, що перешкоджають збереженню державної таємниці, додержання інших вимог законодавства про державну таємницю;
- посадові інструкції в частині обов'язку знати нормативно-правові акти, посадових обов'язків, у тому числі у сфері охорони державної таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом.
З урахуванням наведеного, комісія вважає за порушення військової дисципліни, що проявилось у неналежному виконанні статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що старший лейтенант ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності правами Голови СБУ відповідно до вимог статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Враховуючи викладене, запропоновано Департаменту охорони державної таємниці СБУ прийняти рішення встановленим порядком щодо скасування позивачу допуску до державної таємниці відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю».
З урахуванням виявлених обставин, керуючись вимогами частини другої статті 26, пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про державну таємницю», вимогами абзацу 2 пункту 80 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2013 №939 (далі - Порядок КМУ №939), Наказом начальника Управління СБУ від 22.07.2020 №307-ос/дск позивачу скасовано допуск до державної таємниці.
Вказане призвело до неможливості виконання позивачем своїх функціональних обов'язків за офіцерською посадою Головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ, оскільки виконання обов'язків за цією посадою, як із усіма офіцерськими посадами в Управлінні СБУ передбачає допуск до державної таємниці.
На виконання абзацу 5 пункту 4.10 Інструкції № 772 Управлінням СБУ складено відповідний висновок про неможливість подальшого службового використання від 28.10.2020 №55/14-9368/дск із зазначенням підстав скасування допуску до державної таємниці та пропозиції щодо подальшого службового використання позивача, в якому зазначено, що «в процесі бесід старший лейтенант ОСОБА_1 повідомляв, що він має наміри та бажання проходити подальшу військову службу в органах Служби Безпеки України, але у ситуації, що склалася, згоден з тим, що буде звільнений з військової служби через службову невідповідність».
З даним висновком позивач ознайомлений 28.10.2020, що підтверджується його підписом на останньому аркуші Висновку, який наявний в матеріалах справи.
За результатами розгляду матеріалів, керівництвом Служби безпеки України прийнято рішення про звільнення лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “б” пункту 61 (у запас ЗС України), підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно наказу Першого заступника Голови СБ України від 30.11.2020 №1636-ос/дск.
Наказом начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області від 16.12.2020 №560-ос/дск, позивача виключено із списків особового складу згідно з урахуванням часу на здавання посади.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 р (далі - Статут внутрішньої служби).
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України на військовослужбовців покладаються такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Статтею ст. 59 Статуту внутрішньої служби визначено обов'язки командира (начальника).
Згідно преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р.№ 551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту начальник користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно ст. ст. 83, 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Таке проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до пп. “д” (через службову невідповідність) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) через службову невідповідність.
Разом з цим, необхідно звернути увагу на те, що названий Закон не надає конкретного визначення терміну “службова невідповідність”. При цьому, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до військовослужбовця, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під “службовою відповідністю” мається на увазі відповідність військовослужбовця встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.
Таким чином, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 р. по справі № 814/1649/16
Поняття службової невідповідності і звільнення за цією підставою є значно ширшим, тобто таким, що може охоплювати поняття звільнення в порядку дисциплінарного стягнення, зокрема, у конкретних справах мають значення фактичні обставини, що мали місце та передували звільненню особи.
За наявності підстав для звільнення у порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу, така особа може бути звільнена за підпунктом «д» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через службову невідповідність), що узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі № 21-13а14.
Відповідно до законодавства про державну таємницю, особи, яким надано допуск до державної таємниці беруть на себе зобов'язання, які визначені статтею 28 Закону України «Про державну таємницю», а також пунктом 48 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений Постановою КМУ від 18.12.2013 №939.
Абзацом 6 частини 1 статті 28 Закону, для громадянина, якому надано допуск до державної таємниці встановлений обов'язок повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці.
Відповідно до підпункту 7-1 пункту 2 Порядку, іншими обставинами, що перешкоджають збереженню довіреної громадянину державної таємниці є наявність у нього громадянства іншої держави.
У свою чергу статтею 26 Закону встановлено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами СБУ у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону.
Частиною 2 статті 23 Закону передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордон; невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу скасовано допуск до державної таємниці, при цьому суд враховує, що будь-яких доказів подання зауважень, доповнень, заперечень, заяв або скарг з приводу оскарження скасування допуску до державної таємниці позивачем не надано. Як наслідок, скасування позивачу допуску до державної таємниці призвело до неможливості виконувати свої функціональні обов'язки за офіцерською посадою Головного відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що під час прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу, СБУ та Управління СБУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а отже позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення та виключення зі списків особового складу, то позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, як похідні позовні вимоги, задоволенню також не підлягають.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці, то повний текст рішення суду складено в перший робочий день - 11.10.2021.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 143, 242- 246, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адмінстративного суду в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 11.10.2021.
Суддя О.В. Маковська