ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2021Справа № 910/9629/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГАУМ"
про стягнення 1645993,90 грн
представники сторін:
від позивача: Кот Т.В., Вовченко Ю.В.
від відповідача: не з'явився
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГАУМ" про стягнення 1645993,90 грн. заборгованості, з яких: 1625640,00 грн - сума основного боргу, 11379,48 грн - сума інфляційних втрат, 7348,78 грн - 3% річних, 1625,64 грн - штраф.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання нафтопродуктів №140 від 23.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
05.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 23.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.08.2021.
Протокольною ухвалою від 11.08.2021 підготовче засідання у справі відкладено на 16.09.2021.
03.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Протокольною ухвалою від 16.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ" про участь у справі в режимі відеоконференції.
Представник відповідача у судове засідання 07.10.2021 не з'явився.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача у судовому засіданні 07.10.2021 надали пояснення по суті позовних вимог, просили суд позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні 07.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГАУМ" (постачальник, відповідач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ" (покупець, позивач) укладено договір №140 постачання нафтопродуктів (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту "товар": бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Відповідно до п.1.2. договору покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно із п.3.5. договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.
У пункті 3.6. договору визначено, що у випадку поставки товару за цим договором на умовах 100% передплати, покупець зобов'язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищевказаного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Оплата покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати товару або з відстрочкою оплати вартості поставленого товару протягом трьох банківських днів (п.4.2. договору).
У випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3. договору).
Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника (п.4.4. договору).
Згідно із п.5.1. договору товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем: по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт або сертифікат заводу виробника); по кількості - відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору він вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (п. 10.1 договору).
Згідно із матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №420 від 09.04.2021 на суму 1625640,00 грн.
09.04.2021 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГАУМ" грошові кошти у розмірі 1625640,00 грн, в підтвердження чого позивачем було надано платіжне доручення №41 від 09.04.22021 на суму 1625640,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, отримавши грошові кошти за товар, поставку товару не здійснив.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором №140 постачання нафтопродуктів від 23.04.2020 в частині поставки оплаченого позивачем товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1625640,00 грн, а також штрафу у сумі 1625,64 грн, нарахованого за нездійснення поставки товару, та нарахованих за неповернення суми попередньої оплати інфляційних втрат у сумі 11379,48 грн і 3% річних у сумі 7348,78 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №140 постачання нафтопродуктів від 23.04.2020, згідно із яким відповідач взяв на себе передавати у власність позивача нафтопродукти: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а позивач у свою чергу взяв на себе зобов'язання оплатити вартість товару на умовах попередньої оплати товару або фактичної оплати вартості поставленого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як підтверджено наявними у матеріалах справи відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №420 від 09.04.2021 на суму 1625640,00 грн.
На виконання умов договору 09.04.2021 позивач згідно рахунка на оплату №420 від 09.04.2021 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1625640,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 09.04.2021.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 3.6. договору сторонами погоджено, що у випадку поставки товару за цим договору на умовах 100% передплати, покупець зобов'язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника.
За змістом пункту 3.6. договору вбачається, що у випадку поставки товару за цим договору на умовах 100% передплати, у позивача виникає обов'язок прийняти, а у відповідача відповідно виникає обов'язок поставити позивачу оплачений останнім товар не пізніше ніж через три робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку відповідача.
Отже, зобов'язання відповідача з поставки позивачу товару на суму 1625640,00 грн мали бути виконані у строк до 14.04.2021 включно.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу товару на суму 1625640,00 грн. Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару на суму 1625640,00 грн чи повернення грошових коштів відповідачем не надано.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з поставки в повному обсязі оплаченого позивачем товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару.
З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1625640,00 грн або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 1625640,00 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, у постачальника (відповідача) виникло зобов'язання повернути покупцю (позивачу) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.
Розрахунок інфляційних втрат за квітень 2021 року на суму 11379,48 грн є арифметично правильним, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем допущені помилки при нарахуванні щодо визначення початку прострочення виконання зобов'язання, оскільки з огляду на визначені вище строки виконання зобов'язання, нарахування 3% річних слід здійснювати з 15.04.2021.
За перерахунком суду сума 3% річних за період з 15.04.2021 по 07.06.2021 становить 7215,17 грн, а тому позовна вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню.
За змістом ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку затримки поставки постачальником товару більше ніж на 6 робочих днів, з дати попередньо узгодженої сторонами договору, постачальник на письмову обґрунтовану вимогу покупця сплачує штраф у розмірі не більше 0,1 % від вартості товар, поставку якого прострочено.
Оскільки матеріалами справи підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язання, розрахунок штрафу у сумі 1625,64 грн є арифметично правильним та позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГАУМ" 02192, місто Київ, ДАРНИЦЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 8 В, офіс 169, ідентифікаційний код 43434826) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ГУСАРІВСЬКЕ" (64264, Харківська обл., Ізюмський р-н, село Гусарівка, Балаклійська ТГ, вул. Миру, будинок 30, ідентифікаційний код 00708288) заборгованість у сумі 1625640,00 грн, штраф у сумі 1625,64 грн, 3% річних у сумі 7215,17 грн, інфляційні втрати у сумі 11379,48 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 24687,91 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 11.10.2021.
Суддя С. О. Турчин