ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2021Справа № 910/12196/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 127 400, 00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 127 400, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 030312/4100/0000321 від 02.09.2020, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
13.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду № 01-37.1/312/21 від 02.08.2021.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
05.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу складає 105 590, 49 грн. та за вирахуванням франшизи 2 600, 00 грн до сплати підлягає 102 990, 49 грн, які 20.08.2021 перераховані відповідачем на користь позивача, згідно платіжного доручення № 17683. Крім того, відповідач просить суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
За таких обставин, з метою об'єктивного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та поновити процесуальний строк для надання відзиву.
20.09.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що наданий відповідачем аварійний сертифікат не може вважатися висновком експерта. Крім того, позивач позивач зазначає, що відповідно до звіту № 12795 від 20.04.2021 наданого позивачем вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу (0,7) складає 132 978, 79 грн. Також, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 102 990, 49 грн за відсутністю предмета спору та стягнути з відповідача решту страхового відшкодування у сумі 24 409, 51 грн.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
02.09.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориспіль-Агро» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 030312/4100/0000321, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 .
Строк дії договору: з 19.09.2020 по 18.09.2021.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2021 на перехресті вул. Микільсько-Слобідська та вул. Митрополита Шептицького в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 .
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" автомобіль «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 .
Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 02.03.2021 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 17.02.2021 на перехресті вул. Микільсько-Слобідська та вул. Митрополита Шептицького в м. Києві, за участю автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 .
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту № 12795 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.04.2021, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 складає 132 978, 79 грн, згідно рахунку № СМУ00006133 від 09.03.2021 , наданого ТОВ «Саміт Моторз Україна» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 становить 193 530, 17 грн.
11.03.2021 позивачем складено страховий акт №00406380, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 193 530, 17 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 193 530, 17 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 206972 від 12.03.2021.
14.04.2021 позивач звертався до відповідача з претензією №29668, в якій просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 102 990, 49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17683 від 20.08.2021.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/12196/21 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 102 990, 49 грн., які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі не виплаченим залишилось страхове відшкодування у розмірі 24 409, 51 грн (127 400, 00 грн - 102 990, 49 грн).
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом № АР/9032466, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 24 409, 51 грн. (розрахована позивачем наступним чином: 130 000, 00 грн (ліміт по полісу № АР/9032466 за шкоду завдану майну в результаті ДТП) - 2 600, 00 грн (франшиза) - 102 990, 49 грн (кошти сплачені відповідачем), завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспортну добровільного страхування наземного транспорту № 030312/4100/0000321 від 02.09.2020, предметом якого є страхування транспортного засобу «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь страхувальника 193 530, 17 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Skoda» державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.03.2021 у справі № 755/3579/21, якою водія транспортного засобу «Skoda» державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом № АР/9032466.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов'язок відшкодувати власнику останнього витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 була сплачена позивачем на підставі договору страхування.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом № АР/9032466, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Skoda» державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.
Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 - 2013 року випуску, а дорожньо-транспортна пригода сталася 17.02.2021, тобто строк експлуатації становить понад 7 років.
З метою визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 позивачем було отримано звіт № 12795 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20.04.2021, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 станом на 17.02.2021 становить 0,70.
Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акту чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу, тоді-як визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість такого ремонту з урахуванням фізичного зносу є попереднім розрахунком такої вартості.
Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою: У = Ср + См + Сс (1-Е3) + ВТВ.
Таким чином, відповідно до звіту № 12795 від 20.04.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 132 978, 79 грн.
Разом з тим, з полісу № АР/9032466, яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу «Skoda» державний номер НОМЕР_2 , вбачається, що ліміт за шкоду завдану майну становить 130 000, 00 грн, розмір франшизи складає 2 600, 00 грн.
За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено частину страхового відшкодування після відкриття провадження у справі у розмірі 102 990, 49 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 409, 51 грн страхового відшкодування, розраховане наступним чином: 130 000, 00 грн (ліміт по полісу № АР/9032466 за шкоду завдану майну) - 2 600, 00 грн (франшиза) - 102 990, 49 грн (кошти сплачені відповідачем).
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Згідно п. 5.2. Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази огляду відповідачем транспортного засобу «Lexus LX 570 Luxury», державний номер НОМЕР_1 під час визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги наданий відповідачем аварійний сертифікат № 17-D/93/2 від 18.08.2021.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правовою допомогою.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2020 між АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «Еквіт» (далі - бюро) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - клієнт) укладено договір № 1/20ю про надання правової допомоги, відповідно до якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі, але не виключно, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання документів правового характеру (звернень, заяв, скарг, листів, пропозицій, запитів та ін.) та процесуальних документів (відзивів, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).
Дія договору припиняється 31.12.2021 (п. 6.2. договору).
Відповідно до додатку № 1 від 14.07.2021 до договору № 1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020 клієнт доручає АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «Еквіт» в особі керуючого бюро адвоката Лисова О.О. надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ клієнта, зокрема: страховий акт № 00406380, дата випадку - 17.02.2021, сума страхового відшкодування - 193 530, 17 грн, страхувальник - ТОВ «Бориспіль-Агро».
Клієнт зобов'язаний здійснити оплату послуг протягом 5 робочих днів на рахунок АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «Еквіт» у розмірі 6000, 00 грн за кожну справу в безготівковій формі на підставі виставленого рахунку АБ «Адвокатське Бюро Олександра Лисова «Еквіт».
Позивачем також додано до матеріалів справи акт надання послуг № 121 від 14.07.2021, відповідно до якого адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги) (страховий акт № 00406380), а саме: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі - 2000, 00 грн; дослідження та оцінка переданих клієнтом до бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту та інтересів клієнта - 1000, 00 грн; написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу - 3000, 00 грн.
Загальна вартість робіт (послуг) складає 6000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі виставленого адвокатським бюро рахунку № 121 від 14.07.2021 здійснено оплату послуг адвоката згідно договору № 1/20ю від 31.12.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 002548 на суму 6 000,00 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині виплати страхового відшкодування, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Провадження у справі № 910/12196/21 в частині стягнення 102 990, 49 грн - страхового відшкодування закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" - задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код - 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код - 20033533) 24 409 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'ять) грн. 51 коп. - страхового відшкодування, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков