ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/11850/21
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Елман Плюс"
про стягнення 52 573,46 грн
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Елман Плюс" про стягнення 52 573,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору №АБУ/281020/0281/ССВ про надання послуг спецтехнікою, механізмами від 28.10.2020 відповідачем в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 27 900,00 грн., пеню у розмірі 1 770,30 грн., штраф в розмірі 22 522,50 грн. та відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 380,66 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 02.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 77596858.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.10.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Елман Плюс" (замовник) укладено договір №АБУ/281020/0281/ССВ про надання послуг спецтехнікою, механізмами.
Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі - техніка) на будівельних об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.9.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору вид послуг визначається в акті прийому-передачі наданих послуг (надалі - акт) та/або у рахунках-фактурах до цього договору.
Послуги щодо експлуатації техніки на будівельному об'єкті надаються виконавцем (п.1.3 договору).
Замовник сплачує виконавцю за фактично відпрацьований час але не менше 8 (восьми) годин на добу (п.2.3 договору).
Згідно з п. 2.8 договору по закінченню місяця, в якому було надано послуги техніки, сторонами складається акт наданих послуг.
Сума договору складається з суми вартості всіх специфікацій до даного договору та/або рахунків-фактур, та інших документів підтверджуючих надання послуг документів (п.3.3 договору).
Як зазначено позивачем і вбачається з матеріалів справи, в період з 28.10.2020 по 19.07.2021 року позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 75 075,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг, а саме:
- № 10953 від 29.10.2020 року на суму 31 775,00 грн.,
- № 11027 від 29.10.2020 року на суму 2 500,00 грн.,
- № 10992 від 31.10.2020 року на суму 15 400,00 грн.,
- № 562 від 28.01.2021 року на суму 25 400,00 грн.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.3.4 договору замовник протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури сплачує виконавцю передоплату в розмірі 100% вартості послуг.
Остаточний розрахунок, оплата різниці за надані послуги проводиться замовником на підставі виставлених рахунків виконавця шляхом перерахування 100% грошових коштів на зазначений в договорі розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту або інших документів підтверджуючих надання послуг (п.3.5 договору).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем здійснено часткову оплату на загальну суму 47 175,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- №1655 від 28.10.2020 року на суму 17 300,00 грн.,
- №1659 від 30.10.2020 року на суму 29 875,00 грн.
Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 27 900,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 770,30 грн. нараховану за період з 03.02.2021 по 19.07.2021, штраф за прострочення оплати понад 30 календарних днів в розмірі 22 522,50 грн. (нарахований вартість наданих послуг в розмірі 75 075,00 грн.) та три проценти річних в розмірі 380,66 грн. нараховані за період з 03.02.2021 по 19.07.2021.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.6.2 договору у разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж на 10 (десять) календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.
У разі прострочення сплати послуг виконавця більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, замовник крім суми боргу та неустойки, сплачує виконавцеві додатковий штраф в розмірі 30% від вартості наданих послуг (п.6.3 договору).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 770,30 грн., штрафу в розмірі 22 522,50 грн. та 3% річних в розмірі 380,66 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Елман Плюс" (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 8, офіс 108, код ЄДРПОУ 35837526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Будівельників України" (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 17/52, поверх 4, ідентифікаційний код 37354345) основний борг в розмірі 27 900 (двадцять сім тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., пеню в розмірі 1 770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 30 коп., штраф в розмірі 22 522 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 380 (триста вісімдесят) грн. 66 коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий