ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/13406/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ята стража Київ»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 26.728,57 грн
Представники сторін: не викликались
16.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ята стража Київ» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 26.728,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 21014/19/19-121-08-19-07992 від 21.05.2019 позивачем було виконано передбачені договором роботи, а відповідачем відповідні роботи прийнято, що підтверджується актом здачі-приймання № 1 від 29.11.2020 на загальну суму 1.029.515,77 грн, з яких 857.929,81 грн становить вартість робіт, а 171.585,96 грн ПДВ 20%. Умовами договору встановлено, що оплата вартості робіт без ПДВ здійснюється протягом 45 календарних днів з дня підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт. Всупереч умовам договору, відповідачем сплачено відповідні кошти з порушенням передбаченого договором строку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 26.728,57 грн, з яких 10.273,19 грн інфляційних втрат та 16.455,38 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13406/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва з 05.07.2021 зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, про що розміщено офіційне повідомлення на сайті Судова влада України, тому судом не було надіслано учасникам справи ухвалу від 25.08.2021.
27.08.2021 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії документів.
07.09.2021 відповідачем до суду подано заяву про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник відповідача 07.09.2021 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.
07.09.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивача зазначає наступне. Відповідач не заперечує у відзиві, що такі роботи були виконані і не заперечує, що оплата виконаних робіт була вчинена із простроченням строків, встановлених договором. Відповідачем не надано альтернативний розрахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, а тому позивач не може спростувати його або погодитися із ним. Копії договору, акту приймання виконаних робіт та рахунку на оплату, складені адвокатом і позивачем, є належним підтвердженням понесених позивачем витрат (додані до відповіді на відзив). Перебування представника позивача адвоката Ковальова Ю.Ю. у трудових відносинах із позивачем на час розгляду справи нічим не підтверджено, участь адвоката Ковальова Ю.Ю. в складі учасників позивача не є перешкодою для його участі у справі в якості адвоката, оскільки така участь здійснюється на підставі договору, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням. Тому вимоги відповідача в цій частині також є необґрунтованими.
14.09.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. 01.09.2020 відповідачем здійснено оплату виконаних за договором робіт в розмірі 1.029.515,77 грн у повному обсязі і оскільки на момент звернення з позовом до суду борг відсутній, вимога позивача про сплату інфляційних втрат та 3% річних є безпідставною. Позивачем всупереч п. 8.1-8.3 договору не дотримано досудовий порядок вирішення спору щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Заперечує щодо періоду нарахування з 13.01.2020 до 02.089.2020, оскільки 13.01.2020 є останнім (сорок п'ятим) днем для оплати та 01.09.2020 є днем (датою) фактичної сплати виконаних робіт. Стосовно розміру витрат позивача на правову професійну допомогу в розмірі 10.00,00 грн вважає, що витрати не підтверджені належними доказами, а також не відповідає критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру. Зазначає, що адвокат Ковальов Ю.Ю., який здійснює представництво позивача та за підписом якого поданий позов, є кінцевим бенефіціаром, тобто власником позивача - ТОВ «П'ята стража Київ» та кінцевим бенефіціаром Адвокатського об'єднання «Юрексперт» та видав адвокату, тобто самому собі, ордер на представництво інтересів позивача.
04.10.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі і його позиція залишається незміною, а розрахунок позивача є невірним. Вважає, що за відсутності доказів здійснення оплати позивачем за надані правничі послуги, розмір понесених витрат є непідтвердженим належними доказами, а отже недоведеним.
05.10.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про відмову в задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача 10.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «П'ята Стража Київ» (підрядник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (замовник, відповідач) було укладено договір на виконання протекло-вишукувальних робіт № 21014/19/19-121-08-19-07992 від (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт: «Технічне переоснащення, ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Розробка проектно-кошторисної документації».
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплатив вартість виконаних робіт не своєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховано 10.273,19 грн інфляційних втрат та 16.455,38 грн - 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 11.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020.
Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі погодження договірної ціни (невід'ємний додаток № 2 до договору) і визначена на підставі Кошторису (невід'ємний додаток № 4 до договору) та складає: 857.929,81 грн, окрім того ПДВ 20% - 171.585,96 грн, разом 1.029.515,77 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору строки виконання робіт за договором визначаються календарним планом робіт (невід'ємний додаток № 3 до договору), згідно якого роботи мали бути завершені 10.11.2019.
Відповідно до п. 5.8 договору належним виконання робіт за договором є підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно акту здачі-приймання від 29.11.2019 підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи загальною вартістю 1.029.515,77 грн.
Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.
Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже з урахуванням викладеного кінцевим терміном оплати частини вартості робіт без ПДВ в сумі 857.929,81 грн є 13.01.2020 включно.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату виконаних робіт в загальному розмірі 1.029.515,77 грн згідно платіжного доручення № 10800 лише 02.09.2020.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10.273,19 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 857.929,81 грн за період з січня по серпень 2020 року) та 16.455,38 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 857.929,81 грн за період з 13.01.2020 по 02.09.2020).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахування інфляційних втрат приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10.273,19 грн інфляційних втрат.
Тоді як розмір 3% річних за розрахунками суду становить 16.314,73 грн (нарахованих на суму боргу 857.929,81 грн за період з 14.01.2020 по 01.09.2020).
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 16.314,73 грн 3% річних.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушення норм чинного законодавства України, а саме позивачем не вірно визначено період прострочення по сплаті частини вартості робіт без суми ПДВ.
Як вже зазначалось вище відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт у строк до 13.01.2020, а отже початком прострочення слід вважати 14.01.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України проценти обчислюються за час прострочення.
У п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Окрім того, як вже зазначалось за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, в даному випадку, день фактичної сплати суми заборгованості (02.09.2020) не включається в розрахунок відсотків річних.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ята стража Київ» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У поданому до позовної заяви попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на складання позовної заяви становить 10.000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
09.04.2021 між позивачем (замовник) та Адвокатським об'єднанням «ЮрЕксперт» (виконавець) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 09/04ПТ за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 1.2 вказаного договору безпосереднє виконання даного договору з боку виконавця провадитиметься адвокатами Адвокатського об'єднання «ЮрЕксперт» Новіковою Вікторією Олегівною та Ковальовим Юрієм Юрійовичем.
Відповідно до п. 4.2 вказаного договору обсяг наданих послуг, в тому числі кількість витраченого часу, перелік послуг, і їх загальна вартість відповідно до цього.договору, інші платежі за договором, сторони фіксують в рахунку, деталізації рахунку та актах приймання наданої правничої (правової) допомоги, що повинні бути укладені в письмовій формі. Акти приймання наданої допомоги мають бути підписані уповноваженими представниками сторін.
У поданому позивачем рахунку № 24 від 14.09.2021 до договору № 09/04ПТ від 09.04.2021 вказано наступні вид та склад послуг, вартість яких становить 10.000,00 грн:
1. Правнича (правова) допомога в складанні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язань за договором № 21014/19/19-121-08-19-07992 від 08.05.2019 укладеним між замовником та ДП НАЕК «Енергоатом»;
2. Складання відповіді на відзив в інтересах замовника у справі № 910/7266/21, що розглядається суддею Сіваковою В.В. в Господарському суді міста Києва.
Також у наведеному рахунку зазначено період надання послуг та час: 01.08.29021 - 14.09.2021, витрачено часу адвоката - 4 години.
14.09.2021 між позивачем та виконавцем складено акт приймання наданої правничої допомоги згідно з договором № 09/04ПТ від 09.04.2021, відповідно до якого виконавець надав, а позивач прийняв послуги правової (правничої) допомоги з питань, зазначених в рахунку № 24 від 14.09.2021, загальна вартість яких складає 10.000,00 грн.
Адвокатським об'єднанням «ЮрЕксперт» на надання правової допомоги ТОВ «П'ята Стража Київ» у Господарському суді міста Києва видано адвокату Ковальову Юрію Юрійовичу ордер серії АІ № 1142183 від 07.08.2021.
Підтвердженням того, що Ковальов Ю.Ю. є адвокатом свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України відповідно до якого адвокат має свідоцтво свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1803/10 від 28.09.2000.
Відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заява № 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 Господарського процесуального кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 у справі № 23-рп/2009 «Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати».
Відповідно до п. 26 постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 склад і розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку про те, що витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10.000,00 грн не підлягають покладенню на відповідача, з огляду на те, що позивачем не надано доказів оплати цих послуг, тобто суд не встановив, що витрати на професійну допомогу є фактично понесеними і як наслідок повинні бути стягнуті з відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П'ята стража Київ» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 35838823) 10.273 (десять тисяч двісті сімдесят три) грн. 19 коп інфляційних втрат, 16.314 (шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 73 коп. 3% річних, 2.258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн 05 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова