ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/9235/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Фізичної особи-підприємця Соловій Ігора Петровича
с. Шустівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32335
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс"
бульвар Дружби Народів, буд.28В, оф.507, м. Київ, 01103
про стягнення 98 228,21 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Соловій Ігор Петрович (далі-позивач, ФОП Соловій І.П.) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (далі-відповідач) про стягнення 98 228,21 грн. заборгованості за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду м. Києва №910/9235/21 від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0105477676169 отримано відповідачем 22.06.2021.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/9235/21, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
17.08.2021 позивачем подано клопотання про включення витрат на правову дпомогу.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
02 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДРЕМСЕРВІС» (далі - ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС», замовник) та Фізичною особою підприємцем Соловієм Ігорем Петровичем (далі - ФОП Соловій І.П., виконавець) укладено договір № 22 за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги спецтехніки: екскаватора навантажувача, автомобіля КАМАЗ та автогрейдера.
У пунктах 2.1., 2.2. цього договору сторони домовились, що вартість послуг за цим договором складає: автогрейдер - 850 грн. в годину, екскаватор навантажувач та автомобіль КАМАЗ - 80 грн. за 1 куб. Оплата наданих послуг здійснюється щомісячно на підставі оформленого акту наданих послуг.
За умовами цього договору ФОП Соловій І.П. зобов'язався надати послуги в належному обсязі та якості, у відповідності із діючими нормами та правилами, а ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС», в свою чергу, зобов'язався прийняти надані послуги у встановленому напрямку, та в строки, передбачені даним договором, та своєчасно здійснювати розрахунки з
виконавцем за надані послуги (п. п. 3.1., 3.5., 3.7.).
Сторони обумовили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2020 року (п. 7.1. договору).
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, ФОП Соловій І.П. виконав свої зобов'язання, а ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» прийняв послуги спецтехніки: екскаватора навантажувача, автомобіля KAMA3 та автогрейдера, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт за договором №22 від 02 вересня 2020 року: від 09 вересня 2020 року на суму 52000 грн. (за послуги екскаватора навантажувача та автомобіля KAMA3); від 17 вересня 2020 року на суму 37600 грн. (за послуги екскаватора навантажувача та автомобіля КАМАЗ); від 17 вересня 2020 року в кількості 38 годин на суму 32300 грн. (за послугу автогрейдера); від 05 жовтня 2020 року на суму 32000 грн. (за послуги екскаватора навантажувача та автомобіля КАМАЗ); від 07 жовтня 2020 року в кількості 18 годин на суму 10800 грн. (за послуги екскаватора навантажувача); від 08 жовтня 2020 року в кількості 16 годин (екскаватор навантажувач) та 26 оборотів (автомобіль КАМАЗ) на суму 30400 грн.; від 10 листопада 2020 року в кількості 80 оборотів на суму 64000 грн. (за послуги автомобіля КАМАЗ); від 11 листопада 2020 року в кількості 6 оборотів на суму 4800 грн. (за послуги автомобіля КАМАЗ);
З матеріалів справи судом встановлено, що в актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають, та про те, що акти є підставою для проведення розрахунків. Акти підписані сторонами, скріплені відтисками печаток сторін.
Таким чином, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що ФОП Соловій І.П. виконав свої зобов'язання за договором №22 від 02 вересня 2020 року, та надав ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» послуги спецтехніки. В свою сергу, відповідач ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» отримавши визначені договором №22 від 02 вересня 2020 року послуги спецтехніки, в повному обсязі їх не оплатив.
Як вбачається з бухгалтерського розрахунку ФОП Соловій І. П. щодо проведених розрахунків між ФОП Соловій І.П. та ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» станом на 01 грудня 2020 року, за період вересень-грудень 2020 року, ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» необхідно було сплатити 263900 грн. При цьому, останнім фактично сплачено 172300 грн. Тобто, різниця несплачених коштів становить 91600 грн.
За таких обставин, у ТОВ «БУДРЕМСЕРВІС» перед ФОП Соловій І.П. за отримані послуги спецтехніки на підставі договору №22 від 02 вересня 2020 року наявний борг у розмірі 91600 грн. (263900-172300).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір від 02.09.2020 №22 про надання послуг спецтехніки. Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані обома сторонами та частково оплачені відповідачем. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.
Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.
Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 91 600,00 грн.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 91 600,00 грн. є обґрунтованими.
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1385,29 грн. - 3 % річних та 5242,92 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2020 - червень 2021.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 1385,29 грн. - 3 % річних та 5242,92 грн. - інфляційних втрат.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених позивачем у вигляді судового збору на суму 2 270,00 грн. та витрат за надану правничу допомогу на суму 15000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн. заявник надав: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Худняку В.А. (ХМ №000347 від 04.01.2021 р.); ордер на представництво інтересів позивача в суді адвокатом Худняком В.А. ВХ №1011465 від 02.06.2021 р.; договір про надання правової допомоги № 38/21 від 22.03.2021 р., укладений між Адвокатом Худняком В.А. та ФОП Соловій І.П.; квитанцію про оплату від 06.06.2021 на суму 11 000,00 грн. та квитанцію про оплату від 12.08.2021 на суму 4 000,00 грн., розрахунок витрат на правову допомогу від 12.08.2021.
Відповідач заперечень щодо обґрунтованості розміру витрат позивача на правову допомогу до суду не надав.
Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, їх достатніми для підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України указані витрати, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (бульвар Дружби Народів, буд.28В, оф.507, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 30150987) на користь Фізичної особи-підприємця Соловій Ігора Петровича (с. Шустівці, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область, 32335; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 91 600,00 грн. - основного боргу, 1 385,29 грн. - 3 % річних та 5 242,92 грн. - інфляційних втрат, 15 000,00 грн. - витрат на правову допомогу та 2 270,00 грн. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов