ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/12981/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ»
до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ»
про стягнення 18 979, 10 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 18 979, 10 грн, з яких 18 820, 80 грн основного боргу, 120, 66 грн 3% річних та 37, 64 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 17334/53-124-01-21-14047 від 17.03.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
06.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказує на те, що невиконання грошового зобов'язання відбулось внаслідок скрутного матеріального становища підприємства.
20.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заявник вказує на хибність доводів, викладених у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
17 березня 2021 року між Державним підприємством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» (постачальник) було укладено Договір поставки № 17334/53-124-01-21-14047 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 1.2 Договору предметом поставки по даному договору є товар: 34330000-9 - запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів.
Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору, строк поставки товару становить протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами Договору.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» склад № 10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.
Ціна договору становить 18 820, 80 грн з ПДВ (п. 4.1 Договору).
У пункті 5.1 Договору сторони визначили, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам Договору щодо його кількості та якості.
Відповідно до пунктів 6.2-6.4 Договору, перехід права власності та товар за Договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару умовам Договору.
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.
З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках).
У Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) сторонами погоджено поставку ряду товарів на загальну суму 18 820, 80 грн з ПДВ.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено товар відповідачеві, що підтверджується видатковою накладної № ТОВ-000304 від 02.04.2021.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що він відвантажив на користь відповідача товар на загальну суму 18 820, 80 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
Відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № ТОВ-000304 від 02.04.2021 на суму 18 820, 80 грн, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надана позивачем видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання за договором.
За умовами п. 6.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної, а саме 05.04.2021, про що свідчить відповідна помітка у видатковій накладній.
З урахуванням погодженого сторонами у п. 5.1 Договору, порядку розрахунків, граничним строком оплати за поставлений згідно видаткової накладної № ТОВ-000304 від 02.04.2021 товар, є 20.05.2021.
Таким чином, як правильно визначив позивач, грошове зобов'язання відповідача вважається простроченим з 21.05.2021.
Докази виконання суми грошового зобов'язання в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 18 820, 80 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.
Судом було надано належну оцінку доводам відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву, проте посилання на тяжке матеріальне становище відповідача не є підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за поставлену йому позивачем продукцію.
З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 820, 80 грн є цілком обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 120, 66 грн та 37, 64 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки відсотків річних за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, суд не виявив у них помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 98, кв. 195; ідентифікаційний код 36641388) 18 820, 80 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять гривень 80 коп.) основного боргу, 120, 66 грн (сто двадцять гривень 66 коп.) 3 % річних, 37, 64 грн (тридцять сім гривень 64 коп.) інфляційних втрат та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 11.10.2021.
Суддя О.С. Комарова