ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2021Справа № 910/7773/21
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Г. П. Бондаренко - Легких,
за участю секретаря - А. В. Гиренко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" (вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ 80, 04080)
До Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ 32, 01032)
Про стягнення 1 590 101, 86 грн
За участю представників сторін:
Від позивача: Джеджея Л. А., адвокат, ордер серії АІ № 1119350;
Від відповідача: Завгородній Р. В., самопредставництво, витяг з ЄДРОПУ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 716 528, 36 грн за договором.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки товару № 259 (3)20УК/53-121-01-20-09441 від 10.06.2020 в частині оплати поставленого товару. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 716 528,36 грн заборгованості за договором, з яких 1530103,47 грн - сума основного боргу, 93756,96 грн - пені, 70703,35 грн інфляційних втрат та 21964, 58 грн відсотків за користування грошовими коштами. Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату правничої допомоги.
20.05.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали від 20.05.2021.
01.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача з додатками, яким позивачем усунуто недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 20.05.2021.
До клопотання позивач додав уточнену позовну заяву зі змісту якої вбачається, що позивач скориставшись правом наданим йому статтею 46 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 1 590 101, 86 грн, з огляду на що, суд здійснює подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.
14.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №910/7773/21, ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 06.07.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
В судове засідання 06.07.2021 учасники справи не прибули, у зв'язку з чим суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 10.08.2021.
12.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. 06.08.2021 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 10.08.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 07.09.2021.
17.08.2021 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 07.09.2021 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 21.09.2021.
10.09.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
21.09.2021 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.
В судове засідання 21.09.2021 учасники справи прибули (приймали участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду), та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач просив позовні вимоги задовольнити, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Заслухавши вступне слово сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач - своїх заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчомупровадженні, докази у справі та оцінивши їх за власним переконанням, що грунтується на вимогах закону та принципі верховенства права, Суд -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
16.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІЛТЕКС», як постачальником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, було укладено Договір поставки товару №259(3)20УК/53-121-01-20-09441 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно зі специфікацією.
Відповідно до п.3.1 договору вартість товару за договором складає 2 057 675,50 грн, крім того ПДВ 20% 411 535,10 грн, загальна вартість складає 2 469 210,60 грн.
Згідно із п.3.2 договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
У п..4.1 договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (м. Енергодар), відповідно до правил IHKOTEPMC 2010. Вантажоодержувач 3В ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова 133.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Постачальник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання товару, що надається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997р.
Даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 22.06.2021 (п.12.1 договору)
Додатковою угодою №1 від 26.06.2020 до договору сторони домовились викласти п.1.2 договору в наступній редакції: «строк поставки товару: червень-серпень 2020 р.».
Додатковою угодою №2 від 28.08.2020 до договору сторони домовились викласти п.1.2 договору в наступній редакції: «строк поставки товару: червень-грудень 2020 р.».
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар на загальну суму 2 469 210,60 грн (в межах визначеної суми договору), що підтверджується:
видатковою накладною №8 від 16.06.2020 на суму 922 200, 00 грн;
видатковою накладною №13 від 05.08.2020 на суму 37 440, 00 грн;
видатковою накладною №17 від 19.08.2020 на суму 228 416, 40 грн;
видатковою накладною №19 від 12.11.2020 на суму 687 100,80 грн;
видатковою накладною №20 від 19.11.2020 на суму 594 053, 40 грн.
Крім того, на виконання умов договору поставки позивач, у строки визначені чинним законодавством зареєстрував податкові накладні на відповідні суми, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, від 08.07.2020, 21.08.2020, 02.09.2020, 30.11.2020 та 09.12.2020 відповідно.
Заборгованість за видатковою накладною №8 від 16.06.2020 на суму 922 200, 00 грн сплачена відповідачем в повному обсязі за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16745/20 від 24.12.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" заборгованість у розмірі 922 200, 00 грн, 3% річних у розмірі 1 058, 26 грн, судовий збір у розмірі 13 848, 87 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн. Виконання зазначеного рішення суду підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 885 від 18.01.2021 на суму 356, 70 грн, № 886 від 18.01.2021 га суму 921843, 30 грн, № 1002 від 21.01.2021 на суму 1 058, 26 грн, № 1001 від 21.01.2021 на суму 13 848, 87 грн та № 1000 від 21.01.2021 на суму 2 000, 00 грн.
Оплату за поставлений товар по видатковим накладним № №13 від 05.08.2020, №17 від 19.08.2020, №19 від 12.11.2020 та №20 від 19.11.2020 на загальну суму 1 547 010, 60 грн відповідач не здійснив.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 547 010, 60 грн основної заборгованості, 33 777, 33 грн інфляційних втрат за період прострочення з 04.12.2020 до 12.05.2021 та 9 313, 93 грн відсотків за користування грошима (3 % річних) за період прострочення з 04.12.2020 до 12.05.2021.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача, викладеними в позовній заяві, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором повністю не виконав у строк визначений договором, відтак, зобов'язаний сплати суму основного боргу за поставлений товар, з урахуванням інфляційних втрат та відсотків за користування грошима (3 % річних) за період прострочення виконання грошового зобов'язання.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що:
(1) за умовами п. 3.2. договору строки виконання зобов'язань відповідача розмежовані в частині оплати вартості товару без врахування суми ПДВ - 2 057 675, 50 грн, та в частині оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ - 411 535, 10 грн;
(2) умовами договору не визначалися етапи (окремі партії) поставки, відповідно моментом поставки товару вважається дата поставки всієї кількості товару - 12.11.2020, відтак позивачем невірно визначений строк настання обов'язку по оплаті товару (як в частині вартості товару без ПДВ, так і в частині суми ПДВ);
(3) позивачем не доведено настання строку оплати суми ПДВ;
(4) з огляду на не привальне визначення позивачем строку оплати товару розрахунки позивача інфляційних втрат та 3 % річних також не правильні;
(5) нарахування процентів у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України на суму ПДВ не правомірно, адже нарахування процентів за своєю природою не може застосовуватися до об'єктів за відсутності відносин користування чужими грошима;
(6) заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є не підтвердженим належними та допустимими доказами.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку здійснити оплату поставленого позивачем відповідачу товару за договором.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповідь на питання, що має значення для вирішення спору:
- чи був поставлений товар за договором в об'ємі вказаному позивачем та чи був такий товар прийнятий відповідачем?;
- чи настав строк оплати поставленого товару та який розмір заборгованості відповідача?
- чи правильно позивач розрахував розмір 3 % річних та інфляційних втрат?
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 469 210, 60 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 3.1. договору був зобов'язаний оплатити наступним чином: здійснити розрахунок за товар протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару та здійснити оплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання від постачальника податкової накладної. Поставлений товар був оплачений відповідачем лише частково, на суму 922 200, 00 грн, і доказів іншого матеріали справи не містять. Поставлений позивачем відповідачу за договором товар на загальну суму 1 547 010, 60 грн оплачений не був.
Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З урахуванням змісту п. 3.1. договору суд погоджується з відповідачем, що строк оплати товару визначений сторонами, як такий що складається з двох етапів: в частині оплати вартості товару - протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару та в частині оплати суми ПДВ - після отримання від постачальника податкової накладної.
Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Суд встановив, що позивач, у строки визначені чинним законодавством зареєстрував податкові накладні на поставлений за договором товар на загальну суму 1 547 010, 60 грн (за видатковими накладними №13 від 05.08.2020, №17 від 19.08.2020, №19 від 12.11.2020, №20 від 19.11.2020), що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.08.2020, 02.09.2020, 30.11.2020 та 09.12.2020 відповідно.
Відповідачем доказів на спростування обставин направлення йому позивачем відповідних податкових накладних до матеріалів справи не додано, натомість матеріалами справи підтверджений факт реєстрації відповідних податкових накладних в ЄРПН, який в свою чергу, з огляду на принципи роботи Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» свідчить про отримання відповідачем відповідних накладних.
На підставі викладеного, з огляду на дати реєстрації податкових накладних суд дійшов висновку, що строк оплати товару поставленого за договором на загальну суму 1 547 010, 60 грн (за видатковими накладними №13 від 05.08.2020, №17 від 19.08.2020, №19 від 12.11.2020, №20 від 19.11.2020), станом на момент вирішення спору настав.
Враховуючи, що відповідачем поставлений за договором товар був оплачений лише частково, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 547 010, 60 грн (2 469 210, 60 - 922 200, 00 = 1 547 010, 60), доказів сплати якої відповідачем під час розгляду справи судом не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1547010,60 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 547010,60 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1547010,60 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача, що оскільки умовами договору не визначалися етапи (окремі партії) поставки, моментом поставки товару вважається дата поставки всієї кількості товару, відхиляються судом, адже обов'язок покупця по оплаті товару виникає з моменту прийняття товару незалежно від того, чи була поставлений весь товар чи його частина.
Щодо вимог про стягнення 3% річних в розмірі 9313, 93 грн та інфляційних втрат в розмірі 33777, 33 грн суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого за договором товару (як в частині оплати вартості товару так і в частині оплати суми ПДВ), то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат загалом є законними та обґрунтованими.
При здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (пп. 3.1 п.3).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3).
При здійсненні перевірки розрахунку індексу інфляції, нарахованого позивачем, судом встановлено, що позивачем не було враховано, що нарахування інфляційних втрат за періоди менші ніж місяць не відповідає суті відповідних нарахувань, відповідно, суд розраховував інфляційні втрати позивача за період з січня 2021 року по квітень 2021 року.
За розрахунком суду за період з січня 2021 року по квітень 2021 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 21 676, 25 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, розрахована позивачем правильно.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, щодо неправомірності нарахування процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України на суму ПДВ, з підстав їх необґрунтованості.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 1547 010, 60 грн основної заборгованості, 93113, 93 грн 3 % річних та 21676, 25 грн інфляційних втрат.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованість за поставлений товар з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат за договором, у заявленому позивачем та скорегованому судом розмірі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.
Позивач просить суд також покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000, 00 грн. Понесення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі позивач підтверджує витягом з договору № 151020-01 про надання правової допомоги від 15.10.2020, детальним описом робіт до договору та актом наданих послуг за договором від 12.05.2021, в якому в тому числі зазначено про проведення розрахунку між сторонами.
За змістом частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частини перша та друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Конституція України проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання професійної правничої допомоги (правової допомоги).
Згідно ч. 1 ст. 1, 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, яка здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є, зокрема, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Отже, надання адвокатом правої допомоги клієнту, зокрема, представництво інтересів клієнта у суді під час здійснення господарського судочинства, має здійснюватися професійно та ефективно для клієнта та його інтересів.
Адвокат зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного представництва прав та законних інтересів клієнта (ст. 7 Правил адвокатської етики).
Згідно із положеннями ст. 11 Правил адвокатської етики, зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва.
Адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
Адвокат має постійно підвищувати свій професійний рівень та кваліфікацію, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві.
Відповідно до ст. 17 Правил адвокатської етики, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.
Зі змісту акту наданих послуг за договором від 12.05.2021 вбачається, що професійна допомога надана позивачу полягала у складанні позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми. Крім того, із акту наданих послуг за договором від 12.05.2021 та детального опису робіт вбачається допущення помилок при їх складанні, зокрема, щодо особи, на користь якої складалася позовна заява.
При складанні позовної заяви адвокатом були допущені недоліки, які стали причиною залишення позовної заяви без руху, які полягали, в тому числі, в наданні необґрунтованого розрахунку позовних вимог. В подальшому, при здійсненні представництва позивача в судових засіданнях адвокат не володів матеріалами справи (посиланням на аркуші справи), відповідно, не орієнтувався в матеріалах справи, і відповідно не міг надати свої заперечення на доводи відповідача щодо невірності розрахунків позивача. В результаті, суд розглянув справу та прийняв рішення у справі на користь позивача не внаслідок професійних дій адвоката щодо надання правничої допомоги.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар, як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, та що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При цьому, згідно ч. 3 вказаної статті при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Отже, ч. 5 ст. 129 ГПК України зобов'язує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати зазначені критерії, і без заяви іншої сторони про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.
В контексті зазначеного суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку було необхідним та неминучим, і було ефективним для захисту інтересів позивача понесення позивачем адвокатських витрат в розмірі 2000, 00 грн за договором.
Суд врахував рівень професійності адвоката при здійсненні представлення інтересів позивача у даній справі, процесуальні наслідки вчинених адвокатом дій в ході розгляду справи, обставини вирішення справи на користь позивача не у причинно-наслідковому зв'язку з діями адвоката, та дійшов висновку, що в даному випадку, наявні підстави для покладення витрат на правничу допомогу позивача на відповідача лише в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 590 101, 86 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ 32, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІЛТЕКС" (вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ 80, 04080; ідентифікаційний код 43232804) 1 547 010 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч десять) грн 60 коп. основної заборгованості, 9 313 (дев'ять тисяч триста тринадцять) грн 93 коп. 3 % річних, 21 676 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн 25 коп. інфляційних втрат, 23 670 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят) грн 01 коп. судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 12 101, 08 грн інфляційних втрат - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.10.2021.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких