ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/10912/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Національного банку України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (Україна, 02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 7; ідентифікаційний код ВП: 21575489)
до Фізичної особи-підприємця Демешка Петра Григоровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
про стягнення 11 999,68 грн
Національний банк України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Демешка Петра Григоровича (далі - відповідач) про стягнення 11 999,68 грн, з яких 7 384,42 грн пені та 4 615,26 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 20-81-318 від 23.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання відповідача є: Україна, 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 43, кв. 84.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 12.07.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
27.08.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2021, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не було вручене відповідачу під час доставки та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 12.07.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
23.11.2020 між Національним банком України в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Демешком Петром Григоровичем (далі - виконавець, відповідач) було укладено Договір №20-81-318 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а виконавець виконує у межах кошторису на проєктні роботи (Додаток № 1 до цього Договору) на свій ризик власними силами, засобами, обумовлені в цьому Договорі проєктні роботи на будівництво майданчика для зберігання шламу відпрацьованих фарб (гальваношламів) на території Банкнотно-монетного двору Національного банку України, та отримує позитивний експертний звіт (далі - роботи), з дотриманням будівельних норм і правил та передає замовнику проектно-кошторисну документацію. Технічні та інші вимоги до проєктної документації, що є предметом Договору, викладені в завданні на проєктування (Додаток № 2 до Договору), що надається замовником.
За умовами пункту 2.1 Договору строк виконання робіт у повному обсязі: до 24.12.2020.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за цим Договором становить 65 932,33 грн.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що після завершення робіт виконавець передає замовнику проєктну документацію (у 4-х примірниках українською мовою) та на електронному носії у форматі PDF, кошторисну частину проєктної документації - у програмному комплексі "СТС Смета", або у файлах інформаційних блоків даних програмних комплексів, які взаємодіють з ним в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін, а також позитивний експертний звіт.
У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що здавання виконаних робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом.
За умовами підп. 6.2.2 пункту 6.2 Договору замовник має право у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов'язань за цим Договором, достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, письмово повідомивши про це виконавця у строк не менше, ніж за 20 календарних днів до дати фактичного розірвання Договору.
Відповідно до п. 7.3 Договору за прострочення терміну виконання робіт, установленого Договором, виконавець сплачує замовнику на його вимогу штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Згідно з п. 11.1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 30.06.2021.
У Додатках № 1 та № 2 до Договору сторони погодили Кошторис на проєктні (вишукувальні) роботи та Завдання на проєктування.
Як зазначає позивач, відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням, обумовлені в Договорі роботи не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу лист №81-0020/14348 від 22.02.2021, в якому наполягав на пришвидшенні темпів виконання робіт та наданні позивачу інформації щодо виконання договірних зобов'язань, який було отримано відповідачем 25.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишений ним без відповіді та задоволення.
З огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач направив відповідачу лист № 81-0020/23475 від 19.03.2021 про розірвання Договору з 15.04.2021, який було отримано відповідачем 23.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Матеріалами справи також підтверджується звернення позивача з претензією №81-0020/36482 від 27.04.2021 до відповідача на суму 11 999,68 грн, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.
З огляду на невиконання відповідачем робіт за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 7 384,42 грн пені та 4 615,26 грн штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання параграфу 4 Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Пунктами 1, 3 частини першої статті 889 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пункту 2.1 Договору відповідач зобов'язався виконати обумовлені сторонами роботи у строк до 24.12.2020.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем робіт за Договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (пункти 1, 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, на підставі підп. 6.2.2 пункту 6.2 Договору, позивач листом №81-0020/23475 від 19.03.2021 повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 15.04.2021, який було отримано відповідачем 23.03.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом перевірено розрахунки пені та штрафу і встановлено, що вони є арифметично вірними.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 7 384,42 грн пені та 4 615,26 грн штрафу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Демешка Петра Григоровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (Україна, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106) в особі Банкнотно-монетного двору Національного банку України (Україна, 02222, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 7; ідентифікаційний код ВП: 21575489) 7 384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) грн 42 коп. пені, 4 615 (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн 26 коп. штрафу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.10.2021
Суддя О.В. Нечай