Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"06" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/350/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Маріщенко Л.О.,
розглянувши матеріали заяви Фермерське господарство "РостокЗПФ" про ухвалення додаткового рішення у справ справі № 906/350/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012"
до Фермерського господарства "РостокЗПФ"
про стягнення 288 395,75 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2012" звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "РостокЗПФ" про стягнення 288 395,75 грн шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок.
Ухвалою суду від 27.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/350/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено для розгляду на 31.05.2021.
31.05.2021 позивач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 27.04.2021 не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про дату, час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Ухвалою суду від 31.05.2021 судом ухвалено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Цвіт- 2012» оригінали договорів оренди від 17.03.2014 між ТОВ «Агро-Цвіт-2012» та Ємільчинською районною державною адміністрацією, на які позивач посилається як на підставу правомірного користування ним земельної ділянки.
31.08.2021 позивач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 31.05.2021 не виконав, про причини неявки не повідомив, про дату, час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином., що підтверджується відстеженням поштових відправлень станом на 11.06.2021.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.08.2021 просив суд про залишення позову без розгляду, оскільки позивач не з'являється в судові засідання та не виконує умови ухвали суду.
Ухвалою суду від 31.08.2021 позов залишено без розгляду відповідно до п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України.
20.09.2021 від відповідача до суду надійшла заява від 06.09.2021 вих. №06/09-21 про постановляння додаткової ухвали про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з ТОВ "Агро-Цвіт-2012" на користь ФГ "РостокЗПФ" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року призначено судове засідання для розгляду питання про розподіл судових витрат на 06.10.2021. При визначенні часу для розгляду заяви, суд врахував, що згідно з вимогами частини 6 статті 130 ГПК України питання про розподіл судових витрат має бути вирішено судом протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про залишення позову без розгляду.
В судове засідання представники сторін не з'явились. Копії ухвали суду від 21.09.2021 про прийняття заяви та призначення її до розгляду в судовому засіданні направлені сторонам на їх поштові адреси. Водночас явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:" адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: с. Болярка, Новоград - Волинський район, Житомирська область. Іншої адреси відповідач не повідомляв.
Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Розглянувши заяву Фермерського господарства "РостокЗПФ" про ухвалення додаткового рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Згідно з положеннями частин 5 - 6 статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Учасники справи на підставі пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на наведені процесуальні норми сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
У своєму відзиві на позов відповідачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач становить 5 000,00 грн. Докази остаточного розміру судових витрат будуть надані суду відповідно положень ст. 129 ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Крім цього, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Водночас, положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної письмової заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або до винесення рішення, якщо справа розглядається в спрощеному порядку, а відповідні докази мають бути надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
20.09.2021 до суду від відповідача надійшла заява про постановлення додаткової ухвали про розподіл судових витрат, яка була надіслана до суду 06.09.2021.
В якості доказів понесення судових витрат заявником надано суду копії доручень №№ 4,5 від 22.04.2021 та відповідно від 20.05.2021 до договору №10 про надання правничої допомоги від 06.01.2021, копії банківських виписок про сплату коштів на рахунок АО "ЛМК", копію акту наданих послуг на суму 15 000,00 грн. (а.с.152-162)
Судом встановлено, що ордер на ім'я адвоката Леляка Я.О. на надання правової допомоги Фермерському господарству "Росток ЗПФ" від 28.05.2021 видано на підставі договору про надання правничої допомоги № 10 від 06.01.2021 з АО "ЛМК"(а.с.75).
Ордер на ім'я адвоката Романюка І.М на надання правничої допомоги Фермерському господарству "Росток ЗПФ" від 28.05.2021 видано на підставі договору про надання правової допомоги №15 від 01.03.2021, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально. (а.с.139)
У копіях доручень №№ 4,5 від 22.04.2021 та відповідно від 20.05.2021 до договору №10 про надання правничої допомоги від 06.01.2021, копіях банківських виписок про сплату коштів на рахунок АО "ЛМК", копії акту наданих послуг на суму 15 000,00 грн. зазначено договір №10 про надання правничої допомоги від 06.01.2021.
Відповідачем не надано суду жодного договору про надання правничої допомоги ні від 06.01.2021 №10, а ні від 01.03.2021 №15.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Таким чином, такої форми здійснення адвокатської діяльності як "доручення до договору про надання правової допомоги" чинним законодавством не передбачено.
З матеріалів заяви видно, що адвокатським об'єднанням надано замовнику акт про надання послуг до договору №10 від 06.01.2021 (вказаний акт підписаний замовником), однак матеріали справи не містять доказів виставлення рахунків та їх оплату, а відтак заявником не надано доказів понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Як вбачається з акту про надання послуг про правничу допомогу від 06.09.2021 виконавцем також зазначено надання послуг про участь у судовому засіданні з урахуванням транспортних витрат у господарському суді Київської області по справі № справі №911/1237/21 за позовом Бориспільської міської ради Київської області до Приватного підприємства "Фірма "Сомгіз" та Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-інженерна компанія "Нова Земля", Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енергопостачальна Компанія "Укренерго", Броварське відділення АТ "Київоблгаз", що не стосується розгляду справі №906/350/21.
Відповідно до ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
У відповідності до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Суд враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 по справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 по справі № 922/592/17, від 24.03.2021 по справі № 922/2157/20, від 09.04.2021 по справі № 924/804/20).
А проте, заявником не надано суду пояснень, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали; чи діяв позивач недобросовісно; чи пред'явив позивач необґрунтований позов; чи протидіяв він правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які однак є обов'язковими за таких умов.
Відтак, оскільки суд встановив, що заява Фермерського господарства "Росток ЗПФ" про ухвалення додаткового рішення не відповідає вимогам положень статей 129 - 130 ГПК України, зокрема є необґрунтованою, суд робить висновок, що вказану заяву необхідно залишити без задоволення, а в прийнятті додаткового рішення у справі №906/350/21 відмовити
Керуючись статтями 124 -130, 232-235 ГПК України, господарський суд,-
1. Заяву Фермерське господарство "РостокЗПФ"про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
2. В прийнятті додаткового рішення у справі №906/350/21 відмовити.
Ухала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 11.10.2021.
Суддя Маріщенко Л.О.
Друк:
1 - в справу
2,3 - сторонам