Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"30" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/697/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
до Фермерського господарства "Стужукове"
про стягнення 83 799,90 грн
ТОВ "Нор-Ест Агро" звернулося до господарського суду з позовом до ФГ "Стужукове" про стягнення 83 799,90 грн, з яких 71 326,44 грн заборгованості, 6 020,70 грн пені, 1 389,92 грн 3% річних, 5 065,84 грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору №47/20/46 постачання пакету складових для вирощування насіння сорго та викупу врожаю від 01.04.2020 в частині проведення розрахунку за отриманий товар.
Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/697/21 за правилами загального позовного провадження.
25.08.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
27.09.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника ТОВ "НОР-ЕСТ Агро". Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не направив.
Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: с. Радогоща, Лугинський район, Житомирська область, 11343. Іншої адреси відповідач не повідомляв.
Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
01.04.2020 між ТОВ "Нор - ЕСТ АГРО" (позивач/ сторона 2) та ФГ "Стужукове" (відповідач/сторона 1) укладено договір №47/20/46 (постачання пакету складових для вирощування насіння сорго та викупу врожаю).
Відповідно до п. 1.1 договору сторона 2 постачає стороні 1 товар, а саме: насіннєвий матеріал сорго, засоби захисту рослин, мікродобрива, мінеральні добрива (надалі "Пакетний товар") по ціні 11014,11 доларів з розрахунку на 1 га згідно специфікації №1 до договору.
Сторона 1 зобов'язується оплатити стороні 2 грошову суму у розмірі 60% у якості передоплати за поставлений "Пакетний товар" (п. 1.3 договору).
Грошова сума у розмірі 60% від вартості поставленого "Пакетного товару", є першою частиною оплати вартості всього "Пакетного товару" (п. 1.4 договору).
Згідно п. 1.5 договору другу частину вартості, що складає 40% від вартості всього поставленого "Пакетного товару", сторога 1 зобов'язується оплатити стороні 2, у вигляді сільгосппродукції, а саме: вирощеного у майбутньому періоді насіння сорго, врожаю 2020, яку сторона 1 зобов'язується поставити стороні 2.
Відповідно до п. 1.6 договору, сторона 1 зобов'язується поставити стороні 2, вирощений у майбутньому періоді врожай сорго 2020 року, згідно планової врожайності, яка вказується у специфікації №1.
Поставку та передачу у власність вирощеного у майбутньому періоді товару, сторона 1 передає стороні 2 у строк 5 робочих днів з моменту завершення збирання врожаю сорго, але не пізніше 20.10.2020 року (п. 1.8 договору).
Сторона 2 зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунок із стороною 1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (п. 1.9 договору).
Поставлений стороною 1 товар стороні 2, є другою частиною оплати від вартості всього поставленого "Пакетного товару" (п. 1.10 договору).
Кількість, номенклатура та ціна насіннєвого матеріалу сорго, засобів захисту рослин, мікродобрив та мінеральних добрива, які підлягають поставці за договором в складі пакету стороною 2 додатково вказуються в специфікації №1 до договору. В специфікації №1 додатково зазначається кількість гектарів під посів сорго, планова врожайність, плановий загальний валовий збір та загальна сума премії, що виплачується стороною 2 стороні 1 згідно умов даного договору ( п. 1.13 договору).
Характеристика, якісні показники, базис поставки, кількість та ціна товару, який підлягає поставці за договором додатково вказуються в специфікації №2 до договору, що буде виписана в період трьох робочих днів до моменту розпочинання поставок товару (п. 1.14 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що сплата коштів за договором здійснюється в національній валюті України, шляхом переведення коштів на банківський рахунок сторони 2, відповідно до реквізитів, зазначених у відповідному рахунку, виданому стороною 2.
Сторона здійснює оплату, у розмірі 60% вартості поставленого пакетного товару в продовж 3 (трьох) банківських днів, з моменту підписання даного договору та надання стороною 2 рахунку-фактури (п. 3.2 договору).
У випадку порушення строків поставки сторона 1 сплачує на користь сторони 2 неустойку у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки ( п. 4.2 договору).
Якщо протягом строку поставки, сторона 1 не поставить стороні 2 товар в кількості, передбаченій договором, сторона 2 має право, письмово повідомивши про це стороні 1, відмовитись від зобов'язань за цим договором в частині, що не була належним чином виконана (окрім зобов'язань з оплати товару, що був поставлений за договором) та вимагати відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, в тому числі упущеної вигоди, яка становить позитивну різницю між ціною товару, придбаного у третьої особи за ціною товару за цим договором ( п. 4.5 договору).
В випадку, якщо фактична врожайність насіння сорго буде відрізнятися від планової в сторону зменшення, у такому разі сторона 1 повертає стороні 2 суму, надлишково сплачених преміальних виплат, згідно специфікації №3 (п. 4.6 договору).
В п. 7.1 передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20 жовтня 2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від належного виконання своїх обов'язків по договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору ( п. 7.3 договору).
01.04.2020 сторонами підписана специфікація № 1 до договору у якій сторони погодили найменування товару, його ціну та кількість, а також площу землі, плановий врожай, плановий валовий збір та загальну суму преміальних.
08.04.2020 відповідач здійснив попередню оплату за товар відповідно до п.п. 1,3 та 3.2 договору у розмірі 132 189,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням №156 від 08.04.2020 на суму 83 548,12 грн, №157 від 08.04.2020 на суму 10 080,00 грн, №158 від 08.04.2020 на суму 38 651,56 грн.
Згідно видаткових накладних № 2075 від 16.04.2020 на суму 123 347,46 грн, № 2799 від 06.05.2020 на суму 15 749,40 грн, № 3349 від 15.05.2020 на суму 64 419,26 грн позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 203 516,12 грн.
Згідно п. 1.5 та п. 1.6 договору другу частину вартості поставленого товару відповідач повинен оплатити у вигляді сільгосппродукції, а саме: вирощеного у майбутньому періоді насіння сорго, врожаю 2020 та поставити її позивачу згідно планової врожайності зазначеної сторонами у специфікації №1.
Пунктом 1.8 договору передбачено, що поставку та передачу у власність вирощеного у майбутньому періоді товару, відповідач передає позивачу у строк 5 робочих днів з моменту завершення збирання врожаю сорго, але не пізніше 20.10.2020.
Однак, в порушення умов договору відповідач в установлений строк розрахунок за товар у вигляді сільгосппродукції не провів, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 71 326,44 грн.
Відповідач заперечень щодо заборгованості та доказів її сплати суду не надав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи вкладене, вимога про стягнення з відповідача 71 326,44 грн вартості отриманого та не оплаченого товару є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Також, позивачем за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці нараховано пеню у розмірі 6 020,70 грн за період з 21.10.2020 по 15.06.2021.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки відповідач сплачує на користь позивача неустойку у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення поставки.
Стаття 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 389,92 грн 3% річних за період з 21.10.2020 по 15.06.2021 та 5 062,84 грн інфляційних за період з листопада 2020 по квітень 2021.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник. який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 1 389,92 грн 3% річних та 5 062,84 грн інфляційних, суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фермерського господарства "Стужукове" (11343, Житомирська область, Лугинський район, село Радогоща, код ЄДРПОУ 33913788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (09800, Київська область,Тетіївський район, місто Тетіїв, вул. Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 38953469) - 71 326 ,44 грн заборгованості, 6 020,70 грн пені,1 389,92 грн 3 % річних, 5 062,84 грн інфляційних втрат та 2 270,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.10.21
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1 - в справу
2-позивачу на юрид. адресу (рек)
3 -відповідачу (рек.)