61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.09.2021 Справа № 905/834/21
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Бутенко П.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмут-Енергія” (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960)
про стягнення заборгованості у розмірі 2 055 963,12 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: Єфременко О.О. в режимі відеоконференції (за довіреністю)
від відповідача: Степанова О.В. (самопредставництво)
Акціонерне товариство «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія про стягнення заборгованості у розмірі 18 792 442,99 гривень, з яких: 17 259 448,58 гривень - основний борг; 1 039 936,52 гривень - інфляційні втрати; 493 057,89 гривень - 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №9014/1920-БО-6 від 25.09.2019 постачання природного газу, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а відповідач мав оплатити газ на умовах цього договору. Як стверджує позивач, відповідач оплату здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання та зумовив звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/834/21, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.06.2021 та встановлено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів, які необхідні для правильного вирішення спору.
Через канцелярію суду 25.05.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з повною його сплатою, в якості доказу зазначених обставин надав відповідні платіжні доручення.
Ухвалою суду від 01.06.2021 відкладено підготовче засідання на 23.06.2021, продовжено строк сторонам для подання суду заяв по суті справи, доказів, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.
На адресу суду 10.06.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, представник зазначив, що за даними їх бухгалтерського обліку основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» за договором постачання природного газу від 25.09.2019 №9014/1920-БО-6 погашено, тому «НАК «Нафтогаз України» проведено розрахунок сум 3 % річних та інфляційних нарахувань станом на дату остаточного розрахунку.
Враховуючи викладене, позивач просив суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2 055 963,12 гривень, з яких: 590 807,22 гривень - 3% річних, 1 465 155,90 гривень - інфляційні втрати.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового зсідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару, тощо).
Суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.
Крім того, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, просив суд повернути судовий збір сплачений за вимогу стягнення суми основного боргу за договором постачання природного газу.
Ухвалою суду від 23.06.2021 відкладено підготовче засідання на 08.07.2021, продовжено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.
На електрону пошту суду 07.07.2021 представник відповідача надіслав клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2021 відкладено підготовче засідання на 10.08.2021, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, продовжено строк сторонам для надання суду заяв по суті справи, доказів.
Ухвалою суду від 10.08.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі №905/834/21 та призначити розгляд справи по суті на 02.09.2021.
На електронну пошту суду 01.09.2021 надійшли пояснення представника відповідача, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю на підставі наступного. 29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, відповідно до якого, списанню підлягають з дня набрання чинності Закону, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 Закону. Відповідач зазначає, що заборгованість за договором погашена у повному обсязі, в матеріалах справи міститься заява позивача про зменшення позовних вимог щодо суми основного боргу. Вважає, що погашення основної частини боргу відповідачем здійснено до 01 червня 2021 року, а тому нараховані на суму основного боргу інфляційні нарахування та 3% річних підпадають під дію статті 7 ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021 та підлягають списанню.
На електронну пошту суду 02.09.2021 надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв'язку з великою завантаженістю працівників Юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України», які здійснюють представництво інтересів позивача в судових органів, визнати поважною причини неявки у судове засідання.
Ухвалою суду від 02.09.2021 відкладено розгляд справи на 30.09.2021.
В судове засідання 30.09.2021 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 30.09.2021 з'явився, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
25 вересня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (далі - Споживач) укладено Договір постачання природного газу №9014/1920-БО-6 (далі - Договір), за змістом п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на час звернення позивача до суду останній змінив найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5503,1 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 225, тис.куб.м., листопад 2019 - 905,1 тис.куб.м, грудень 2019 - 1084,1 тис.куб.м., січень 2020 - 1279,8 тис.куб.м., лютий 2020 - 1005,5 тис.куб.м., березень 2020 - 832,0 тис.куб.м., квітень 2020 - 171,6 тис.куб.м.
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 Договору).
За умовами п.3.8 Договору приймання - передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Споживач в акті приймання - передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем і той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання - передачі газу.
В акті приймання - передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Відповідно до п.3.10 Договору Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником акту приймання - передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого не підписання акту.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п.3.11 Договору).
Ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту (п.4.2 Договору).
Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.4 Договору).
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1 Договору).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п.7.1 договору).
Збитки, завдані одній із Сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою Стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) Стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України (п.7.7 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 Договору).
Додатковою угодою №1 від 28 жовтня 2019 року сторонами внесені зміни до Договору постачання природного газу №9014/1920-БО-6 від 28.10.2019, згідно яких вилучено з умов Договору п.3.13 Розділу 3 та п.5.7 Розділу 5, підпункт 8 пункту 6.2 та підпункт 4 пункту 6.3 Розділу 6, Пункт3.12 Розділу 3 викладено в новій редакції.
Розділ 4 доповнено підпунктом 4.2.1 пункту 4 у наступній редакції:
« 4.2.1 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гривень за 1000 куб.м. на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 гривень за 1000куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 гривень за 1000куб.м.».
Додатковою угодою №2 від 20 листопада 2019 року пункт 4.2 Розділу 4 Договору про постачання природного газу доповнено підпунктом 4.2.2 у наступній редакції:
« 4.2.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 899,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 гривень за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гривень за 1000 куб.м. на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 гривень за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 гривень за 1000куб.м.».
Додатковою угодою №3 від 09 грудня 2019 року пункт 4.2 Розділу 4 Договору про постачання природного газу доповнено підпунктом 4.2.3 у наступній редакції:
« 4.2.3 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гривень за 1000 куб.м. на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 гривень за 1000куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 5 320,663 гривень за 1000куб.м.».
Додатковою угодою №4 від 20 грудня 2019 року сторони доповнили пункт 4.2 Розділу 4 «Ціна природного газу» підпунктом 4.2.4 у наступній редакції:
« 4.2.4 Ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5 500,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 6 600,00 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 гривень за 1000 куб.м. на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 гривень за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 6 788,63гривень за 1000куб.м.».
Додатковою Угодою №5 від 28 січня 2020 року сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2 Розділу 4 «Ціна природного газу» та п.7.2 Розділу 7 «Відповідальність сторін» Договору про постачання газу 9014/1920-БО-6 від 25.09.2019 у новій редакції.
Так, пунктом 4.2 було передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим Договором складає 4 650,00гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 580,00 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 гривень.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 гривень за 1000куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 728,99 гривень».
Додатковою Угодою №6 від 24 лютого 2020 року з 01 лютого 2020 року викладено пункт 4.2 договору в наступній редакції: « 4.2 ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) складає 3 948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4 737,60 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 гривень.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 гривень за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59 гривень».
Додатковою угодою №7 від 23 березня 2020 року пункт 4.2 викладено в наступній редакції.
« 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) складає 3 396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4 075,20 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 гривень.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 гривень за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,19 гривень».
Додатковою угодою №8 від 23 квітня 2020 року сторони пункт 4.2 Договору виклали в наступній редакції.
« 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 2 897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 3 476,40 гривень.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 гривень за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 гривень.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 021,16 гривень за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 гривень».
Договір та додаткові угоди до нього складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
На підтвердження факту приймання-передачі природного газу позивачем надано акти приймання-передачі природного газу, зокрема за жовтень 2019 року - квітень 2020 року, відповідно до яких:
- за актом від 31.10.2019 передано 29,40500 тис. куб. м. вартістю 156 315,23 гривень;
- за актом від 30.11.2019 передано 610,27200 тис. куб. м. вартістю 3 702 781,43 гривень;
- за актом від 31.12.2019 передано 702,97100 тис. куб. м. вартістю 3 740 271,76 гривень;
- за актом від 31.01.2020 передано 772,42900 тис. куб. м. вартістю 4 425 239,56 гривень;
- за актом від 29.02.2020 передано 696,55700 тис. куб. м. вартістю 3 403 789,87 гривень;
- за актом від 31.03.2020 передано 364,30000 тис. куб. м. вартістю 1 538 873,15 гривень;
- за актом від 30.04.2020 передано 80,59200 тис. куб. м. вартістю 292 177,58 гривень.
Акти приймання - передачі природного газу підписані сторонами Договору без зауважень.
Загальна вартість газу отриманого відповідачем за Договором постачання природного газу складає 17 259 448,58 гривень.
Відповідачем вартість поставлено позивачем у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природного газу сплачена у повному обсязі, але з порушенням строку визначеного договором, чим порушив умови господарського зобов'язання та зумовив звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст. 655-697, 712 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором постачання природного газу 9014/1920-БО-6 від 25.09.2019 виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ на загальну суму 17 259 448,58 гривень, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі за жовтень 2019 року - квітень 2020 року, а відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 792 442,99 гривень, з яких: 17 259 448,58 гривень - основний борг; 1 039 936,52 гривень - інфляційні втрати; 493 057,89 гривень - 3% річних.
На адресу суду 10.06.2021 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та спір вирішується з урахуванням цієї заяви.
Представник позивача зазначив, що за даними їх бухгалтерського обліку основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» за договором постачання природного газу від 25.09.2019 №9014/1920-БО-6 погашено, тому «НАК «Нафтогаз України» проведено розрахунок сум 3 % річних та інфляційних нарахувань станом на дату остаточного розрахунку. На підставі викладеного, позивач зменшив суму позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2 055 963,12 гривень, з яких: 590 807,22 гривень - 3% річних, 1 465 155,90 гривень - інфляційні втрати.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором постачання природного газу від 25.09.2019 №9014/1920-БО-6 в загальній сумі 17 259 448,58 гривень, на підтвердження чого відповідачем надано платіжні доручення: №746 від 26.02.2021 на суму 34 000,00 гривень, №763 від 01.03.2021 на суму 122 315,23 гривень, №825 від 05.03.2021 на суму 181 000,00 гривень, №877 від 09.03.2021 на суму 193 000,00 гривень, №897 від 10.03.2021 на суму 431 000,00 гривень, №911 від 11.03.2021 на суму 533 000,00 гривень, №935 від 12.03.2021 на суму 929 000,00 гривень, №962 від 15.03.2021 на суму 661 000,00 гривень, №977 від 16.03.2021 на суму 774 781,43 гривень, №1360 від 09.04.2021 на суму 234 000,00 гривень, №1386 від 12.04.2021 на суму 779 000,00 гривень, №1397 від 13.04.2021 на суму 650 000,00 гривень, №1409 від 14.04.2021 на суму 624 000,00 гривень, №1431 від 15.04.2021 на суму 1 144 000,00 гривень, №1451 від 16.04.2021 на суму 721 000,00 гривень, №1469 від 19.04.2021 на суму 2 992 000,00 гривень, №1483 від 20.04.2021 на суму 1 151 000,00 гривень, №1503 від 21.04.2021 на суму 1 310 000,00 гривень, №1527 від 23.04.2021 на суму 1 096 000,00 гривень, №1557 від 26.04.2021 на суму 1 266 000,00 гривень, №1585 від 27.04.2021 на суму 1 433 351,92 гривень.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просить стягнути з відповідача 590 807,22 гривень 3% річних та 1 465 155,90 гривень - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за загальний період з 26.11.2019 по 26.04.2021 нараховано 3 % річних (з урахуванням оплати), в загальному розмірі 590 807,22 гривень. , а саме:
- за поставкою жовтня 2019 року за період з 26.11.2019 по 28.02.2021 в сумі 5 901,62 гривень,
- за поставкою листопада 2019 року за період з 27.12.2019 по 15.03.2021 в сумі 134 060,14 гривень,
- за поставкою грудня 2019 року за період з 28.01.2020 по 15.04.2021 в сумі 135 461,94 гривень,
- за поставкою січня 2020 року за період з 26.02.2020 по 19.04.2021 в сумі 151 708,62 гривень,
- за поставкою лютого 2020 року за період з 26.03.2020 по 25.04.2021 в сумі 109 699,11 гривень,
- за поставкою березня 2020 року за період з 28.04.2020 по 26.04.2021 в сумі 45 921,32 гривень,
- за поставкою квітня 2020 року за період з 26.05.2020 по 26.04.2021 в сумі 8 054,47 гривень.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірено за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок заявлених 3% річних та встановлено, що позивачем вірно визначені періоди таких нарахувань по кожному зобов'язанню окремо та він відповідає фактичним обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично вірним.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 1 465 155,90 гривень за загальний період з грудня 2019 по березень 2021 роки а саме:
- за поставкою жовтня 2019 року за період з грудня 2019 року по лютий 2021 року в сумі 10 924,04 гривень,
- за поставкою листопада 2019 року за період з січня 2020 року по лютий 2021 року в сумі 274 776,07 гривень,
- за поставкою грудня 2019 року за період з лютого 2020 року по березень 2021 року в сумі 337 705,30 гривень,
- за поставкою січня 2020 року за період з березня 2020 року по березень 2021 року в сумі 414 068,28 гривень,
- за поставкою лютого 2020 року за період з квітня 2020 року по березень 2021 року в сумі 288 949,64 гривень,
- за поставкою березня 2020 року за період з травня 2020 року по березень 2021 року в сумі 117 385,75 гривень,
- за поставкою квітня 2020 року за період з червня 2020 року по березень 2021 року в сумі 21 346,82 гривень.
Щодо вказаних позовних вимог, суд виходить з наступного:
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас, 29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Як зазначалося вище, за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався у повному обсязі. Згідно платіжним доручень, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що остаточний розрахунок за договором № 9014/1920-БО-6 від 25.09.2019 стався у передбачені Законом часові рамки.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (дата набрання чинності 29.08.2021), вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 590 807,22 гривень, інфляційних витрат у сумі 1 465 155,90 гривень, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на підставі договору постачання природного газу №9014/1920-БО-6 від 25.09.2019, задоволенню не підлягають оскільки оплата зобов'язань вказаний період була здійснена до 01.06.2021.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 30 839,45 гривень підлягають віднесенню на позивача у зв'язку із відмовою у задоволені позовних вимог.
Крім того, суд зазначає, що питання щодо повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог буде вирішено у відповідній ухвалі суду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія” про стягнення заборгованості у розмірі 2 055 963,12 гривень - відмовити.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 30.09.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021.
Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960).
Суддя С.М. Фурсова