"04" жовтня 2021 р. м. Харків Справа № 917/1677/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.
та представників сторін:
позивача - Верхацький І.В. (свідоцтво КС №6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-335 від 22.12.2020);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вх.№1269П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 (повний текст якого складено та підписано 17.03.2021 суддею Тимощенко О.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області) у справі № 917/1677/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз", м. Лубни,
про стягнення 296 572 557,93 грн. заборгованості, -
22.10.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" про стягнення 296 572 557,93 грн. заборгованості.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив розрахунки за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 у справі №917/1677/20 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 296572557,93 грн. заборгованості за договором №18-526-Н від 20.11.2018 року, 735700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 у справі №917/1677/20 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "ТД "Лубнигаз" про стягнення 296572557,93грн заборгованості, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "ТД "Лубнигаз" про стягнення заборгованості відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається, що місцевим судом порушено норми процесуального права та безпідставно відкрито провадження у справі, оскільки вважає, що апеляційну скаргу підписано представником, яким не мав відповідних процесуальних повноважень. Вказує, що позовну заяву підписано та подано представником АТ "НАК "Нафтогаз" Петруком Я.Ю. На підтвердження повноважень щодо здійснення представництва інтересів АТ "НАК "Нафтогаз" в господарському судочинстві Петрука Я.Ю. до позовної заяви додано лише копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.04.2018 року та довіреність АТ "НАК "Нафтогаз" №14-167 від 25 квітня 2019 року. Водночас відповідно до ст. ст. 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності не допускається, окрім випадків, передбачених ч. 2 ст. 27 цього Закону. Отже, на думку відповідача Петрук Я.Ю. не надав належних документів на підтвердження його повноважень здійснювати представництво інтересів АТ "НАК "Нафтогаз" у суді. Посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №817/66/16.
Крім того, вважає, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін, надавши перевагу у здійсненні процесуальних прав позивачу, обмеживши процесуальні права відповідача.
Апелянт зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року, додаткові угоди №№1-16 до нього, а також акти приймання-передачі природного газу за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року включно підписані від імені відповідача неуповноваженою особою в. о. директора Лохвицькою Оксаною Григорівною. Сума договору купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року та укладених в подальшому додаткових угод, перевищує 500 000 грн. Пункт 8.6.4 Статуту відповідача в редакції, затвердженій наглядовою радою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Лубнигаз”, протокол №13/14 від 05.12.2014, передбачає, що директор має право вчиняти правочини, що не перевищують 500 000,00 грн. з одним контрагентом, та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банків. Статутом відповідача у новій редакції затверджено протоколом загальних зборів учасників товариства №1 від 19 листопада 2019 року знято обмеження щодо вчинення директором правочинів від імені товариства (п.9). Загальними зборами учасників товариства згода на укладення вказаного правочину виконуючій обов'язки ОСОБА_1 не надавалася. Відтак, на думку відповідача, виконуюча обов'язки директора Лохвицька Оксана Григорівна на час підписання договору №18-526-Н від 20.11.2018 року, додаткових угод до нього та актів приймання-передачі природного газу за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року, не мала необхідного обсягу повноважень.
Апелянт заперечує отримання від позивача у період з листопада 2018 року по листопад 2019 року газу в обсягах зазначених у договорі, додаткових угодах та актах прийому передачі. Відповідач посилається на те, що позивачем не надані належні та допустимі докази наявності у власності відповідача природного газу у обсязі, заявленому позивачем. Сама наявність договірних відносин не є підтвердженням факту постачання природного газу без доведеності руху активів, а саме, підписаних уповноваженими особами актів приймання-передачі, що виключає можливість виникнення у відповідача права власності на природний газ в обсязі заявленому позивачем. До актів приймання-передачі природного газу не додавалися жодні документи на підтвердження зазначених обсягів природного газу. На момент підписання актів представники сторін не могли переконатися, що зазначені в них обсяги реально були поставлені. Отже, на думку відповідача, акти приймання-передачі не є беззаперечними доказами обсягів передачі покупцю природного газу у зазначених об'ємах. За даними відповідача в період з листопада 2018 року по листопад 2019 року включно ним всього отримано від позивача природний газ на загальну суму 254267890,99 грн. і зазначена сума повністю сплачена відповідачем. За таких обставин, нарахування заборгованості за вказаний період є безпідставним.
Також відповідач вказує на те, що на нього, як на газопостачальне підприємство, були покладені спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу, на території у межах ліцензованої території діяльної ПАТ "Лубнигаз". Відповідач, як постачальник природного газу, на підставі наданої Операторм ГРМ інформації щодо обсягу спожитого газу здійснює нарахування оплати за спожитий природний газ. В період з серпня по жовтень 2020 року відповідачем було здійснено чергове звіряння фактичного об'єму (обсягу) споживання природного газу за даними Оператора ГРМ та проведення відповідного перерахунку споживачам. Під час такого звіряння у деяких побутових споживачів виявлено різницю між показаннями фактично використаних побутовими споживачами обсягів природного газу та даними раніше наданими безпосередньо Оператором ГРМ по споживачам. Виявлена розбіжність між наданими раніше та фактично встановленими показаннями лічильників споживачів дає обґрунтовані підстави вважати, що обсяги споживання природного газу населенням завищені внаслідок донарахування та обліку газу за плановими величинами середньомісячного споживання газу. В свою чергу, збільшиться різниця між обсягами газу придбаними відповідачем у позивача та обсягами газу, реально розподіленим Оператором ГРМ для населення. Протягом листопада 2018 - липня 2019 років відповідач закуповував природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників виключно у позивача. Із прийняттям Кабінетом Міністрів України ряду постанов "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 року та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з постановою КМУ №143 від 27.02.2019 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2021 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Ільїн О.В., суддя Шутенко І.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у справі №917/1677/20, призначено справу до розгляду на 17.06.2021.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Ільїна О.В., який входив до складу судової колегії, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.
15.06.2021 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (вх.№6934).
17.06.2021 представник відповідача надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6998), в якому просить зупинити провадження у справі №917/1677/20 до набрання законної сили судовим рішення у справі №539/2270/21 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Лубнигаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України", третя особа по справі директор ТОВ "Лубнигаз" Лохвицька О.Г. про визнання недійсним правочину.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.06.2021 оголошено перерву.
Згідно розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2021 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Слободіна М.М. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.
02.08.2021 суддями Крестьяніновим О.О., Тарасовою І.В., Шевель О.В. заявлено про самовідвід від участі у розгляді справи №917/1677/20.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 задоволено заяви суддів Крестьянінова О.О., Тарасової І.В. та Шевель О.В. про самовідвід у справі №917/1677/20, а вказану справу передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 у зв'язку з самовідводом головуючого судді Крестьянінова О.О., суддів Тарасової І.В. та Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 справу №917/1677/20 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "20" вересня 2021 р. об 11:30 год.
17.09.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10848) у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, надавши відповідні докази.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 04.10.2021 о 14:00 год.
У зв'язку зі зборами суддів 04.10.2021, розгляд справи перенесено на 16:00 год.
В судове засідання з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11467 від 04.10.2021), в обґрунтування якого посилається на погіршення стану здоров'я. Просить визнати поважною неявку представника та відкласти розгляд справи на іншу дату.
Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання відповідача та вважає його затягуванням розгляду справи.
Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог пункту 11 статті 270 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а позицію відповідача достатньо повно викладено в апеляційній скарзі, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в клопотання, а 04.10.2021 є останнім днем строку розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.
В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що на теперішній час в провадженні Лубенського міськрайонного суду Полтавської області перебуває судова справа №539/2270/21 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ТД «Лубнигаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України», третя особа по справі директор ТОВ «ТД «Лубнигаз» Лохвицька О.Г. про визнання недійсним правочину. Дана обставина підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі №539/2270/21 від 09 червня 2021 року.
Зазначає, що позовною вимогою у зазначеній справі є визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018р. та додаткових угод до нього №№ 1-16. Вказана обставина підтверджується копією позовної заяви.
На думку відповідача, в даному випадку вбачається та обставина, що справи №917/1677/20 та №539/2270/21 є пов'язаними, оскільки задоволення позову у справі №539/2270/21 (визнання недійсними договору купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018р. та додаткових угод до нього №№ 1-16) повністю виключить можливість задоволення позову у даній справі № 917/1677/20 (стягнення заборгованості, що виникла на підставі вищезазначеного спірного правочину).
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За приписами ч. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Визначальним є встановлення, які саме обставини входять до предмету доказування у межах заявлених позовних вимог у справі та чи має суд можливість встановити саме ці обставини самостійно, або вони встановлюються іншим судом в іншій справі.
Встановлення лише факту взаємопов'язаності справ не є достатнім для прийняття рішення щодо зупинення провадження у справі до розгляду іншої.
Предметом позову у справі №917/1677/20 є вимога Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" грошових зобов'язань з розрахунків за отриманий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року.
Судом досліджено копію позовної заяви б/н від 03.06.2021 ТОВ «Донбаський експертний центр» до ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" про визнання договору купівлі-продажу та додаткових угод до нього недійсними, зі змісту якої вбачається, що ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" просить суд визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 та додаткові угоди до нього.
Вимоги у зазначеній справі мотивовані вчиненням директором спірного правочину з перевищенням повноважень.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09.06.2021 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №539/2270/21.
Таким чином, предметом позову у справі №539/2270/21 є визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року та додаткових угод до нього.
Приписами статті 234 Господарського процесуального кодексу України передбачений обов'язок суду зазначити у мотивувальній частині ухвали обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали, зокрема щодо неможливості розгляду справи.
Враховуючи положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду 11.01.2021 року у справі № 904/8122/17, від 20.01.2021 року у справі № 906/129/20, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.
Клопотання відповідача не містить наведеного обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, а саме, відповідач взагалі не навів конкретних обставин, які входять до предмету доказування у межах позовних вимог справи №917/1677/20, та які одночасно можуть бути з'ясовані виключно у межах справи №539/2270/21.
Як виходить з тексту клопотання, останній обґрунтовуючи свої вимоги, обмежився викладенням фактів, які наведені вище, та зазначив, що у справі №917/1677/20 позивачем Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягуються з ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" грошові кошти, а визнання судом по справі №539/2270/21 спірного договору недійсним суттєво вплине на обсяг прав та обов'язків сторін по справі №917/1677/20. Іншого не наведено.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на предмет позовних вимог у справі №917/1677/20, обставини, що підлягають доведенню у межах цієї справи, полягають у встановленні факту наявності заборгованості, яка виникла за вказаним договором, її розміру та порушення відповідачем строку її оплати.
На суд в межах розгляду вказаної справи не покладений обов'язок визначати наявність підстав для визнання договору недійсним, судом застосовується презумпція правомірності правочину, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, визначена у ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно, у разі відсутності доказів на спростування презумпції правомірності договору (рішення суду про визнання його недійсним, що наявне на момент розгляду справи) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
З огляду на вищезазначене, відповідачем не зазначено, а із матеріалів справи не вбачається, яким саме чином з'ясування обставин в процесі розгляду справи №539/2270/21, унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у цій справі.
Наявні у справі №917/1677/20 докази, на думку колегії суддів, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до розгляду справи №539/2270/21 відсутня, а отже відсутні підстави для задоволення заяви про зупинення провадження по справі.
Судова колегія зазначає, що у разі визнання у подальшому договору у судовому порядку недійсним зацікавлена сторона має право на перегляд рішення суду про стягнення заборгованості, підставою виникнення якої було невиконання такого правочину, за нововиявленими обставинами.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (покупець, відповідач) укладено договір №18-526-Н купівлі-продажу природного газу (далі - договір, том 1, арк. с. 36-40).
До Договору між сторонами було укладено додаткові угоди №1-№26 (том 1, арк. с. 41-69).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- продавець зобов'язується передати покупцеві у 2018 році (у 2019 році в редакції додаткової угоди №2) природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору та п. 1.1. Договору в редакції додаткової угоди №2);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу (п. 6.1 Договору);
- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п. 9.3. Договору).
На виконання умов Договору, позивач в період листопад 2018 року - липень 2020 року (включно) передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 713 137 800,97 грн., що підтверджується належним чином оформленими сторонами актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2018 року на загальну суму 74 910 778,27 грн., від 31.12.2018 року на загальну суму 92 869 907,57 грн., від 31.01.2019 року на загальну суму 107 064 542,26 грн., від 28.02.2019 року на загальну суму 79 123 630,99 грн., від 31.03.2019 року на загальну суму 68 664 159,08 грн., 30.04.2019 року на загальну суму 32 749 335,00 грн., від 30.05.2019 року на загальну суму 14 053 273,18 грн., від 30.06.2019 року на загальну суму 9 168 097,25 грн., від 31.07.2019 року на загальну суму 7 443 918,34 грн., від 31.08.2019 року на загальну суму 8 512 445,10 грн., від 30.09.2019 року на загальну суму 10 306 322,02 грн., від 31.10.2019 року на загальну суму 18 823 389,58 грн., від 30.11.2019 року на загальну суму 42 260 177,08 грн., від 31.12.2019 року на загальну суму 45 201 157,45 грн., від 31.01.2020 року на загальну суму 49 313 899,68 грн., від 29.02.2020 року на загальну суму 24 067 044,14 грн., від 31.03.2020 року на загальну суму 14 267 407,03 грн., від 30.04.2020 року на загальну суму 6 445 473,20 грн., від 31.05.2020 року на загальну суму 4 514 930,40 грн., від 30.06.2020 року на загальну суму 1 620 084,54 грн., від 31.07.2020 року на загальну суму 1 757 828,81 грн. (завірені копії наявні у матеріалах справи, том 1, арк. с. 70-90).
За отриманий від позивача природний газ відповідач розрахувався лише частково на суму 4 788 286 109,40 грн., що підтверджується виписками по рахунку ( том 1, арк. с. 93-250, том 2, арк. с. 1-250, том 3, арк. с. 1-250, том 4, арк. с. 1-250, том 5, арк. с. 1-184). Несплаченою залишається заборгованість в сумі 296 572 557,93 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача (том 1, арк. с. 9-20).
Наведені обставини стали підставою для звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року в сумі 296 572 557,93 грн..
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Колегія суддів вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання вимог Договору у період з листопада 2018 року - липень 2020 року (включно) було передано відповідачу природний газ на загальну суму 713 137 800,97 грн. Відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором, оплатив отриманий природний газ лише частково в сумі 4 788 286 109,40 грн. і заборгованість останнього складає 296 572 557,93 грн.
Заперечень щодо неврахування позивачем часткових проплат відповідача останній не надав, на наявність таких не посилався.
Факт наявності заборгованості підтверджується належними доказами (договором, актами приймання-передачі природного газу, виписками про часткову оплату).
Щодо повноважень Лохвицької О.Г. на укладання спірного договору, судова колегія зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи повноваження в. о. директора ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" Лохвицької О.Г. на укладання договору купівлі-продажу природного газу №18-526-Н від 20.11.2018 року, додаткових угод №№1-16 до нього, а також актів приймання-передачі природного газу за період: листопада 2018 р. по листопад 2019 р. підтверджуються наступними документами: статутом ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз", протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" №6 від 06.11.2018 року, наказом про призначення тимчасово виконуючого обов'язки №7 від 07.11.2018 року, копією паспорту та ідентифікаційного номеру громадянина ОСОБА_1 , фінансовою звітністю за 2017 рік, випискою з ЄДР юридичних осіб ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" станом на 09.11.2018 рік (том 6, арк. с. 49-63).
Як свідчать матеріали справи, згідно протоколу №6 від 06.11.2018 p. ТОВ "Торговий дім "Лубнигаз" було прийняті рішення про надання повноважень тимчасово виконуючому обов'язки директорі відповідача Лохвицькій Оксані Григорівні укладати від імені Товариства договори (угоди) на придбання та реалізацію природного газу без урахування обмежень встановлених пунктом 8.6.4. статуту товариства.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Апеляційним судом встановлено, що договір купівлі-продажу не визнавався недійсним, відтак договір є чинними та в силу ст. 204 ЦК України є правомірним, та підлягає виконанню сторонами.
Заперечення апелянта стосовно обсягів отриманого від позивача природного газу зазначених у договорі, додаткових угодах та актах прийому передачі відхиляються колегією суддів, з огляду на таке.
Згідно з п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 передача газу за цим Договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому зокрема зазначаються обсяги природного газу, визначені покупцем (заявка покупця) згідно з п. 2.1. цього Договору.
У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщені покупця обсяги відрізняються від обсягів визначених в пункті 2.1. цього Договору), продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього Договору в частині передачі природного газу.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі.
У пункті 3.3. Договору у редакції додаткової угоди №1 сторони погодили, що покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою два примірники акта приймання-передачі природного газу де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Обсяги газу, зазначені продавцем в торговому сповіщенні згідно пункту 2.1. та 3.2. цього договору, можуть відрізнятися від обсягів газу, фактично відібраних покупцем за цим договором і визначених ним в акті-приймання передачі природного газу. При цьому, підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про повне виконання продавцем своїх зобов'язань в частині передачі газу за цим договором.
Відповідно до п. 3.6. Договору коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим договором, оформлюється покупцем у вигляді заявки.
Отже, умовами договору сторони погодили, що саме покупець (відповідач) не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, подає продавцеві (позивачу) підписані та скріплені печаткою два примірники акта приймання-передачі природного газу де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Факт передачі позивачем відповідачу природного газу за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін, без будь-яких зауважень щодо обсягу поставленого (спожитого) газу, вартості за одиницю товару та загальної його вартості за відповідний місяць (арк. справи 70-90, том 1).
Інші заперечення відповідача, зокрема, і щодо різниці між обсягами газу придбаними відповідачем у позивача та обсягами газу, реально розподіленим Оператором ГРМ для населення виходять за межі позовних вимог і стосуються господарської діяльності відповідача з іншими контрагентами, тоді як предметом спору у даній справі є виключно заборгованість за договором, укладеним між позивачем та відповідачем.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.
Щодо доводів апелянта про відсутність відповідних процесуальних повноважень у представника АТ "НАК "Нафтогаз" Петрука Я.Ю. на підписання позовної заяви, судова колегія зазначає про таке.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження повноважень щодо здійснення представництва інтересів АТ "НАК "Нафтогаз" в господарському судочинстві Петрука Я.Ю. до позовної заяви додано лише копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 26.04.2018 року та довіреність АТ "НАК "Нафтогаз" №14-167 від 25 квітня 2019 року. Водночас відповідно до ст. ст. 26 та 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності не допускається, окрім випадків, передбачених ч. 2 ст. 27 цього Закону. Отже, на думку відповідача Петрук Я.Ю. не надав належних документів на підтвердження його повноважень здійснювати представництво інтересів АТ "НАК "Нафтогаз" у суді, а тому поданий ним позов підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 226 ГПК України. Крім того на підтвердження обґрунтувань свого клопотання відповідач також посилається на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №817/66/16.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи ( частина 2 статті 162 ГПК).
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Статтею 16 ГПК передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, з 01.01.2019 року представництво у суді першої інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016 року, має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Водночас, в господарському процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до вимог процесуального законодавства в господарському суді повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписана представником Петруком Я.Ю.
Повноваження адвоката Петрука Я.Ю., як представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підтверджено доданою до позовної заяви та наявною у матеріалах справи довіреністю №14-167 від 26.04.2019 року (том 1, арк. с. 91), виданою Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Голови правління Коболєва Я.Ю., який діє на підставі статуту, на ім'я адвоката Петрука Я.Ю., що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6591/10 виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 26 квітня 2018 року №57 та на підставі договору про надання правової допомоги від 22.04.2019 року №14/414/19. Зміст довіреності свідчить, що її видано Петруку Я.Ю., для представництва інтересів позивача з наданням відповідного обсягу повноважень, зокрема права на пред'явлення позову. Крім того, матеріали справи містять завіреною копією Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6591/10 виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 26 квітня 2018 року №57 на ім'я Петрука Я.Ю. (том 1, арк. с.92).
Отже, довіреність, яка видана відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із довіреністю чинна редакція Господарського процесуального кодексу України не вимагає.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 року у справі №904/151/20.
З огляду на викладене вище, позовну заяву у справі підписано особою, яка мала право її підписувати.
Наведене не суперечить позиції ВС, наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі №817/66/16 (в адміністративному судочинстві), на яку посилається відповідач.
При цьому, як вже зазначалося вище, судами врахована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2020 року у справі №904/151/20 щодо повноважень представника в господарському процесі.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, судова колегія констатує, що жодних процесуальних порушень судом першої інстанції при розгляді справи не допущено.
Відповідачем подавались відзив на позовну заяву та заперечення.
З матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судомо оголошено протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позовну заяву. В зазначених документах Відповідач детально виклав свою позицію по справі.
В матеріалах справи також містяться подані відповідачем клопотання (без ЕЦП).
Таким чином, судом першої інстанції були створені належні та рівні процесуальні умови для сторін з метою доведення позиції та аргументів у справі. Окрім того, розгляд справи неодноразово відкладався.
В подальшому, відповідач змінив свого представника, який на стадії розгляду справи по суті подавав клопотання, зокрема про залучення третіх осіб, про проведення експертизи, про витребування доказів, про залишення позову без розгляду, заявив зустрічний позов та відводи.
Таким чином, аргументи відповідача щодо порушення місцевим судом норм процесуального права не заслуговують на увагу.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 у справі №917/1677/20 слід залишити без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2021 у справі №917/1677/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11.10.2021.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.І. Терещенко
Суддя І.А. Шутенко