ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 жовтня 2021 року Справа № 903/310/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Гудак А.В.,
суддя Грязнов В.В.,
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Грабовецький О.Б. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі № 903/310/21 (суддя Дем'як В.М., м.Луцьк, повний текст складено 02.08.2021)
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ДУБНІВСЬКА 12», м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС», м. Луцьк
про стягнення 75 579,94 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” про стягнення 75 579,94 грн., з них: заборгованість в розмірі 62 139, 76 грн., 3% річних від простроченої суми - 4 126,47 грн., індекс інфляції - 9 283,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення №10/08/16-01 від 01.07.2016, в частині своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі № 903/310/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” - 60 806,30 грн заборгованості в т.ч.: 47404,60 грн. - основного боргу, 4117,99 грн. - 3%річних, 9283,71 грн.- індексу інфляції та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 7200 грн. витрат на оплату правничої допомоги. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 26 липня 2021 р. по справі №903/310/21 та ухвали нове яким в задоволенні позовних вимог ОСББ «ДУБНІВСЬКА,12» до ТОВ «ТЦ Плюс» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що з березня 2018 позивач, всупереч Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016, належним чином не надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території про, що свідчить відсутність належних чином направлених актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на адресу відповідача.
Однак, відповідач на виконання умов Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016 своєчасно і в повному розмірі оплачував позивачу кошти за усі виконані роботи (надані послуги), за які позивачем виставлялися рахунки та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), на яких міститься підписи уповноважених осіб сторін Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016 та відтиски їх круглих печаток. Оплати підтверджуються платіжними дорученнями №154 від 27.02.2018, №160 від 07.03.2018, №42 від 21.04.2021
На думку скаржника Господарським судом Волинської області не було надано правової оцінки тому, що подання позовної заяви від імені позивача його представником (Семенюк П.А.) було здійснено без належних на те у нього повноважень. Не досліджено виконання позивачем умов Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016. Акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом виконання позивачем умов Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016. Встановлюючи розмір плати, яку мав сплачувати відповідач позивачу за обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будинку по вул. Дубнівська, 12, місцевим господарським судом не враховані умови Договору №10/08/16-01 від 01.07.2016 (додатку № 1 до нього), порядок та форму, в якій мали вчинятися зміни до цього договору в частині зміни розміру такої оплати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
17 вересня 2021 року від ОСББ «ДУБНІВСЬКА 12» надійшов відзив в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «ТЦ ПЛЮС» на рішення господарського суду Волинської області від 26.07.2021 р. в справі № 903/310/21 відмовити повністю. Судові витрати, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становлять витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3500,00 грн., а тому просить дані судові витрати покласти на апелянта.
22 вересня 2021 року на адресу суду від ТОВ "ТЦ ПЛЮС" надійшло клопотання в якому просить суд здійснити розгляд апеляційної скарги ТОВ "ТЦ ПЛЮС" по справі №903/310/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач, посилається на те, що суд першої інстанції взагалі не здійснив дослідження доказів на підтвердження позовних вимог позивача, що фактично суперечить ряду правових позицій Верховного Суду тим самим ставши виключно на сторону позивача в якого фактично відсутні докази на підтвердження позовних вимог у зв'язку з чим виникає необхідність перевірки наявності відповідних доказів та їх дослідження в судовому засіданні.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року клопотання ТОВ "ТЦ ПЛЮС" про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, задоволено та розгляд апеляційної скарги призначено на 07 жовтня 2021 року.
08 жовтня 2021 року від представника ТОВ «ТЦ Плюс» адвоката Грабовецького О.Б. надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №903/310/21.
В судовому засіданні 07.10.2021 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав відповідні пояснення. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 26 липня 2021 р. по справі №903/310/21 та ухвалити нове яким в задоволенні позовних вимог ОСББ «ДУБНІВСЬКА 12» до ТОВ «ТЦ Плюс» про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.
В судове засідання 07.10.2021 ОСББ «ДУБНІВСЬКА 12» свого представника не направило.
З відстеження через веб-сайт «Укрпошта» поштового відправлення №3300105403660 яким було направлено на адресу позивача ухвала суду від 27.09.2021 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане поштове відправлення не вручено із причин «Повернення за зворотною адресою: без зворотнього конверту»
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане поштове відправлення надіслано судом на адресу: вул.Дубнівська, 12, м.Луцьк, Волинська область, 43010, яка вказана позивачем в позовній заяві, у відповіді на відзив та відзиві на апеляційну скаргу (а.с.1, 81, 165).
Поряд з цим, у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучений до матеріалів у розділі місцезнаходження юридичної особи зазначена вищевказана адреса позивача.
Будь-якої іншої адреси для листування з позивачем матеріали справи не містять.
Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом пунктів 3, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Водночас, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, яка відповідає юридичній адресі, вказаній в ЄДРПОУ, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №44/227-б, від 11.06.2020 у справі №916/3200/17, від 22.07.2021 у справі №920/938/20.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ОСББ «ДУБНІВСЬКА 12».
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» в судовому засіданні 07.10.2021, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» слід задовольнити частково, а Рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 скасувати в частині стягнення 60 806,30 грн. заборгованості в т.ч.: 47404,60 грн. - основного боргу, 4117,99 грн. - 3%річних, 9283,71 грн.- індексу інфляції та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 7200 грн. витрат на оплату правничої допомоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2016 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” (балансоутримувач будинку) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” (орендар) укладено договір про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01(а.с.11-12).
Згідно п.1.1. договору балансоутримувач будинку забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будинку, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 12, а також утримання прибудинкової території, а Орендар будинку бере участь у витратах балансоутримувача будинку на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цьому будинку. Орендар будинку є орендарем приміщення, загальною площею 1939,4 кв.м., яке розміщене в будинку № 12 на вулиці Дубнівській у місті Луцьку.
Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується вносити плату, визначену Додатком на обслуговування та ремонт будинку та на утримання прибудинкової території на рахунок Балансоутримувача будинку відповідно до загальної площі приміщення (п.2.2.7. Договору).
Даний договір набирає чинності з дня його укладення строком на 1 рік з подальшою пролонгацією, крім випадків, зазначених у п.5.2. цього договору (п.5.1. договору).
Згідно п.5.3 договору, балансоутримувач має право вносити зміни до цього договору в односторонньому порядку лише у випадках зміни розмірів внесків на утримання будинку, затверджених співвласниками у встановленому законодавством порядку.
В додатку № 1 до договору сторони передбачили, що площа користування приміщенням орендаря становить 1023,29 кв.м. та розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території становить в розмірі 818,62 грн., починаючи з 01.07.2016(а.с. 13).
Згідно загальних зборів ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” оформлених протоколом від 23.10.2017 затверджено розмір внеску на утримання будинку в розмірі 3,55 грн. за 1 кв.м. (а.с.14-17).
Відповідно до протоколу засідання правління ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” оформленого протоколом від 17.09.2019 ТОВ “ТЦ Плюс” було погоджено сплату внесків на утримання будинку в розмірі 3,55 грн. за 1 кв.м. з розрахунку 717,3 кв.м. площі приміщення відповідача (а.с.18-21).
Згідно загальних зборів ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” оформлених протоколом від 05.08.2020 затверджено новий розмір внеску на утримання будинку в розмірі 5,60 грн. за 1 кв.м.(а.с. 22-24)
Позивач зазначає, що договір на даний час є дійсним для обох сторін з тарифом, який почав діяти з листопада 2017 р., а саме:
з 01.07.2016 - 3,55 грн. за 1 м.кв. нежитлового приміщення (площею 1023,29 кв.м.) загальною вартістю 3632,68 грн. за один календарний місяць.;
з 01.09.2019 - 3,55 грн. за 1 м.кв. нежитлового приміщення (площею 717,3 кв.м.) загальною вартістю 2546,42 грн. за один календарний місяць.;
з 01.08.2020 - 5,60 грн. за 1 м.кв. нежитлового приміщення (площею 717,3 кв.м.) загальною вартістю 4016,88 грн. за один календарний місяць.
Поряд з цим, позивач зазначає, що відповідач за період з травня 2018 - квітень 2021 здійснював оплату внесків за утримання будинку але частково.
Враховуючи вищевикладене, несплата відповідачем внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період травень 2018 - квітень 2021 у розмірі 62 139,76 грн. стала підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі № 903/310/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” - 60 806,30 грн. заборгованості в т.ч.: 47404,60 грн. - основного боргу, 4117,99 грн. - 3%річних, 9283,71 грн.- індексу інфляції та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 7200 грн. витрат на оплату правничої допомоги.
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, заборгованість відповідача за період травень 2018 - квітень 2021 в розмірі 47 404,60 грн.
Однак, колегією суддів встановлено, що вищезазначені висновки суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до п. 5, п. 6 та п. 8 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучі, огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
В ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вказано, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
В ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
В ч. 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до абз. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до ч. 14 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Відповідно до ст. 15 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з абз. 4 та 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частиною 1 статті 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Частиною 2 статті 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів відповідно до приписів ч. 1 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Обов'язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ. Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 року у справі № 910/11312/17.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
З матеріалів справи встановлено, що 01 липня 2016 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” (балансоутримувач будинку) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” (орендар) укладено договір про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення №10/08/16-01.
Згідно п.1.1. договору балансоутримувач будинку забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будинку, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 12, а також утримання прибудинкової території, а Орендар будинку бере участь у витратах балансоутримувача будинку на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цьому будинку. Орендар будинку є орендарем приміщення, загальною площею 1939,4 кв.м., яке розміщене в будинку № 12 на вулиці Дубнівській у місті Луцьку.
Орендар не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язується вносити плату, визначену Додатком на обслуговування та ремонт будинку та на утримання прибудинкової території на рахунок Балансоутримувача будинку відповідно до загальної площі приміщення (п.2.2.7. Договору).
Поряд з цим, сторони підписали додаток №1 до вказаного договору, згідно якого площа користування приміщення становить 1023,29 кв.м., а розмір внеску на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій власниками нежитлових приміщень становить всього - 818,62 грн.
Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 р. №2454-VIII (зі змінами) до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Частиною 1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Сторони доказів припинення дії договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01 від 01.07.2016р. або його розірвання у встановленому порядку не надали, отже договір є чинним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01 від 01.07.2016р. недійсним сторони суду не надали.
За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що з 01 липня 2016 розмір внесків згідно додатку №1 до договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01 від 01.07.2016р. становить 818,62 грн.
Вказане також підтверджується, зокрема твердженнями позивача у позовній заяві та доказами оплати відповідачем внесків на утримання будинку та прибудинкової території згідно рахунку №ОБ-0000001 від 4.01.2018 р. та рахунку №ОБ-0000002 від 1.02.2018 р. (платіжне доручення №154 від 27.02.2018 року на суму 818,62 грн. за січень 2018 року; платіжне доручення №160 від 07.03.2018 року на суму 818,62 грн. за лютий 2018 року) (а.с. 53-54).
Поряд з цим, відповідач погоджується, що ним з березня 2018 року не здійснювалось оплата внесків за період березень 2018 року - серпень 2019 року, згідно вказаного договору
Водночас, в матеріалах справи наявні докази сплати даної заборгованості за вказаний період згідно платіжного доручення №42 від 21.04.2021 року на суму 14 735,16 грн. (818,62 грн. х 18 місяців = 14 735,16 грн.) з призначенням платежу: "оплата заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2018 р. по серпень 2019 р. без ПДВ."
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на виконання умов договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення №10/08/16-01 від 01.07.2016р. було погашена заборгованість по внескам за період з березня 2018 р. по серпень 2019 р. з розрахунку розміру передбаченого додатком №1 до вказаного договору - 818,62 х 18 місяців = 14 735, 16 грн.(а.с. 55).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням правління ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12”, яке оформлене протоколом від 17.09.2019 ТОВ “ТЦ Плюс” було погоджено сплату внесків на утримання будинку в розмірі 3,55 грн. за 1 кв.м. з розрахунку 717,3 кв.м. площі приміщення відповідача, що і не заперечується сторонами. (а.с.18-21).
Проте, вказані зміни не були оформлені сторонами відповідно до вимог п.5.3 договору, яким передбачено, що балансоутримувач має право вносити зміни до цього договору в односторонньому порядку лише у випадках зміни розмірів внесків на утримання будинку, затверджених співвласниками у встановленому законодавством порядку.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - торговий центр/літер А-9/ загальною площею 1939,4 кв.м., за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 12 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЦ ПЛЮС"(а.с.87).
Поряд з цим, з вересня 2019 року відповідач погодився на зміну правовідносин між сторонами за договором в частині площі орендованого приміщення та розміру внесків і почав здійснювати сплату внесків за договором про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01 від 01.07.2016р. в розмірі 3,55 грн. за 1 кв.м. з розрахунку 717,3 кв.м. площі приміщення відповідача, що становить 2546,42 грн. (717,3 х 3,55 = 2546,42).
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснено сплату внесків за період вересень 2019 року по липень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями: №372 від 25.09.2019 на суму 2546,42 грн.; №392 від 05.11.2019 на суму 2546,42 грн.; №407 від 09.12.2019 року на суму 2546,42 грн.; №417 від 10.01.2020 року на суму 2546,42 грн.; №430 від 11.02.2020 року на суму 2546,42 грн.; №440 від 06.03.2020 року на суму 2546,42 грн.; №459 від 27.04.2020 року на суму 2546,42 грн.; №464 від 08.05.2020 року на суму 2546,42 грн.; №477 від 05.06.2020 року на суму 2546,42 грн.; №488 від 02.07.2020 року на суму 2546,42 грн.; №507 від 07.08.2020 року на суму 2546,42 грн. (а.с. 56-66).
В подальшому рішенням загальних зборів ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12”, яке оформлене протоколом від 05.08.2020 затверджено новий розмір внеску на утримання будинку в розмірі 5,60 грн. за 1 кв.м. Враховуючи вказане рішення відповідач почав здійснювати оплату внесків з розрахунку 717,3 х 5,60 = 4016,88 грн.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснено сплату внесків за період серпень 2020 року по квітень 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями: №515 від 04.09.2020 року на суму 4016,88 грн.; №530 від 07.10.2020 року на суму 4016,88 грн.; №549 від 06.11.2020 року на суму 4016,88 грн.; №559 від 24.11.2020 року на суму 4016,88 грн.; №563 від 07.12.2020 року на суму 4016,88 грн.; №6 від 02.02.2021 року на суму 4016,88 грн.; №20 від 03.03.2021 року на суму 4016,88 грн.; №28 від 31.03.2021 року на суму 4016,88 грн.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, обов'язок з оплати відповідачем внесків у розмірі встановленому додатком №1 до договору про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території орендарем нежитлового приміщення № 10/08/16-01 від 01.07.2016р., рішенням правління ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12”, яке оформлене протоколом від 17.09.2019, рішенням загальних зборів ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” виконаний у повному обсязі шляхом оплати вказаних внесків, згідно вищевказаних платіжних доручень.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності у ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” заборгованості з оплати внесків у сумі 47404,60 грн., яку встановлено судом першої інстанції, у в зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 47404,60 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14735,16 грн. основної заборгованості, оскільки до початку відкриття провадження у справі, відповідач сплатив заборгованість в сумі 14735,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42 від 21.04.2021.
В свою чергу, похідні вимоги про стягнення з ОСББ “ДУБНІВСЬКА 12” нарахованих позивачем сум 3 % річних за період з 16.05.2018 по 27.04.2021 - 4126,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 9283,71 грн. за період з 01.09.2018 по 31.03.2021, то такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісної вимоги.
Щодо наявних в матеріалах справи актів звіряння взаємних розрахунків (а.с.25-28, 108-111) на які, як на підтвердження наявності вказаної заборгованості посилається позивач, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №905/1198/17 та від 05.03.2019 року у справі №910/1389/18 згідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2020 року у справі №916/499/20, від 19.04.2018 року у справі №905/1198/17; від 24.10.2018 року у справі №905/3062/17; від 05.03.2019 року у справі №910/1389/18 та від 04.12.2019 року у справі №916/1727/17.
З аналізу вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків у даній справі, не є належним доказом факту наявності заборгованості відповідача.
Крім того, надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків не підписані з боку відповідача.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 скасуванню в частині стягнення 60 806,30 грн заборгованості в т.ч.: 47404,60 грн. - основного боргу, 4117,99 грн. - 3%річних, 9283,71 грн.- індексу інфляції та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 7200 грн. витрат на оплату правничої допомоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 залишити без змін.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 282 ГПК України у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції та відповідачем в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в даній справі - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЦ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 скасувати в частині стягнення 60 806,30 грн заборгованості в т.ч.: 47404,60 грн. - основного боргу, 4117,99 грн. - 3%річних, 9283,71 грн.- індексу інфляції та 2270,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору та 7200 грн. витрат на оплату правничої допомоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті рішення Господарського суду Волинської області від 26.07.21р. у справі №903/310/21 залишити без змін.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ДУБНІВСЬКА 12” (43010,м.Луцьк, вул. Дубнівська, 12, код ЄДРПОУ 40450426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЦ ПЛЮС” (43010, м.Луцьк, вул. Дубнівська, 12, код ЄДРПОУ 40575201) - 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.
5. Матеріали справи №903/310/21 повернути до Господарського суду Волинської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "11" жовтня 2021 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.