вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2021 р. Справа№ 910/11384/20 (910/20612/20)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Добродзій Є.В.,
представника позивача адвоката Йосипишина Р.В.,
представника відповідача адвоката Гнезділової Н.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.03.2021 (суддя Пасько М.В.)
у справі № 910/11384/20(910/20612/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське"
про стягнення 818787,15 грн,
в межах справи №910/11384/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нуфарм Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (код 30674952)
про банкрутство,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 позов задоволено та присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" суму основного боргу в розмірі 546177,17 грн, пеню в розмірі 125747,25 грн, штраф в розмірі 109235,43 грн, три відсотки річних в розмірі 19520,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 18106,50 грн та судовий збір в розмірі 12281,81 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Так, скаржник зазначає, що підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції стали обставини порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не розглянув клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та з викликом сторін в судове засідання, чим порушені права відповідача, не забезпечено дотримання принципу змагальності та справедливості судового розгляду. Крім того, суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо підтвердження факту поставки товару з огляду на більшу вірогідність доказів. Також, судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України в частині стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу, оскільки додатком до договору ціна товару була встановлена в гривні з визначенням її у доларах США. Окрім того, відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язань з оплати, оскільки не був повідомлений про зміну банківських реквізитів за стандартом IBAN. Також, суд не надав оцінки доводам відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що полягали в існуванні об'єктивних обставин щодо низького врожаю сільськогосподарських культур та як наслідок тяжкого фінансового стану відповідача у зв'язку з провадженням основного виду діяльності товариства, а також не співмірності застосованих господарських санкцій порівняно із розміром збитків позивача від невиконання позивачем своїх зобов'язань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11384/20(910/20612/20), зобов'язано Господарський суд міста Києва невідкладно надіслати Північному апеляційному господарському суду матеріали справи.
26.04.2021 до суду надійшли матеріали справи № 910/11384/20(910/20612/20), у зв'язку з чим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 призначено розгляд справи на 25.05.2021.
Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021.
25.05.2021, 08.06.2021, 22.06.2021, 13.07.2021, 31.08.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
22.06.2021 відповідач подав пояснення у справі, у яких зазначив, що видаткові накладні, які були долучені позивачем у справі, відповідач не підписував та товар не отримував.
22.06.2021 відповідач подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи для встановлення обставин виконання підпису на договорі, додаткових угодах, додатках до договору та видаткових накладних від імені Чмиря Максима Миколайовича ним особисто або іншою особою. Таке клопотання мотивоване тим, що первинні документи, подані позивачем, містять різні підписи, що ставить під сумнів їх підписання зі сторони відповідача уповноваженою особою.
Також, 22.06.2021 відповідач подав клопотання про призначення у справі економічної експертизи для встановлення дійсного розміру заборгованості за поставлені матеріальні цінності за договором № 2-2311/пр3326 від 23.11.2018, документального підтвердження оформлення операцій з одержання, зберігання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, які були предметом поставки згідно заявлених позовних вимог, а також обставин відображення в податковому обліку доходів та витрат позивача фінансово-господарських операцій за договором.
У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 для розгляду справи № 910/11384/20 (910/20612/20), у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Остапенко О.М., сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11384/20 (910/20612/20) по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Шапран В.В., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021.
12.07.2021 позивач подав заперечення на клопотання про призначення у справі судових експертиз.
12.07.2021 позивач подав заперечення щодо пояснень у справі, у яких повідомив, що відповідач не заперечував отримання товару в суді першої інстанції. При цьому, позивач належним чином виконав зобов'язання з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Також, заперечуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказав, що товар доставлявся відповідачу автомобільним транспортом, про що складені товарно-транспортні накладні, а за кожним фактом поставки були складені податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та на підставі яких позивач сформував податковий кредит та зменшив суму податкового зобов'язання за відповідний період. Фактичні обставини існування боргу за поставлений товар був визнаний відповідачем у листі, що був направлений комітету кредиторів ТОВ "Торговий дім "Насіння", а також у додатковій угоді № 1 від 16.12.2019 до договору поставки. У зв'язку з поданими відповідачем поясненнями про заперечення факту поставки товару, позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунку № Н-ВХ-2811-011 від 28.11.2018, листа відповідача до комітету кредиторів.
У відповідності до ч. 10 ст. 32 ГПК України та згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 для розгляду справи № 910/11384/20 (910/20612/20), у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Шапрана В.В., сформовано колегію суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11384/20 (910/20612/20) по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Остапенко О.М., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021.
31.08.2021 відповідач подав пояснення у справі, у яких заперечував проти подання позивачем додаткових доказів відповідно до ст. 80, 162 ГПК України, та просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, а також судову економічну експертизу.
Також 31.08.2021 відповідач подав уточнене клопотання про призначення експертизи (почеркознавчої).
31.08.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.09.2021 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання про призначення у справі судових експертиз, колегія суддів ухвалила відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що матеріали справи містять достатні докази на підтвердження обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх доводів, вимог та заперечень на них. При цьому відсутні підстави для застосування спеціальних знань задля встановлення дійсних обставин справи.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скаргу належить задовольнити частково з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" як продавця про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" як покупця основного боргу в розмірі 546177,17 грн., пені в розмірі 125747,25 грн., штрафу в розмірі 109235,43 грн, а також три відсотки річних в розмірі 19520,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 18106,50 грн, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 2-2311/пр3326 від 23.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № № 910/11384/20 та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов; встановлено строк для подання позивачем (заявником) відповіді (заперечення) на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов (у разі подання відзиву).
Вказана ухвала була вручена відповідачу поштовим зв'язком 19.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення.
05.02.2021, тобто у визначений судом строк, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження поставки товару, зокрема товарно-транспортних накладних, а подані видаткові накладні містять дефекти форми. За доводами відповідача строк виконання зобов'язання з оплати не настав, оскільки він не отримав від позивача повідомлення про перерахунок ціни та новий рахунок на оплату, у зв'язку зі зміною курсу національної валюти до Долара США у відповідності до п. 5.2 договору поставки. Оскільки у додатках до договору ціна товару узгоджена у гривні з визначенням її еквівалента у доларах США, то відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційної складової боргу. Позивач в порушення п. 16.7 договору не повідомив про зміну банківських реквізитів у зв'язку з запровадженням міжнародного номера банківського рахунку (IBAN), не уклав додаткову угоду про зміну умов договору в цій частині, у зв'язку з чим відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати. Також, відповідач повідомив про обставини, що свідчать про наявність підстав щодо зменшення неустойки, та просив суд застосувати ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на їх надмірність порівняно із сумою боргу.
Також разом з відзивом відповідач подав заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, мотивуючи його тим, що розгляд справи в порядку загального позовного провадження надасть сторонам рівну можливість для захисту своїх прав та інтересів, забезпечить здійснення судом завдання господарського судочинства, дозволить витребувати додаткові докази у позивача на підтвердження суми боргу у урахуванням п. 5.2, 16.7 договору щодо зміни курсу національної валюти та повідомлення про зміну банківських реквізитів, призначити економічну експертизу.
Окрім того, відповідач подав клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін з огляду на те, що сума позову перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розгляд справи з викликом сторін дозволить суду з'ясувати деякі питання, які вирішуються у першому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 250 ГПК України).
Частиною 4 статті 250 ГПК України встановлено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 3 статті 252 ГПК України установлено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що суд, отримавши заперечення сторони про розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), зобов'язаний прийняти процесуальне рішення про призначення судового засідання або відмовити в задоволенні клопотання сторони про це.
Колегія суддів, погоджуючись з доводами, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, зазначає про порушення судом першої інстанції вимог статті 252 ГПК України, оскільки клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін залишено без розгляду та відповідного реагування суду.
Слід зазначити, що таке клопотання було подане відповідачем протягом п'ятнадцятиденного строку з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а відтак мало б бути розглянуто судом із прийняття відповідного рішення.
В той же час колегія суддів зазначає, що такі порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть бути визнані як підстава для скасування рішення, оскільки в даному випадку відсутні встановлені ч. 3 ст. 277 ГПК України підстави.
Колегія суддів зазначає, що дана справа не підлягає обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України, а відтак і відсутня підстава для скасування рішення суду, передбачена п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України щодо неналежного повідомлення учасника справи, як на то посилається відповідач в апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами п. 1.1. договору № 2-2311/пр3326 від 23.11.2018, продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Встановивши, що укладений між сторонами договір є договором поставки, а також те, що позивач як продавець виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується товарними накладними, відповідач в свою чергу порушив умови договору, не здійснив повну оплату за поставку товару у визначений сторонами строк, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення, крім основної заборгованості в сумі 546177,17 грн, пені в розмірі 125747,25 грн, штрафу в розмірі 109235,43 грн, три відсотки річних в розмірі 19520,80 грн, інфляційних втрати в розмірі 18106,50 грн. При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, оскільки вони не спростовують його вини щодо належного виконання умов договору.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення по суті спору не з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме помилково застосовано ч. 2 ст. 625 ЦК України до позовних вимог про стягнення інфляційних, а також необґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин ст. 551 Цивільного кодексу України з огляду на повідомлені відповідачем обставини у відзиві на позов.
Так, за умовами п. 2.1 договору № 2-2311/пр3326 від 23.11.2018 розгорнутий асортимент та кількість Товару, що постачається, визначається у додатках до цього договору.
У випадку розбіжностей даних у додатках до цього договору та у видаткових накладних щодо кількості та асортименту Товару перевагу має видаткова накладна (п. 2.3 договору).
У відповідності до п. 5.1 договору ціна за одиницю Товару кожного найменування в національній валюті наводиться у Додатках до цього договору. Сторони крім встановлення ціни та загальної вартості Товару в гривні, додатково визначають грошовий еквівалент ціни та загальної вартості Товару в іноземній валюті, використовуючи середньозважений курс продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.
Згідно з п. 6.1 договору загальна вартість Товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього Договору.
У пункті 9.1 сторони погодили, що передача-приймання Товару здійснюється в пункті поставки, вказаному в додатках до цього договору.
Приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається цим договором та чинним законодавством України. Приймання Товару за кількістю та видимими недоліками здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження Товару і у випадку виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви Товар вважається прийнятий покупцем як належний. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі з Товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості (пункт 9.2 договору).
Відповідно до п. 11.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
За умовами п. 11.4 договору у разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів покупець,крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару.
Сторони у пункті 11.7 також узгодили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором припиняється через 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором становить 3 роки.
Сторонами узгоджений та підписаний додаток № 1 від 28.11.2018, яким визначено найменування Товару, його кількість, ціна в іноземній валюті, ціна в гривнях, термін поставки на загальну суму 11138,430 доларів США, що становить 313546,80 грн. Строк поставки - до 14.12.2018. Строк оплати - до 01.10.2019. Умови поставки Товару (DAP) на склад покупця.
Відповідно до додатку № 2 від 28.11.2018 сторони узгодили найменування Товару, його кількість, ціна в гривнях, термін поставки на загальну суму 138736,09 грн. Строк поставки - до 14.12.2018. Строк оплати - до 01.10.2019. Умови поставки Товару (DAP) на склад покупця за адресою: Київська обл., Сквирський район, с. Великі Єрчики, вул. Коноплястого, 7.
Відповідно до додатку № 3 від 03.12.2018 сторони узгодили найменування Товару, його кількість, ціна в гривнях, термін поставки на загальну суму 113126,21 грн. Строк поставки - до 29.03.2019. Строк оплати - 20% загальної вартості - до 03.12.2018, 80% загальної вартості - до 01.10.2019. Умови поставки Товару (DAP) на склад покупця за адресою: Київська обл., Сквирський район, с. Великі Єрчики, вул. Коноплястого, 7.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу Товар:
згідно видаткової накладної № Н-БХ-2911-001 від 29.11.2018 на загальну суму 26866,80 грн (мінеральне добриво Агрітек, магній сульфат 7-водний);
згідно видаткової накладної № Н-ВХ-2911-006 від 29.11.2018 на загальну суму 286680,00 грн (мінеральне добриво Паверфол Агрікек, засоби захисту рослин Ураган Форте, Гвардіан Тетра, Таффін, Нурел, Енжіо);
згідно видаткової накладної № Н-БК-2911-006 від 29.11.2018 на загальну суму 138736,09 грн (насіння кукурудзи);
згідно видаткової накладної № Н-БК-2703-020 від 27.03.2019 на загальну суму 116519,52 грн (насіння кукурудзи).
Вказаний Товар отримали представники відповідача Чмирь Максим Миколайович на підставі довіреності № 2 від 26.11.2018 та Чмирь Микола Петрович на підставі довіреності № 2 від 25.03.2019.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання та 22.03.2019 оплативши отриманий товар на загальну суму 22625,24 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження факту поставки Товару, оскільки видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", містять підпис уповноваженої особи на отримання цінностей, який скріплений печаткою товариства.
Суд враховує, що у відзиві на позов відповідач не заперечував проти факту поставки та отримання ним Товару, а заявив про це лише при апеляційному розгляді справи. При цьому, заборгованість за поставлений товар визнана відповідачем, що виявляється у підписаній ним додатковій угоді № 1 від 20.11.2019, яка додана до клопотання про призначення судової експертизи в апеляційному суді, а також в листі до комітету кредиторів ТОВ "Торговий дім "Насіння", що був наданий позивачем разом із запереченнями щодо пояснень відповідача.
Також колегія суддів зазначає про спростування доводів апеляційної скарги відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних на поставлений товар, оскільки позивач такі первинні документи представив суду апеляційної інстанції.
Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 546177,17 грн, оскільки підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, як то передбачено умовами п. 7.2, 9.2 договору.
Відповідно до п. 11.2 договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.
За умовами п. 11.4 договору у разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів покупець,крім пені, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого товару.
Згідно додатків №№ 1, 2, 3 до договору строк оплати Товару закінчився 01.10.2019.
Докази на підтвердження оплати отриманого товару в повному обсязі відповідачем не надані.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність прострочення у зв'язку зі зміною реквізитів банківського рахунку та неповідомлення відповідача про це зі сторони позивача, оскільки умовами договору, а саме у додатках №№1, 2, 3 сторонами визначений строк оплати - до 01.10.2019, до настання якого відповідач як покупець мав виконати свій обов'язок та оплатити поставлений Товар. Відстрочення строку оплати не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не спростовано, що відповідач допустив прострочення з оплати поставленого Товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 125747,25 грн за період з 02.10.2019 по 08.12.2020 згідно п. 11.2 договору, штраф в розмірі 20% вартості неоплаченого Товару в сумі 109235,43 грн згідно п. 11.4 договору, річні відсотки в сумі 19520,80 грн та інфляційні в сумі 18106,50 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ГПК України, розрахунок яких наведений у позовній заяві.
Колегія суддів вважає безпідставним нарахування інфляційних на суму боргу, та помилковим висновок суду першої інстанції в цій частині, оскільки згідно п. 5.1 договору та у додатках ціна Товару визначена з прив'язкою до іноземної валюти, тобто втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відтак суд першої інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України безпідставно задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення нарахованих інфляційних на суму боргу. Оскільки підстави для нарахування інфляційних відсутні, то належить відмовити в позові в цій частині.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя ст. 216 Господарського кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Ні у зазначених вище нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд першої інстанції не навів будь-якого обґрунтування зазначеним відповідачем у відзиві на позов обставинам, які на його думку, є підставами для зменшення суми неустойки, тобто суд першої інстанції в даному випадку припустився порушення ст. 86 та ст. 236 ГПК України щодо оцінки поданих сторонами доказів та обґрунтованості рішення.
Так, у відзиві на позов, відповідач зазначав про надмірність нарахованих штрафних санкцій до суми боргу та збитків позивача, оскільки неустойка складає 49,9% суми боргу.
Відповідач є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво сільськогосподарської продукції, протягом своєї діяльності з 2007 року належним чином виконувало свої зобов'язання перед контрагентами, у 2020 році відповідач зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що посіви кукурудзи зав'язались на 35% та були неповноцінними, що призвело до зменшення врожайності. На підтвердження вказаних обставин, відповідач подав акт обстеження посіві кукурудзи, довідка про орендовані площі землі, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і віно граду у 2020 році.
Разом з тим, доказів на підтвердження обставин, які б вказували на спричинення позивачеві негативних наслідків у зв'язку з невчасною сплатою відповідачем за поставлений Товар матеріали справи не містять. При цьому за користування його грошовими коштами за час прострочення компенсуються відсотками річних, які обґрунтовано присудив до стягнення суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Також колегія суддів враховує, що відповідач частково виконав свої зобов'язання з оплати, а наведені у відзиві обставини відсутності результатів господарської діяльності належить визнати прийнятними та такими, що можуть бути підставою для зменшення неустойки.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що надані відповідачем до матеріалів справи під час розгляду справи докази щодо ступеню виконання зобов'язань за договором, причин несвоєчасного виконання зобов'язання, значимість підприємства для населення та держави, діяльності відповідача з виробництва сільськогосподарської продукції - містять об'єктивні відомості, які підтверджують винятковість даного випадку та надає право суду для зменшення неустойки.
У зв'язку з наведеним колегія суддів доходить висновку про зменшення неустойки та стягнення пені в сумі 1 грн, а також штрафу в сумі 1 грн, а рішення в цій частині підлягає скасуванню як необґрунтоване.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що господарський суд першої інстанції повністю задовольняючи позовні вимоги неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не з'ясував дійсні обставини справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення належить частково скасувати, частково задовольнивши апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України належить змінити розподіл судових витрат. Судовий збір за подання позовної заяви належить покласти на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, а витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на позивача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/11384/20(910/20612/20) скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 125746,25 грн, штрафу в сумі 109234,43 грн, інфляційних втрат в сумі 18106,50 грн.
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" про стягнення пені 125746,25 грн, штрафу в сумі 109234,43 грн, інфляційних втрат в сумі 18106,50 грн.
5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/16653/19 залишити без змін.
6. Стягнути з компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Великоєрчиківське" 3796 (три тисячі сімсот дев'яносто шість) грн 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.10.2021.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх