ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/415/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.
секретар судового засідання: Глущенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Єленич О.В., ордер №1050593 від 06.10.2021;
від відповідача - Свернюк С.П., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу" Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „13" липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „20" липня 2021р.
у справі № 915/415/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса»
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості за договором №03/2020 від 05.03.2020р. по оплаті за виконані роботи у розмірі 1504383,32 грн., за поставлений товар у сумі 207592,20 грн.,102034,75 грн. пені, 132359,52 грн. - інфляційних нарахувань та 3% річних, -
головуючий суддя - Ткаченко О.В.
місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 07.10.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В березні 2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення заборгованості що складається з: оплати за виконані роботи у розмірі 1504383,32 грн., суми боргу за поставлений товар у розмірі 207592,20 грн., пені у розмірі 102034,75 грн., інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 132359,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання за Договором №03/2020 від 05.03.2020р. щодо оплати вартості виконаних робіт, внаслідок прострочення оплати виконаних робіт позивачем нараховано на заборгованість інфляційні витрати, 3% річних та пеню.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» заборгованості за Договором №03/2020 від 05.03.2020р. по оплаті за виконані роботи у розмірі 1504383,32 грн., за поставлений товар у сумі 207592,20 грн., 102034,75 грн. - пені, 132359,52 грн. - інфляційних нарахувань та 3% річних та 29195,55 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині повної, своєчасної оплати виконаних робіт та отриманого товару, з огляду на що дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% та інфляційних нарахувань суд встановив, що вони виконані арифметично вірно, а тому задовольнив вказані вимоги в повному обсязі.
Крім того, судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу з огляду на те, що відповідачем не було надано до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 у справі №915/415/21 частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині стягнення пені в сумі 12 527,58 грн.
Апелянт не погоджується з прийнятим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі №915/415/20 та вважає, що суд неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, проігнорував та не дослідив докази, які мають значення для справи, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
На думку скаржника, стягнення пені в сумі 12 527,58 грн. за несплату грошових коштів за поставлене обладнання згідно накладних №1 від 06.04.20 та №2 від 06.05.2020 взагалі незаконне, оскільки договором №03/2020/20-123-11-20-06229 від 25.03.2020 не передбачено її стягнення, як того прямо вимагає ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Висновки викладені у рішенні Господарського суду Миколаївської області не відповідають обставинам справи, наданим доказам та діючому законодавству, зокрема ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Скаржник зазначає, що зазначеним неправомірним рішенням суду, ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП ЮУ АЕС вимушено понесло витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Миколаївської області від „13" липня 2021р. у справі №915/415/21. Призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до розгляду на 07 жовтня 2021 року о 10:00 год.
16.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі № 915/45/21. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.
03.09.2021р. від юрисконсульта Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Свернюк Світлани Петрівни надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon» (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 тел..НОМЕР_1).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 клопотання юрисконсульта Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Свернюк Світлани Петрівни про проведення судового засідання, призначеного на 07 жовтня 2021р. о 10:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».
В судовому засіданні 07.10.21, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція», не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі №915/415/21 є правомірним та таким, що підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 05.03.2020 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі генерального директора відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Одеса» (Підрядник) було укладено Договір про закупівлю робіт за темою: «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок №2. РДЕС. Осередки 1,2,3. Установка піддонів під маслонаповнене обладнання, кожухів на фланцеві з'єднання і сальникову арматуру та монтаж трубопроводів зливу палива і масла з кожухів і піддонів. БМР», відповідно до умов якого, Підрядник зобов'язався, в межах договірної ціни, виконати на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за темою «ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок №2. РДЕС. Осередки 1,2,3. Установка піддонів під маслонаповнене обладнання, кожухів на фланцеві з'єднання і сальникову арматуру та монтаж трубопроводів зливу палива і масла з кожухів і піддонів. БМР», за кодом згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2020 (далі ДКПП):43.29. Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток№4).
Відповідно до умов 1.2 договору Підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи Замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявились в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.
Вартість договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1) (п.1.3 договору).
Згідно з п.2.1 договору, договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 1712792,06 грн, в т.ч.: БМР: 1505199,86 грн., обладнання 207592,2 грн. Джерело фінансування: власний бюджет ДП «НАЕК «Енергоатом» (кошти від господарської діяльності).
Умовами п.4.1.1 договору його учасники узгодили, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів а поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 договору коду згідно ДКПП.
Оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки за умови позитивних результатів проведення вхідних контролів першого та другого етапів (ВК1, ВК2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну продукцію. Датою поставки партії обладнання є дата накладної (п.4.1.2 договору).
Відповідно до умов п.17.5 договору, він набуває чинності з дати підписання договору та скріплення його печаткою і діє до 30.12.2020р.
Додатком №1 до даного договору його учасники узгодили договірну ціну на виконання робіт, а саме зальна сума договору складає: 1712792,06 грн, в т.ч.: БМР: 1505199,86 грн., обладнання 207592,2 грн.
Додатковою угодою №1/20-123-1-20-06229/1 від 28.08.2020р. було змінено додаток №1 до договору (договірну ціну) та додаток №2 (відомість обсягів робіт) до договору, та визначено, що договірна ціна складає 1505,19986 тис.грн.
Вищенаведений Договір, а також додатки та додаткова угода до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Позивач належним чином виконав умови договору, виконавши будівельні роботи, передбачені договором, що підтверджується наданими суду копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (а.с. 127-133, 136-141, 143-145, 150-156, 158-165), окрім цього відповідно до всіх підписаних сторонами довідок вартості будівельних робіт за формою КБ-3 (а.с. 126а, 134-135, 142, 149, 157), остаточна вартість виконаних робіт становить 1504383,32 грн., та відповідно до всіх підписаних видаткових накладних (а.с.125,126), вартість поставленого обладнання становить 207592,2 грн.
Окрім цього, на підтвердження факту належного виконання умов договору, позивач надав копію акту виконаних робіт від 30.06.2020р. №АК.2.0009Ц.1606 (а.с.166), відповідно до якого позивачем був виконаний вид робіт - виготовлення і монтаж системи збору протікань, роботи були прийняті замовником, про що свідчать відповідні підписи його представників.
Також позивачем подано відповідні податкові накладні на підтвердження виконання робіт та поставки обладнання, подані та зареєстровані у ЄРПН належним чином (а.с.167-190).
Факт належного виконання умов договору позивачем підтверджується листом відповідача від 11.11.2020р. №29/18856 (а.с.193) в якому останній повідомляє про те, що доручена ТОВ «ТМ Одеса» робота була виконана у встановлені терміни з дотриманням вимог проектної документації.
Незважаючи на належне виконання позивачем умов договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, за виконану позивачем роботу та поставлене обладнання не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Крім суми основного боргу позивач на підставі умов п.10.4 договору нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 102034,75 грн. (12527,58 грн. за порушення строків оплати поставленого обладнання та 89507,17 грн. за порушення строків виконаних робіт згідно з наданим розрахунком; 132359,52 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних (16363,63 грн. за обладнання та 115995,89 грн. за роботи) згідно з наданим розрахунком.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У даному випадку, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог по стягненню 12 527,58 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за потрібне переглянути рішення Господарського суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року у справі № 915/415/21 в частині задоволення позовних вимог по стягненню 12 527,58 грн. пені.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до п. 10.4 Договору, у разі невиконання замовником своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% вартості договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (т.1 а.с.13,16-17), позивачем нараховано пеню у загальній сумі 102034,75 грн. (12527,58 грн. за порушення строків оплати поставленого обладнання та 89507,17 грн. за порушення строків виконаних робіт).
Судом першої інстанції було перевірено наданий розрахунок та вірно встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені у відповідності до п. 10.4 Договору є 102034,75 грн.
07.05.2021 від відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу на 90%.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом вірно було враховано, що відповідачем взагалі не оплачено, навіть частково, виконані за договором роботи та поставлене обладнання.
Посилання відповідача на те, що фінансове становище та його виробничі можливості, є недостатніми для зменшення розміру заявленої неустойки в даному випадку, як вірно зазначено господарським судом, так як господарська діяльність суб'єктом господарювання ведеться на свій страх і ризик, а фінансове становище не є виключною обставиною, а є звичайними ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 № 910/9765/18.
Отже, відповідачем не надано суду достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 по справі №915/415/21 в частині стягнення пені в сумі 12527,58 грн. за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 по справі №915/415/21 в частині стягнення пені в сумі 12527,58 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-286 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу" Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021р. у справі №915/415/21 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
11.10.2021р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк