Провадження № 11-сс/803/1554/21 Справа № 186/927/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Губаха Пермської області; громадянка України; пенсіонерка, заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2021 року задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_7 та застосовано відносно останньої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 18.00 годин до 07.00 годин строком до 08 жовтня 2021 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що ОСОБА_7 дійсно обґрунтовано підозрюється у свчиненні кримінального правопорушення.
Ризики передбачені п.п. 1,3 ст. 177 КПК України існують; поручителів не знайшлося; розмір застави не визначається, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосовувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що єдиною формальною підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту є тяжкість злочину; жоден з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не існує.
Вказує, що з моменту закінчення строку дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вона неодноразово з'являлась на виклики до поліції та прокуратури та утримувалась від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню, за межі міст не виїжджала.
Також зазначає, що підозра є необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрювана ОСОБА_7 та її захисники підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як вбачається з клопотання, в провадженні СВ ВП № 3 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12021041380000094 за ч. 1 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_7 .
16 вересня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КПК України
Ухвалою слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області частково задоволено клопотання слідчого, погоджене з прокурором та застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК).
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_7 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималася вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника, досліджені письмові матеріали клопотання слідчого, з'ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст. 178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , відомості про її особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред'явленим повідомленням про підозру.
З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
При вирішенні питання щодо встановлення обґрунтованої підозри слід застосувати стандарт доказування «обґрунтована підозра», який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, 30 August 1990, §32). При цьому, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Merabishvili v. Georgia, 28 November 2017, §184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги підозрюваної ОСОБА_7 , слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість на час розгляду клопотання підозри ОСОБА_7 , у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому суд зауважує, що обґрунтованість підозри є не актом притягнення особи до відповідальності, проте сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину, а тому вказані доводи апеляційної скарги розцінюються як позиція сторони захисту щодо невинуватості підозрюваної в інкримінованому їй злочину.
Так, на думку колегії суддів, в матеріалах судового провадження наявна сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_7 може бути причетною до вчинення інкримінованого їй злочину.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги підозрюваної ОСОБА_7 , щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров'я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК.
Щодо посилань захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене вище та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя звернув увагу на те, що ОСОБА_7 тривалий час знайома зі свідком ОСОБА_9 .
З урахуванням цих обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності такого ризику, оскільки на теперішній час існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана може протидіяти кримінальному провадженню, протиправно впливаючи на свідка з метою зміни покарань.
Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 177 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином, врахував тяжкість покарання, що їй загрожує, наявність у ОСОБА_7 достатніх соціальних зв'язків, оцінюючи обставини у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який є пропорційним меті, тобто забезпеченню кримінального провадження.
Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними підозрюваною ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4