Справа № 715/796/21
Провадження № 2/715/300/21
28 вересня 2021 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 2008-2012 роках нею було проведено будівництво житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Будівництво вказаного нерухомого майна проведено біля старого житлового будинку без виготовлення проектної документації та отримання дозволу на початок будівельних робіт. З метою узаконення самочинного будівництва ОСОБА_1 звернулась в сільську раду щодо передачі їй у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.
Посилається на те, що 10.08.2017 року рішенням XIV сесії Корчівецької сільської ради VII скликання № 29- 14/17 їй було передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . В подальшому вона поділила дану земельну ділянку на дві площею 0,1580 га. та 0,0920 га.
23.09.2020 року з метою здачі в експлуатацію самочинно збудованого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , вона звернулася до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про готовність об'єкта до експлуатації. Однак їй було повернуто декларацію про готовність об'єкта до експлуатації без реєстрації у зв'язку із тим, що зазначена в декларації інформація про земельну ділянку не підтверджена даними Державного земельного кадастру, що унеможливлює проведення реєстраційних дій.
Просить суд, ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 до складу якого входять: житловий будинок літ. «А», загальна площа 75,6 кв.м., житлова площа 26.4 кв.м.; гараж літ. «Б», колодязь № 1, огорожа № 2-3.
27 травня 2021 року ОСОБА_1 направила до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використанні у процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 до складу якого входять: житловий будинок літ. «А», загальна площа 75,6 кв.м., житлова площа 26.4 кв.м.; гараж літ. «Б», колодязь № 1, огорожа № 2-3.
29 липня 2021 року ОСОБА_1 направила до суду заяву про залишення заяви про уточнення позовних вимог без розгляду, просить суд заяву про уточнення позовних вимог від 25 травня 2021 року залишити без розгляду і не враховувати при розгляді справи по суті згідно позовних вимог, зазначених у позовній заяві від 08 квітня 2021 року.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, проте подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд позов задовольнити, справу розглянути без її участі.
В судове засідання представник відповідача Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області не з'явився, проте сільська рада подала до суду заяву в якій вказала, що заявлені вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу у відсутності їх представника.
В судове засідання представник відповідача Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області не з'явився, проте подав до суду заяву в якій вказав, що спір між сторонами відсутній, вони не оспорюють право власності позивачки на майно. Справу просять розглядати без участі їх представника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Враховуючи, що визнання позову відповідачем Сучевенською сільською радою суперечить закону, суд не приймає таке визнання позову.
Судом встановлено, що у 2012 році позивачкою ОСОБА_1 було проведено будівництво житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Будівництво вказаного нерухомого майна проведено біля старого житлового будинку без виготовлення проектної документації та отримання дозволу на початок будівельних робіт.
З метою узаконення самочинного будівництва ОСОБА_1 звернулась в сільську раду щодо передачі їй у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.
10.08.2017 року рішенням XIV сесії Корчівецької сільської ради VII скликання № 29- 14/17 ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
23.10.2017 року право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач ОСОБА_1 здійснила розподіл земельної ділянки на дві окремі ділянки площею 0,1580 га та 0,0920 га.
21.12.2017 року рішенням XVI сесії Корчівецької сільської ради VII скликання № 51-16/17 новоствореним земельним ділянкам були присвоєні відповідні адреси: земельній ділянці площею 0,1580 га, на якій розташований старий житловий будинок - залишена адреса « АДРЕСА_1 », а земельній ділянці площею 0,0920 га, на якій розташований новий самочинно збудований будинок присвоїли нову адресу « АДРЕСА_1 .
28.12.2017 року право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,0920 га було зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
23.09.2020 року з метою здачі в експлуатацію самочинно збудованого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 подала до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 отримала лист про повернення їй декларації про готовність об'єкта до експлуатації без реєстрації. Згідно вказаного листа зазначено, що експериментальним проектом передбачено створення та внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва і що зазначена в декларації інформація про земельну ділянку не підтверджена даними Державного земельного кадастру, що унеможливлює проведення реєстраційних дій.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Про право власника на забудову земельної ділянки зазначено й у статті 375 ЦК України.
Так вказаною правовою нормою передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно із ч 1.ст. 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст.376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Здійснене позивачем будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що об'єкт нерухомості збудовано за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту.
За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ №641 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Виходячи з приписів п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:
збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;
збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
Тобто, положеннями вказаного закону передбачена можливість введення в експлуатацію та, відповідно, узаконення самочинно побудованого в період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року нерухомого майна у позасудовому порядку, а саме шляхом звернення до органу державного архітектурно-будівельного контролю із відповідною заявою, яким приймається рішення за результатами проведення технічного обстеження цього об'єкта.
Суд своїм рішенням не може підміняти дії та рішення інших органів державної влади, вчинення яких входить в компетенцію останніх, зокрема, вирішення технічних питань - прийняття в експлуатацію будівель та споруд.
Таким чином порушення прав позивача та, як наслідок, необхідність їх судового захисту не встановлено, оскільки Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області не відмовляло ОСОБА_1 у здійсненні реєстрації об'єкта нерухомого майна, а повернуло подану ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації без реєстрації. Більше того Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області в листі, яке вони направили до суду вказано, що між сторонами відсутній спір. Тобто ОСОБА_1 не позбавлена можливості такого звернення в подальшому та після усунення недоліків у зв'язку із якими її декларації була залишена без реєстрації може звернутися відповідного органу повторно.
Крім того, з 15 вересня Державна архітектурно-будівельна інспекція повністю припинила свою роботу, клопотань про залучення нового співвідповідача від позивача не надходило.
Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 10, 12, 13, 200, 206, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сучевенської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08.10.2021 року.
Суддя: