Справа № 708/931/21
Номер провадження № 2-а/708/18/21
11 жовтня 2021 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
з участю:
позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чигирині справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області Кулинича Максима Олександровича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ № 905836 від 17 вересня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В обгрунтування позову вказує, що 17 вересня 2021 року в м. Чигирині по вул. Б. Хмельницького керуючи автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі пішоходу на нерегульованому пішоходному переході, чим порушив ПДР України.
Вважає дану постанову незаконною та просить суд її скасувати, оскільки працівником поліції порушена процедура розгляду постанови, де інспектор поліції не представився, не роз'яснив йому його права, не врахував його матеріальний стан та не надав можливості залучити до участі у розгляді справи адвоката, а також просить винести персональне окреме визначення працівнику поліції, який складав оскаржувану постанову.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити, оскільки відсутні докази вчинення ним правопорушення та порушена процесуальна процедура розгляду його справи про притягнення до адміністративної відповідальності, відеодоказ до постанови йому не надавався, докази вчинення ним правопорушення не надано, свідків не допитано, за постановою до відділу поліції він прийшов на слідуючий день 18.09.2021 року, в чому і розписався.
Відповідачі, будучи належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Як вбачається з постанови в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 905836 від 17 вересня 2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він 17.09.2021 року в м. Чигирині по вул. Б.Хмельницького керуючи автомобілем Volkswagen, д/н НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого перехрестя, на якому на пішоходному переході перебував пішохід, не зменшив швидкість руху та не зупинився, чим порушив ПДР України та вимоги ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
А згідно до ч. 2 ст. 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
А згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Відповідно, даний доказ не може вважатися доказом, отриманим законним шляхом, оскільки він отриманий не у відповідності до вимог спеціальної норми, а саме ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 524/1284/17.
Крім того, з даного доказу не вбачається, що саме позивач вчинив дане правопорушення, останній цей факт заперечує, пішохода допитано не було, інших доказів - суду не надано.
Виходячи з цього, суб'єктом владних повноважень жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, не було в наявності та, відповідно, не долучено до матеріалів справи, а єдиним доказом вчинення, на думку відповідача, позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій у резулятивній частині зафіксовано порушення ОСОБА_2 , а не позивачем по даній справі.
Разом з тим, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, а притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Окрім того, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначено ст. 279 КУпАП, відповідно до якої, особа уповноважена на розгляд справи, серед іншого, зобов'язана роз'яснити особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки, заслуховує особу, яка беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Як стверджує позивач, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, поліцейський Кулинич М.О. йому процесуальні права не роз'яснив, зокрема право на захист, чим позбавив його можливості приймати участь у розгляді справи за присутності адвоката та отримувати правову допомогу.
Відповідачами, які є суб'єктами владних повноважень, вказаних обставин не заперечено, доказів на спростування тверджень позивача суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки обов'язок доказування в даній справі покладається на відповідачів, суд вважає, що саме відповідачами не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача поліцейським виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, зокрема роз'яснено право на захист та участь у розгляді справи за участі адвоката.
Оскільки перед судом не спростовано тверджень позивача про не роз'яснення йому прав, забезпечення реалізації ним права на захист, суд приходить до висновку, що своїми діями по складенню постанови, поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.
Беручи до уваги те, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем до суду не надано, то суд змушений приймати рішення на підставі наявних доказів і констатувати, що факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.122 КУпАП не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, до того ж спростовується вищевказаними доказами.
Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені в судовому засіданні обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Однак, згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
А тому позов підлягає задоволенню частково шляхом скасування постанови, яка є предметом спору, та закриття провадження у справі.
Враховуючи ч.1 ст.139 КАС України та правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь позивача в розмірі 454,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5,8,14,22,72-79,211,220,241-246,250,271, 286 КАС України,суд
Позов ОСОБА_2 до інспектора поліції Відділу поліцейської діяльності № 2 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області Кулинича Максима Олександровича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху - задовольнити частково.
Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 905836 від 17.09.2021 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі триста сорок гривень - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_2 - закрити.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Г. Івахненко