Справа № 712/7517/21
Провадження № 2-а/712/95/21
11 жовтня 2021 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції СРПП № 4 відділення поліції ( м. Герца) Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Шинкарюка Миколи Флоровича про скасування постанови від 27.06.2021 серії БАБ № 861235, -
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до сержанта поліції СРПП № 4 відділення поліції ( м. Герца) Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Шинкарюка Миколи Флоровича про скасування постанови від 27.06.2021 серії БАБ № 861235, посилаючись на те, що постановою сержанта поліції СРПП №4 відділення поліції (м. Герца) Шинкарюка Миколи Флоровича БАБ серія № 861235 від 27.06.2021 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ч. 6 ст. 122 КУпАП за те, що 27.06.2021 року о 10.45 годині в с. Берегомет по вул. Центральній ОСОБА_1 керував т/з VOLVO ХС40 д.н.з НОМЕР_1 із металевою сіткою на номерному знаку, чим порушив вимоги ПДР України.
Разом з тим, під час складання постанови поліцейським не було зазначено, який саме пункт Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 ОСОБА_2 було порушено, лише зазначено «п.п.», саме формулювання порушення у оскаржуваній постанові як «встановлення посторонього предмета, а саме захисної сітки» не є порушенням Правил дорожнього руху оскільки наявність такої сітки не обмежує видимість номерного знаку і його можна з легкістю розгледіти за 20 метрів і більше.
Крім того, сам поліцейський під час складання протоколу визнав, що зупинив авто саме через наявність захисної сітки на номерному знаку, а не через те, що номерний знак не було видно за 20 метрів та про наявність такої вимоги не знав (відео додається).
Вважає, що постанова серії БАБ № 861235 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі винесена з порушеннями прав позивача та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, йому довелося для захисту інтересів звертатися за допомогою до адвоката, за що було сплачено 5000 грн. за написання позовної заяви. Підтверджуючі документи будуть подані після відкриття провадження у справі.
Просить скасувати постанову серії БАБ № 861235 від 27.06.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу 850 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Позивач після відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
Відповідач у визначений судом строк не подав відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року ( далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно із ч. 3 п. (b) ст. 31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Таким чином судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Ст. 7 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Судом встановлено, що постановою сержанта поліції СРПП №4 відділення поліції (м. Герца) Шинкарюка Миколи Флоровича БАБ серія № 861235 від 27.06.2021 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ч. 6 ст. 122 КУпАП за те, що 27.06.2021 року о 10.45 годині в с. Берегомет по вул. Центральній ОСОБА_1 керував т/з VOLVO ХС40 д.н.з НОМЕР_1 із металевою сіткою на номерному знаку, чим порушив вимоги ПДР України.
Під час складання постанови поліцейським не зазначено, який саме пункт Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 ОСОБА_2 було порушено, лише зазначено «п.п.», саме формулювання порушення у оскаржуваній постанові як «встановлення посторонього предмета, а саме захисної сітки» не є порушенням Правил дорожнього руху оскільки наявність такої сітки не обмежує видимість номерного знаку і його можна з легкістю розгледіти за 20 метрів і більше, що підтверджується фотознімками наданими позивачем.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КпАП України керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із п. 2.9.в ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторона відповідача, не надала суду будь-яких доказів винуватості позивача у порушенні вимог ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, в оскаржуваній постанові, не зазначені відомості про наявність доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення позивачем вимог п. 2.9 в ПДР України.
Частиною 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 27.06.2021 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що належних доказів порушення позивачем ПДР України в ході розгляду справи суду не надано, обґрунтування позову стороною відповідача не спростовані, будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь останнього, та наявні у справі докази, зокрема, копія постанови не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Інспектор Шинкарюк М.Ф, є посадовою особою Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.
Таким чином, з урахуванням того, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а відтак за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом.
В позовній заяві позивач зазначає, що йому довелося для захисту інтересів звертатися за допомогою до адвоката, за що було сплачено 5000 грн. за написання позовної заяви. Підтверджуючі документи будуть подані після відкриття провадження у справі.
Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду підтверджуючих документів про понесені витрати на правничу допомогу, а тому вказана вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції СРПП № 4 відділення поліції ( м. Герца) Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Шинкарюка Миколи Флоровича про скасування постанови від 27.06.2021 серії БАБ № 861235, задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 861235 від 27 червня 2021 року, винесену сержантом поліції СРПП № 4 відділення поліції (м. Герца) Головного управління Національної поліції в Чернівецькй області Шинкарюком Миколою Федоровичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. та закрити провадженні у справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул.. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: