30 вересня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Галінської В.В.
секретар судового засідання Калетинець Т.В.,
справа №569/9619/20
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа - орган опіки та піклування Острозької міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просять позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав стосовно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; всі судові витрати покласти на неї.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2018 року шлюбі між ними розірвано. З моменту народження сина, відповідач ним не займався взагалі, не забирав їх з пологового будинку та не провідував, не виявляв жодного інтересу до ОСОБА_3 та не проживав разом з ними увесь цей час. Окрім цього, будь якої матеріальної допомоги на утримання сина, чи коштів на його побутові потреби, харчування або лікування, відповідач не надавав та не пропонував. На даний час вона перебуває у цивільному шлюбі. Її цивільний чоловік замінив сину рідного батька, адже він безпосередньо бере участь у фізичному та духовному розвитку ОСОБА_3 , матеріально утримує його, піклується про стан його здоров"я та добробут. ОСОБА_3 має теплі стосунки з її цивільним чоловіком, любить його та називає батьком.
Також вказує, що син знаходиться на її повному утриманні. Відповідач його життям не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, приймати участь у її фізичному, духовному та моральному вихованні і розвитку, а також не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина. Відповідач ухиляється від обов"язку належним чином виховувати сина, піклуватися про його здоров"я, добробут та необхідне матеріальне забезпечення, хоча йому відомо про те, де вони проживають.
Ухвалою суду від 07 липня 2020 року по вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05 серпня 2020 року з повідомленням (викликом) сторін. Визначено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді, заперечень.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Філатової А.В. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Службу у справах дітей виконкому Острозької міської ради (Рівненська область, м.Острог, вул.М.Кривоноса, 32). Направлено третій особі - копію ухвали та копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року зобов"язано службу у справах дітей виконкому Острозької міської ради надати суду мотивований висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 07 червня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 24 червня 2021 року з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні 20 вересня 2021 року позивач підтримала позовні вимоги, просила позов задоволити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні 20 вересня 2021 року позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.
Допитана в судовому засіданні 20 вересня 2021 року в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що відповідача вона знає, він був чоловіком ОСОБА_1 . З ОСОБА_1 перебуває у дружніх стосунках. Вона особисто забирала її з роддому, відвідувала її постійно. Коли ОСОБА_3 перебував у реанімації, по черзі з ОСОБА_1 ночувала там. ОСОБА_2 не бачила ні разу і не чула щоб він мав намір зустрітися з ОСОБА_1 . Їй відомо, що між ними був конфлікт. ОСОБА_2 забрав якимось чином ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в м.Рівне, але батько ОСОБА_1 забрав їх назад в м.Остріг. Як саме це відбувалося їй не відомо. Про цей конфлікт їй відомо зі слів батька ОСОБА_1 . ОСОБА_1 почала проживати з іншим чоловіком, коли ОСОБА_3 було 10 місяців. Вони проводять багато часу разом, він забезпечує дитину всім необхідним, приділяє увагу. З ОСОБА_2 була знайома, проте бачила його декілька разів, а саме до весілля, на весіллі і після весілля ще раз. Більше про ОСОБА_2 вона нічого не чула. Дитина була в тяжкому стані і ОСОБА_2 був доведений до відома про його народження, принаймні така була тоді розмова в пологовому будинку. Їй не відомо про те, чи повідомляли ОСОБА_2 про народження дитини.
Допитана в судовому засіданні 20 вересня 2021 року в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що знає сторін у справі. З ОСОБА_1 вона товаришує. Відповідач не цікавився життям своєї дитини. Їй не відомо про агресію чи конфліктну ситуацію, як і не відомо про те, чи повідомляли ОСОБА_2 про народження дитини. До народження сина, сторони не спілкувалися, не було відповідача і при народженні дитини.
Допитаний в судовому засіданні 20 вересня 2021 року в якості свідка ОСОБА_11 суду показав, що він цивільний чоловік позивача. Відповідача він бачив на засіданні в міській раді. Йому не зрозуміло, чому він ходить до суду, не маючи бажання займатися дитиною. З позивачем вони зустрічалися, коли вона перебувала у шлюбі. Проживають разом вже 4 роки, ОСОБА_3 тоді було 10 місяців. Він забезпечує дитину всім необхідним, займається вихованням, грається, приділяє багато часу, водить до садочка, як звичайний добрий батько. Протягом всього часу, відповідач не звертався до ОСОБА_1 з приводу дитину. Йому було відомо зі слів ОСОБА_1 та її батька, що був конфлікт з відповідачем. Останній забрав ОСОБА_1 з дитиною в м.Рівне, проте батько ОСОБА_1 їх забрав. Вказав, що не буде заперечувати проти зустрічі дитини з відповідачем.
Протокольною ухвалою суду від 20 вересня 2021 року долучено до матеріалів справи письмові пояснення відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 11 год. 30 хв. 30 вересня 2021 року з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, згідно листа від 23.03.2021, просили судове засідання провести у відсутність третьої особи та підтримують висновок органу опіки та піклування Острозької міської ради від 22.03.2021 №1310/01-17-21 про доцільність позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 , 1980 року народження, жителя АДРЕСА_1 , щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №352.
Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2018 року, шлюб між сторонами розірвано. Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 травня 2018 року після розірвання шлюбу, ОСОБА_14 відновлено дошлюбне прізвище " ОСОБА_15 ".
Згідно Довідки №39 від 02.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує Острозький дошкільний навчальний заклад (ясла-садочок) №1 "Ромашка" з 16.09.2019 року. Опікується дитиною ОСОБА_1 . Дитина завжди охайна, доглянута, розвинута згідно віку. Батько ОСОБА_2 у закладі дошкільної освіти не з"являвся, сином не цікавиться.
З висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області від 22.03.2021 вбачається, що з пояснень ОСОБА_1 стало відомо, що з самого народження сина ОСОБА_2 участі у його вихованні та утриманні не брав, не телефонував, не намагався зустрічатися з дитиною в навчальному закладі або вдома, не цікавився її життям, здоров"ям, розвитком, матеріально не забезпечує дитину, аліментів не сплачує. Відповідно до довідки Острозького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №1 "Ромашка" №39 від 02 листопада 2020 року дитиною опікується мама . Хлопчик завжди охайний, доглянутий, розвинутий згідно віку. Батько ОСОБА_2 у закладі дошкільної освіти не з"являється, сином не цікавиться. Відповідно до довідки Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 35771 від 23 лютого 2021 року, виконавчі провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на виконанні у відділі не перебували та не перебувають. Зі слів ОСОБА_1 вона сама займається вихованням та утриманням малолітнього сина та не чинила ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною. Зазначає, що па даний час в неї створена нова сім"я, малолітній ОСОБА_3 проживає разом із нею та вітчимом, якого вважає та називає батьком. У квартирі, де проживає сім"я, створенні усі необхідні умови для повноцінного розвитку, всебічного виховання га належного проживання дитини. ОСОБА_2 в службу у справах дітей із заявою про те, що йому перешкоджають спілкуватися з сином, не звертався. Вважають за доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1980 року народження, жителя АДРЕСА_1 , щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовного його малолітнього сина ОСОБА_3 , позивач посилається, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов"язків по вихованню сина, не приймає участі у житті дитини, не забезпечує необхідного утримання дитини, не спілкується з дитиною.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім"я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об"єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім"ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов"язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини.
Тлумачення зазначеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов"язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов"язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов"язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов"язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов"язків.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов"язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв"язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
До аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 15 липня 2019 року у справі №336/9218/14.
Предметом доказування у даному спорі є факт втрати позивачем інтересу до своєї дитини та як наслідок цього нехтування наданими йому батьківськими правами та обов"язками.
Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв"язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осміб, які бажають проживати з дитиною, брати у часть у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наданий в якості доказу висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, суд вважає таким, що не відповідає інтересам дитини, яка має право на підтримання особистих контактів із обома батьками, а у даному випадку буде остаточно позбавлена опіки з боку батька, який усвідомив помилковість своєї поведінки та виявляє бажання брати участь у вихованні сина, спілкуватись з ним та сприяти його всебічному розвитку. Також, з висновку не вбачається, чи були з"ясовані причини, з яких відповідач, бажаючи спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні, не виконував своїх обов"язків.
Окрім того, висновок органу опіки та піклування є дорадчим та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов"язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов"язків жодного з батьків.
При цьому, з аналізу наведених норм права та матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 . Також установлено, що відповідач проживає окремо від дитини, домовленості з позивачем щодо спілкування із сином вони не досягли, у зв"язку з чим відповідач ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення способу участі у виховані дитини та спілкуванні з ним.
У відповідності до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме те що відповідач протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов"язками, батьківського піклування та батьківської турботи до дитини не виявляє, станом здоров"я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, є безпідставними, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача.
Також суд не може покласти в основу рішення як переконливий доказ показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , оскільки вони є подругами позивачки, а свідок ОСОБА_11 є цивільним чоловіком позивачки, відтак є особами, заінтересованими у результаті розгляду справи.
Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги закону, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов"язки, а позивачем в ході судового розгляду не доведено належними та достатніми доказами фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов"язками чи його негативного впливу на дитину, суд вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, суд також приймає до уваги роз"яснення, викладені у п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", згідно яких суд, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Аналізуючи досліджені докази, суд на основі всебічного, повного, об"єктивного та безпосереднього з"ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з"ясувавши їх достатність і взаємний зв"язок у сукупності, захищаючи права та інтереси дитини, враховуючи особу відповідача, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 11 жовтня 2021 року.
Суддя -