Справа № 420/13812/21
08 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Служби безпеки України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
04 серпня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 28.09.2018, зі встановленням базового місяця - березень 2018 року;
зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року, та з 01.03.2018 року по 28.09.2018 року, зі встановленням базового місяця - березень 2018 року (номер рахунку отримувача НОМЕР_1 , Одеське обласне управління «Ощадбанк», код МФО 328845, ІПН 2834715770);
адміністративну справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26 серпня 2021 року від Служби безпеки України на адресу суду (вх.№46314/21) надійшло клопотання про застосування строку позовної давності та залишення позову без розгляду.
В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що ОСОБА_1 28.09.2018 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу Служби безпеки України. З адміністративним позовом ОСОБА_1 до суду звернувся лише 04.08.2021, тобто майже через три роки із дня виникнення спірних правовідносин, при цьому, поважності пропуску звернення до суду позивачем не вказано. Зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З огляду на те, що позивач подав свій позов з порушенням строку та без обгрунтування поважності причин пропуску вказаного строку, Служба безпеки України просить залишити позов позивача без розгляду.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Разом із цим, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої).
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина третя).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.
Така правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом при вирішенні подібних правовідносин, а саме у постановах від 29 вересня 2021 року (справа №160/8332/20), від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17), від 11 липня 2019 року (справа №814/2789/16), від 01 грудня 2019 року (справа №823/726/16), від 13 січня 2020 року (справа №814/1007/16), висновки яких обов'язкові для суду в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду у порядку статті 123 КАС України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 241, 242, 243, 248, 256 КАС України,
У задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань залишення позовної заяви без розгляду не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Глуханчук