Справа № 420/13812/21
08 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
04 серпня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, у якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 28.09.2018, зі встановленням базового місяця - березень 2018 року;
зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 року по 28.02.2018 року, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року, та з 01.03.2018 року по 28.09.2018 року, зі встановленням базового місяця - березень 2018 року (номер рахунку отримувача НОМЕР_1 , Одеське обласне управління «Ощадбанк», код МФО 328845, ІПН 2834715770);
адміністративну справу розглянути у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що з липня 2003 року по вересень 2018 року він проходив військову службу в органах Служби безпеки України, проте, в лютому 2021 року він дізнався, що відповідачем з 2014 року до моменту виключення його зі списків військової частини Служби безпеки України індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, оскільки грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26 серпня 2021 року на адресу суду від Служби безпеки України (вх.№46313/21) надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Як зазначає відповідач, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям до березня 2018 року у Служби безпеки України не було.
Відповідач зазначає, що величина індексу споживчих цін у березні - вересні 2018 року не перевищувала поріг індексації, а відтак індексація грошових доходів населення за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась. З жовтня 2018 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, у зв'язку з чим з грудня 2018 року здійснюється виплата індексації грошових доходів всьому особовому складу Служби безпеки України, виходячи з наявного фонду оплати праці (грошового забезпечення) та відповідно до розпорядження Центрального управління Служби безпеки України від 29.11.2019 «Щодо проведення індексації грошових доходів військовослужбовців, державних службовців та працівників, які уклади трудовий договір із Службою безпеки України у 2019 році». Позивача на момент видання зазначеного розпорядження було звільнено з військової служби СБУ та, відповідно, індексація не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку з чим у Служби безпеки України відсутні підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивачу. Крім того, наголошує на порушення позивачем строку звернення до суду.
26 серпня 2021 року від Служби безпеки України на адресу суду (вх.№46314/21) надійшло клопотання про застосування строку позовної давності та залишення позову без розгляду.
26 серпня 2021 року до суду (вх.№46434/21) від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що Служба безпеки України у відзиві не спростувала його тверджень та аргументів стосовно суті позовних вимог, а строки звернення до суду ним порушені не були.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Служби безпеки України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до довідки управління Служби безпеки України в Одеській області від 18.01.2021 №65/21/17 (а.с.11), позивач - підполковник запасу Служби безпеки України ОСОБА_1 (М-047063), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в СБ України з 25.07.2003 по 28.09.2018 на посадах офіцерського складу. Звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за п.п. «а» п.61, п.п. «б» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) п.2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в запас СБ України, з правом носіння військової форми одягу, виключений зі списків особового складу з 28.09.2018. Наказ Голови СБ України від 28.09.2018 №1252-ос.
01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Служби безпеки України із запитом на отримання публічної інформації (а.с.12) у якому просив надати йому наступну інформацію:
« 1.З якого та по який час проводилося нарахування та виплата індексації мені ОСОБА_1 починаючи з січня 2014 року (зазначити місяць, рік та суму нарахованої, виплаченої індексації)?
2.Які місяці були у мене, ОСОБА_1 базовими для нарахування індексації, та яка була цьому підстава, починаючи з січня 2014 року?
3.З якого часу по який, з яких підстав не проводилось нарахування та не виплата індексація мені, ОСОБА_1 .?
4.Надати завірені копії документів, які стали підставою не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям УСБУ в Одеській області, ВКР ДКР СБУ та ДКІБ СБУ.
5.Надати довідку про розмір не нарахованої (невиплаченої) індексації грошового забезпечення мені, ОСОБА_1 у який зазначити по місяцям індексації мого грошового забезпечення».
Крім того, позивач просив надати додатково інформацію з приводу підвищення посадових окладів військовослужбовців СБУ, а саме ОСОБА_1 , починаючи з січня 2008 року, коли саме підвищувались посадові оклади та відповідно до яких керівних документів.
Також, у разі не нарахування та не виплати індексації, позивач просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 01.01.2014 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 28.09.2018 з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
У відповідь на вказане звернення, Служба безпеки України надала лист від 19.05.2021 №21/3/1-К-111/5 (а.с.13), у якому зазначила, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям до березня 2018 року у Служби безпеки України не було. Зазначає, що величина індексу споживчих цін у березні - вересні 2018 року не перевищувала поріг індексації, а відтак індексація грошових доходів населення за вказаний період не нараховувалась та не виплачувалась. Так як величина індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення, тобто з 01.03.2018 - з дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 рок №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів. Так як, величина індексу споживчих цін у березні-вересні 2018 рок не перевищувала поріг індексації, то відповідно індексація грошових доходів населення за вказаний період не нараховувалась та не перевищувалась.
До зазначеного листа додана довідка Служби безпеки України від 19.05.2021 №21/2/7-587 (а.с.14), відповідно до якої ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) під час проходження військової служби в період з 05.12.2014 по 28.09.2018 індексація доходів фінансово-економічним управлінням СБ України не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»
Положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої).
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина третя).
Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з п.2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.4 Порядку сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Суд при вирішенні справи, також, враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.09.2018.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.09.2018 є протиправною бездіяльністю Служби безпеки України, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.09.2018.
Що стосується позовних вимог стосовно визначення базового місяця «січень 2008 року» та «березень 2018 року» при нарахуванні індексації грошового забезпечення, суд зауважує наступне.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» та «березень 2018 року» відсутні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 28.02.2018 та з 01.03.2018 року по 28.09.2018 та зобов'язання Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 28.09.2018.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на його користь не здійснюється; інші судові витрати не заявлені.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 рр. та з 01.03.2018 по 28.09.2018 рр.
Зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 рр. та з 01.03.2018 по 28.09.2018 рр.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Служба безпеки України (вул. Малопідвальна, буд.16, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034074).
Суддя О.В. Глуханчук