30 вересня 2021 р. № 400/5039/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Суліменко І.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”, вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286,
до відповідача:Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600,
про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000/147/32-00-07-01-03-32, № 00/148/32-00-07-01-03-32,
За участю представників:
позивача: Мезінова О. Г.,
відповідача: Писаревського О. О.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000/147/32-00-07-01-03-32 та № 000/148/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021р.
В обгрунтування позову позивач вказав , що висновки відповідача , на підставі яких були прийняті сокаржувані повдіомлення-рішення, є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, є необгрунтованими, прийнятими без врахування всіх обставин справи. Фак підвтердження реальності здійснення господарських операцій з ПП Фірма"Спецстройтехмонтаж" підтверджуються належним чином оформленими документами, які не мають жодних недоліків та повною мірою підтверджують факт виконання робіт, фактичний рух активів та зімни у власному капіталі і зобов'язаннях позивача. Крім того, відповідачем в акті перевріки вказано, що позивач надав в повному обсязі первинні документи по взаємовідносинах з ПП Фірма"Спецстройтехмонтаж". Крім того, безпідставно зроблений відповідачем висновок в акті перевірки та оскаржуваних рішеннях про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, грубо порушує право позивача мирно володіти своїм майном та вимоги пп.21.1.4. п.21.1 ст.21 ПК України, згідно якого посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Спірні рішення, на думку позивача, не відповідають жодному з зазначених критеріїв, що є підставою для їх скасування.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що позичаем були надані до перевірки первинні документи, аналіз яким надано контролюючим органом, про що зафіксовано в Акті перверіки. Проте, з наданих позивачем до перевірки документів, не надно жодного доказу, який би підтверджував якість матеріалів та готових контсрукцій за договором № НГЗ-Д-20-126/8310Т845. З наданих позивачем документів, на думку відповідача, неможливо стверджувати про реальінсть вчинення господарської операції, і як наслідок недостовірність реально вичненої господарської операції. Висновки перевіряючих зроблені на підставі використання, в ході проведення перевірки, інформації компютерних баз даних та автоматизованих систем державної податкової служби. Відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач підстримав заявлений позов, а з доводами відповідача викладеними у відзиві не погодився з підстав їх помилковості та неогбгрунтованості.
Ухвалою від 09.07.2021 року суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою суду від 29.07.2021 року розгляд справи призначено за праивлами загального позовного провадження.
Ухвалою від 31.08.2021р. суд закрив підготовче провадження по справі № 400/5039/21 та призначив справу до розгляду по суті на 30.09.2021р.
Суд, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, детально вивчивши матеріали адміністративної справи, виходить з наступного.
В період з 28.04.2021р. по 21.05.2021р. відповідачем проводилася документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ), яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з ПДВ за лютий 2021 року, результати якої оформлено актом від 21.05.2021 № 382/32-00-07-01- 03-27/33133003 (далі - акт перевірки або акт).
У висновках вказаного акту , зазначається, що ТОВ «МГЗ» порушено:
1) п.200.1., абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (далі - ПК) України, в результаті чого завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2021 року на 46 101 грн.;
2) п.200.1. абз. в) п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого у декларації з ПДВ за лютий 2021 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 44 777 грн.
На підставі вищевказаного акту ДПС прийняла наступні податкові повідомлення: рішення (далі - спірні рішення), які отримані позивачем поштою 22.06.2021 року:
1) № 000/148/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 (за формою В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену у поданій податковій декларації з цього податку за лютий 2021 року на 46 101 грн., а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 23 050,50 грн.;
2) № 000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 (за формою В4), яким позивачу зменшено зазначену у декларації за лютий 2021 року суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 44 777 грн.
Позивач вважає, що спірні рішення підлягають скасуванню, оскільки в їх основу покладені висновки, зроблені на підставі припущень, ці висновки не узгоджуються з чинним податковим законодавством України; вони є необґрунтованими, тобто прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а також недобросовісно та нерозсудливо.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Висновки відповідача викладені в акті обгрунтвоані тим, що позивач завищив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (значення рядку 19 декларації з ПДВ за лютий 2021) на 90 878 грн. (44 777 + 46 101), що стало наслідком завищення податкового кредиту (значення рядка 17 декларації з ПДВ
за лютий 2021) на вказану суму:
- завищення показника рядка 10.1 декларації з ПДВ за лютий 2021 на 44 777грн. внаслідок врахування до податкового кредиту всупереч вимог ст.192, пп.а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України нереальних операцій з придбання товарів/робіт у ТОВ «ТД Дакота» та ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж»;
- завищення показника рядка 16.1 декларації з ПДВ за лютий 2021 на суму 46 101 грн. з підстав включення Позивачем до цього рядка значення рядка 21 декларації з ПДВ за січень 2021 в сумі 46 101грн., яке згідно результатів перевірки декларації з ПДВ за січень 2021 (акт № 313/32-00-07-01-03-27/33133003 від 23.04.2021, ППР № 000113/32-00-07-01-03-32 від 19.05.2021), також начебто є завищеним.
Однак, суд вважає, що такі висновки є хибними, оскільки не відповідають фактичним обставинам, зроблені з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, на підставі недоведених аргументів, з наступних причин.
Висновки акту про завищення позивачем податкового кредиту (значення рядка 10.1 декларації з ПДВ за лютий 2021) на суму 44 777грн. (41 644,60 + 3132) обґрунтовано відповідачем у акту тим (розд.3.2, стор.9-15), що:
- господарські операції ТОВ «МГЗ» з ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» за договором підряду № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 (на виконання робіт з поточного ремонту внутрішніх і зовнішніх конструкцій, виробничих та невиробничих будівель, споруд та окремих приміщень на об'єктах замовника) не мали реального характеру, внаслідок чого позивач завищив податковий кредит за лютий 2021 на 41 644,60ґрн. (за податковими накладними, складеними у вересні 2020); -
- господарські операції ТОВ «МГЗ» з ТОВ «ТД Дакота» з поставки товарів (шин) не мали реального характеру, внаслідок чого позивач завищив податковий кредит за лютий 2021 на 3 132грн.
В обґрунтування таких висновків відповідач посилається на таке.
1) Щодо ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж»
- згідно податкової та фінансової звітності ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж», у вересні 2020 року штатна чисельність працівників у останнього складала 3 особи, протягом 3 кварталу 2020 року дохід виплачено 4 особам та не встановлена виплату доходу самозайнятим особам; розмір статутного фонду - 0,00грн., вартість основних засобів підприємства за 2020 рік - 18,9тис.грн.;
- до перевірки позивачем не додано жодних документів, що підтверджують якість матеріалів та готових конструкцій, що використані підрядником при виконанні робіт, а також протоколи погодження цін на матеріально-технічні ресурси, які згідно вищевказаного договору підряду додаються до акту приймання виконаних робіт; згідно вищевкзаного договору підряду ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» заборонено залучати субпідрядників до виконання робіт;
- позивачем протягом вересня 2020 року було видано 14 перепусток працівникам ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» для виконання робіт на території проммайданчика позивача за вищевказаним договором та на 4 автомобіля, але лише один з працівників, яким видано перепустку, згідно даних звіту 1-ДФ, перебуває в трудових відносинах з ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» - директор Колеснік П.С., з чого ДПС робить висновок про те, що працівники зазначеного підприємства не отримували перепустки та відповідно не виконували роботи на території Позивача.
2) Щодо ТОВ «ТД Дакота»:
- Позивач придбав у ТОВ «ТД Дакота» товар - шини 285/50R20 112Т Ісе Guard Stud IG35 (шип)(Yokohama), в свою чергу, вказаний товар було імпортовано постачальником, однак за результатами аналізу баз даних податкової служби, не встановлено придбання вказаних шин постачальником, що не дозволяє встановити фактичного імпортера цього товару.
Такі обставини, на думку відповідача, вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій з виконання ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» робіт для позивача, з огляду на відсутність у підрядника матеріально-технічного забезпечення для виконання робіт, а також з постачання ТОВ «ТД Дакота» вищевказаного товару позивачу, з огляду на неможливість
встановлення фактичного імпортера товару, що виключає можливість формування податкового кредиту на підставі складених вказаними контрагентами первинних документів.
Проте, суд з урахуванням доказів наданих позивачем до справи, вважає такі висновки контролюючого органу висновки хибними, з наступних причин.
Факт реального здійснення господарських операцій з поставки робіт від ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Так, між ТОВ «МГЗ» та ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було укладено договір підряду № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020 на виконання робіт з поточного ремонту внутрішніх і зовнішніх конструкцій, виробничих та невиробничих будівель, споруд та окремих приміщень на об'єктах замовника.
На виконання умов п.4.2 договору № НГЗ-Д-20-126/8310Т845 від 18.03.2020:та на підтвердження фактичного виконання робіт та їх прийняття сторонами цього договору складено:
- Акт № 20С від 04.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 04.09.2020р., якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 1028,40грн., в т.ч. ПДВ на суму 171,40грн. Згідно платіжного доручення № 04766 від 22.09.2020 позивач оплатив прийняті роботи, в т.ч. ПДВ підряднику на підставі виставленого ним рахунку № 0000030 від 04.09.2020. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 28 від 04.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 171,40грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 21С від 04.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 04.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 5354,40грн., в т.ч. ПДВ на суму 892,40грн. Згідно платіжного доручення № 04767 від 22.09.2020 позивач оплатив прийняті роботи, в т.ч. ПДВ підряднику на підставі виставленого ним рахунку № 0000031 від 04.09.2020. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 29 від 04.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 892,40грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 22С від 15.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 15.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 34 119,60грн., в т.ч. ПДВ на суму 5 686,60грн. Згідно платіжного доручення № 04828 від 25.09.2020 позивач оплатив прийняті роботи, в т.ч. ПДВ підряднику на підставі виставленого ним рахунку № 0000032 від 15.09.2020. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 30 від 15.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 5 686,60грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 23C від 15.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 15.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 138 847,20грн., в т.ч. ПДВ на суму 23 141,20грн. Згідно платіжного доручення N° 04829 від 25.09.2020 позивач оплатив прийняті роботи, в т.ч. ПДВ підряднику на підставі виставленого ним рахунку № 0000033 від 15.09.2020. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 31 від 15.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 23 141,20грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 25С від 29.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 29.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 51 018,00грн., в т.ч. ПДВ на суму 8 503,00грн.
За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 34 від 29.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 8 503,00грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 26С від 26.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 26.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 17 970,00грн., в т.ч. ПДВ на суму 2 995,00грн. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 33 від 29.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 2 995,00грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року;
- Акт № 24С від 25.09.2020 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2020 від 25.09.2020, якими підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 1 530,00грн., в т.ч. ПДВ на суму 255,00грн. За фактом підписання вказаного акту, ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» було складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 35 від 25.09.2020, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 255,00грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2021 року.
Крім того, підтвердженням факту ввезення на територію ТОВ «МГЗ» підрядником ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» матеріалів для виконання робіт за вищевказаним договором підряду є накладні на ввезення № 16 від 15.07.2020, № 21 від 14.09.2020, № 20 від 19.08.2020, № 21 від 28.08.2020, № 19 від 18.08.2020.
Вищевказані первинні документи не мають жодних недоліків та повною мірою підтверджують факт виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі і зобов'язаннях позивача, а тому за наслідками приймання зазначених робіт у позивача виникло право на формування податкового кредиту в загальній сумі 41 644,60грн. у декларації з ПДВ за лютий 2021 року.
Крім того, суд зауважує, що наявність та належне оформлення вищевказаних документів підтверджено також відповідачем у акті перевірки (стор.10-12, додаток № 8.2 до акту).
Щодо наведених ДПС у акті перевірки обставин, які начебто свідчать про відсутність реального факту виконання вищевказаних господарських операцій з ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж», суд зазначає наступне.
Факт того, що працівники, яким за заявками ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» Позивачем видавалися перепустки на свою територію для проведення робіт, не є працівниками зазначеного підприємства, не може свідчити про наявність в діях саме позивача податкового правопорушення, оскільки законодавством України не передбачено будь-якого обов'язкового підтвердження факту перебування працівника робітничої професії в трудових відносинах з підприємством (довіреності, посвідчення тощо), а тому позивач при отриманні від ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» письмових заявок на видачу перепусток працівникам для виконання робіт на території промислового майданчика позивача не був зобов'язаний та не мав змоги пересвідчуватися у тому, що вказані у заявці особи дійсно перебувають у трудових відносинах з вказаним підприємством.
Крім того, не відображення ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» у звіті за формою 1-ДФ відомостей про виплачені доходи працівникам, яким надавалися перепустки на територію позивача для виконання робіт за вищевказаними договорами підряду, також не може однозначно вказувати на відсутність факту виконання робіт, оскільки зазначений звіт лише містить інформацію про суми нарахованих фізичній особі доходів та утриманого з них податку, а тому факт відсутності даних про фізичних осіб, яким видавались перепустки на територію Заводу, у звіті 1-ДФ може вказувати на те, що : (1) ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» здійснювало найм персоналу на V умовах аутсорсингу/аутстафінгу (оренди персоналу) або (2) ПП Фірма ДС «Спецстройтехмонтаж» здійснювало виплату доходу в інші періоди (пізніше), ніж періоди, за які ДПС здійснювалася перевірка звітів за формою 1-ДФ, або (3) зазначені особи є фізичними
особами-підприємцями, при виплаті доходу яким податок на доходи не утримується згідно п.177.8 ст.177 ПК України, або (4) ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» виплачувало доходи працівникам, але, порушуючи чинне законодавство України, не утримувало з них податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ.
Але за будь-яких вищенаведених можливих причин не відображення ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» у звіті за формою 1-ДФ фактів виплати доходів робітникам, таке не відображення не може свідчити про вчинення будь-яких порушень з боку саме позивача, оскільки в даному випадку ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» як самостійний суб'єкт господарювання планує свою діяльність на власний ризик та самостійно вирішує питання, яким чином та за допомогою яких ресурсів він виконуватиме свої договірні зобов'язання перед контрагентами, а також несе індивідуальну юридичну відповідальність за можливі допущені порушення при здійсненні господарської діяльності; вказані обставини перебувають поза межами контролю та впливу позивача у справі як замовника виконаних робіт.
Крім того, доводи відповідача про відсутність у ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» трудових ресурсів спростовується самим відповідачем, який зазначив у акті про те, що на території підприємства позивача перебували 14 працівників ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж», які виконували роботи за вищевказаним договором.
До того ж, підрядником ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» на вимогу позивача надано копії цивільно-правових договорів від 01.09.2020 та актів приймання виконаних робіт від 30.09.2020 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими підтверджується наявність у підрядника достатньої кількості найманих працівників для виконання робіт та виконання ними робіт на території позивача.
Також слід зазначити, що висновки відповідача про начебто відсутність у ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» трудових та матеріально - технічних ресурсів, необхідних для реального здійснення господарських операцій з позивачем, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.
Однак використання контролюючим органом податкової інформації з інформаційно - аналітичних баз ДПС стосовно ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» як критеріїв оцінки реальності господарських операцій Позивача з вказаним контрагентом є безпідставним оскільки, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 19.03.2021 у справі № 460/143/19, від 22.11.2019 у справі № 820/2908/17, від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14, від 05.02.2018 у справі № 821/589/17, від 07.03.2018 у справі № 816/809/17 з аналогічними обставинами, податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах контролюючих органів відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не може прийматися як доказ на обґрунтування висновків акту перевірки, оскільки така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним показом в розумінні процесуального Закону».
При використанні податкової інформації з інформаційно - аналітичних баз ДПС фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17.
Також суд вважає, що помилковими та не доведеними належним чином є доводи відповідача про те, що до перевірки не були надані документи, які підтверджують якість матеріалів та готових конструкцій, що використані підрядником при виконанні робіт, а також протоколи погодження цін на матеріально-технічні ресурси.
В акті відповідачем було зазначено про надання до перевірки позивачем в повному обсязі первинних документів по взаємовідносинам з ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж».
Згідно з п.З розд.ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.
Оскільки відповідного акту про ненадання документів до перевірки відповідач не склав, його доводи про відсутність вищевказаних документів є безпідставними та не підтвердженими належним чином.
Факт реального здійснення господарських операцій з поставки робіт від ТОВ «ТД Дакота» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими позвичаем до справи.
Такі первинні документи не мають жодних недоліків та повною мірою підтверджують факт поставки товарів, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі і зобов'язаннях позивача, а тому за наслідками поставки товару у позивача виникло право на формування податкового кредиту в сумі 3 132,00грн. у декларації з ПДВ за лютий 2021 року.
Наявність та належне оформлення вищевказаних документів підтверджено також Відповідачем у акті перевірки (стор.12, додаток № 8.4 до акту).
Суд вважає, що наведена у акті причина кваліфікації вищевказаної господарської операції як не реальної та позбавлення позивача на цій підставі права на податковий кредит - неможливість встановити згідно баз даних ДПС придбання ТОВ «ТД Дакота» вищевказаного товару - ґрунтується на припущеннях та не може вказувати на те, що операція насправді не відбулася та податковий кредит сформовано незаконно, оскільки:
- ПК України не визначає обставину щодо відсутності інформації в базах даних ДПС про придбання товару постачальником як підставу для позбавлення покупця цього товару права на податковий кредит;
- можливі порушення, допущені платником податків при веденні бухгалтерського та податкового обліку результатів власної господарської діяльності можуть бути підставою для покладання відповідальності за такі порушення саме на такого платника, а не на його контрагентів, які жодних порушень не допускали, що відповідає принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, закріпленому у ст.61 Конституції України;
- законодавство не покладає на платника податків-покупця товарів обов'язку перед придбанням товарів перевіряти у постачальника товарів обставини відповідності номенклатури та кількості товарів, які такий постачальник продає номенклатурі та кількості товарів, які він раніше придбав для перепродажу.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з приписами п. 198.1. а) ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Схожа за змістом норма міститься також у п. 198.3. ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Отже, з наведених норм вбачається, що однією з умов, за яких виникає право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у документах податкової звітності з цього податку є здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України.
Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється Формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч.І ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
За змістом ч.ч.1,2 ст. 9 наведеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана з% Фактом руху активів платника податків та руху його капіталу та має наслідком зміну майнового стану платника.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Позивач надав до перевірки в повному обсязі первинні бухгалтерські документи, які не мають недоліків, які б виключали можливість визнання їх для підтвердження факту реального здійснення господарських операції з поставки робіт та товарів від ПП фірма «Спецстройтехмонтаж» та ТОВ «ТД Дакота» (податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткова накладна тощо), що підтверджено відповідачем у акті.
Тобто у позивача у повному обсязі наявні належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, що виключає неможливість їх використання для відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Натомість, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності Позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг. Виходячи з цієї норми позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за лютий 2021 року суму 44 777грн. по Факту приймання виконаних робіт ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж» за вищевказаним договором підряду та за фактом поставки товару від ТОВ «ТД Дакота». Підставами для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ п.198.6. ст.198 ПК України визначає лише податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних.
Аналогічна норма міститься у п.201.10. ст.201 ПК України - податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товаоів/поєлуг. є для покупця таких товарів/поєлуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зазначеним нормам кореспондує припис п.198.6. ст.198 ПК України, згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу та припис абз.19 п.201.10. ст.201 ПК України - відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Крім того, згідно з п.201.8, ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Також, згідно з п.201.9. ст.201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, післянабрання чинності таким рішенням суду.
Будь-які дефекти у правовому статусі ПП Фірма «Спецстройтехмонтаж»» та ТОВ «ТД Дакота», які б виключали можливість відображати в податковому обліку Позивача складені вказаними підприємствами первинні бухгалтерські та податкові документи, були відсутні.
Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти постачальника та його контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Так, згідно п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та Збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.
Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Як вказується у п.15 постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 817/992/15: «Норми пода ткового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено Фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.». Такий самий висновок зроблено в постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 808/3631/17, від 17.11.2020 року у справі № 816/5040/14, від 19.03.2021 у справі № 826/9523/16.
Зазначена правова позиція підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (п.72) - Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх
Отже, з урахуванням вищенаведених норм ПК України та правових позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, виключенням з правила щодо індивідуальної відповідальності платника податків можуть бути випадки: (1)не виконання встановленого ПК України обов'язку постачальника товарів (робіт, послуг) реєструвати у ЄРПН складені ним податкові накладні та позбавлення права покупця таких товарів (робіт, послуг) на включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту (що прямо передбачено ПК України), а також (2)у разі доведення контролюючим органом факту сумісних дій платника податку та його контрагента щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань (про що вказано також у Постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 822/1866/15).
Однак відповідач у акті перевірки не послався на такі обставини.
У п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорйенкб та Лозенко проти України», ЄСПЛ наголосив на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем у обґрунтування прийняття спірного рішення аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що можуть спростовувати реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, в той час як позивачем факт реального вчинення господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами.
Отже, факти можливих порушень податкового та іншого законодавства контрагентами позивача не можуть мати негативного впливу на позивача, що відповідає закріпленому у ч.2 ст.61 Конституції України принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.
Відповідно до абз.1,2 пп.5) п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за N 159/28289 (зі змінами та доповненнями) у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. Податкова декларація з ПДВ за лютий 2021 подана позивачем 19.03.2021 (згідно квитанції № 2 про її прийняття контролюючим органом та стор.1 акту), в той час як акт перевірки декларації з ПДВ за січень 2021 складено ДПС 23.04,2021 та ППР форми В4 № 000113/32-00-07-01-03-32 про зменшення від'ємного значення на 46101грн. прийнято 19.05.2021.
Тобто на момент подання позивачем декларації з ПДВ за лютий 2021 (19.03.2021) акту перевірки та жодних рішень контролюючого органу про зменшення рядка 21 декларації з ПДВ
за січень 2021 складено та прийнято не було, а відтак у позивача були всі правові підстави для включення до рядка 16.1 декларації з ПДВ за лютий 2021 значення рядка 21 декларації з ПДВ за січень 2021 в розмірі 46 101грн., а за такого висновки ДПС про завищення вказаного від'ємного значення є неправомірними.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про завищення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.
Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 58.2 статті 58 ПК України, форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами, встановлено факт завищення платником податку від'ємного значення сум ПДВ, в тому числі від'ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ, формується податкове-повідомлення рішення за формою "В4" (далі - ППР за формою В4") відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами і доповненнями.
Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N 21 визначено, що сума від'ємного значення, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду за результатами контрольно-перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ
в рядку 16.3 з обов'язковим відображенням такої суми в таблиці "Збільшено/зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунка".
При цьому узгодженим відповідно до статті 56 ПК України, вважається податкове повідомлення-рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за січень 2021 року (акт № 313/32-00-07-01-03-27/33133003 від
23.04.2021) ДПС прийняло податкове повідомлення-рішення N° 000113/32-00-07-01-03-32 від 19.05.2021 (отримано позивачем 25.05.2021) про зменшення у декларації за січень 2021 року від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 46 101грн.
Саме ця сума від'ємного значення була включена позивачем у рядок 16.1 декларації з ПДВ за лютий 2021,
Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення № 000113/32-00-07-01-03-32 від 19.05.2021 було оскаржене позивачем до суду (адміністративна справа № 400/4033/21), рішення по якій судом станом на час розгляду даної справи не ухвалено.
Також, позивачем в судовому порядку оскаржено податкове повідомлення-рішення №11 3113/32-00-07-01-03-32 від 19.05.2021.
Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп.б), в) п.200.4, ст.200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку. Фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Тобто згідно вищевказаних норм, відшкодуванню платнику підлягає сума від'ємного значення, яка на момент подання декларації фактично сплачена постачальникам, а сума від'ємного значення, яка не сплачена постачальникам на момент подання декларації, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На момент подання декларації з ПДВ за лютий 2021 сума від'ємного значення в розмірі 3 132,00грн. була оплачена Позивачем та заявлена до бюджетного відшкодування в цій декларації, що підтверджується додатком 3 до цієї декларації (Розрахунок суми бюджетного відшкодування), в таблиці 2 під № 50 якого (Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України) вказано, що заявлено до відшкодування від'ємне значення в т.ч. в сумі сплаченого податку 3132,00грн. постачальнику з ІПН 413233726580, який згідно даних реєстру платників ПДВ на офіційному веб-сайті ДПС України, належить ТОВ «ТД Дакота».
Водночас, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішенян № 000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 44 777 грн., яка в свою чергу складається з: 41 644,60грн. - сума завищення податкового кредиту по ППФ «Спецстройтехмонтаж» та 3 132,00грн. - сума завищення податкового кредиту по ТОВ «ТД Дакота».
Тобто при визначенні суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відповідачем враховано в цій сумі суму від'ємного значення в розмірі 3 132грн., що на думку суду є помилковим, оскільки ця ж сума була врахована позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування за лютий 2021 (як оплачене постачальнику від'ємне значення), а отже не могла бути врахована у залишку від'ємного значення, що не зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, до якого включаються тільки не оплачені суми.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява N 33202, § 100)).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатись такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права в національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви N 68385/10 та N 71378/10, § 35)).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява N 803/02, § 31- 32). Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації податку на додану вартість у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, останній у ній справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість у спірному розмірі, який охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спірним рішенням № 000/148/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 відповідачем зменшено заявлену позивачем до відшкодування суму ПДВ, а також застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку не втручанням до його майнових прав.
Відповідно до ч.І ст.17 Закону України від 23.02.2006 року N 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, фактично безпідставно зробивши висновок у вищевказаному акті перевірки та прийнятих рішеннях про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, відповідачем грубо порушено право позивача мирно володіти своїм майном та вимоги пп.21.1.4. п.21.1 ст.21 ПК України, згідно якого посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (Дія).
Отже, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, на думку суду, не відповідають жодному з зазначених критеріїв відповідачем в акті перевірки та у відзиві на позов, що є підставою для задоволення позову та їх скасування.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення належить скасувати, а позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000/147/32-00-07-01-03-32 та № 000/148/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021р. в повному обсязі.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Миколаївський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) судовий збір в розмірі 4540,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 03312 від 24.06.2021р.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 08.10.2021р.
Суддя І. А. Устинов