справа №380/11837/21
07 жовтня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача при призначенні пенсії позивачу щодо неврахування стажу роботи в кооперативі «Прогрес» з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж роботи в кооперативі «Прогрес» з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера на підставі трудової книжки з дня призначення пенсії;
- зобов'язати відповідача у зв'язку з зарахуванням позивачу стажу роботи в кооперативі «Прогрес» з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера на підставі трудової книжки з дня призначення пенсії провести перерахунок та виплату пенсії позивачу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при призначенні позивачу пенсії не врахував період роботи позивача на посаді шофера в кооперативі «Прогрес» з 09.01.1990 по 05.05.1993. У відповідь на адвокатський запит щодо не зарахування вказаного періоду до стажу роботи позивача відповідач повідомив, що вказане зумовлене неточностями в трудовій книжці позивача. Позивач покликається на те, що не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки запис у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою стверджувати про відсутність трудового стажу за спірний період. Таким чином, на переконання позивача, відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періодів роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес» згідно з записом трудової книжки, відповідач діяв протиправно.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на те, що період роботи позивача з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес» не зараховано до страхового стажу, оскільки в його трудовій книжці не належним чином заповнений запис про звільнення, а саме відсутня дата. За таких обставин відповідач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області правомірно не враховано до стажу роботи вказаний період роботи позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
На спростування доводів відповідача позивач подав відповідь на відзив.
Ухвалою судді від 26.07.2021 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою судді від 26.07.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою судді від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивачу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.11.2017 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.07.2021 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з адвокатським запитом щодо надання копії розпорядження про призначення пенсії з інформацією про періоди стажу та показників, на підставі яких призначено пенсію ОСОБА_1 , а також надання пояснення щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера у кооперативі «Прогрес».
У відповідь на вказаний адвокатський запит Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 07.07.2021 № 1300-5903-8/60474 повідомило, що період роботи позивача з 09.01.1990 по 05.05.1993 у кооперативі «Прогрес» не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці не належним чином заповнений запис про звільнення, а саме відсутня дата.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не зарахований вказаний період роботи до його страхового стажу, звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1, 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII та частини першою статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 09.01.1990 по 05.05.1993 працював на посаді шофера в кооперативі «Прогрес».
Судом встановлено, що відповідачем при обчисленні пенсії позивача не було враховано вказаний період роботи у зв'язку з тим, що у трудовій книжці позивача не належним чином заповнений запис про звільнення, а саме відсутня дата.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд враховує, що у період внесення записів про роботу позивача, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02 серпня 1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19 жовтня 1990 року №412).
Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З аналізу наведених норм висновується, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, не належним чином заповнений запис про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
При вирішенні спірних правовідносин суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, згідно з яким певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що, як вбачається з трудової книжки, запис про звільнення позивача з посади шофера в кооперативі «Прогрес» не містить будь-яких виправлень чи неточностей, у цьому записі зазначено номер та дату документа, на підставі якого внесено відповідний запис, що дозволяє встановити дату звільнення його з роботи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи позивача.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано спірного періоду роботи, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес» та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес».
При цьому, враховуючи, що пенсія позивача уже була призначена без зарахування спірного періоду та у зв'язку із задоволенням позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком, спірний період роботи позивача, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з дати призначення пенсії.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати позивачки стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення", пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.01.1990 по 05.05.1993 на посаді шофера в кооперативі «Прогрес».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, врахувавши стаж роботи за період з 09.01.1990 по 05.05.1993, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885)
Суддя Сидор Н.Т.