ЄУН 387/148/21
Номер провадження по справі 2/387/157/21
07 жовтня 2021 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 23.02.2020 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 28288,03 грн за кредитним договором №б/н від 12.04.2010.
Свій позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору № б/н від 12.04.2010, банком надав ОСОБА_1 кредит в сумі 250 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків і станом на 29.12.2020 є заборгованість перед позивачем в сумі 28288,03 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернутися до суду з відповідним позовом. Також позивач надав відповідь на пояснення в якому зазначено, що до суду надано виписку з карткового рахунку де видно що відповідачці встановлений кредитний ліміт. Також з розрахунку заборгованості видно, що відповідач частково сплачував заборгованість за кредитом. Розрахунок відповідачем не спростований.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідачка та її представник в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, належним чином. Доказів поважних причин своєї неявки, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала.
Від представника відповідача надійшли пояснення згідно з якими вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню так як При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже представник відповідача просила стягнути тіло кредиту в сумі 22181,28 гривень. Так як відповідачка має інвалідність ІІ групи, то представник відповідача просила не стягувати судовий збір. Крім того відповідачка заявила клопотання про витребування з Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПРИВАТ БАНК" копії договору №16041203488587 щодо списання коштів з карткового рахунку 12.02.2020 в сумі 568 гривень, яке суд задовольнив. Також у клопотанні відповідачка зазначила, що кредит вона не брала . Також вона не погоджувалася на підвищення процентної ставки позивачем, а саме: 3,5%, 3,6%, 52,8%.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також заявку на отримання процесуальних документів в електронній формі.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2021 року зобов'язано Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПРИВАТ БАНК" надати до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області в термін до 01 жовтня 2021 року - завірену копію договору №16041203488587 щодо списання коштів з карткового рахунку 12.02.2020 в сумі 568 гривень.
Отже суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ від 01.03.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» має організаційну правову форму акціонерного товариства, правовий статус суб'єкта - юридична особа, види діяльності за КВЕД - 2010: 64.19. Інші види грошового посередництва; 64.92. Інші види кредитування; 64.99.Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення); 66.11 Управління фінансовими ринками; 66.12. Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с. 64 ).
Згідно з банківською ліцензією № 22 від 05.10.2011, АТ КБ «ПриватБанк» має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (а.с.65).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 АТ КБ «ПриватБанк» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992, основний вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (а.с.66).
Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку від 12.04.2010 встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір із ОСОБА_1 . Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 250 гривень, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідачка погодилася з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані у письмовому вигляді. Зазначена заява скріплена підписом позичальника.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 12.04.2010 станом на 29.12.2020 становить 28288 гривень 03 копійки, та складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 22181 гривня 28 копійок; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6106 гривень 75 копійок ( а.с.9-22).
За даними виписки за договором б/н станом на 30.12.2020 виданої на ОСОБА_1 , підтверджується факт користування кредитними картками (а.с.23-30).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В даному випадку застосування конструкції договору приєднання, його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 12.04.2010 процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.04.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено строк кредиту 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приват Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.04.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично підпис відсутній, тоді як на вільному від тексту полі документу стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів.
Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.
Інших доказів існування заборгованості у зазначеному розмірі не було надано до суду, виходячи з чого перевірити розмір нарахованого відповідачу боргу, процентів не має змоги.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зазначає, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Крім того, розрахунок заборгованості, наданий Банком, не можна вважати підписаним представником банку, оскільки у графі, відведеній для підпису, фактично підпис відсутній, тоді як на вільному від тексту полі документу стоїть підпис невідомої особи без зазначення посади, прізвища, ініціалів.
Таким чином, наданий розрахунок заборгованості є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер.
Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 12.04.2010 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Водночас позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". З вказаною довідкою ознайомлена позичальник ОСОБА_1 , в якій наявний її власноручний підпис, де визначена базова процентна ставка - 3% річних, що свідчить про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням встановлених судом обставин та враховуючи позицію позивача щодо невиконаного зобов'язання перед банком. Водночас відповідачка не надала суду докази, які б спростовували факт укладення нею кредитного договору. Суд також зазначає, що суду не надано доказів спростування проведення готівкової операції щодо списання коштів з карткового рахунку від 12.02.2020 в сумі 568 гривень, так як ця операція проглядається по виписці-рахункам 12.04.2016, згідно з якою відповідачка скористалася послугою "Миттєва розстрочка". Крім того послуги, які пов'язані з платіжною карткою надаються при умові володіння особистою інформацією клієнта. Суд з'ясував, що оскільки послуга "Миттєва розстрочка" не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт підписання окремого кредитного договору не вимагається.
Отже враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши в примусовому порядку з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 22181 гривня 28 копійок.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виходячи із аналізу ч.6 ст.141 ЦПК України, так як відповідачка звільнена від сплати судового збору, то судовий збір, який відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України підлягав би стягненню з відповідачка на користь позивача, слід компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись, ст.12,13,81,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" в рахунок оплати боргу по кредитному договору № б/н від 12.04.2010 кошти в сумі 22181 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят одну) гривню 28 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1779 (тисячу сімсот сімдесят дев'ять) гривень 96 копійок, який було сплачено позивачем згідно квитанції №ІНВ91В3НКН від 01 лютого 2021 року.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК"( 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, рах.№ НОМЕР_1 , МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Світловодськ Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.