Справа № 589/2882/21
Провадження № 2-а/589/33/21
05 жовтня 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Прачук О. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору роти патрульної поліції Новгород-Сіверського райвідділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Бугрима Романа Юрійовича, Головного Управління Національної поліції України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, мотивуючи позов тим, що 15 липня 2021 року інспектором СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області Бугримом Романом Юрійовичем винесено постанову серії БАБ № 950968 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно постанови, 15 липня 2021 року близько 02 год. 30 хв. в м. Новгород-Сіверський на перехресті вулиць Князя Ігоря та Майстренко при здійсненні повороту праворуч водій ОСОБА_1 не увімкнув правий світловий покажчик повороту та не попередив інших учасників дорожнього руху про намір змінити напрямок руху, чим порушив п. 9.2 «Б» ПДР України. Вказаними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач з вказаною постановою не згоден, заперечує вказані в постанові обставини правопорушення. Зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, інспектором поліції не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема в частині дослідження доказів, які, як зазначає позивач, взагалі були відсутні. За словами позивача, на його вимогу пред'явити докази факту неувімкнення ним світлового покажчика повороту при здійсненні відповідного маневру, інспектор поліції відповів відмовою. Позивач стверджує, що ПДР України він не порушував.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, також в цій ухвалі визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечував, вважаючи, що при розгляді та оформленні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 всі вимоги закону поліцейським були дотримані. Наголошував на тому, що підписання позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення, свідчить про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення. Також відповідач повідомив, що факт вчинення правопорушення був зафіксований нагрудним відеореєстратором, однак, наразі цей відеозапис знищений за спливом встановленого строку зберігання (30 діб).
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 липня 2021 року інспектором СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області Бугримом Р. Ю. винесено постанову серії БАБ № 950968 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно постанови, 15 липня 2021 року близько 02 год. 30 хв. в м. Новгород-Сіверський на перехресті вулиць Князя Ігоря та Майстренко, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander, НОМЕР_1 , при здійсненні повороту праворуч не увімкнув правий світловий покажчик повороту та не попередив інших учасників дорожнього руху про намір змінити напрямок руху, чим порушив п. 9.2 «Б» ПДР України. Вказаними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Дану постанову позивач вважає протиправною, з підстав викладених у позові, і зазначені доводи позивача не знайшли свого спростування під час розгляду справи судом.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, враховуючи вищезазначені норми закону та те, що згідно ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема перед перестроюванням, поворотом або розворотом, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення повинні міститися докази того, що вказаних положень ПДР України позивач не дотримався.
Лише при таких обставинах можна вважати, що посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення достовірно з'ясовано обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, та на законних підставах винесено постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Проте, матеріали справи, що стали підставою винесення оскаржуваної постанови, не містять даних, зокрема, фото- відео, пояснення свідків, які б підтверджували, що ОСОБА_1 перед початком виконання повороту не увімкнув відповідний світловим покажчик.
В цьому контексті суд, вважає необхідним зауважити, що хоча відповідач і стверджує про фіксування факту адміністративного правопорушення нагрудним відеореєстратором та знищення цього відеозапису у зв'язку зі спливом встановленого строку зберігання, проте в порушення приписів ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Більш того, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження знищення відеозапису.
Вказане в сукупності дає суду підстави вважати, що відеофіксація адміністративного правопорушення у даному випадку взагалі не здійснювалась.
На користь доводів позивача щодо відсутності доказів порушення ним ПДР України свідчить також відсутність будь-яких додатків до оскаржуваної постанови, п. 7 постанови «До постанови додаються…» не містить жодного запису (щодо наявності відеозапису, пояснень тощо).
Крім того, відповідач не повідомляв суду про наявність свідків вказаної події та питання про їх виклик до суду не ставив.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, як вбачається з вищевикладеного, відповідач зазначеного обов'язку не виконав та не надав до суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, склад якого передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Доводи відповідача щодо того, що підпис позивача у постанові свідчить про визнання ним факту правопорушення, суд оцінює критично, оскільки такі суперечать положенням статті 77 КАС України щодо обов'язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.07.2019 у справі №757/2757/16-а.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».
У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, при винесенні оскаржуваного рішення, інспектором патрульної поліції не зібрано достатніх доказів, які б переконали суд у тому, що дійсно мала місце подія і склад правопорушення, за обставин, викладених у постанові.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність і законність постанови по справі про адміністративне правопорушення, тому вищезазначену постанову слід скасувати.
При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення охоплює та забезпечує судовий захист прав та інтересів позивача у спірних відносинах.
Судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень в порядку ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 9, 10, 118-123, 246-248, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора СРПП Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області Бугрима Романа Юрійовича серія БАБ № 950968 від 15.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області /код ЄДРПОУ 40108651, адреса: м. Чернігів, просп. Перемоги, 74/ судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду (м. Харків) шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом десяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук